Справа №2а-2360/08
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"09" жовтня 2008 р. м. Харків
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - СпірщоноваМ.О.
за участю секретаря Глазунової А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного
адміністративного суду адміністративний позов ДПІ у Московському районі м.Харкова до
1. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1,
2. Приватного підприємства «Будпаз»
3. Третьої особи ТОВ «Вектор»
про визнання недійсним господарського зобов'язання , -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ДПІ у Московському районі м.Харкова звернулось до суд з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1,п риватного підприємства «Будпаз» третьої особи ТОВ «Вектор» в якому просив суд визнати недійсними договори ТМЦ на загальну суму 88665,80 ( в т.ч. ПДВ 14777,63 грн.) укладені між ФОП ОСОБА_1 та ПП «Буд паз» на підставі ст.ст. 215, 243 ЦК України; визнати недійсним господарські зобов'язання ФОП ОСОБА_1 та ПП «Буд паз», які виникли на підставі договорів поставки ТМЦ на загальну суму 88665,80 грн (т.ч ПДВ 14777,63 грн.) як такі, що суперечать інтересам держави та суспільства відповідно до ст. 207,208 ГК України; стягнути з ФОП ОСОБА_1 на користь ПП «Буд паз» отримані товари на загальну суму 88665,80 грн.; стягнути з ПП «Буд паз» в дохід держави грошові кошти отримані від ФОП ОСОБА_1 в сумі 88665,80 грн.
Під час розгляду справи позивач змінив свої позовні вимоги та просив суд визнати недійсними господарські зобов'язання між ФОП ОСОБА_1 та ПП «Будпаз» які виникли на підставі договорів ТМЦ на протязі 2005-2007 років на загальну суму 88665,80 грн ( в т.ч. ПДВ 14777,63 грн) як такі, що суперечать інтересам держави та суспільства.
Стягнути з ФОП ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_1) на підставі ст. 208 ГК України на користь держави вартість отриманих товарів на загальну суму 88665,80 грн. (вісімдесят вісім тисяч шість сот шістдесят п'ять грн.. 80 коп).
В обґрунтування позову позивач вказав, що в 21.07.2007 року ході перевірки дотримання вимог податкового законодавства з боку ФО-П ОСОБА_1 було встановлено, що протягом 2005 р. - 2007 р. між ФО-П ОСОБА_1 та ПП „Будпаз" були укладені договори поставки товарно-матеріальних цінностей. ДПІ у Московському районі м. Харкова не має в розпорядженні цих договорів, та даних усний чи письмовий договір був укладений між зазначеними СГД, однак згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається укладеним в письмовій формі навіть за наявності обміну листами.
Як вказав представник позивача на виконання договорів ПП „Будпаз" продало, а ФО-П ОСОБА_1 прийняв і оплатив готівкою ТМЦ на загальну суму 88665,80 грн. (в т.ч. ПДВ 14777,63 грн.). Факт прийому-передачі ТМЦ згідно з договорами підтверджується податковими накладними: №1004 від 04.10.2005р. ( патрон, дюбель та інше) на суму 1949,5 грн. ( ПДВ у сумі 389,90 грн.); № 1006 від 06.10.2005р ( замок .дюбель та інше) на суму 7075,86грн ( ПДВ у сумі!415,17грн); № 1025 від 25.10.2005р (вставка тролейбусна) на суму 8100,0грн (ПДВ у сумі 1620,0грн); №1101 від 01.11.2005р. ( лампа, патрон, кран тощо) на суму 12325,89 грн. ( ПДВ у сумі 2465,18 грн.); №1116 від 16.11.2005р. (лампа, патрон, кран тощо) на суму 8513,26 грн. ( ПДВ у сумі 1702,65грн.); №1122 від 22.11.2005р (лампа, патрон, кран тощо) на суму 8102,91грн (ПДВ у сумі 1620,58грн); №1128 від 28.11.2005р (лампа, патрон, кран тощо) на суму 8025,74грн ( ПДВ у сумі 1605,15грн); №63 від 27.04.2006р (лампа, патрон, кран тощо) на суму 1850,0 грн. ( ПДВ у сумі 370,0грн.); №72 від 03.05.2006р (радіатор, шайби мідні тощо) на суму 6610,0 грн. ( ПДВ у сумі 1322,0грн.); №84 від 25.05.2006р (контакти) на суму 1180грн (ПДВ у сумі 236,0грн. ); №90 від 12.06.2006р (заклепка мідна, контакти ) на суму 3730,0грн ( ПДВ у сумі 746,0 грн. ); №107 від 25.09.2006р (заклепки мідні) на суму 325,0грн (ПДВ у сумі 65,0 грн.); №142 від 20.11.2006р (терморегулятори) на суму 2000,0грн ( ПДВ у сумі 400,0 грн. ); №15 від 08.02.2007р (лампа, патрон, кран тощо) на суму4100,0 грн.( ПДВ у сумі 820,0 грн.). Всього було поставлено товару на суму 88665,8 грн.
