Справа 206/861/13-ц

Провадження 2/206/305/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

()()

"07" березня 2013 р. Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого, судді Сухоруков А.О.,

при секретарі Попов Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення,

В С Т А Н О В И В:

20 листопада 2012 року позивач звернувся до суду за позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення.

11 січня 2013 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська було ухвалено заочне рішення за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення, яким було задоволено вимоги позивача.

31 січня 2013 року до Самарського районного суду м. Дніпропетровська надійшла заява відповідача, про скасування заочного рішення від 11 січня 2013 року, за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення.

06 лютого 2013 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська було винесено ухвалу, якою заяву задоволено і зазначене заочне рішення було скасовано. Справу було призначено до розгляду в загальному порядку.

В обґрунтуванні своїх позовних вимог банк посилається на те, що 28.02.2008 року між ним та ОСОБА_1 було укладено договір № DND0G40000003063. Відповідно до умов вказаного договору відповідач отримав кредит у розмірі 170437 грн. 50 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 15% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 28.02.2017 року. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ "Приватбанк" і відповідач 28.02.2008 року уклали договір іпотеки № DND0G40000003063. Згідно умов якого відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 29,00 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Майно належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 227250 грн. В зв'язку з невиконанням зобов'язань за кредитним договором, банк направив відповідачеві досудову вимогу від 03.07.2012 року № 30.1.0.0/2-АL9. Позивач зазначає, що до цього часу відповідач заборгованість за кредитним договором не повернула і нараховані проценти не сплатила. Станом на 06 серпня 2012 року заборгованість за кредитним договором становить 560 762 грн. 36коп., у зв'язку з чим позивач просить суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на користь Публічного акціонерного товариства "Приватбанк" на нерухоме майно - а саме: квартиру загальною площею 29,00 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1 відповідно до іпотечного договору № DND0G40000003063 від 28.02.2008, , а також стягнути з відповідача судові витрати по справі. Відповідач в судове засідання при повторному розгляді справи після скасування заочного рішення не з'явилася. Про час і місце засідання суду повідомлена належним чином. У справі є достатньо доказів для її вирішення, що у сукупності зі вказаною вище обставиною дає судові підстави для застосування положень ч. 4 ст. 169, ст.ст. 224, 225 ЦПК України. Судом встановлено, що 28.02.2008 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір № DND0G40000003063. Відповідно до умов вказаного договору відповідач отримала кредит у розмірі 170437 грн. 50 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 15% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 28.02.2017 року (а.с. 11).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ "Приватбанк" і відповідач 28.02.2008 року уклали договір іпотеки № DND0G40000003063, згідно умов якого відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 29,00 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Майно належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу (а.с. 22). Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 227 250 грн. (а.с. 18-21).

В зв'язку з невиконанням зобов'язань за кредитним договором, банк направив відповідачеві досудову вимогу від 03.07.2012 року № 30.1.0.0/2-АL9 (а.с. 8).

Позивач зазначає, що до цього часу відповідач заборгованість за кредитним договором не повернула і нараховані проценти не сплатила. Станом на 06 серпня 2012 року заборгованість за кредитним договором становить 560 762 грн. 36 коп (а.с.6-7).

Як встановлено в судовому засіданні, свої зобов'язання перед відповідачем банк за кредитним договором виконав повністю. Відповідач в своє чергу не виконала умови кредитного договору, позичальник припинив повертати банку отримані кошти, а також сплачувати проценти за користування кредитом.

Згідно ст. 1050 ЦК України, порушення позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором є підставою для вимоги дострокового повернення кредитних коштів, стягнення відсотків за користування кредитними коштами.

В зв'язку з невиконанням зобов'язань за кредитним договором позивач направляв відповідачеві вимогу від 03.07.2012 року № 30.1.0.0/2-АL9, яку було надіслано їй поштовим реєстром від 06.06.2012 (а.с. 9-10). Відповідачем ніяких дій щодо погашення заборгованості вчинено не було.

Вказані вище спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України та Законом України «Про іпотеку».

Статтею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення на предмет застави. Згідно вимог ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За змістом ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 589 ЦК України та ст. 20 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Частиною 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Разом з тим, невиконання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (частина третя статті 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням статті 124 Конституції України (п. 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30 березня 2012 року).

Відповідно до п. 4.1 іпотечного договору банк, як іпотекодержатель, набуває права задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки у випадку невиконання основного зобов'язання, або порушення порядку його виконання (а.с. 20).

З огляду на те, що заборгованість за кредитним договором відповідачем до цього часу не погашена, суд, розглядаючи позов в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів, у відповідності до вимог ст. 11 ЦПК України, оцінюючи їх в сукупності та аналізуючи зміст вказаних норм права, приходить до висновку про задоволення позовних вимог у заявлений позивачем спосіб.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з того, що у п. 38 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30 березня 2012 року, звертається увага на те, що у випадку, якщо іпотекодержатель не реалізував способів позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, шляхом укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачав би передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов'язання (стаття 37 Закону України «Про іпотеку»), він має право звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до статті 39 цього Закону.

Окремо слід зазначити, що згідно ч. 1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на переданий в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Керуючись ст. ст. 589, 590 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 33, 35, 40 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 4 -8, 10, 11, 18, 57 -60, 79, 88, 169, 197, 208, 209, 212 -215, 218,224-228 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме нерухоме майно - квартиру загальною площею 29,00 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки на підставі договору іпотеки № DND0G40000003063 від 28.02.2008р. Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені відповідача ОСОБА_2 договору купівлі-продажу з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Виселити ОСОБА_1 із квартири АДРЕСА_1, зі зняттям з реєстраційного обліку.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (і.н. НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судові витрат зі сплати судового збору у розмірі 3219 грн.

.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повторне заочне рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А.О. Сухоруков