УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №: 22-ц/191/451/13Головуючий суду першої інстанції:Бойко З.О.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Самойлова О. В.
"26" березня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:
Головуючого суддіСамойлової О.В.,
СуддівАвраміді Т.С., Приходченко А.П.,
При секретаріБогданович О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Феодосії цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Теодосія» до виконавчого комітету Феодосійської міської ради, ОСОБА_6 про визнання незаконним рішення та визнання ордерів недійсними, та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_6 до Приватного акціонерного товариства «Теодосія», виконавчого комітету Феодосійської міської ради про визнання дійсним рішення та ордерів, за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 30 січня 2013 року,
В С Т А Н О В И Л А:
У липні 2012 року ПАТ "Теодосія" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6, в якому, з урахуванням доповнень до позову, просило визнати недійсними спеціальний ордер № 574 від 27.11.07 року і ордер № 995 від 21.07.10 року на квартиру АДРЕСА_1 що видані ОСОБА_6, а також визнати незаконним п. 5 рішення виконавчого комітету Феодосійської міської ради від 16.07.2010 року № 642 «Про надання квартири».
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач ОСОБА_6 працювала в ЗАТ «Теодосія» на посаді головного бухгалтера, рішенням виконавчого комітету Феодосійської міської ради АР Крим від 26.11.07 року № 1520 згідно з договором про пайову участь у будівництві від 31.10.06 року за ЗАТ «Теодосія» було закріплено право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та закріплено її як службову за ЗАТ «Теодосія». На підставі наведеного рішення ЗАТ «Теодосія» 27.11.2007 р. отримало свідоцтво на право приватної власності на зазначену квартиру. На підставі п. 1.2 вищезазначеного рішення та спеціального ордеру № 574 ОСОБА_6 незаконно була надана у користування службова квартира АДРЕСА_1, на яку вона не мала право, оскільки за посадою не входила до Переліку категорій працівників, яким може бути надано службове жиле приміщення. Рішенням виконавчого комітету Феодосійської міської ради від 16.07.2010 року зазначена квартира безпідставно виведена зі складу службових за клопотанням керівництва ЗАТ «Теодосія» та закріплена за ОСОБА_6 На підставі цього рішення виконавчім комітетом Феодосійської міської ради також був виданий ордер № 995 від 21.07.10 року на квартиру на ім'я ОСОБА_6
Клопотання ЗАТ «Теодосія» від 12.07.2010 року, яке стало підставою для прийняття оскаржуваного рішення виконкому Феодосійської міської ради від 16.07.2010 року про закріплення квартири за ОСОБА_6 та для видачі у подальшому ордеру на цю квартиру, було підписане особою, яка не мала право підписувати такі документи та розпоряджатися майном підприємства. Отже, рішення виконкому було прийнято на підставі підробленого клопотання і не може створювати для підприємства юридичних наслідків.
Відповідно до п.1 рішення виконавчого комітету Феодосійської міської ради від 13 серпня 2010 року за зверненням керівництва ЗАТ «Теодосія», п.5 рішення виконавчого комітету від 16.07.2010 року № 642 визнано таким, що втратив силу.
Не погодившись з позовом ПАТ «Теодосія», ОСОБА_6 звернулась із зустрічним позовом до ПАТ «Теодосія», виконавчого комітету Феодосійської міської ради про визнання дійсним рішення виконавчого комітету Феодосійської міської ради від 16.07.2010 року № 642 та ордеру № 995 від 21.07.2010 року.
Позовні вимоги ОСОБА_6 мотивовані тим, що на момент видачі спеціального ордеру на підприємстві були відсутні інші працівники, які б відносились до категорії осіб, які потребують надання відповідного службового житла, також вона перебувала на квартирному обліку при виконавчому комітеті та потребувала надання відповідного житла. Крім того, надане їй житло не було благоустроєним, оскільки в ньому не були влаштовані: підлога квартири, побілка стін та шпалери, не встановлене сантехнічне та кухонне обладнання, розетки та внутрішньо квартирні двері. Все це було виконано відповідачкою за власні кошти і проведене покращення квартири є невід'ємною приналежністю квартири.
Ухвалою Феодосійського міського суду від 27.08.2012 року зустрічна позовні заява прийнята до розгляду (а.с.75).