Розрахунок за придбаний товар ФО-П ОСОБА_1 був здійснений готівкою за прибутковими касовими ордерами № 759 від 04.10.2005 р. на суму 2339,40 грн.; № 762 від 06.10.2005 р. на суму 8491,04 грн.; № 795 від 25.10.2005 р. на суму 9721,00 грн.; № 501 від 12.11.2005 р. на суму 9000,00 грн.; № 502 від 12.11.2005 р. на суму 5791,07 грн.; № 516 від 16.11.2005 р. на суму 9000,00 грн.; № 517 від 17.11,2005 р. на суму 1215,91 грн.; № 522 від 22.11.2005 року на суму 9723,49 грн.; № 528 від 22.11.2005 р. на суму 9630,89 грн.; № 69 від 27.04.2005 року на суму 2220,00 грн.; № 76 від 03.05.2006р. на суму 7932,00 грн.; № 84 від. 25.05.2006 р. на суму 1416,00 грн.; № 90 від 12.06.2006 р. на суму 4476,00 грн.; № 107 від 25.09.2006 р. на суму 390,00 грн.; 142 від 20.11.2006 р. на суму 2400,00 грн.
Представник позивача зазначив, що свої зобов'язання по договорам поставки виконанні ФО-П ОСОБА_1 не в повному обсязі на суму 83746,8 грн.
ДПІ у Московському районі м. Харкова вважає, що дані правочини у формі договорів поставки укладені з порушенням вимог ст. 203 ЦК України та є фіктивними відповідно до ст. 234 ЦК України, господарські зобов'язання, що виникли з даних правочинів завідомо суперечать інтересам держави і суспільства.
При проведення зустрічної перевірки ПП „Будпаз" на предмет взаємовідносин з ФО-П ОСОБА_1 було встановлено, що підприємство ПП „Будпаз" знаходилося на обліку в ДПІ у Київському районі м. Харкова з 19.09.2003 р. за № 3807. Директор підприємства - ОСОБА_2. Дата державної реєстрації підприємства - 19.09.2003 р. Код ЄДРПОУ підприємства - 32566192.
14.10.2003 р. ПП „Будпаз" було отримало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість НОМЕР_3 з індивідуальним податковим номером НОМЕР_2.
Відповідно до повідомлення управління державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців НОМЕР_4 Приватне підприємство „Будпаз" 16.06.2004 р. скасоване за заявою власника, шляхом злиття з ТОВ „Вектор". 24.06.2004 р. за заявою директора підприємства було анульоване свідоцтво платника ПДВ ПП „Будпаз".
Отже, на момент укладення договорів та їх виконання контрагента ФО-П ОСОБА_1 було ліквідовано та не мало статусу юридичної особи, платника податків та платника пдв.
Таким чином, представник позивача вказав, що господарські зобов'язання, укладені між ПП „Будпаз" та ФО-П ОСОБА_1, суперечать інтересам держави і суспільства.
Податки, які повинно було сплатити ПП „Будпаз" до бюджету при отриманні виручки від продажу ТМЦ, не сплачені. У зв'язку з ненадходженням до Державного бюджету сум податкового зобов'язання від продавця товару, бюджет терпить збитки, здійснюючи відшкодування цих сум податкового кредиту з бюджету, що наносить матеріальні збитки інтересам держави.
Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Підприємства в Україні повинні діяти на засадах встановлених законом.
Відповідно до ч. 1, 3, 5 ст. 203 Цивільного Кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
Як вказав представник позивача, все вищевикладене свідчить про те, що при укладенні господарських зобов'язань протягом 2005 - 2007 років були порушені положення ст. 203 ЦК України, дані правочини є фіктивними відповідно до ст. 234 ЦК України.
