ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 79-57-10, факс 79-58-82

          _________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"23" червня 2006 р.                                                            Справа №6/124-нА

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Домобуд",  м. Хмельницький    

до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.02.2006р. №0000792301/0/340, від 10.04.2006р. № 0000792301/1/1124

Суддя  Танасюк О.Є.                    Секретар судового засідання  Сарбей О.Ф.

Представники сторін:

       від позивача     Мярковська О.В. –представник за довіреністю  від 16.02.06р.

                           Ніколова Л.І. –представник за довіреністю від 16.02.06р.    

       від відповідача   Шеремета В.В. –представник за довіреністю №16021/9/10 від 21.06.06р.

                              Кропівніцька Н.В. –представник за довіреністю №11778/9/10 від 16.05.06р.

                              Цугель Л.А. –представник за довіреністю №11779/9/10 від 16.05.06р.    

У судовому  засіданні  згідно ч.3 ст. 160 КАСУ проголошено  вступну  і  резолютивну частини постанови.    

          Суть спору: Позивач звернувся з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Хмельницькому  №0000792301/0/340 від 08.02.06р. та №0000792301/1/1124 від 10.04.06р., якими позивачу донарахували податкове зобов’язання по податку на прибуток підприємств в сумі 129 062 грн., з них 50 350 грн. –основний платіж, а 78 712 грн. –штрафні санкції.

Повноважні представники  позивача в  судове засідання з’явилися, позовні вимоги підтримали, вказуючи, що планова виїзна перевірка, проводилася посадовими особами ДПІ в м. Хмельницькому з порушенням  строку, часу та порядку її проведення. Крім того, зазначають про грубі порушення оформлення результатів проведеної перевірки, що виразилися в акті перевірки  від 08.02.06р., оскільки при його підписанні в акті були відсутні додатки до акту, а спірні податкові повідомлення-рішення  №0000792301/0/340 від 08.02.06р. та №0000792301/1/1124 від 10.04.06р. прийняті з порушенням Порядку оформлення результатів невиїзних  документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства., оскільки  відповідно до п.4.11 Порядку, повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу  за наявності заперечень  посадових осіб суб’єкта господарювання  до акта перевірки –протягом трьох робочих днів наступних за днем розгляду заперечень та надання  письмової відповіді  суб’єкту господарювання.

Представник позивача в судовому засіданні та в позовній заяві не погоджується із висновками перевірки  про зняття з валових витрат суми 338 333 грн. ( без ПДВ ) вартості юридичних послуг, наданих позивачу ТОВ „Агроюрсервіс”, згідно договору б/н від 04.10.02р. , оскільки при формуванні валових витрат він керувався п.5.1. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, відповідно до якої валові витрати – це  сума будь-яких  витрат  платника податку у грошовій, матеріальній та нематеріальній  формах, здійснюваних як  компенсація вартості товарів (робіт, послуг) , які придбаваються  (виготовляються) таким платником податку для їх  подальшого  використання  у власній  господарській діяльності. При цьому погоджується із висновком перевірки , що зазначена сума витрат неправомірно віднесена до валових витрат у І кварталі 2003р.  , оскільки повинна була бути включена до валових витрат 4 кв. 2002р. Стверджує , що зазначені витрати безпосередньо пов’язані із його господарською діяльністю.

Крім того, на думку позивача, відповідачем неправильно застосовані норми Закону України „ Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181 від 21.12.00р. про застосування штрафних санкцій, оскільки згідно з даним підпунктом, у разі коли контролюючий орган  самостійно донараховує суму  податкового зобов’язання платнику податків за підставами, викладеними в п. ”б” п.п.4.2.2. цього Закону, такий платник податків зобов’язаний сплатити штраф у  розмірі 10% від суми недоплати (заниження податкового законодавства)  за кожний із податкових періодів, починаючи з періоду, на який припадає недоплата  закінчуючи періодом отримання податкового повідомлення-рішення, але не більше 50% відсотків такої суми. Однак, позивач стверджує, що він занизивши суму податкового зобов’язання в одному періоді коригував її в іншому періоді переплатами, з чого вбачається, що дані суми не можуть визначатися як такі, що донараховані податковим органом, тому застосування штрафних санкцій, позивач вважає неправомірним.

