Справа №2-1018/10 Головуючий у суді у 1 інстанції - Косар А.І.

Номер провадження 22-а/788/26/13 Суддя-доповідач - Ведмедь

Категорія - 100

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2013 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ адміністративного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Ведмедь Н. І.,

суддів - Рибалки В. Г., Собина О. І.,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні апеляційного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Краснопільському районі Сумської області

на рішення Краснопільського районного суду Сумської області від 30 серпня 2010 року

у адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Краснопільському районі Сумської області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання доплатити державну соціальну допомогу,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Краснопільського районного суду Сумської області від 30 серпня 2010 року вимоги задоволені: визнано неправомірною бездіяльність відповідача; зобов'язано здійснити перерахунок пенсії позивача з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком та провести відповідні виплати за періоди з 01 січня 2009 року по 30 серпня 2010 року з урахуванням виплачених сум.

Вирішено питання стосовно розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просить скасувати цю постанову суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Доводить, що задовольнивши вимоги позивача про виплату підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV, суд не прийняв до уваги положення ст.7 зазначеного Закону про те, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Вказує, що Законом України «Про Державний бюджет на 2009 рік» не передбачались видатки для фінансового забезпечення спірних виплат, а на час ухвалення оскаржуваної постанови не було затверджено бюджет України на 2010 рік, тому підстави для цих виплат в іншому розмірі відсутні.

Дослідивши матеріали, та перевіривши законність і обґрунтованість постанови, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Вирішуючи спір і частково задовольняючи позов, місцевий суд вірно керувався Законами України «Про соціальний захист дітей війни», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законами України про Державний бюджет України за відповідні роки, навівши мотиви та обґрунтування своїх висновків, з якими колегія суддів погоджується і які не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Так, суд правомірно виходив з того, що відповідач як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинен був діяти у відповідності з вимогами ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і здійснити позивачу відповідні нарахування за спірні періоди. Але у порушення вимог зазначеного закону відповідач таких нарахувань не проводив, чим допустив протиправну бездіяльність.

Місцевий суд обґрунтовано не прийняв до уваги заперечення відповідача щодо відсутності механізму фінансування підвищення пенсій відповідно до ст.6 Закону № 2195-ІV, оскільки реалізація позивачем пов'язаного з отриманням бюджетних коштів права, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормах законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

У зв'язку з цим є необґрунтованим посилання апелянта, як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції, на положення ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» про те, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відсутність Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» на час звернення до суду ніяким чином не обмежила обов'язки відповідача щодо своєчасного нарахування та виплат позивачу державної соціальної допомоги у розмірах, визначених ст.6 Закону № 2195-ІV.

До того ж, до спірних виплат за 2010 рік, як і за попередній рік, не можна застосовувати положення ст.70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», який прийнято 27 квітня 2010 року, щодо надання Кабінету Міністрів України права встановлювати розміри соціальних виплат.

Встановивши, що порушення прав позивача продовжилось і у 2010 році, суд з метою їх повного захисту правильно задовольнив вимоги по день ухвалення рішення.

Колегія суддів погоджується з суду першої інстанції щодо стягнення з Управління на користь позивача витрати на ІТЗ розгляду справи в розмірі 37 грн., передбаченому Порядком оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1258 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2009 року № 825)

Також суд врахував, що відповідно до п.34 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито" відповідач звільнений від сплати державного мита, а тому в силу ст.88 ЦПК України їх необхідно компенсувати за рахунок держави в розмірі 8 грн. 50 коп.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним і обґрунтованим, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, Законом України «Про внесення змін до розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про судоустрій та статус суддів» щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами» колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Краснопільському районі Сумської області залишити без задоволення.

Рішення Краснопільського районного суду Сумської області від 30 серпня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий -

Судді -