АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
Провадження 22-ц/790/1925/13 р. Головуючий 1 інстанції Колодяжна І.М.
Справа № 2020/123680/2012 Доповідач: Коваленко І.П.
Категорія: трудові
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 березня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Коваленко І.П
суддів - Коровіна С.Г., Довгаль Г.П.
при секретарі - Рудь А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова від 29 січня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства „Завод ім..Малишева" про стягнення остаточного розрахунку, вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнення моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А :
В листопаді 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державного підприємства „Завод ім..Малишева" про стягнення остаточного розрахунку, вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнення моральної шкоди.
В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що він працював на підприємстві з 15 січня 2011 року по 24 липня 2012 року. Наказом № 138 від 24.07.2012 року його було звільнено з посади фрезерувальника на підставі ст. 38 КЗпП України. При звільненні ДП „Завод ім..Малишева" не провів з ним кінцевий розрахунок, що привело до понесених ним витрат та спричинило моральну шкоду.
В зв'язку з цим просив стягнути з відповідача розмір компенсації за затримку заробітної плати в сумі 500 грн., втрачену комерційну вигоду в розмірі 900 грн., вихідну допомогу у вигляді трьохмісячного середнього заробітку в сумі 4781 грн., компенсацію за невиданий спецодяг в розмірі 1500 грн., відшкодування суми в розмірі 3000 грн. за непридатні кліматичні умови праці, моральну шкоду в сумі 10000 грн., заборгованість по заробітній платі в сумі 538,79 грн., відшкодування збитків, спричинених руйнуванням будинку в зв'язку із затримкою виплати заробітної плати в сумі 8000 грн., відшкодування збитків, пов'язаних із можливістю нормального використання житла (за найм житла у грудні-січні) в сумі 2000 грн., затрати за надмірно спожиту електроенергію в зимовий період на опалення помешкання в сумі 1000 грн., в зв'язку із підвищенням вартості життя та збільшенням розміру зарплати додатково стягнути 1000 грн. та витрати, пов'язані із явкою до суду в сумі 1500 грн.
Представник відповідача позов визнав частково, не заперечувала щодо стягнення остаточного розрахунку, щодо інших вимог заперечувала, оскільки відсутня вина підприємства в зв'язку із введенням мораторію відповідно до ухвали господарського суду Харківської області від 27.12.2001 р.
Рішенням Комінтернівського районного суду м.Харкова від 29 січня 2013 року позов задоволений частково. Стягнуто з Державного підприємства „Завод ім..Малишева" на користь ОСОБА_1 остаточний розрахунок в сумі 538,79 грн., а також на користь держави судовий збір в сумі 214,60 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити його вимоги та змінити формулювання звільнення, посилаючись на порушення судом норм Конституції України та Європейської конвенції з прав людини.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення з?явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
При цьому колегія суддів виходить з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 частково, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що з ДП «Завод ім. Малишева» на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі у розмірі 538,79 грн..
Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає правильними і зробленими у відповідності із зібраними по справі доказами.
Відповідно до вимог ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Згідно вимог ст..117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст..116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач 24.07.2012 року був звільнений з посади фрезерувальника на підставі ст..38 КЗпП України. (а.с.36).
Згідно довідки ДП «Завод ім. Малишева» від 29.01.2013 р. остаточний розрахунок в сумі 3377, 37 був виплачений 22.01.2013 р.. Заборгованість по заробітній платі складає 538,79 грн. (лікарняний лист за травень 2012 р.). При звільненні була нарахована та виплачена 22.01.2013 р. компенсація за невикористану відпустку в сумі 957 грн. 79 коп. (а.с.60).
Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що з ДП «Завод ім. Малишева» на користь позивача підлягає стягненню саме ця сума.
Обґрунтовано суд першої інстанції дійшов і висновку стосовно відмови в позові в частині стягнення з заводу на користь позивача середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку та моральної шкоди, оскільки остаточний розрахунок проведений з позивачем не був не з вини підприємства.
Так, згідно постанови державного виконавця Комінтернівського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 13 червня 2012 року були накладені арешти на рахунки ДП «Завод ім. Малишева» (а.с.61-73).
Крім того, згідно ухвали господарського суду Харківської області від 27 грудня 2011 року було порушено провадження у справі про визнання ДП «Завод ім. Малишева» банкрутом та заборонено нарахування фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань. (а.с.74).
Дія мораторію відповідно до п.6 ст.12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, а також на вимоги кредиторів, які виникли після порушення провадження у справі.
Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, яка передбачена ст..117 КЗпП України, є санкцією за невиконання з вини власника або уповноваженого ним органу обов'язку щодо виплати усіх належних звільненому працівникові сум.
Отже, колегія суддів вважає, що вини ДП «Завод ім. Малишева» у невиплаті своєчасно остаточного розрахунку позивачу немає.
Обґрунтовано суд першої інстанції дійшов і висновку стосовно відмови позивачу у стягненні з відповідача: компенсації за затримку заробітної плати в сумі 500 грн., втраченої комерційної вигоди в розмірі 900 грн., вихідної допомоги у вигляді трьохмісячного середнього заробітку в сумі 4781 грн., компенсації за невиданий спецодяг в розмірі 1500 грн., відшкодування суми в розмірі 3000 грн. за непридатні кліматичні умови праці, моральної шкоди в сумі 10000 грн., відшкодування збитків, спричинених руйнуванням будинку в зв'язку із затримкою виплати заробітної плати в сумі 8000 грн., відшкодування збитків, пов'язаних із можливістю нормального використання житла (за найм житла у грудні-січні) в сумі 2000 грн., затрати за надмірно спожиту електроенергію в зимовий період на опалення помешкання в сумі 1000 грн., в зв'язку із підвищенням вартості життя та збільшенням розміру зарплати додатково стягнути 1000 грн., оскільки будь-яких доказів на підтвердження цих вимог ним, відповідно до вимог ст..60 ЦПК України, не надано.
Доводи апеляційної скарги в частині зміни формулювання звільнення колегією суддів не приймаються, оскільки такі вимоги ОСОБА_1 не заявлялись і судом першої інстанції не розглядались.
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду законне і обґрунтоване, постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
На підставі наведеного та керуючись п.1ч.1 ст.307, 308, 313, п.1 ч.1 ст.314, 315, 317, 319 України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29 січня 2013 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
судді