У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2013 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі: головуючого судді: - Ковальчук Н.М.,

суддів - Григоренка М.П., Собіни І.М.,

секретар судового засідання - Пиляй І.С.

з участю позивача - ОСОБА_2,

представника позивача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АвтоПросто» на рішення Рівненського районного суду від 23 січня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «АвтоПросто» про захист прав споживача, визнання правочину недійсним, стягнення грошових коштів та судових витрат,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рівненського районного суду від 23 січня 2013 року вказаний позов задоволено частково. Визнано недійсною угоду - договір № 402379 від 29 серпня 2012 року, укладений між ОСОБА_2 та ТзОВ «АвтоПросто». Стягнуто з ТзОВ «АвтоПросто» на користь ОСОБА_2 13 101 грн. 25 коп., які були сплачені нею на виконання угоди, визнаної судом недійсною.Вирішено питання про судові витрати.

Вважаючи рішення суду постановленим із порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з'ясування обставин справи ТзОВ «АвтоПросто» оскаржило його в апеляційному порядку. У поданій апеляційній скарзі вказує, що судом не було досліджено наявні докази, встановлено окремі факти тільки на підставі пояснень позивача без відповідної оцінки позиції відповідача. Доводить, що оскаржуваний договір не містить ознак так званої «пірамідальної схеми», зазначених у п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів». Стверджує, що застосування судом зазначеного Закону є неправомірним, як в силу відсутності пірамідальної схеми в діях позивача, предметом здійснення господарської діяльності якого є виключно надання фінансових послуг з адміністрування фінансових активів, так і з огляду на необхідність застосування для вирішення даного спору Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг» як такого, що прийнятий пізніше. Покликаючись на незаконність, необґрунтованість рішення, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить оскаржуване рішення скасувати та постановити нове рішення про відмову в позові.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення позивачки, її представника, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що угода договір № 402379 від 29 серпня 2012 року, укладена між сторонами, суперечить положенням Закону України «Про захист прав споживачів" внаслідок здійснення ТзОВ «АвтоПросто» нечесної підприємницької практики і є такою, що містить несправедливі умови, а тому підлягає визнанню недійсною із застосуванням правових наслідків недійсності правочину.

_______________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 1716/4469/2012 Головуючий у 1 інстанції - Красовський О.О.

Провадження № 22-ц 787/525/2013 Доповідач - Ковальчук Н.М.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується.

Судом встановлено, що 29 серпня 2012 року між сторонами було укладено договір № 402379 «фінансова послуга з адміністрування фінансових активів для придбання автомобіля» з метою придбання автомобіля ЗАЗ „Форца" на суму 84 706 гривень 00 коп.. За ст. 1 вказаного договору, його предметом є надання учаснику фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів в групах, спрямованих на придбання автомобіля, за рахунок об'єднаних грошових коштів учасників через систему АвтоТак.

За вищевказаною угодою ОСОБА_2 зобов'язувалася сплатити вартість вищевказаного автомобіля у вигляді чистих внесків, а також сплачувати послуги у вигляді адміністративних витрат, вступного внеску та страхових внесків.

ТзОВ «АвтоПросто» в рамках створеної відповідачем системи продажу автомобілів «АвтоТак» сформувало групу учасників та гарантувало надання права на придбання автомобіля всім учасникам групи без залучення інших осіб, в тому числі позивачу.

За умовами договору клієнт системи має право на: отримання автомобіля; участь в асигнаційних актах; вибір моделі або марки автомобіля згідно з можливостями постачальника; сплату авансових внесків відповідно до положень угоди; розірвання угоди до моменту отримання автомобіля; передачу третім особам прав та обов'язків за угодою; інформацію про функціонування власної групи.

Адміністратор системи (відповідач) бере на себе відповідальність за виконання зобов'язань, що випливають з договору для забезпечення прав клієнта, а клієнт бере на себе зобов'язання, що випливають для нього з цього договору.

Разом з тим, зі змісту угоди випливає, що отримання автомобілів учасниками системи можливе за умови дотримання всіма учасниками угод, які укладені з кожним з них умов угод, і реалізація прав учасника системи фактично поставлена в залежність від наслідків дій інших учасників системи, з якими, зокрема, позивач безпосередньо у будь-які правовідносини не вступав, тобто між ним та іншими учасниками системи взаємних прав і обов'язків не виникло.

Наведене свідчить про порушення з боку відповідача принципу добросовісності та існування дисбалансу договірних прав і обов'язків на шкоду позивачу, введення його в оману, наявність ознак пірамідальної схеми і нечесної підприємницької практики.

Тому, на думку колегії суддів, діяльність відповідача з виконання умов оспорюваного договору вводить позивача як споживача, в оману, оскільки, згідно умов укладеної угоди, його виконання здійснюється виключно за кошти учасників групи, без залучення коштів Адміністратора. Оплата товару (автомобіля) здійснюється за кошти, внесені учасниками групи, і в подальшому учасник групи, який отримав товар, сплачує внески, які фактично компенсують кошти іншим учасникам групи, тобто, один учасник групи за свої власні кошти, без інвестування коштів відповідача, оплачує товар іншому учаснику групи.

При цьому, позивач сплачував відповідачу не за одержання товару (автомобіля), а фактично за можливість одержання права на купівлю товару (автомобіля), яке надавалось не за рахунок відповідача, а за рахунок залучення інших споживачів і їх коштів до такої ж схеми.

Відповідно до положень п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

Відповідно до ч. 6 зазначеної норми такий правочин є недійсним.

Таким чином, цей Закон установив недійсність правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає в т. ч. у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

Крім того, в постанові Верховного Суду України від 23 травня 2012 року, прийнятої за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах (справа №6-35цс12 за позовом до ПАТ «Філдес Україна» про визнання договору недійсним, повернення коштів та відшкодування моральної шкоди), яка є обов'язковою для всіх судів і суди зобов'язані привести свою практику у відповідність з цим рішенням (ст. 360-7 ЦПК України), зазначено, що сплата коштів не за сам товар, а за можливість одержання права на купівлю товару, формування особою без залучення власних коштів групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на купівлю товару одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності системи, є такою, що вводить споживача в оману.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до переконання про обґрунтованість, законність та відповідність фактичним обставинам справи висновку місцевого суду про те, що договір № 402379 від 29 серпня 2012 року суперечить положенням Закону України «Про захист прав споживачів» внаслідок здійснення ТзОВ «АвтоПросто» нечесної підприємницької практики і є таким, що містить несправедливі умови, а тому, підлягає визнанню недійсним із застосуванням правових наслідків недійсності правочинну вигляді стягнення на користь ОСОБА_2 сплачених за вищевказаною угодою коштів.

Відповідно до норм процесуального права передбачається, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак, будь-яких доказів, які б заслуговували на увагу і спростовували висновки місцевого суду позивач не надав.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АвтоПросто» відхилити.

Рішення Рівненського районного суду від 23 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя підпис Ковальчук Н.М.

Судді: підпис Григоренко М.П.

підпис Собіна І.М.

Згідно:суддя-доповідач Ковальчук Н.М.