ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Миколаїв

За позовом: Прокурора Заводського району міста Миколаєва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Заводському районі міста Миколаєва, 54029, м.Миколаїв, вул. Г.Петрової, 2-а

до відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про: стягнення з відповідача штрафних санкцій в сумі 722,00 грн.

Суддя Семенчук Н.О.

Секретар судового засідання Дзюба Ю.Ф.

                                                            Представники:

Суть спору: Прокурор Заводського району міста Миколаєва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Заводському районі міста Миколаєва звернувся до господарського суду із позовною заявою про стягнення з суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 штрафних санкцій в сумі 722,00 грн.

Ухвали господарського суду від 23.10.2006р., від 24.10.2006р. та додана до них копія позовної заяви з додатком надіслані на адресу відповідача повернулись до суду з відміткою пошти: «адресат не з'явився».

На вимоги суду прокурором надано відповідь з адресно-довідкового бюро УМВС України в Миколаївській області від 20.11.2006р., згідно якого адреса відповідача є: АДРЕСА_1, на яку направлялись ухвали суду від 23.10.2006р., від 24.10.2006р., 09.11.2006р., за таких обставин суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи.

Відповідач відзив на позовну заяву та заперечень проти позову не надав.

Вислухавши представника позивача та прокурора, дослідивши матеріали справи, суд -

в с т  а н о в и в:

20.04.2006р. позивач здійснив перевірку діяльності господарської одиниці  магазину, що знаходиться в АДРЕСА_2, та належить СПД ОСОБА_1., щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, про що було складено акт перевірки НОМЕР_1(а.с.10), яким встановлено порушення відповідачем п. 1 ст. 7 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»від 23 березня 1996 року № 98/96-ВР, а саме порушений порядок використання торгового патенту, та п.п. 1, 2, 8, 11 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 01.06.2000р. № 1776-ІІІ, а саме не проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій, не видача чеку, реалізація товару без наявності цінника на товар, проведення розрахункових операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням  режиму  попереднього програмування найменування по назві та по кількості.

На підставі акту перевірки за порушення законодавства про патентування, обіг готівки, РРО, позивачем прийняті рішення про застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій НОМЕР_2 та НОМЕР_3., якими застосовано до суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 штрафні (фінансові) санкції у в розмірі 110,00 грн., та 612,00 грн.

Згідно розрахунку позивача станом на день подання позову до суду відповідач має заборгованість в сумі 722,00 грн., що підтверджується Актом перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності НОМЕР_1 від 20.04.2006р., рішеннями про застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій НОМЕР_2 та НОМЕР_3., які підприємцем у встановленому законом порядку не оскаржувались.

Відповідач станом на день розгляду справи у суді заборгованість в сумі 722,00 грн. не сплатив.

Органи державної податкової служби на підставі ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу” мають право в установленому законом порядку проводити перевірки дотримання суб'єктами господарської діяльності вимог податкового законодавства, за результатами яких донараховувати податкові зобов'язання, застосовувати штрафні санкції та стягувати їх до бюджетів згідно діючого законодавства.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167, 254 КАСУ Господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь Державного бюджету України (р/р 3412199600003 в УДК в Миколаївській області, МФО 826013) 722,00 грн. заборгованості.

Постанова  або ухвала суду першої інстанції,  якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд  першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.