ПП „Будпаз" були виписані на користь ФО-П ОСОБА_1 податкові накладні з відображенням розміру ПДВ у сумі вартості реалізованих товарів. ПП „Будпаз" отримані суми ПДВ не сплачувало до державного бюджету.
Згідно ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. В даному випадку, одна із сторін правочину - ПП „Будпаз" фактично не вчиняла будь яких дій для набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків. В той же час, інша сторона правочину - ФО-П ОСОБА_1 вчинив правочин з метою приховування прибутків від оподаткування всупереч положенням ст. 67 Конституції України. Операції по правочину, який фактично не виконувався, ФО-П ОСОБА_1 були включені до свого податкового обліку.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом.
Таким чином, як вказав представник позивача, договори поставки які були укладені протягом 2005 - 2007 років є підставою для виникнення господарських зобов'язань між ПП „Будпаз" та ФО-П ОСОБА_1.
Відповідно до ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Відповідно до ст. 208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Господарські зобов'язання, що виникли на підставі фіктивної угоди або угоди укладеної з порушенням вимог закону є недійсними.
В даному випадку мету що суперечить інтересам держави та суспільства переслідував саме ФО-П ОСОБА_1, оскільки ПП „Будпаз" взагалі не мало з ФО-П ОСОБА_1 ніяких фінансово-господарських стосунків.
В той же час як зазначив представник позивача, відображення даного правочину в податковому обліку ФО-П ОСОБА_1 призвело до наступних наслідків: підприємець в 2005-2007р.р. отримав право на податковий кредит в розмірі 14777,63 грн., тобто зменшив свої податкові зобов'язання та не сплатив до Державного бюджету податки в великих розмірах. Отже, укладання даного правочину з боку ФО-П ОСОБА_1 мало на меті заволодіння державним майном, тобто порушувало публічний порядок.
Виходячи з вище викладеного позивач просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
Представник першого відповідача в судове засідання з'явився та з позовом не погодився вкзавши, що всі угоди щодо поставки товарів в період з жовтня 2005р. по лютий 2007р. від ПП «БУДПАЗ» були реальними з фактичною поставкою товарів, а не фіктивними. Факт того, що ці угоди не є фіктивними, підтверджується видатковими накладними та
прибутковими ордерами ПП «БУДПАЗ», а також тим, що після отримання товарів від
представника ПП «БУДПАЗ» реалізовував ці товари іншим підприємствам, що
підтверджується накладними.
Також представник першого відповідача вказав, що на початку відносин з відповідачем 2 йому була надана копія свідоцтва НОМЕР_3 про реєстрацію ПП «БУДПАЗ» як платника податку на додану вартість, видана ДПІ у Київському районі м.Харкова 14 жовтня 2003р. Та він не мав ніяких сумнівів щодо реєстрації цього постачальника як платника ПДВ. При поставках товарів мені надавались прибуткові касові ордера та податкові накладні, які за формою та змістом повністю відповідали вимогам законодавства, в т.ч. вимогам підпункту 7.2.1. пункту 7.2. статті Закону «Про податок на додану вартість».
За таких обставин він обгрунтовано вважав, що ПП «БУДПАЗ» нараховує собі податкові зобов"язання згідно з виданими податковими накладними та сплачує ПДВ.
Як вказав представник відповідача про анулювання свідоцтва платника ПДВ ПП «БУДПАЗ» йому стало відомо лише по закінченню перевірки 31.07.2007р..
Жодним законодавчим актом про оподаткування не передбачений обов'язок його як покупця товару перевіряти достовірність видаткових накладних, прибуткових ордерів, а також податкових накладних та вказаних в них даних будь-яким іншим шляхом, ніж вимогою про надання копії свідоцтва про реєстрацію як платника податку на додану вартість, що мною було зроблено.
Також представник відповідача вказав, що в позовній заяві не наведено жодного факту зловживань з мого боку, умислу та переслідування мети, що суперечить інтересам держави. Він є добросовісним покупцем та постраждалою стороною, тому що йому донараховано податок на додану вартість та штрафні санкції із-за ПП «БУДПАЗ». Та зазначив, що він не може та не повинен нести відповідальність за дії свого контрагента.
