Номер провадження № 22-ц/785/1920/13

Головуючий у першій інстанції Пащенко Т.П.

Доповідач Драгомерецький М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2013 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Драгомерецького М.М.,

суддів: Парапана В.Ф.,

Панасенкова В.О.,

при секретарі: Сенчук А.О.,

за участю: представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та

відповідачки ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 04 грудня 2012 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про звільнення від заборгованості за аліментами на утримання колишньої дружини, з якою проживає дитина, зменшення розміру аліментів на її утримання, часткове звільнення від заборгованості за аліментами на утримання дитини, зменшення розміру аліментів на утримання дитини,-

в с т а н о в и л а:

20 грудня 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом, який у подальшому був ним уточнений, до ОСОБА_5 та просив звільнити його від заборгованості по сплаті аліментів на утримання колишньої дружини, з якою проживає дитина, зменшити розмір аліментів на її утримання до 5% від його заробітної плати, частково звільнити від заборгованості за аліментами на утримання дитини починаючи з 13 вересня 2010 року, зменшити розмір аліментів на утримання дитини до 20% його заробітної плати.

Мотивуючи свої позовні вимоги тим, що рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 08.08.2011 року шлюб між сторонами розірвано. Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

01.12.2010 року рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання дитини у розмірі 30 % від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11.11.2009 року до досягнення дитиною повноліття.

08.08.2011 року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області було ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання відповідачки ОСОБА_5 у розмірі 1/10 частини з усіх видів заробітку (доходу) з 13.09.2010 року до досягнення дитиною трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

На даний час ОСОБА_3 ніде не працює, тому не в змозі сплачувати аліменти у розмірах встановлених судом, у зв'язку з чим він звернувся до суду із вказаним позовом та просив його задовольнити з наведених у позовній заяві правових підстав.

В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_5 позовні вимоги не визнала та просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись на його необґрунтованість і безпідставність.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 04 грудня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

В судове засідання апеляційної інстанції не з'явився позивач по справі ОСОБА_3, але про розгляд справи він сповіщався належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про отримання ним судової повістки, крім того його інтереси представляє довірена особа, тому у відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України його неявка до суду апеляційної інстанції не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 та пояснення на апеляцію його представника ОСОБА_4, заперечення на апеляційну скаргу ОСОБА_5, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що з 08 травня 2008 року по 19 серпня 2011 року ОСОБА_3 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.

З моменту фактичного припинення шлюбних відносин сторони по справі однією сім'єю не проживають, спільне господарство не ведуть. Неповнолітній син постійно проживає з матір'ю та знаходяться на її утриманні.

Отже, місцевим судом при постановленні рішення було правильно застосовано норму ст. 180 СК України згідно якої батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Також, суд першої інстанції вірно дав оцінку тим обставинам, що ОСОБА_3 є молодою людиною, будь - якими недугами не страждає, однак він не приймає належних зусиль для свого працевлаштування та отримання доходів для забезпечення своїх потреб та потреб свого неповнолітнього сина, колишньої дружини та батьків.

Отже, розглядаючи спір, місцевий суд вірно послався на норми закону, що регулюють правовідносини, які виникли між сторонами.

Суд перевірив усі докази, які навів позивач ОСОБА_3 у підтвердження своїх вимог, а відповідачка ОСОБА_5. - у підтвердження своїх заперечень, навів у рішенні фактичні обставини, які були встановлені судом при розгляді справи, вірно застосував правові норми, що регулюють ці правовідносини, та зробив вірний висновок про відмову в задоволенні позовних вимог позивача.

Посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_3 на те, що місцевий суд не прийняв до уваги тих обставин, що відповідачка ОСОБА_5 отримує значний заробіток, не приймається судовою колегією до уваги.

Оскільки позивач ОСОБА_3 не надав доказів ні у суді першої інстанції, ні у суді апеляційної інстанції, які б підтвердили неможливість його працевлаштування та не надав доказів про отримання ОСОБА_5 значного заробітку, тому такі твердження позивача є недоведеними та безпідставними.

Отже, доводи ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_3 в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону і підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позову у повному обсязі, не заслуговують на увагу, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Таким чином, судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції в межах заявлених вимог повно і всебічно розглянув справу, дав належу оцінку наданим доказам, постановив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. 303,307 ч.1 п.1, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_3 відхилити, рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 04 грудня 2012 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак вона може бути оскаржена на протязі двадцяти днів з дня її проголошення до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області: М.М. Драгомерецький

В.О. Панасенков

В.Ф. Парапан