УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/446/13Головуючий суду першої інстанції:Хачикян А.Х.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Самойлова О. В.

"26" березня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:

Головуючого суддіСамойлової О.В.,

СуддівАвраміді Т.С., Приходченко А.П.,

При секретаріБогданович О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Феодосії цивільну справу за позовом Первомайської сільської ради Кіровського району АР Крим до ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Кіровського районного суду АР Крим від 19 лютого 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2012 року Первомайська сільська рада Кіровського району АР Крим звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення з квартири АДРЕСА_1, без надання іншого іншого жилого приміщення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що зазначена квартира є власністю територіальної громади Первомайської сільської ради на підставі акту прийому передачі від 16.07.2006 р. та перебуває на балансі ЖКС Первомайської сільської ради. Однак з грудня 2011 року у спірну квартиру без дозволу і законних підстав вселилась відповідачка, яка мешкає там до тепер. Після неодноразових звернень до ОСОБА_6 з вимогою звільнити квартиру, Первомайська сільська рада була вимушена звернутися до суду.

Рішенням Кіровського районного суду АР Крим від 19 лютого 2013 року позовні вимоги Первомайської сільської ради Кіровського району АР Крим задоволено частково. Усунуто перешкоди позивачу у користуванні та розпорядженні власністю - квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_6 з вказаної квартири без надання останній іншого житлового приміщення.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідачка ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В якості доводів апелянт зазначає, що рішення суду є необґрунтованим, оскільки судом при розгляді справи було проігноровано той факт, що у спірній двокімнатній квартирі вона проживає з дозволу колишнього голови Первомайської сільської ради ОСОБА_7, вона та її неповнолітній син, якій також проживає у квартирі є інвалідами та іншого житла, придатного до проживання вони не мають.

Апелянт також не погоджується із висновком суду про те, що вона не має права проживати у квартирі, оскільки за весь час проживання у спірній квартині вона своєчасно сплачувала за комунальні послуги і в неї приймали таку плату.

Апелянт крім того зазначає, що при зверненні до суду із позовною заявою позивачем не було надано доказів стосовно того, що Первомайська сільська рада є власником спірної кварти, оскільки на час її заселення до квартири та подачі позову 06.06.12 року позивач по справі був тільки балансоутримувачем,

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення апелянта та представника позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що спірна квартира АДРЕСА_1 є комунальною власністю Первомайської сільської ради Кіровського району АР Крим, що вбачається з рішення Первомайської сільської ради Кіровського району АР Крим 8 сесії 24 скликання № 186 від 26.02.2003 року (а.с.4), акту прийому - передачі житлового фонду від 16.07.2003 року, що затверджений начальником головного управління розквартирування військ та капітального будівництва МО України 21.07.2003 року і Головою республіканського комітету по житлово-комунальному господарству АР Крим 16.07.2003 року (а.с. 5), а також свідоцтвом про право власності від 21.02.2005 року, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 6557228 від 31.02.2005 року (а.с.57-58) та інформаційною довідкою з реєстру прав власності № 275315 від 04.02.2013 року (а.с.59).

З акту, що затверджений головою Первомайської сільської ради Кіровського району АР Крим 11.05.2012 року слідує, що ОСОБА_6 проживає у спірній квартирі без законних підстав (а.с.12).

29 лютого 2012 року та 12 квітня 2012 року позивач листами повідомляв відповідачку про необхідність у добровільному порядку звільнити спірну квартиру, проте до теперішнього часу відповідачка продовжує в ній проживати (а.с.8,9,10,11).

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апелянт посилається на те, що вона вселилася у спірну квартиру не самовільно, а з дозволу колишнього голови Первомайської сільської ради, на протязі тривалого часу проживає в квартирі разом із сином і набула право користування жилою площею.

Між тим, матеріали справи не містять доказів вселення ОСОБА_6 в квартиру у встановленому порядку та доказів того, що питання набуття відповідачкою права користування житлом вирішено на час розгляду справи у судовому порядку.

Відповідно до вимог ЖК УРСР жиле приміщення надається громадянам згідно рішення компетентних органів про надання жилого приміщення, на підставі якого виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Тобто, законодавець передбачає певний порядок надання жилих приміщень, який полягає у прийнятті відповідного рішення компетентними органами та видачі ордера для вселення в жиле приміщення. Вселення до жилого приміщення без вищезазначених документів вважається самоправним його зайняттям.

Доводи апелянта стосовно того, що вона знаходиться на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов у першу чергу, колегію суддів не приймаються, оскільки вони не мають правового значення для вирішення даної справи і не є підставою для вселення у квартиру за відсутності рішення Первомайської сільської ради та ордеру на жиле приміщення, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Суд першої інстанції на підставі аналізу норм діючого житлового законодавства, фактичних обставин, наданих доказів, прийшов до правильного висновку про обґрунтованість позову.

Згідно з ч. 3 ст. 116 ЖК України осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання іншого жилого приміщення.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Положення ст. 391 ЦК України дають право власнику майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 55 Конституції України кожна особа має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права та свободи від порушень і протиправних посягань.

У відповідності зі ст. ст. 321, 391 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Доводи апеляційної скарги фактично відтворюють суть заперечень ОСОБА_6 проти позову, наданим доказам судом першої інстанції дано належну оцінку.

Задовольняючи позовні вимоги про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням, суд першої інстанцій правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормою матеріального права, яка підлягає застосуванню, повно, всебічно та обґрунтовано встановив обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтовані рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні, а наведені в апеляційній ній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення Кіровського районного суду АР Крим від 19 лютого 2013 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, що згідно положень ст.308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення рішення без змін.

На підставі наведеного, керуючись ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, п. 1 ч. 1 ст. 314 і ст. 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії,

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Кіровського районного суду АР Крим від 19 лютого 2013 року відхилити.

Рішення Кіровського районного суду АР Крим від 19 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді:

О.В. СамойловаА.П. ПриходченкоТ.С. Авраміді