Також представник відповідача вказав, що він є добросовісним платником податків, який добровільно став платником ПДВ. Товар, який він отримував від ПП «БУДПАЗ», він продавав іншим підприємствам та при цьому сплачував ПДВ. На підтвердження цих фактів він надав копії платіжних доручень по сплаті ПДВ за період з жовтня 2005р. по лютий 2007р. та реєстри отриманих та виданих податкових накладних. Згідно з цими документами як зазначив представник відповідача він сплатив ПДВ по продажу товарів, отриманих від ПП «БУДПАЗ» в сумі не менш 5217,2 грн. (по попереднім підрахункам). Якщо угода по поставці мені товару фіктивна, то продаж товарів мною теж фіктивний і ПДВ, сплачене мною при продажу товарів, підлягає поверненню.
Також представник позивача зазначив, що якщо виявлено, що ПП «БУДПАЗ» порушив законодавство, вів діяльність та використовував круглу печатку після ліквідації, не сплачував податки, то до компетенції податкових та правоохоронних органів відноситься розслідування цих фактів. Саме з винною особи держава та уповноважені нею органи мають право стягнути неотримані нею податки та збитки. У ПП «БУДПАЗ» (за повідомленням ДПІ) є правонаступник ТОВ «ВЕКТОР», щодо якого по виявленим фактам ДПІ не вживає ніяких заходів.
Крім цього представник позивача, вказав, що щодо вимог ДПІ стягнути з ФО-П ОСОБА_1 на користь держави вартість отриманих товарів на суму 88665,80 грн. повідомляємо, що ці санкції не можуть застосовуватись за сам факт несплати податків з боку однієї із сторін в господарському зобов'язанні ( у даному випадку ПП «Будпаз» видав податкові накладні, але не сплатив ПДВ). За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не укладення угоди у вигляді господарських зобов*язань. Умислу з боку ФО-П ОСОБА_1 не було, тому що він сплатив ПДВ при подальшої реалізації придбаних ним у ПП «Будпаз» товарів.
Жодних документів та обґрунтувань умислу з боку ФО-П ОСОБА_1 та намірів з його боку, що суперечать інтересам держави та суспільства , позивач не надає.
Вимога стягнути з ФО-П ОСОБА_1 на користь держави вартість отриманих
товарів на суму 88665,80 грн. є конфіскаційною санкцією за порушення правил
здійснення господарської діяльності, тому ця санкція є не цивільно-правовою, а
адміністративно-господарською та відповідає визначенню, що наведено в ч.і ст.238 ГК
України. З цієї причини така санкція може застосовуватись лише з дотриманням строків,
встановлених ст.250 ГК України.
Згідно ч.1 ст.250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
гідно ч.З ст.261 ЦК України перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання.
Всі угоди щодо поставки товарів були здійснені в період з жовтня 2005р. по 08 лютого 2007р., тому на день заявления уточнених позовних вимог 30.07.2008р. ДПІ Московського району строк застосування цих санкцій сплив повністю. Період поставок товарів підтверджується накладними . що є в матеріалах справи.
Сплив строків для застосування санкцій є підставою для відмови в позові.
Про застосування такого роду санкцій є судова практика у вигляді постанови Верховного Суду України від 26.06.2007р..
Виходячи з вище викладеного просив суд відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі.
Представник другого відповідача та третьої сторони у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись повістками з поштовими повідомленнями, які направлялись за офіційним місцем знаходження згідно довідки органу реєстрації.
Відповідно до ч. 8 ст. 35 КАС України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.
Таким чином, суд вважає, що відповідач є належно повідомлений про дату, час та місце судового засідання, його відсутність в судовому засідання не перешкоджає розгляду справи, слід розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Судом встановлено, що 18.04.2003 p. виконкомом Харківської міської ради зареєстровано фізичну особу -підприємця ОСОБА_1.
ФО-П ОСОБА_1 перебуває на обліку в ДПІ у Московському районі м. Харкова як платник податків.
31.07.2007 року працівниками ДПІ у Московському районі м.Харкова було здійснено планову перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.04.2004 року по 31.03.2007 року.
За результатами вище зазначеної перевірки було складено акт перевірки від 31.07.2007 року № 3766/172/241750095 яким було встановлено порушення п.п. 7.2.4 п.7.2 п..п. 7.4.1 п. 7.4 , п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, що протягом 2005 р. - 2007 р. між ФО-П ОСОБА_1 та ПП „Будпаз" були укладені договори поставки товарно-матеріальних цінностей.