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 30 січня 2013 року позов Приватного акціонерного товариства "Теодосія" задоволено. Визнано недійсним спеціальний ордер № 574, виданий 27 листопада 2007 року на ім'я ОСОБА_6 на вселення в квартиру АДРЕСА_1. Визнано незаконним пункт 5 рішення виконавчого комітету Феодосійської міської ради № 642 від 16.07.2010 року. Визнано недійсним ордер № 995, виданий 21 липня 2010 року на ім'я ОСОБА_6 на вселення в квартиру. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено.
Ухвалою Феодосійського міського суду АР Крим від 01.03.2013 року виправлено допущену описку в рішенні суду від 30.01.2013 року, вказано в рішенні суду прізвище відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовним, як ОСОБА_6 (а.с.167).
Не погодившись з рішенням суду, представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні первісних позовних вимог відмовити, зустрічні позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Апелянт посилається на те, що судом при задоволенні позовних вимог ПАТ «Теодосія» в частині визнання недійсним спеціального ордеру було порушено норми матеріального права, оскільки ОСОБА_6 вселилась та проживала у спірній квартирі на підставі спеціального ордеру, проте з матеріалів справи не вбачається, що службова квартира була надана ОСОБА_6 з дотриманням Порядку надання службових жилих приміщень, також не встановлено, що саме ОСОБА_6 надала не достовірну інформацію, чи були порушені права інших працівників.
Апелянт зазначає, що позивач звернувся до суду з вимогою про визнання недійсним ордеру № 574 від 27.11.2007 року з пропуском строку позовної давності, клопотання про поновлення строків для подачі позову про визнання ордеру недійсним ним не подавалося, що є підставою для відмови у задоволені позову.
Апелянт також не згоден із тим, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення посилався, як на доказ на висновок почеркознавчої експертизи, оскільки підстав для її призначення не було, колишній директор ЗАТ «Теодосія» ОСОБА_8 в судовому засіданні не допитувався, текст клопотання був переданий ОСОБА_6 особисто ОСОБА_8, клопотання було підписане та завірене печаткою підприємства.
Крім того, апелянт зазначає, що судом неправомірно було відмовлено в задоволенні зустрічних позовних вимог з тих підстав, що обраний спосіб захисту права позивача за зустрічним позовом не передбачений ст. 16 ЦПК України, проте, на думку апелянта обраний спосіб захисту цивільних прав, а саме визнання дійсним рішення виконавчого комітету, з підстав викладених у позовній заяві, являється законним та мотивованим і підлягає задоволенню.
ПАТ «Теодосія» надало заперечення на апеляційну скаргу ОСОБА_6, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, просить апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, відповідача та його представника, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу № 17 від 24.01.2005 року ОСОБА_6 була прийнята на роботу до ЗАТ «Теодосія» на посаду головного бухгалтера (а.с. 14).
Рішенням виконавчого комітету Феодосійської міської ради АР Крим від 26.11.2007 року № 1520 згідно з договором про пайову участь у будівництві від 31.10.06 року за ЗАТ «Теодосія» було закріплено право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та закріплено її як службову за ЗАТ «Теодосія» відповідно до п. 3 Положення «Про надання службових приміщень і користування ними в Українській РСР» № 37 від 04.02.1988 року (а.с.17).
На підставі вказаного рішення ЗАТ «Теодосія» отримало свідоцтво про право приватної власності № 938 від 27.11.07 року на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.16). Пунктом 1.2 вищевказаного рішення цю квартиру було надано ОСОБА_6 та 27.11.2007 року виконавчим комітетом Феодосійської міської ради видано ордер № 574 з позначкою «службова» на ім'я ОСОБА_6 (а.с.21).
Пунктом 5 рішення виконавчого комітету Феодосійської міської ради АР Крим № 642 від 16.07.10 року на підставі клопотання керівництва ЗАТ «Теодосія» від 12.07.2010 року № 738 і відповідно до п. 6 Положення «Про надання службових приміщень і користування ними в Українській РСР» № 37 від 04.02.1988 року, квартира АДРЕСА_1 виключена із числа службових і закріплена за ОСОБА_6 (а.с.18). 21 липня 2010 року на ім'я відповідача на вказане житлове приміщення виданий ордер № 995 (а.с.22).
13 серпня 2010 року п. 5 рішення виконкому Феодосійської міської ради № 759 про виключення вказаної квартири із числа службових і закріплення її за ОСОБА_6 визнано таким, що втратив силу (а.с.19).
