Справа №2-1388/10 Головуючий у суді у 1 інстанції - Кудіна А.М.

Номер провадження 22-а/788/913/13 Суддя-доповідач - Ведмедь

Категорія - 100

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2013 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ адміністративного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Ведмедь Н. І.,

суддів - Попруги С. В., Собина О. І.,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні апеляційного суду справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Охтирському районі Сумської області

на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 09 серпня 2010 року

у справі за позовом Охтирського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Охтирському районі Сумської області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання доплатити державну соціальну допомогу,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 09 серпня 2010 року вимоги задоволені частково: зобов'язано здійснити перерахунок пенсії позивача з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком та провести відповідні виплати за періоди з 01 січня по 31 грудня 2009 року з урахуванням виплачених сум.

Стягнуто з відповідача в прибуток держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 грн. та судовий збір в розмірі 8 грн. 50 коп.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просить скасувати цю постанову суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Доводить, що задовольнивши вимоги позивача про виплату підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV, суд не прийняв до уваги положення ст.7 зазначеного Закону про те, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Вказує, що Законом України «Про Державний бюджет на 2009 рік» не передбачались видатки для фінансового забезпечення спірних виплат.

Дослідивши матеріали, та перевіривши законність і обґрунтованість постанови, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір і частково задовольняючи позов, місцевий суд вірно керувався Законами України «Про соціальний захист дітей війни», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законами України про Державний бюджет України за відповідні роки, рішеннями Конституційного Суду України, навівши мотиви та обґрунтування своїх висновків, з якими колегія суддів погоджується і які не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Так, суд правомірно виходив з того, що відповідач як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинен був діяти у відповідності з вимогами ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і здійснити позивачу відповідні нарахування за спірні періоди. Але у порушення вимог зазначеного закону відповідач таких нарахувань не проводив, чим допустив протиправну бездіяльність.

Місцевий суд обґрунтовано не прийняв до уваги заперечення відповідача щодо відсутності механізму фінансування підвищення пенсій відповідно до ст.6 Закону № 2195-ІV, оскільки реалізація позивачем пов'язаного з отриманням бюджетних коштів права, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормах законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

У зв'язку з цим є необґрунтованим посилання апелянта, як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції, на положення ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» про те, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд вірно відповідно до ст.ст. 81,88 ЦПК України, в редакції, що діяли на момент ухвалення рішення судом першої інстанції, вирішив питання стосовно відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення з відповідача на користь держави у розмірі 37 грн.

Однак, суд не врахував, що позивач та відповідач відповідно до п.34, п.30 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито" звільнені від оплати судового збору, а тому в силу ч. 2 ст.88 ЦПК України судовий збір слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині відшкодування судового збору підлягає зміні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.195, 197, п.2 ч.1 ст.198, ст.ст.201, 205, 207 КАС України, Законом України "Про внесення змін до розділу ХІІ "Прикінцеві положення "Закону України "Про судоустрій та статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами" колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Охтирському районі Сумської області задовольнити частково.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 09 серпня 2010 року в частині стягнення судових витрат змінити, виключивши з мотивувальної та резолютивної частини рішення вказівку про стягнення державного мита з Управління Пенсійного фонду України в Охтирському районі Сумської області на користь держави у розмірі 8 грн. 50 коп..

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий -

Судді -