Щодо спірного податкового повідомлення-рішення №0000792301/1/1124 від 10.04.06р., то позивач вказує, що  по визначеній в ньому сумі податкового зобов’язання, відповідно до п.п.15.1.1 ст.15 ЗУ №2181 від 21.12.00р. закінчилися строки давності.

В зв’язку із вищезазначеним, просить   визнати спірні податкові повідомлення-рішення від 08.02.06р. №0000792301/0/340, від 10.04.06р. №0000792301/1/1124 протиправними та скасувати їх.

Відповідач у запереченнях на позовну заяву та його повноважні представники  в судовому засіданні проти позовних вимог заперечують, мотивуючи тим, що  відповідно до абз.2 п.п.7.6.1 ст.7 Закону України „Про  оподаткування прибутку підприємств”, витрати, понесені на придбання  кожного з окремих  видів цінних паперів, а також деривативів, які перевищують доходи від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого періоду, від’ємний  фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду  у майбутніх звітних періодах, у порядку передбаченому ст.6 Закону.

В зв’язку з цим, відповідач звертає увагу суду на те, що позивачем в порушення даної норми Закону  віднесено до валових витрат І кварталу 2003р.  витрати пов’язані із придбанням цінних паперів в сумі 338 333 грн.

При цьому, зазначає, що відповідно до п.п.7.6.3. п.7.6. ст.7 Закону, під терміном „витрати” потрібно розуміти:

1)          суму коштів або вартість майна, сплачених  у зв’язку з придбанням цінних паперів;

2)          суми будь-якої іншої заборгованості, що виникає у зв’язку з таким придбанням.

Перевіркою встановлено, що ТОВ „Домобуд” проводив операції з цінними паперами, однак окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами не вівся, витрати на придбання  іменних акцій до складу валових витрат в IV кварталі 2002р. позивачем не віднесені.

За таких обставин, вважає спірні повідомлення-рішення прийнятими правомірно та  просить у позові відмовити.  

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення  представників  сторін,  з’ясувавши  фактичні  обставини, на  яких  ґрунтуються позовні  вимоги  і  заперечення проти позову, дослідивши докази,  встановлено    наступне:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Домобуд”, м. Хмельницький, зареєстроване як суб’єкт підприємницької діяльності –юридична особа, що підтверджується довідкою Головного управління статистики  у Хмельницькій області №2112 від 16.09.05р. та діє на підставі Статуту.

30.10.02р.  між ТОВ „Домобуд” та ХФ ЗАТ КБ „Приватбанк” було укладено договір  комісії №К-2002/7 від 30.10.02р., згідно якого КБ „Приватбанк” зобов’язувалося придбати для комітента (ТОВ „Домобуд”) цінні папери  ВАТ „Силікат”.

В зв’язку з цим 31.10.02р. ЗАТ КБ „Приватбанк” було укладено договір  купівлі-продажу цінних паперів №1 від 31.10.02р. із ЗАТ „Об’єднання „Прогрес”” по придбанню  для ТОВ „Домобуд” пакета акцій ВАТ „Силікат” на загальну суму (без ПДВ) 100 тис. грн. В результаті даної операції у власність ТОВ „Домобуд” перейшов пакет акцій ВАТ „Силікат” на загальну суму (без ПДВ) 100 тис. грн.  для подальшого використання їх в господарській діяльності товариства, а комісіонеру виплачено комісійну винагороду в розмірі 1000 грн., що підтверджується актом виконаних робіт №К-2002/7 від 05.11.02р.

Враховуючи, що ухвалою господарського суду Хмельницької області №13/127-Б від 22.11.02р.  порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ „Силікат”, ТОВ „Домобуд” після придбання пакета акцій  боржника, здійснено ряд заходів, спрямованих на погашення його кредиторської заборгованості та припинення процедури банкрутства для подальшого ведення господарської діяльності товариства.

Для цього між позивачем  та Товариством з обмеженою відповідальністю „Агроюрсервіс” 04.10.02р. укладено договір про надання юридичних послуг та додатковий договір від 03.12.02р., за умовами якого ТОВ „Агроюрсервіс” зобов’язувався здійснити маркетингове  дослідження діяльності ВАТ „Силікат” та вжити заходів щодо зменшення  (ліквідації)  його дебіторсько-кредиторської  заборгованості.