03 серпня 2010 року наказом № 41-К відповідачка була звільнена з займаної посади за п.1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 13).
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для винесення рішення виконавчого комітету Феодосійської міської ради АР Крим № 642 від 16.07.10 року про виведення квартири АДРЕСА_1 із числа службових та закріплення її за ОСОБА_6 було клопотання керівництва ЗАТ «Теодосія» за № 738 від 12 липня 2010 року за підписом в.о. Генерального директора ЗАТ «Теодосія» ОСОБА_8 (а.с.60). Ухвалою Феодосійського міського суду від 27 серпня 2012 року (а.с. 76) за клопотанням представника ПАТ «Теодосія» була призначена судова почеркознавча експертиза, висновком якої встановлено, що підпис у даному клопотанні здійснений не ОСОБА_8 (а.с. 94-95).
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст.ст. 118, 121, 122 ЖК України службові житлові приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу нього; службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації; єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення є спеціальний ордер, що видається на підставі рішення виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. ОСОБА_6 з 25.01.2005 року працювала на посаді головного бухгалтера і вказана посада не входить до переліку категорій робітників, яким може бути надано службове жиле приміщення, а тому надання їй жилого приміщення з видачею спеціального ордера не відповідає вимогам закону і такий ордер підлягає скасуванню. Оскільки, ОСОБА_6 безпідставно отримала службове житло, то наступне рішення виконкому Феодосійської міської ради № 642 від 16.07.2010 року, пунктом 5 якого змінено статус службової квартирі АДРЕСА_1 АР Крим та видано ордер ОСОБА_6 на спірну квартиру, яка вже не мала статусу службового приміщення, необхідно визнати незаконним, як і виданий ордер № 995 від 21.07.2010 року. Крім того, оскаржувані рішення виконкому та ордер на жиле приміщення видані на підставі клопотання ЗАТ «Теодосія», підпис на якому не належить керівнику підприємства, який з 07 липня 2010 року виконував обов'язки генерального директора ЗАТ «Теодосія» на підставі розпорядження від 07.07.2010 року (а.с. 11).
З висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони зроблені на підставі ретельно досліджених доказів, яким надана належна правова оцінка. Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, характер спірних правовідносин і ухвалено рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального закону.
Згідно статті 6 ЖК України жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків.
Згідно ст. 118 ЖК УРСР службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього.
Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету місцевої Ради.
Ч. 1 ст. 119 ЖК УРСР передбачено, що перелік категорій працівників, яким може бути надано службові жилі приміщення, встановлюється законодавством Союзу РСР і Української РСР. Порядок надання службових жилих приміщень, відповідно до ч. 1 ст. 121 ЖК УРСР установлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР.
На виконання вимог ч. 1 ст. 121 ЖК УРСР Радою Міністрів Української РСР прийнято постанову від 4 лютого 1988 року № 37 «Про службові жилі приміщення» (далі - Постанова № 37), якою затверджено Перелік категорій працівників, яким може бути надано службові жилі приміщення (далі - Перелік). Даною постановою затверджено, також і Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР.
Нормами даного Положення передбачено, що службові жилі приміщення надаються включеним до згаданого в пункті 7 цього Положення переліку працівникам, які постійно проживають, а також прописані в населеному пункті за місцем розташування відповідного підприємства, установи, організації.
Тобто, службове жиле приміщення може бути надано лише певним категоріям працівників, вичерпний Перелік яких, затверджений Постановою № 37.
Спеціальний порядок надання службових жилих приміщень встановлено статтями 119, 121 ЖК України та Положенням про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 04 лютого 1988 року N 37, відповідно до яких жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету місцевої Ради за клопотанням адміністрації підприємства; таке житло надається працівникам, які включені до відповідного Переліку та постійно проживають, а також прописані в населеному пункті за місцем розташування підприємства; воно надається на час виконання обов'язків, які потребують проживання в такому приміщенні, на підставі рішення адміністрації роботодавця, перед винесенням якого працівникові роз'яснюються особливості договору найма зазначеного приміщення, а останній дає письмове зобов'язання про його звільнення.
Відповідно до вимог статті 122 ЖК України та пункту 21 вказаного Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР на підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет місцевої Ради видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане жиле приміщення.
