Номер провадження № 22-ц/785/1393/13

Головуючий у першій інстанції Ільченко Н.А.

Доповідач Варикаша О. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2013 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді - Варикаші О.Д.

суддів - Бабія А.П.

- Станкевича В.А.

при секретарі - Соколенко В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30.05.2012 року по справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» в особі його Южного головного регіонального управління до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості,-

встановила:

Позивач звернувся з вказаним позовом до суду, який уточнив в ході розгляду справи (а. с. 107) та просив стягнути з відповідачів на його користь в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором № 673 від 14.11.2003 року в розмірі 754 261,52 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 247 000 грн.; заборгованість за відсотками за користування кредитом - 212 150,33 грн.; нарахована пеня - 295 111,19 грн. та судові витрати.

Свої позовні вимоги позивач, як зазначено в рішенні суду, обґрунтовував посилаючись на невиконання відповідачами як поручителями своїх зобов'язань за укладеними між ними і банком договорами поруки, що укладені в забезпечення виконання умов кредитного договору № 673 від 14.11.2003 року між банком та ТОВ «Агрофірма «Весна».

Як зазначено в рішенні суду, представник позивача підтримав позов і просив розглянути справу без його участі, про що подав адресовану суду свою письмову заяву. Відповідач ОСОБА_3 не повідомив суду причину своєї неявки, хоча про дату і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить розписка про одержання ним судової повістки. Інші відповідачі викликалися до суду через оголошення у пресі, але в судове засідання не з'явилися і не повідомили суду причини своєї неявки.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30.05.2012 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» в особі його Южного головного регіонального управління задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» в особі його Южного головного регіонального управління заборгованість за кредитним договором № 673 від 14.11.2003 року у розмірі 754 261 грн. 52 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 247 000 грн.; заборгованість за відсотками за користування кредитом - 212 150,33 грн.; нарахована пеня - 295 111,19 грн. Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_3 в рівних частках на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» в особі його Южного головного регіонального управління судові витрати в сумі 1 700 грн.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 подали апеляційні скарги на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30.05.2012 року в яких просять: ОСОБА_3 рішення суду скасувати та закрити провадження у справі, з підстав, визначених ст. 205 ЦПК України, посилаючись на те, що дане рішення постановлено з порушенням процесуальних та матеріальних норм права; ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що оскаржуване рішення суду є незаконним з огляду на те, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивачем рішення суду не оскаржується.

В судовому засіданні ОСОБА_3 підтримав апеляційні скарги, представник позивача заперечував проти задоволення апеляційних скарг. Інші учасники процесу в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи від них на адресу суду не надходили.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог, наданих доказів і доводів апеляційних скарг, судова колегія приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду зміні, в частині розміру стягнутої кредитної заборгованості, порядку її стягнення та розміру стягнутих судових витрат з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для зміни рішення суду першої інстанції є, зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Задовольняючи позов ПАТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з наступного.

Судом встановлено, що згідно з кредитним договором № 673 від 14.11.2003 року з додатком № 1 від 14.11.2003 року ЗАТ КБ «ПриватБанк», назва якого згодом була змінена на ПАТ КБ «ПриватБанк», надало ТОВ «Агрофірма «Весна» кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 320 000 грн. із сплатою процентів за користування кредитними коштами за процентною ставкою у розмірі 18 % річних та комісійної винагороди за обслуговування кредитної лінії у розмірі 0,25 % від середнього сальдо за розрахунковий період, з погашенням кредиту та сплатою відсотків і комісійної винагороди щомісячними платежами у розмірі, строки та на умовах визначених цим договором з додатком № 1, з датою кінцевого повернення кредиту та усіх нарахувань за ним - 12.11.2004 року.

Позивач повністю та в строки виконав свої зобов'язання за цим договором щодо надання кредитних коштів ТОВ «Агрофірма «Весна» в повному обсязі.

Однак ТОВ «Агрофірма «Весна» не виконало свої зобов'язання перед позивачем за згаданим договором щодо повернення кредиту та внесення плати за кредитом.