          Зокрема, на виконання даного договору ТОВ „Агроюрсервіс” було  розроблено план  санації  ВАТ „Силікат”, відповідно до якого ТОВ „Агроюрсервіс”  було сформовано реєстр  кредиторів ВАТ „Силікат”, який зареєстрований ухвалою суду від 22.11.02р., замовлено  аудиторську перевірку  господарської діяльності  ВАТ „Силікат”, що підтверджується договором  про виконання аудиторських послуг №49 від 06.12.02р., укладеного між  ТОВ „Агроюрсервіс” (замовник) та ТОВ „Інсайт” (аудитор) та  аудиторським висновком  від 23.04.03р., а також  укладено договір №1384 від 10.12.02р. про здійснення охорони  приміщення та виробничої території  заводу „Силікат”.

          В результаті, 17.12.03р. ухвалою господарського суду Хмельницької області по справі №13/127-Б було затверджено мирову угоду,  а провадження  щодо визнання ВАТ „Силікат” банкрутом  було припинено.

          На підтвердження виконання передбачених договором про надання юридичних послуг та додатковим договором від 03.12.02р. робіт,  ТОВ „Агроюрсервіс” складено акти виконаних робіт:  №27,12.2 та додаток до нього від 27.12.02р. згідно якого вартість виконаних робіт  становить 250 тис. грн. та №27.12.03 від 27.12.02р., згідно якого вартість виконаних робіт становить 156 000 грн. Зазначені юридичні послуги оплачені позивачем платіжним дорученням № 1103 від 21.11.2002р. на суму 60000грн., платіжним дорученням № 1175 від 17.12.2002р. на суму 250000грн., платіжним дорученням № 10-19 від 28.10.2002р. на суму 21000грн., платіжним дорученням № 1018 від 25.10.2002р. на суму 20000грн., платіжним дорученням № 1013 від 24.10.2002р. на суму 20000грн.          

В період з 10.01.06р. по 06.02.06р.  працівниками ДПІ в м. Хмельницькому,  на підставі  повідомлення про проведення планової документальної виїзної перевірки №747 від 30.12.05р. та направлення на проведення перевірки №01420 від 10.01.06р. проведено виїзну планову документальну перевірку  Товариства з обмеженою відповідальністю „Домобуд” (код ЄДРПОУ 23654572).

За результатами даної перевірки складено акт перевірки №491/23-1/23654572 від 07.02.06р., в якому зафіксовано порушення позивачем п.4.1. ст.4 , п.5.1.-5.3, 5.9 ст.5, п.7.6. ст.7, п.п.11.3.1. п.11.3. ст.11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме заниження  податку на прибуток підприємств   в сумі 50 350,00 грн.( з них: IV квартал 2002р.  -  45 987, 00 грн., І квартал 2003р. –4 363,00 грн.).

Зокрема встановлено , що в порушення п.5.9 ст.5 Закону України „ Про оподаткування прибутку підприємств” № 283/97-ВР від 22.05.1997р. позивачем не вірно визначався приріст балансової вартості товарів , сировини, матеріалів. Порушення виникли за рахунок того , що відображені платником в додатках до Декларації з податку на прибуток підприємства К1/1 „ Розрахунок приросту ( убутку) балансової вартості запасів” залишки запасів не відповідають даним бухгалтерського обліку платника , що призвело до заниження валового доходу на суму –71766грн. та завищення валового доходу на суму –228153грн.

В порушення п.5.9 ст.5 Закону підприємством в Розрахунок приросту ( убутку ) балансової вартості запасів не враховано вартість запасів використаних не у господарській діяльності платника. Зазначене порушення призвело до заниження приросту запасів та відповідно валового доходу на суму 38982грн.

В порушення пп..5.4.10 п.5.4 ст.5 Закону в розрахунках приросту ( убутку) балансової вартості запасів платником не враховано вартість 50 відсотків на придбання паливно-мастильних матеріалів для  легкових автомобілів у складі запасів використаних не у господарській діяльності платника , що призвело до заниження приросту запасів та відповідно валового доходу у 1 кварталі 2003року на суму 748грн. та за 2004рік в сумі 3598грн.

