Справа №2/0907/6201/2012

Провадження №22ц/779/708/2013

Категорія 47

головуючий у 1інст. Шамотайло О.В.

суддя-доповідач Фединяк В.Д.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого- судді Фединяка В.Д.

суддів: Бойчука І.В., Мелінишин Г.П. секретаря Драганчук У.М.

з участю ОСОБА_3 його представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського міського суду від 30 січня 2013 року, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2012 року ОСОБА_5 звернулась до суду із зазначеним позовом і зазначала, що з 22 квітня 1998 року вона перебуває з відповідачем в зареєстрованому шлюбі. Проте їх подружнє життя не склалося, вона хворіє і потребує стороннього догляду, який відповідач не надає, через нанесення їй 14 травня 2012 року тілесних ушкоджень вона втратила до відповідача почуття любові та поваги. Посилаючись на те, що з 14 травня 2012 року вони фактично не проживають однією сім'єю, дітей від шлюбу не мають, збереження їх шлюбу неможливе і суперечить її інтересам, просила розірвати їх з відповідачем шлюб зареєстрований 22.04.1998 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 30 січня 2013 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення, з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову, вказуючи на те, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, дав неправильну оцінку поданим доказам, допустив порушення норм матеріального і процесуального права й ухвалив помилкове рішення. На думку апелянта, позивачка особисто до суду не зверталась з заявою про розірвання шлюбу, не підписувала такої заяви, в судовому засіданні присутньою не була, хоча суд визнав її явку обов'язковою та не встановлено підстав для розірвання шлюбу. Розірвавши шлюб за участю представника позивачки, суд допустив порушення ч.1ст.14 СК України, так як не звернув уваги, що сімейне законодавство не передбачає можливості розірвання шлюбу представником одного з подружжя або їх обох за довіреністю останніх.

У судовому засіданні ОСОБА_3 підтримав доводи апеляційної скарги, просить задовольнити цю скаргу.

Позивачка в судове засідання не з'явились, хоч про час та місце розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку, що не перешкоджає розгляду цієї справи у її відсутності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 303 ЦПК України наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про розірвання шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 з участю у розгляді справи представника позивачки ОСОБА_7 та у відсутності у судовому засіданні позивачки, суд першої інстанції виходив з того, що сторони з травня 2012 року спільно не проживають, позивачка у зв'язку з хворобою потребує сторонньої допомоги, відповідач не надає їй такої допомоги, тому подальше спільне проживання подружжя у формальному шлюбі буде суперечити інтересам сторін.

З висновком суду повністю погодитись не можна з таких підстав.

Згідно ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 СК розірвання шлюбу, здійснене за рішенням суду, має бути зареєстроване в державному органі РАЦС за заявою колишньої дружини або чоловіка. Сімейне законодавство не передбачає можливості розірвання шлюбу представником одного з подружжя або їх обох за довіреністю останніх, а правила ЦК про представництво, довіреність і доручення на ці правовідносини не поширюються.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову за участю представника позивачки ОСОБА_7, суд першої інстанції зазначених вимог закону не врахував, допустив порушення норм процесуального права внаслідок чого оскаржуване рішення підлягає скасуванню з підстав, встановлених п.4ч.1ст.309 ЦПК України.

Згідно ч.ч.1,2 ст.158 ЦПК України розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов'язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Подавши заяву про розірвання шлюбу, ОСОБА_5 через незадовільний стан здоров'я просила розглядати справу у її відсутності підтримуючи позовні вимоги (а.с.13).

Згідно ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 заявлено позов про розірвання шлюбу у зв'язку з несумісністю характерів подружжя, їхніх поглядів на спільне життя та сімейні відносини, спричинення їй тілесних ушкоджень, психологічний тиск на неї з боку чоловіка, а також інших обставин, що роблять неможливим їхнє подальше спільне проживання.

З врахуванням зазначеного, 15 жовтня 2012 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя (а.с.55).

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду від 12.06.98 N 16 "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю" (із наступними змінами) встановлено, що проголошена Конституцією охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали неможливими. При цьому законність та обгрунтованість рішення визначається не тільки дотриманням судом вимог процесуального права при розгляді цивільних справ, а й виконанням вимог матеріального права, що регулює правовідносини сторін, а саме особисті немайнові права та обов'язки подружжя.

Шлюб грунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається (ст. 24 СК).

Дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері. Дружина зобов'язана утверджувати в сім'ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній (ст. 55 СК).

Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом (ч.ч. 3, 4 ст. 56 СК).

Ураховуючи особливий характер сімейних відносин та їх об'єктивну недоступність для оточуючих, покладення судом обов'язку збереження сім'ї на одного з подружжя при наявності на це його категоричного заперечення не відповідає вимогам ст. ст. 24, 55, 56 СК. і суперечить його інтересам.

Суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд визнавав явку позивачки обов'язковою є голослівними і спростовуються матеріалами справи.

З огляду на зазначене, ухвалене рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.4 ч.1ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про задоволення позову ОСОБА_5

Згідно зі змістом ч.ч. 1, 5 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307,309, 313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково. Рішення Івано-Франківського міського суду від 30 січня 2013 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_5 задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 зареєстрований 22.04.1998 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області, актовий запис №397.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5107 грн.судового збору

Рішення набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду країни з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуючий-суддя        В.Д.Фединяк

Судді: І.В.Бойчук

Г.П.Мелінишин