Підприємство ПП „Будпаз" знаходилося на обліку в ДПІ у Київському районі м. Харкова з 19.09.2003 р. за № 3807. Директор підприємства - ОСОБА_2. Дата державної реєстрації підприємства - 19.09.2003 р. Код ЄДРПОУ підприємства - 32566192.
14.10.2003 р. ПП „Будпаз" було отримало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість НОМЕР_3 з індивідуальним податковим номером НОМЕР_2.
Відповідно до повідомлення управління державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців НОМЕР_4 Приватне підприємство „Будпаз" 16.06.2004 р. скасоване за заявою власника, шляхом злиття з ТОВ „Вектор". 24.06.2004 р. за заявою директора підприємства було анульоване свідоцтво платника ПДВ ПП „Будпаз".
Суд зазначає, що всі угоди щодо поставки товарів були здійснені в період з жовтня 2005р. по 08 лютого 2007р., період поставок товарів підтверджується накладними, що є в матеріалах справи, а саме факт прийому-передачі ТМЦ згідно з договорами підтверджується податковими накладними: №1004 від 04.10.2005р. ( патрон, дюбель та інше) на суму 1949,5 грн. ( ПДВ у сумі 389,90 грн.); № 1006 від 06.10.2005р ( замок .дюбель та інше) на суму 7075,86грн ( ПДВ у сумі!415,17грн); № 1025 від 25.10.2005р (вставка тролейбусна) на суму 8100,0грн (ПДВ у сумі 1620,0грн); №1101 від 01.11.2005р. ( лампа, патрон, кран тощо) на суму 12325,89 грн. ( ПДВ у сумі 2465,18 грн.); №1116 від 16.11.2005р. (лампа, патрон, кран тощо) на суму 8513,26 грн. ( ПДВ у сумі 1702,65грн.); №1122 від 22.11.2005р (лампа, патрон, кран тощо) на суму 8102,91грн (ПДВ у сумі 1620,58грн); №1128 від 28.11.2005р (лампа, патрон, кран тощо) на суму 8025,74грн ( ПДВ у сумі 1605,15грн); №63 від 27.04.2006р (лампа, патрон, кран тощо) на суму 1850,0 грн. ( ПДВ у сумі 370,0грн.); №72 від 03.05.2006р (радіатор, шайби мідні тощо) на суму 6610,0 грн. ( ПДВ у сумі 1322,0грн.); №84 від 25.05.2006р (контакти) на суму 1180грн (ПДВ у сумі 236,0грн. ); №90 від 12.06.2006р (заклепка мідна, контакти ) на суму 3730,0грн ( ПДВ у сумі 746,0 грн. ); №107 від 25.09.2006р (заклепки мідні) на суму 325,0грн (ПДВ у сумі 65,0 грн.); №142 від 20.11.2006р (терморегулятори) на суму 2000,0грн ( ПДВ у сумі 400,0 грн. ); №15 від 08.02.2007р (лампа, патрон, кран тощо) на суму4100,0 грн.( ПДВ у сумі 820,0 грн.). Всього було поставлено товару на суму 88665,8 грн.
Розрахунок за придбаний товар ФО-П ОСОБА_1 був здійснений готівкою за прибутковими касовими ордерами № 759 від 04.10.2005 р. на суму 2339,40 грн.; № 762 від 06.10.2005 р. на суму 8491,04 грн.; № 795 від 25.10.2005 р. на суму 9721,00 грн.; № 501 від 12.11.2005 р. на суму 9000,00 грн.; № 502 від 12.11.2005 р. на суму 5791,07 грн.; № 516 від 16.11.2005 р. на суму 9000,00 грн.; № 517 від 17.11,2005 р. на суму 1215,91 грн.; № 522 від 22.11.2005 року на суму 9723,49 грн.; № 528 від 22.11.2005 р. на суму 9630,89 грн.; № 69 від 27.04.2005 року на суму 2220,00 грн.; № 76 від 03.05.2006р. на суму 7932,00 грн.; № 84 від. 25.05.2006 р. на суму 1416,00 грн.; № 90 від 12.06.2006 р. на суму 4476,00 грн.; № 107 від 25.09.2006 р. на суму 390,00 грн.; 142 від 20.11.2006 р. на суму 2400,00 грн.
Представник позивача зазначив, що свої зобов'язання по договорам поставки виконанні ФО-П ОСОБА_1 не в повному обсязі на суму 83746,8 грн.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1, 3, 5 ст. 203 Цивільного Кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом.