В порушення п.4.1 ст.4 та пп..11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України „ Про оподаткування прибутку підприємств” позивачем в окремих звітних періодах не вірно визначений валовий дохід від продажу товарів за рахунок допущених помилок при оподаткуванні авансів , отриманих від покупців за товарно-матеріальні цінності, що призвело до завищення валових доходів в сумі 166143грн., а саме: 2 квартал 2004року – 72910грн., 4 квартал 2004року –65407грн. , 1 квартал 2005року –2294грн. , 2 квартал 2005року –2891грн., 3 квартал 2005р. –22641грн.

Перевіркою , також встановлено, що в порушення п.5.9 ст.5 Закону України „ Про оподаткування прибутку підприємств” позивачем не вірно визначався приріст балансової вартості товарів , сировини, матеріалів, що призвело до завищення валових витрат в сумі 176572грн. в т.ч. по звітних періодах: 4 квартал 2002року в сумі 176389грн., 3 квартал 2003року в сумі 38грн., за 2003рік –145грн.

Встановлено порушення п.7.6.1 п.7.6 ст.7 Закону України „ Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме до складу валових витрат в 1 кварталі 2003року віднесено витрати , пов’язані з придбанням цінних паперів , що перевищують доходи отримані платником від продажу таких цінних паперів в сумі 338333грн.

Дані порушення призвели до заниження податку на прибуток в сумі 50350грн., в тч. За 4 квартал  2002року на 45987грн. та за 2002рік на 4363грн.

             

Не погоджуючись частково із висновками, зробленими перевіряючими в акті перевірки, позивачем 08.02.06р.  за Вих.№17 від 08.02.06р.  направлено на адресу відповідача заперечення до акту проведеної планової виїзної перевірки, в яких позивач вважає віднесення суми 338 333 грн. до  складу валових витрат  в І кварталі 2003р. правомірним , відповідно до п.5.2.1 ст. 5 Закону України „ Про оподаткування прибутку підприємств”.

Відповідач в листі-відповіді №2797/10/23-1 від 08.02.06р. по суті викладених позивачем заперечень  до акту перевірки  зазначає, що  відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” господарська діяльність підприємства – це  будь-яка діяльність  особи, яка направлена на  отримання доходу в грошовій чи матеріальній формі...та є регулярною, постійною. В зв’язку з цим, відповідач вказує, що оскільки  діяльність по придбанню цінних паперів не є постійною та регулярною  господарською діяльністю позивача, то  витрати, пов’язані з придбанням цінних паперів не можуть відноситися до  валових витрат виробництва та обігу, тому вважає  висновки зроблені в акті перевірки №491/23-1/23654572 від 07.02.06р. правомірними.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 08.02.06р. прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0000792301/0/340 від 08.02.06р., яким позивачу донараховано податкове зобов’язання по податку на прибуток підприємств в сумі 50 350 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 78 712 грн. на загальну суму  129 062 грн.

Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням №0000792301/0/340 від 08.02.06р. позивач оскаржив його в адміністративному порядку до  ДПІ в м. Хмельницькому.

Рішенням начальника ДПІ в м. Хмельницькому №8930/10/25-028 від 10.04.06р. про результати розгляду первинної скарги, спірне податкове повідомлення-рішення №0000792301/0/340 від 08.02.06р. залишено без змін, а  скарга  ТОВ „Домобуд” –без задоволення.

За результатами адміністративного оскарження відповідачем прийнято  податкове повідомлення –рішення №0000792301/1/340 від 10.04.06р. з аналогічними сумами податкових зобов’язань.

Не погоджуючись із прийняттям спірних податкових повідомлень - рішень позивач оскаржив їх в судовому порядку.

  Досліджуючи надані сторонами  докази, аналізуючи наведені  міркування  та  заперечення, оцінюючи  їх  в  сукупності, судом  враховується  наступне.

              Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно  п. 1.32. ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, господарська діяльність -  будь-яка  діяльність  особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

          Відповідно до п. 5.1. даного Закону, валові  витрати  виробництва  та  обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 5.2.1. п.5.2. ст.5  даного Закону,  до валових витрат відносяться суми   будь-яких   витрат,   сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених  пунктами  5.3-5.7  цієї  статті.