Наданий ТОВ «Агрофірма «Весна» кредит забезпечений порукою відповідачів, про що 14.11.2003 року між банком і поручителями укладено договори поруки відповідно № № 673/Р/1, 673/Р/2, 673/Р/З, 673/Р/4. 673/Р/5, 673/Р/6.

Відповідно до п. п. 1., 2. цих договорів поруки, поручителі відповідають перед кредитором за виконання боржником своїх зобов'язань по кредитному договору № 673 від 14.11.2003 року, в об'ємі основного боргу, процентів, штрафів та пені. У випадку невиконання боржником обов'язків за кредитним договором, боржник і поручителі відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Станом на 04.07.2011 року загальна заборгованість за кредитним догово № 673 від 14.11.2003 року склала 754 261,52 грн., з яких: заборгованість за кредитом 247 000 грн.; заборгованість за відсотками за користування кредитом - 212 150,33 грн.; нарахована пеня - 295 111,19 грн.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 553-554, 611, 612, 623-625, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд першої інстанції задовольнив позов ПАТ КБ «ПриватБанк», а також стягнув з відповідачів в рівних частках на користь позивача понесені ним і документально підтверджені судові витрати в сумі 1 700 грн., пов'язані зі сплатою судового збору.

Однак, судова колегія не погоджується в повній мірі з висновками суду першої інстанції, оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини по справі та неправильно застосовано і порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Так судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 673 від 14.11.2003 року та судових витрат.

Оскільки, в судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 673 від 14.11.2003 року (а. с. 9-12), укладеного між позивачем та ТОВ «Агрофірма «Весна» на строк до 12.11.2004 року, відповідачами з позивачем 14.11.2003 року було укладено договори поруки № № 637/Р/1, 673/Р/2, 673/Р/3, 673/Р/4, 673/Р/5, 673/Р/6 (а. с. 14-19).

Відповідно до умов зазначених договорів, відповідачі є поручителями ТОВ «Агрофірма «Весна», які поручилися перед позивачем за виконання ТОВ «Агрофірма «Весна» взятих на себе зобов'язань по кредитному договору в обсязі основного боргу, процентів, штрафів, пені. У разі невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, поручителі та боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

У зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору ТОВ «Агрофірма «Весна», виникла заборгованість у останнього за вищевказаним кредитним договором № 673 від 14.11.2003 року (а. с. 108-109).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. (п. п. 1, 2 договорів поруки).

Проте, судова колегія не погоджується з розміром стягнутої кредитної заборгованості з відповідачів, як поручителів, ТОВ «Агрофірма «Весна» за кредитним договором № 673 від 14.11.2003 року.

Оскільки, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник (ч. 2 ст. 554 ЦК України).

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що до пред'явлення позову до відповідачів, як поручителів, позивачем було визначено заборгованість боржника ТОВ «Агрофірма «Весна» за кредитним договором № 673 від 14.11.2003 року в розмірі 352 096 грн. 13 коп., з урахуванням заборгованості по кредиту, процентам, комісії, пені, яка була стягнута на користь позивача з ТОВ «Агрофірма «Весна» на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 21.03.2005 року (а. с. 237-239) та видано наказ від 08.04.2005 року про примусове виконання вказаного рішення Господарського суду Одеської області (а. с. 174, 236).

До ухвалення рішення у справі з боржника (ТОВ «Агрофірма «Весна») на користь позивача, в порядку примусового виконання рішення суду, було частково стягнуто заборгованість за кредитним договором на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 21.03.2005 року в розмірі 106 313,15 грн. та залишок нестягнутого боргу склав 247 600,98 грн. (а. с. 177, 233), що підтвердив в судовому засіданні представник позивача та вбачається також із заяви про уточнення до позовних вимог (а. с. 107).

