Справа №2-1732/10 Головуючий у суді у 1 інстанції - Кліщ О.В.

Номер провадження 22-а/788/876/13 Суддя-доповідач - Ведмедь

Категорія - 100

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2013 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ адміністративного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Ведмедь Н. І.,

суддів - Попруги С. В., Литовченко Н. О.,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні апеляційного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області (далі-Управління)

на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 30 серпня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області

про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 30 серпня 2010 року вимоги задоволено частково: зобов'язано здійснити перерахунок пенсії позивача з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком та провести відповідні виплати за періоди з 01 січня по 31 грудня 2009 року, з 01 січня по 30 червня 2010 року з урахуванням виплачених сум.

Стягнуто на користь позивача 471 грн. на відшкодування судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просить скасувати цю постанову суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Доводить, що задовольнивши вимоги позивача про виплату підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV, суд не прийняв до уваги положення ст.7 зазначеного Закону про те, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Вказує, що Законом України «Про Державний бюджет на 2009 рік» не передбачались видатки для фінансового забезпечення спірних виплат, а на час ухвалення оскаржуваної постанови не було затверджено бюджет України на 2010 рік, тому підстави для цих виплат в іншому розмірі відсутні.

Дослідивши матеріали, та перевіривши законність і обґрунтованість постанови, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір і частково задовольняючи позов, місцевий суд вірно керувався Законами України «Про соціальний захист дітей війни», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законами України про Державний бюджет України за відповідні роки, рішеннями Конституційного Суду України, навівши мотиви та обґрунтування своїх висновків, з якими колегія суддів погоджується і які не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Так, суд правомірно виходив з того, що відповідач як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинен був діяти у відповідності з вимогами ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і здійснити позивачу відповідні нарахування за спірні періоди. Але у порушення вимог зазначеного закону відповідач таких нарахувань не проводив, чим допустив протиправну бездіяльність.

Місцевий суд обґрунтовано не прийняв до уваги заперечення відповідача щодо відсутності механізму фінансування підвищення пенсій відповідно до ст.6 Закону № 2195-ІV, оскільки реалізація позивачем пов'язаного з отриманням бюджетних коштів права, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормах законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

У зв'язку з цим є необґрунтованим посилання апелянта, як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції, на положення ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» про те, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відсутність Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» на час звернення до суду ніяким чином не обмежила обов'язки відповідача щодо своєчасного нарахування та виплат позивачу державної соціальної допомоги у розмірах, визначених ст.6 Закону № 2195-ІV.

До того ж, до спірних виплат за 2010 рік, як і за попередній рік, не можна застосовувати положення ст.70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», який прийнято 27 квітня 2010 року, щодо надання Кабінету Міністрів України права встановлювати розміри соціальних виплат.

Однак, вирішуючи питання про розподіл судових витрат по немайновому по суті спору, суд першої інстанції помилково стягнув з Управління на користь позивача витрати на ІТЗ розгляду справи в розмірі 120 грн., а не у передбаченому Порядком оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1258 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2009 року № 825) розмірі для вимог немайнового характеру - 37 грн.

За таких обставин з відповідача на користь позивача потрібно стягнути 37 грн. на відшкодування вказаних судових витрат.

Крім того, суд не врахував, що відповідно до п.п."д"п.1 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито", вимоги немайнового характеру позивачеві потрібно було оплачувати в розмірі 8 грн. 50 коп., а оскільки відповідач звільнений від сплати державного мита, відповідно до п.34 ч.1 ст.4 згаданого Декрету, то в силу ст.88 ЦПК України компенсувати ці судові витрати позивачеві слід за рахунок держави.

Також, вирішуючи питання про розподіл судових витрат на правову допомогу суд першої інстанції без достатніх підстав вважав, що сплачені позивачкою 300 грн. на рахунок філії ТОВ «Надія» у м. Суми є витратами саме на правову допомогу.

Так, на підтвердження фактів реалізації позивачем права на правову допомогу та понесених витрат на правову допомогу ОСОБА_2 надала: фотокопію довідки АА № 270175 (ЄДРПОУ) щодо філії товариства з обмеженою відповідальністю «Надія» у м. Суми, яка не є юридичною особою, в цій довідці зазначено одним із видів діяльності за КВЕД - 74.11.1 Адвокатська діяльність; акт прийому-передачі консультаційно-правових послуг від 23 липня 2010 року; рахунок № 785 від 01 липня 2010 року; квитанцію про сплату позивачкою згаданого рахунку через банківську установу на суму 300 грн. вищезгаданій філії від 06 липня 2010 року; довідку про виконану роботу з надання консультативно-правових послуг (а.с.12-19). Інших документів позивачкою не надано.

Відповідно до ст.12 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право на правову допомогу, яка надається адвокатами або іншими фахівцями у галузі права в порядку, встановленому законом.

Згідно зі ст.ст.2, 4, ч.1 ст.12 Закону України «Про адвокатуру» адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до цього Закону та

статутів адвокатських об'єднань.

Адвокатські об'єднання діють на засадах добровільності, самоврядування, колегіальності та гласності. Реєстрація адвокатських об'єднань проводиться у порядку, визначеному законом.

Адвокатські об'єднання набувають статусу юридичної особи з моменту

їх державної реєстрації відповідно до закону. Дані державної реєстрації включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців шляхом внесення відповідного запису в порядку, встановленому законом для державної реєстрації

юридичних осіб.

Адвокати та адвокатські об'єднання відкривають поточні та вкладні (депозитні) рахунки в банках на території України, а у встановленому чинним законодавством порядку - і в іноземних банках, мають печатку і штамп із своїм найменуванням.

Оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між

громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи

адвокатом.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок реєстрації адвокатських об'єднань» від 27 квітня 1993 року № 302 передбачено, що у 2010 році відповідно до статті 4 Закону України "Про адвокатуру" реєстрація адвокатських колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань провадиться у Мінюсті.

Відповідно до ч.1 ст.56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

Згідно ст.95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що

розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

Відомості про філії та представництва юридичної особи

включаються до єдиного державного реєстру.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що в матеріалах справи відсутні достатні та переконливі докази того, що позивачці було надано правову допомогу особами, згаданими в ст.ст. 12, 56 ЦПК України.

Ураховуючи викладене, з рішення суду першої інстанції підлягає виключенню вказівка про стягнення з відповідача на користь позивача 471 грн.

Відповідно до п.1 ст.201 КАС підставою для зміни судового рішення є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.195, 197, п.2 ч.1 ст.198, ст.ст.201, 205, 207 КАС України, Законом України "Про внесення змін до розділу ХІІ "Прикінцеві положення "Закону України "Про судоустрій та статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами" колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області задовольнити частково.

Рішення Білопільського районного суду Сумської області від 30 серпня 2010 року в частині розподілу судових витрат змінити.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області на користь ОСОБА_2 37 грн. на відшкодування судових витрат, понесених у суді першої інстанції.

Відшкодувати ОСОБА_2 за рахунок Державного бюджету України 8 грн. 50 коп. державного мита (судового збору) за розгляд справи у суді першої інстанції.

Виключити з рішення суду першої інстанції вказівку про стягнення судових витрат на правову допомогу з Управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області на користь позивача 300 грн.

Виключити з рішення суду першої інстанції вказівку про стягнення з відповідача на користь позивача 471 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий -

Судді -