В зв’язку з цим, судом враховується, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю „Агроюрсервіс” 04.10.02р. укладено договір про надання юридичних послуг та додатковий договір від 03.12.02р., за умовами якого ТОВ „Агроюрсервіс” зобов’язувався здійснити маркетингове  дослідження діяльності ВАТ „Силікат” та вжити заходів щодо зменшення  (ліквідації)  його дебіторсько-кредиторської  заборгованості ,зокрема вжиття заходів по недопущенню відкриття процедури ліквідації , необхідністю відкриття  процедури санації даного підприємства ( вартість робіт 250000грн.).

          Зокрема, на виконання даного договору ТОВ „Агроюрсервіс” було  розроблено план  санації  ВАТ „Силікат”, відповідно до якого ТОВ „Агроюрсервіс” було сформовано реєстр  кредиторів ВАТ „Силікат”, який зареєстрований ухвалою суду від 22.11.02р., замовлено аудиторську перевірку  господарської діяльності  ВАТ „Силікат”, згідно договору  про виконання аудиторських послуг №49 від 06.12.02р., укладеного між  ТОВ „Агроюрсервіс” (замовник) та ТОВ „Інсайт” (аудитор) та  аудиторським висновком  від 23.04.03р., а також  укладено договір №1384 від 10.12.02р. про здійснення охорони  приміщення та виробничої території  заводу „Силікат”.  

З цього вбачається, що роботи, здійснені ТОВ „Агроюрсервіс”, відповідно до додаткової угоди від 3.12.2002р. до  договору про надання юридичної допомоги, укладеного між ТОВ „Домобуд” та ТОВ „Агроюрсервіс” 04.10.02р. були спрямовані не на купівлю цінних паперів, а на ліквідацію заборгованості ВАТ „Силікат” перед його кредиторами та відновлення в подальшому господарської діяльності підприємства.

Враховуючи, що  позивачем згідно договорів комісії  №К-2002/7 від 30.10.02р. та  договору купівлі-продажу цінних паперів №1 від 31.10.02р. здійснено купівлю пакету акцій  ВАТ „Силікат”, для подальшого використання бази даного підприємства в своєму виробництві, то дії ТОВ „Агроюрсервіс”  вчинені в інтересах господарської діяльності позивача, а відповідно і витрати позивача сплачені  ТОВ „Агроюрсервіс” вважаються  прямо пов’язаними із  підготовкою, організацією , веденням виробництва, продажем продукції  (робіт, послуг) і охороною праці, тому є валовими витратами підприємства, які використані у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва.

Крім того, судом враховується, що відповідно до  п. 5.11. ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

При цьому, судом встановлено, що даний договір виконаний сторонами ,про що свідчить акт № 27.12.03 від 27.12.02р., згідно якого вартість виконаних робіт становить 156 000 грн. ( сума 130000грн. без ПДВ) та , зокрема ,  додаткова угода від 3.12.2002р. , що підтверджується актом  виконаних робіт № 27,12.2  з додатком до нього від 27.12.02р. згідно якого вартість виконаних робіт становить 250 тис. грн. (сума 208333,33 грн. без ПДВ) .

В процесі розгляду справи в судовому засіданні  ( в письмових поясненнях від 20.06.2006р.) позивач акцентує увагу суду , що він погоджується із встановленими відповідачем в акті перевірки порушеннями  та з фактом виключення із складу валових витрат 1 кв. 2003р.  суми 338333грн. ( без ПДВ) вартості виконаних робіт , що підтверджується актами  виконаних робіт №27,12.2  з додатком до нього від 27.12.02р. згідно якого вартість виконаних робіт  становить 250 тис. грн. та №27.12.03 від 27.12.02р., згідно якого вартість виконаних робіт становить 156 000 грн. , однак вважає неправомірним не включення витрат в сумі 208333,33 грн. ( згідно додаткової угоди від 3.12.2002р. , що підтверджується актом  виконаних робіт № 27,12.2  з додатком до нього від 27.12.02р. згідно якого вартість виконаних робіт  становить 250 тис. грн. ) до складу валових витрат 4 кварталу 2002р. При цьому стверджує , що такий обов’язок покладений на податковий орган , відповідно до  абз.  „б” п.п. 4.2.2. п.4.2. ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181 від 21.12.00р.,  згідно якого контролюючий орган зобов'язаний  самостійно  визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Із зазначеним твердженням позивача суд погоджується , враховуючи , що витрати в сумі 208333,33грн. ( без ПДВ ) , понесені за додатковою угодою від 3.12.2002р. до договору від 4.10.2002р. , підтверджені належним чином оформленим актом виконаних робіт № 27.12.2 від 27.12.2002р. та використані у господарській діяльності позивача.