За таких обставин, з відповідачів, як поручителів, на користь позивача підлягає стягненню залишок нестягнутого боргу в розмірі 247 600,98 грн., враховуючи вимоги ч. 2 ст. 554 ЦК України, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник. Обсяг відповідальності поручителів не може бути більшим від обсягу відповідальності боржника. Враховуючи, що обсяг відповідальності боржника визначений позивачем, то і поручителі відповідають перед кредитором (позивачем) у тому ж обсязі, що і боржник, з урахуванням частково стягнутої заборгованості з боржника на час ухвалення рішення по справі.

Посилання позивача в запереченнях на апеляційну скаргу (а. с. 169) на п. 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» стосовно того, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК, судова колегія не приймає до уваги. Так як роз'яснення викладені в зазначеному пункті стосуються сторін кредитного договору, якими є позивач та ТОВ «Агрофірма «Весна», а не відповідачі, та відповідальності боржника.

Тому розмір стягнутої кредитної заборгованості з відповідачів на користь позивача підлягає зменшенню до 247 600 грн. 98 коп., а рішення суду зміні.

Також судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 673 від 14.11.2003 року в солідарному порядку.

Оскільки, відповідно до ч. 3 ст. 554 ЦК України особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до матеріалів справи відповідачі укладали з позивачем окремо кожний договори поруки (а. с. 14-19), що виключає їхню спільну поруку та солідарну відповідальність, інше договорами поруки не встановлено.

Тому рішення суду підлягає зміні і в частині порядку стягнення з відповідачів на користь позивача кредитної заборгованості.

Враховуючи зменшення розміру, стягнутої з відповідачів на користь позивача кредитної заборгованості, підлягає зменшенню і розмір стягнутих з відповідачів судових витрат, які відповіднодо ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню в розмірі пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, а з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 557 грн. 60 коп., в зв'язку з чим, рішення суду підлягає зміні і в цій частині.

Доводи відповідача ОСОБА_3, викладені в письмових поясненнях (а. с. 204-205), щодо припинення договорів поруки відповідно до ст. 194 ЦК України, в редакції 1963 року, судова колегія не приймає до уваги.

Оскільки, відповідно п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відносини за кредитним договором № 673 від 14.11.2003 року (а. с. 9-12) між сторонами виникли до набрання чинності ЦК України, однак продовжили існувати після набрання ним чинності, враховуючи строк, на який кредитний договір укладався (до 12.11.2004 року). Тому до спірних правовідносин не можуть застосовуватися вимоги ст. 194 ЦК України, в редакції 1963 року.

Також судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційних скарг стосовно припинення договорів поруки відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України, відповідно до якої порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Оскільки, в матеріалах справи відсутні та до апеляційних скарг апелянтами не додані будь-які докази, щодо зміни зобов'язання без згоди поручителів внаслідок чого збільшився обсяг їхньої відповідальності за кредитним договором № 673 від 14.11.2003 року. Зміни зобов'язання, які не збільшують обсяг відповідальності поручителів не тягнуть припинення поруки. Також відсутні докази щодо припинення забезпеченого порукую зобов'язання.

Інші доводи апеляційних скарг судова колегія також не приймає до уваги, оскільки вони не спростовують висновки суду першої інстанції, з якими погодилася судова колегія.

Таким чином, на підставі викладеного, судова колегія частково погоджується з доводами апеляційних скарг та, враховуючи доводи апеляційних скарг, вважає, що рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30.05.2012 року підлягає зміні, в частині розміру стягнутої кредитної заборгованості, порядку її стягнення та розміру стягнутих судових витрат, а з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 673 від 14.11.2003 року в розмірі 247 600 грн. 98 коп. та судові витрати в розмірі 557 грн. 60 коп. В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 задовольнити частково.

Змінити рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30.05.2012 року по справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» в особі його Южного головного регіонального управління до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості, в частині розміру стягнутої кредитної заборгованості, порядку її стягнення та розміру стягнутих судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» в особі його Южного головного регіонального управління заборгованість за кредитним договором № 673 від 14.11.2003 року в розмірі 247 600 грн. 98 коп. та судові витрати в розмірі 557 грн. 60 коп.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області О.Д. Варикаша

А.П. Бабій

В.А. Станкевич