УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
№ справи: 2/123/435/2013 Головуючий суду першої інстанції:Тонкоголосюк О.В.
№ провадження: 22-ц/190/1470/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Харченко І. О.
"02" квітня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді:Харченко І.О.
Суддів:Любобратцевої Н.І. Філатової Є.В.
При секретарі:Гранковській О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовною заявою Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за надані послуги,
за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Київського районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 09 січня 2013 року, -
ВСТАНОВИЛА:
10 жовтня 2012 року Орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за надані послуги. Вимоги мотивовані тим, що позивач є централізованим постачальником теплової енергії у місті Сімферополі та здійснює поставку теплової енергії на опалення та гарячого водопостачання. Відповідач є власником квартири АДРЕСА_1, якому здійснюється поставка теплової енергії, проте він ухиляється від сплати за спожиту енергію. За період з 01.09.2008 року по 01.10.2011 року у відповідача скоїлась заборгованість на суму 3205 грн. 60 коп. Просили стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості за спожиту теплову енергію та судові витрати.
Рішенням Київського районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 09 січня 2013 року позов Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за надані послуги задоволений.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» суму заборгованості в розмірі 3205 грн. 60 коп., судовий збір - 214 грн. 60 коп., а всього 3 420 грн. 20 коп.
Не погодившись з зазначеним рішенням суду, 18 січня 2013 року з апеляційною скаргою звернувся ОСОБА_6, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Зокрема, апелянт зазначає, що судом неповно з'ясовані обставини, маючі значення для справи, а саме: суд не витребував у позивача доказів, які б підтверджували наявність між сторонами договірних правовідносин; фактичну поставку теплової енергії у квартиру відповідача; сума заборгованості, яка вказана у позові нічим не обґрунтована та не підтверджена відповідним рахунком. Вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Крім того, вказує, що судом при ухваленні рішення були порушені норми матеріального та процесуального права, оскільки не були взяті до уваги норми статей 19, 57 Конституції України, статей 11, 509 Цивільного кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України № 45 від 24.01.2006 року «Про правила користування приміщеннями жилих будинків» та Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року. Натомість, суд помилково взяв до уваги норми статей 525, 526, 610, 614 Цивільного кодексу України.
Від ОП «Кримтеплокомуненерго» до апеляційного суду надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу відповідача, в якій вони просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_6, представника позивача Омельченко Г.В., дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах вимог статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно зі статтею 3, 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно з вимогами статей 10, 11, 60 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог, зазначених та доведених ним обставин.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Статтею 213 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відключення квартири відповідача від мереж централізованого опалення проведене без дотримання встановленого для цього порядку, а тому немає підстав для звільнення ОСОБА_6 від сплати фактично наданих, але не використаних послуг.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають матеріалам справи і вимогам закону.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 є власником квартири АДРЕСА_1 Крим. З матеріалів справи вбачається, що між сторонами договір про надання відповідних послуг не укладався, але позивачем послуги з поставки теплової енергії надавалися, відповідачем ОСОБА_6 оплачувалися, що підтверджено довідкою по його особовому рахунку (аркуш справи 6). Проте з вересня 2008 року відповідач ОСОБА_6 перестав своєчасно та у повному розмірі сплачував позивачу за надані послуги з поставки теплової енергії на опалення та гарячого водопостачання, у зв'язку з чим за період з 01 вересня 2008 року по 01 жовтня 2011 року утворилась заборгованість в сумі 3205 грн. 60 коп.
Доводи апелянта ОСОБА_6 про те, що відсутність договору є підставою для звільнення його від сплати заборгованості за комунальній послуги, не приймаються колегією суддів до уваги у зв'язку з таким.
Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг.
Зокрема, обов'язком споживача є укладання договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості, згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладання із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за не дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Обов'язок власника квартири укладати договір на надання житлово-комунальних послуг та оплачувати надані послуги передбачено також пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572.
Таким чином, необхідність укладання договору на надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і його укладання визначено як обов'язок, а не право сторін.
Також, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що він відключився від мережі централізованого опалювання та не користується цими послугами, а тому не повинен за них оплачувати, як такі, що ґрунтуються на помилковому тлумаченні ним норм права.
З матеріалів справи та особистих пояснень відповідача ОСОБА_6 в судовому засіданні апеляційного суду вбачається, що його квартира розташована у багатоквартирному будинку з централізованою системою опалення та гарячого водопостачання. У 2008 році він самовільно, без відповідних дозволів та проекту, відключився від системи централізованого опалення та гарячого водопостачання й з того часу своє помешкання опалює за допомогою системи УФО, а воду підігріває бойлером. Про це він листом довів до позивача.
Проте, власник квартири не має права самовільно змінювати систему опалення та здійснювати відключення від мереж централізованого опалення.
Відповідно до пунктів 24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої та холодної води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, споживач може відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживача від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житло-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Відключення від системи централізованого опалення передбачено Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 4 від 22.11.2005 року із наступними змінами та доповненнями, згідно якого дозвіл на відключення від системи централізованого опалення надається рішенням постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж ЦО і ГВП.
Переобладнання системи опалення призводить до розбалансування внутрішньо будинкової системи опалення, яка належить до інженерної системи будинку як цілісного майнового комплексу. Будь-яке втручання в неї шляхом зміни гідравлічного опору (від'єднання від системи централізованого опалення) погіршує роботу системи загалом, чим порушує права інших мешканців, що недопустимим за Цивільним кодексом України.
З метою захисту прав усіх мешканців багатоквартирних будинків постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2007 року № 1268 внесено зміни до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення щодо відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, які унеможливлюють відключення від ІДО і ГВП окремих квартир у багатоквартирному будинку і передбачають можливість відключення від централізованого опалення та гарячого водопостачання будинку в цілому за рішенням загальних зборів, за згодою всіх власників (уповноважених осіб власників) приміщень у житловому будинку. Причому навіть відключення від ІДО і ГВП будинку в цілому може здійснюватися тільки в разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування схемою теплопостачання відповідно до Закону України «Про теплопостачання». Іншого чинним законодавством не передбачено.
Виходячи з вищенаведеного, суд першої інстанції обґрунтовано зробив висновок, що самовільне відключення відповідача ОСОБА_6 від централізованого теплопостачання, не є підставою для звільнення його від сплати заборгованості за послуги позивача.
Заборгованість відповідача перед позивачем розрахована та стягнута за період з 01 вересня 2008 року по 01 жовтня 2011 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності, а тому клопотання відповідача ОСОБА_6 про застосування такого строку до спірних правовідносин, є зайвим.
Зважаючи на вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що суд повно з'ясував обставини справи та дав належну оцінку всім наявним в справі доказам згідно зі статтею 212 Цивільного процесуального кодексу України і ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Що стосується інших доводів апеляційної скарги щодо порушенням судом норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів вважає, що вони є необґрунтованими, зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права, висновків суду не спростовують, а тому не можуть бути прийняті до уваги.
Згідно зі статтею 308 Цивільного процесуального кодексу України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 303, 304, 307, 308, 313-314, 324-325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Київського районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 09 січня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяті днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді:
І.О.Харченко Н.І. Любобратцева Є.В.Філатова