При цьому судом враховується , що відповідно до пп..11.2.1 ст.11 Закону України „ Про оподаткування прибутку підприємств” дані витрати підприємства  повинні бути включені до валових витрат в тому звітному періоді в якому відбулася дана господарська операція, а саме в 4 кварталі 2002р.

Як слідує із акту перевірки відповідача та пояснень  представників сторін  в судовому засіданні первинні документи , подані позивачем  , були наявні на момент перевірки , однак не враховані відповідачем.

Враховуючи зазначене , судом встановлено , що в 4 кварталі 2002р. валові витрати позивача занижені не в сумі 23098грн. як встановлено актом перевірки ( стор.14 акта перевірки) , а в сумі 231431грн.33коп. ( 23098грн. + 208333,33грн.) . Дана обставина не правомірно не врахована контролюючим органом відповідно до абз. ”б” пп..4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України „ Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Перевіркою відповідача ( стор.12 акту ) правомірно встановлено завищення валових витрат на суму 176389грн. за рахунок невірного визначення приросту балансової вартості товарів , сировини , матеріалів.  А за рахунок коригування встановлених актом перевірки валових витрат ( стор.11 , 15 акту перевірки) встановлено завищення скоригованих валових витрат в розмірі 153291грн.  із яких обраховано податок на прибуток за 4-й квартал 2002р. в сумі 45987грн.  Зазначене порушення визнано головним бухгалтером підприємства , який працював на момент його вчинення , про що свідчить Постанова Хмельницького міськрайсуду від 27.04.2006р. , з приводу того , що вона перебуваючи на посаді головного бухгалтера ТОВ „ Домобуд” умисно ухилилась від сплати податку на прибуток за 4-й квартал 2002р. в сумі 45987грн. Зазначений факт позивач не оспорює , однак  звертає увагу суду , що підчас кримінального провадження факт правомірності формування витрат 4 кварталу 2002р.  не досліджувався та не заперечувався.

З врахуванням викладеного , позивачем в 4 кварталі 2002р. скориговані валові витрати не завищені , оскільки   заниження валових витрат складало суму 231431грн.33коп. , а  завищення -  176389грн. Тому встановлене відповідачем завищення валових витрат  в розмірі 153291грн. в 4 кварталі 2002р. не підтвердилось матеріалами справи , а відповідно донарахування податку на прибуток за 4 квартал 2002року в сумі 45987грн. документально та нормативно не підтверджено. Тому і нарахування штрафних санкцій  за відповідний період в сумі 22994грн. із даної суми безпідставне.

Враховуючи , що позивач за результатами розгляду справи в судовому засіданні решту встановлених актом перевірки порушень визнав , то донарахована сума податку на прибуток  за 2003р. в розмірі 4363грн.  , визнається судом правомірною , такою , що визначена у відповідності до діючого законодавства .

Щодо нарахування штрафних санкцій відповідно до п. п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „ Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”               № 2181, судом приймається до уваги наступне :

Згідно з п. 1.2 ст. 1 Закону, податкове  зобов’язання це зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

У відповідності до п. „б” п. п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону, контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов’язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях

Штрафною санкцією (штрафом), в розумінні п. 1.5 ст. 1 Закону є плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов’язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Підпунктом 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону визначено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов’язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов’язаний сплатити штраф у розмірі 10% від суми недоплати (заниження суми податкового зобов’язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов’язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та  закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п’ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових  періодів,  що  минули.

Аналіз зазначених норм Закону свідчить про те, що підставою для нарахування штрафної санкції є визначення контролюючим органом суми податкового зобов’язання платника податків.  Відповідно, на суму податкового зобов’язання застосовуються штрафна санкція за кожний податковий період установлений для такого податку враховуючи вимоги п. п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону 2181.