Таким чином, договори поставки які були укладені протягом 2005 - 2007 років є підставою для виникнення господарських зобов'язань між ПП „Будпаз" та ФО-П ОСОБА_1.
Відповідно до ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Відповідно до ст. 208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Господарські зобов'язання, що виникли на підставі фіктивної угоди або угоди укладеної з порушенням вимог закону є недійсними.
Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що укладенні протягом 2005 - 2007 років господарські зобов'язаня між ПП „Будпаз" та ФО-П ОСОБА_1 були вчинені з порушенням положення ст. 203 ЦК України, оскільки ПП „Будпаз" були виписані на користь ФО-П ОСОБА_1 податкові накладні з відображенням розміру ПДВ у сумі вартості реалізованих товарів.
Як було встановлено судом та підтверджується матеріалами справи відповідно до повідомлення управління державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців НОМЕР_4 Приватне підприємство „Будпаз" 16.06.2004 р. скасоване за заявою власника, шляхом злиття з ТОВ „Вектор". 24.06.2004 р. за заявою директора підприємства було анульоване свідоцтво платника ПДВ ПП „Будпаз".
Суд зазначає, що згідно ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже як було встановлено судом одна із сторін правочину - ПП „Будпаз" не вчиняло будь яких дій для набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків. В той же час, інша сторона правочину - ФО-П ОСОБА_1 вчинив правочин, який фактично не виконувався, ФО-П ОСОБА_1 оскільки ПП «Будпаз» з 16.06.2004 р було скасовано його державну реєстрацію.
Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що господарські зобов'язання між ФОП ОСОБА_1 та ПП «Будпаз» які виникли на підставі договорів ТМЦ на протязі 2005-2007 років на загальну суму 88665,80 грн ( в т.ч. ПДВ 14777,63 грн) вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, саме ФО-П ОСОБА_1, оскільки по-переше : ПП „Будпаз" взагалі не мало з ФО-П ОСОБА_1 ніяких фінансово-господарських стосунків, по - друге: відображення даного правочину в податковому обліку ФО-П ОСОБА_1 призвело до того, що в 2005-2007р.р. ФО-П ОСОБА_1 отримав право на податковий кредит в розмірі 14777,63 грн., тобто зменшив свої податкові зобов'язання та не сплатив до Державного бюджету податки в великих розмірах, а отже порушив публічний порядок.
Що стосується посилання представника відповідач на вимоги ст. 250 ГК України у відповідності до якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Як було встановлено судом та не заперечувалось першим відповідачем поставки товарів були здійснені в період з жовтня 2005р. по 08 лютого 2007р.
Факт недійсності угоди між ФОП ОСОБА_1 та ПП «Будпаз» ДПІ у Московському районі м.Харкова стало відомо з 31.07.2007 року.
Позовну заяву до суду ДПІ у Московському районі м.Харкова було подано 11.01.2008 року.
Виходячи з вище викладеного су д приходить до висновку, що оскільки угода було тримала та закінчилась лише 08.02.2007 року, про що ДПІ у Московському районі м.Харкова стало відоме 31.07.2007 року під час перевірки, то позивачем було дотримано вимоги ст. 250 ГК України оскільки було подано в межах шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше одного року з дня вчинення порушення.
Керуючись ст. ст. 8-14, 71, 94, 99, 100, 159, 160-164, 167, 185, 186 КАС України, суд-
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ДШ у Московському районі м.Харкова до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, приватного підприємства «Будпаз» та третьої особи ТОВ «Вектор» про визнання недійсним господарського зобов'язання - задовольнити у повному обсязі.
Визнати недійсними господарські зобов'язання між ФОП ОСОБА_1 та ПП «Будпаз» які виникли на підставі договорів ТМЦ на протязі 2005-2007 років на загальну суму 88665,80 грн ( в т.ч. ПДВ 14777,63 грн) як такі, що суперечать інтересам держави та суспільства.
Стягнути з ФОП ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_1) на підставі ст. 208 ГК України на користь держави вартість отриманих товарів на загальну суму 88665,80 грн. (вісімдесят вісім тисяч шість сот шістдесят п'ять грн.. 80 коп)
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або у строк встановлений ч.5 ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова у повному обсязі виготовлена 10.10.2008 року.
Суддя М.О. Спірідонов