Відповідно до статті 124 ЖК України працівники, які припинили трудові відносини з роботодавцем за власним бажанням, підлягають виселенню із службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.
Враховуючи те, що виконавчим комітетом Феодосійської міської ради 27.11.2007 року видано ордер № 574 на службове жиле приміщення особі, посада якої вищевказаним Переліком не передбачена, колегія суддів приходить до висновку про те, що такий ордер суперечить вимогам статей 119, 121 ЖК УРСР та Положенню про порядок надання службових жилих приміщень, затвердженому Постановою Ради Міністрів УРСР від 04 лютого 1988 р. N 37, тобто є незаконним. Відповідно до вимог ст. 59 ЖК УРСР, п. 24 Порядку надання службових жилих приміщень, затверджених Постановою Ради Міністрів УРСР від 04 лютого 1988 р. N 37, порушення порядку та умов надання службових жилих приміщень є підставою для визнання ордеру на службове жиле приміщення недійсним.
Суд першої інстанції в рішенні правильно послався на те, що факт недотримання вищевказаного Порядку надання службового жилого приміщення ОСОБА_6 та те, що посада, яку вона займала, не відноситься до Переліку категорій працівників, яким може бути надано службове жиле приміщення, встановлений рішенням Апеляційного суду АР Крим від 31 січня 2012 року, а тому, відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, не підлягає доказуванню.
Колегія суддів не приймає доводи апелянта стосовно порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки, як встановлено місцевим судом та підтверджено при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, позивачу про наявність спеціального ордеру стало відомо в 2010 році після того, як виконуючим обов'язки генерального директора ЗАТ «Теодосія» був призначений ОСОБА_8 (а.с. 11), саме з того часу виник спір і позивач став звертатися до суду із позовами про захист порушених прав підприємства, про що свідчать копії судових рішень, які містяться в матеріалах справи (а.с. 123-134).
Також колегія суддів не погоджується з доводами апелянта стосовно того, що керівник ПАТ «Теодосія» ОСОБА_8 не висловлював сумнівів стосовно дійсності його підпису під клопотанням від 12.07.2010 року про виключення спірної квартири з числа службового житла і тому судом першої інстанції безпідставно призначена почеркознавча експертиза, оскільки таки доводи спростовуються матеріалами справи, а саме - змістом доповнення до позовної заяви від 13.08.2012 року за підписом генерального директора ПАТ «Теодосія» ОСОБА_8 (а.с. 40-42), де останній заявляє про те, що клопотання ним не підписувалося, а підпис в клопотанні є підробленим. Повноваження генерального директора ПАТ «Теодосія» підтверджені Статутом у новій редакції, що зареєстрований 26.01.2012 року, де також зазначено, що ЗАТ «Теодосія» перейменовано в ПАТ «Теодосія», яке є правонаступником зі всіма майновими правами, грошовими коштами, зобов'язаннями та іншими правами та обов'язками ЗАТ «Теодосія».
З висновку експерта НІЕКЦ при ГУ МВС України в АР Крим № 497 від 04.12.2012 року слідує, що підпис в клопотанні ЗАТ «Теодосія» від 12 липня 2010 року про закріплення за ОСОБА_6 квартири в графі «В.о. генерального директора ЗАТ «Теодосія» ОСОБА_8» виконана не ОСОБА_8 (а.с. 94-95).
Що стосується доводів апелянта щодо необхідності задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_6 про визнання дійсним рішення виконавчого комітету Феодосійської міської ради від 16.07.10 року № 642 та ордеру №995 від 21.07.10 року, то, на думку колегії суддів, вони є безпідставними. Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічних вимог ОСОБА_6, оскільки задоволення первісних позовних вимог виключає можливість задоволення зустрічних вимог та, крім того, обраний спосіб захисту прав позивача за зустрічним позовом не передбачений ст. 16 ЦК України.
Доказів, надання яких могло б вплинути на правильність вирішення справи, та які б спростували правильність висновків суду першої інстанції або свідчили про наявність обставин, що дійсно мають суттєве значення для правильного вирішення справи, апелянтом суду апеляційної інстанції не надано, клопотань про їх витребування не заявлено.
Інші доводи не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення без змін рішення суду.
На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, статтями 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 30 січня 2013 року - відхилити.
Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 30 січня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді:
О.В.Самойлова Т.С. Авраміді А.П. Приходченко