Як вбачається з акту перевірки , податкового повідомлення-рішення, та пояснення представника відповідача від 8.06.2006р. штрафна санкція в розмірі 78712 грн. податковим органом застосована на підставі встановлених актом перевірки порушень, а саме сум недоплат за період з 4 кв. 2002р. по 1 кв. 2004р., без врахування суми донарахованого податкового зобов’язання  контролюючим органом за підставами визначеними п. п. „б” п. п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону.

Зазначені дії відповідача суд вважає неправомірними  , оскільки штрафна санкція відповідно до п.п.17.1.3 ст.17.1 ст.17 Закону України № 2181 визначається із суми донарахування.   

Враховуючи, що  недоплата  по податку на прибуток підприємств в 2003р. становила 4 363,00 грн., то правомірним є застосування до позивача штрафних санкцій лише в сумі ( 4 363,00 грн. х 50% = 2181,00 грн.

              Відповідно до ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, ч. даної статті вказує, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи  бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, судом враховується, що документально та нормативно підтверджується і є правомірним донарахування відповідачем позивачу податкового зобов’язання по податку на прибуток підприємств в сумі  6 544,00 грн., з яких:  4 363,00 грн. –основний платіж та 2181,00 грн. – штрафні санкції, в зв’язку з чим  спірні податкові повідомлення-рішення від 08.02.06р. №0000792301/0/340 та від 10.04.06р. №0000792301/1/1124  є частково протиправними та підлягають скасуванню в  частині нарахування  податкового зобов’язання по податку на прибуток  в сумі 111 375,00 грн., з яких: 45 987,00 грн. – основний платіж та 76 531,00 грн. –штрафні санкції.

З огляду на викладені обставини та враховуючи приписи ч.1 ст.71 КАС України, суд прийшов до висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в частині безпідставного визначення відповідачем податкового зобов’язання по податку на прибуток в сумі 45 987,00 грн та  штрафних санкцій в сумі 76 531,00 грн., в решті суми позовних вимог позивачу необхідно відмовити.

Враховуючи часткове задоволення позову та те , що при розгляді справи встановлено неправомірні дії, порушення при формуванні та визначені валових доходів та  витрат обох сторін по справі , судові витрати покладаються обидві сторони пропорційно порівно, згідно ст. 94 КАСУ.   

Керуючись ст.ст.6, 14, 71, 86, 94, 104,105, 158-163, 162, 167, 254-259, п.п.3,6-7 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, СУД -

ПОСТАНОВИВ:

          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Домобуд”, м. Хмельницький до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, м. Хмельницький про  визнання протиправними та скасування  податкового повідомлення-рішення від 08.02.06р. №0000792301/0/340, від 10.04.06р. №0000792301/1/1124 задоволити частково.

         Податкові повідомлення-рішення від 08.02.06р. №0000792301/0/340, від 10.04.06р. №0000792301/1/1124  про донарахування  позивачу податкового зобов’язання по податку на прибуток підприємств в сумі  129 062 грн. (з яких: 50 350 грн. –основний платіж, а 78 712 грн. –штрафні санкції) визнати протиправними та скасувати в частині нарахування податкового зобов’язання  в сумі 111 375,00 грн. (з яких: 45 987,00 грн. –основний платіж, та 76 531,00 грн. –штрафні санкції).

Стягнути з Державного бюджету України на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю „Домобуд” (м. Хмельницький, вул. Деповська,19, корп.2, р/р 260090170370 в ХФ ВАТ „Ексімбанк”, МФО 315609, код ЄДРПОУ 236545572) судовий збір в розмірі 1,70  грн. (одна гривня 70 коп.)

Згідно    ст.ст. 185-186 КАСУ  сторони та   інші     особи, які   беруть участь у  справі  мають право    оскаржити  в    апеляційному  порядку Постанову повністю або частково. Заява про     апеляційне    оскарження   подається протягом  10 днів дня проголошення,  апеляційна    скарга  подається протягом  20 днів після подання   заяви по апеляційне оскарження. Подаються    до    Житомирського  апеляційного   господарського    суду     через  суд  першої інстанції.

Згідно ст.  254 КАСУ  Постанова , якщо інше не встановлено КАСУ  набирає законної сили  після   закінчення    строку  подання   заяви  про апеляційне   оскарження , якщо таку    заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                      О.Є. Танасюк

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу,

3 - відповідачу.