РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
__________________________________________________________________
Справа №: 22-ц/0191/1567/2012Головуючий суду першої інстанції:Сич М.Ю.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Самойлова О. В.
"27" листопада 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:
Головуючого суддіСамойлова О.В.,
Суддів Приходченко Т.І., Авраміді Т.С.,
При секретаріБогданович О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом Військової частини 4125 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України до ОСОБА_6, третя особа - Судацький міський сектор головного управління Державної міграційної служби в АР Крим про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Судацького міського суду АР Крим від 21 серпня 2012 року,
В С Т А Н О В И Л А:
У травні 2012 року військова частина 4125 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, уточнивши позовні вимоги, звернулася до суду із позовом до ОСОБА_6 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням по АДРЕСА_1 мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_6 з 2001 року проходив військову службу у військовій частині 1841 м. Судак та був зареєстрований при в/ч 1841. Відповідно наказу МВС України № 1248 від 21.10.2004 року в/ч 1841 була ліквідована, а військове майно та особовий склад увійшов до штату в/ч 4125 с. Краснокам'янка Феодосійського району АР Крим, тому є право наступником в/ч 1841. Відповідно до наказу командира військової частини 4125 по о/с № 124 від 13.11.2009 р. ОСОБА_6 було звільнено в запас Збройних сил України у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем, тому на підставі п.3.15 наказу МВС України № 278 від 28.07.2007 року «Про затвердження Інструкції з організації забезпечення, надання військовослужбовцям внутрішніх військ МВС України та членам їх сімей житлових приміщень» ОСОБА_6 було знято з квартирного обліку.
У 2009 році ОСОБА_6 здав службове майно за адресою АДРЕСА_1 та по теперішній час на території військової частини не проживає, тому на підставі ст. 71 Житлового кодексу України позивач просить суд визнати ОСОБА_6 особою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Рішенням Судацького міського суду АР Крим від 21 серпня 2010 року позов військової частини 4125 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України задоволений у повному обсязі, ОСОБА_6 визнано таким, що втратив право користування жилим приміщенням по АДРЕСА_1
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
На думку апелянта, суд першої інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин норми статті 72 Житлового кодексу України, оскільки матеріали справи не містять відомостей щодо правового статусу будівлі гуртожитку, яку орендує військова частина. Також апелянт посилається на те, що суд не залучив до участі у справі власника гуртожитку, оскільки право на звернення до суду з таким позовом належить власнику майна.
В запереченнях на апеляційну скаргу військова частина 4125, посилаючись на неспроможність доводів апеляційної скарги, просить скаргу відхилити, рішення суду - залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги військової частини 4125, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог, доведеності факту відсутності ОСОБА_6 понад шість місяців за місцем реєстрації та застосування до даних правовідносин положень ст.ст. 71,72 ЖК України.
З таким висновком суду колегія суддів не може погодитися у повному обсязі.
Відповідно до статті 6 ЖК України жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових приміщень і гуртожитків.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 з 2001 року проходив військову службу у військовій частині 1841 м. Судак та згідно форми №16 від 04 травня 2001 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 5).
Наказом МВС України № 1248 від 21 жовтня 2004 року 31 окремий спеціалізований батальйон міліції внутрішніх військ МВС України (військова частина 1841) ліквідований, військове майно та особовий склад увійшов до штату військової частини 4125 с. Краснокам'янка Феодосійського району АР Крим (а.с. 33).
На підставі наказу командира військової частини 4125 за № 258 від 18 листопада 2009 року ОСОБА_6 був виключений зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення з 18 листопада 2009 року та звільнений з військової служби у запас Збройних сил України наказом Командувача ВВ МВС України від 13.11.2009 року № 124 о/с за ст. 26 частини 6 пункту «Д» Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (а.с.32).
З змісту договору оренди від 21 лютого 2000 року слідує, що Фонд майна АР Крим на підставі наказу №889 від 30 грудня 1999 року передав в оренду Військовій частині 2222 належну Автономній Республіці Крим трьохповерхову будівлю гуртожитку - столову з двома прибудовами та підвал на території, що розташовані по АДРЕСА_1 (а.с. 35-37) для розміщення батальйону на строк з 01 березня 2000 року по 01 березня 2005 року.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей відповідно до Конституції України визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальні, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених ЖК України та іншими нормативно-правовими актами.
Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями, а також розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» постановою КМ України від 03.08.2006 року № 1081 було затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями і наказом Міністра оборони України від 06.10.2006 року № 577 було затверджено Інструкцію про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень, яка втратила чинність з 06.02.2012 року на підставі наказу Міністра оборони України № 737 від 30.11.2011 року.
30 листопада 2011 року наказом Міністра оборони України № 737 було затверджено Інструкцію про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 10.01.2012 року за № 24/20337.
Надання житлових приміщень військовослужбовцям внутрішніх військ МВС України регулюється Інструкцією з організації забезпечення, надання військовослужбовцям внутрішніх військ МВС України та членам їх сімей житлових приміщень, що затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України № 278 від 28.07.2007 року.
Пунктами 1.4, 1.5 вищезазначеної Інструкції передбачено, що питання, пов'язані із забезпеченням житлом військовослужбовців, вирішуються за місцем перебування їх на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або в судовому порядку, військовослужбовці та члени їх сімей мають право до одержання житлового приміщення зареєструватися за місцем розташування військової частини. Пунктами 2.1-2.16 Інструкції визначені правила надання службових приміщень, користування ними та виселення з них, у тому числі в судовому порядку за позовом командування військової частини, на обліку якої перебуває таке приміщення.
Також, п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 року роз'яснює, що при вирішенні спорів щодо користування гуртожитками, судам слід з'ясовувати, чи є гуртожитком приміщення, яке займає відповідач, а саме: чи перебуває будинок , в якому розміщено таке приміщення, у віданні позивача; чи побудований він як гуртожиток або спеціально для нього переобладнаний; чи є дозвіл санепідстанції на його заселення як гуртожитку; чи зареєстрований він як гуртожиток у виконкомі районної, міської, районної в місті ради та інше.
Суд першої інстанції, вирішуючи справу, не звернув уваги на вимоги вищезазначених норм права та роз'яснення, надані в постанові Пленуму Верховного Суду України та залишив без уваги пояснення відповідача про те, що у спірному приміщенні, де фактично розташований штаб військової частини, він ніякого житлового приміщення не займав, комунальні послуги не отримував і не сплачував їх вартість.
Представник позивача в судовому засіданні при розгляді справи в суді апеляційної інстанції не заперечував щодо розташування штабу військової частини у будинку по АДРЕСА_1 та визнав, що відсутні документи стосовно набуття права користування жилим приміщенням ОСОБА_6, у тому числі і рішення житлової комісії.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 не перебував на квартирному обліку у в/ч 4125, під час проходження служби житловою площею не забезпечувався (а.с. 38).
Колегія суддів погоджується з доводами ОСОБА_6, викладеними в апеляційній скарзі, стосовно того, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги військової частини 4125, оскільки матеріали справи не містять безперечних відомостей про те, що приміщення по АДРЕСА_1 має статус гуртожитку, що воно зареєстровано у виконавчому комітеті Судацької міської ради, як гуртожиток, що воно знаходиться на балансі або на обліку військової частини 4125 та яке саме жиле приміщення займав у ньому відповідач.
Всупереч вимогам ст.ст. 10, 60 УПК України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, військова частина 4125 не надала безперечні належні та допустимі докази в обґрунтування своїх вимог.
З наданої представником позивача в судовому засіданні при розгляді справи в апеляційному порядку копії телеграми першого заступника начальника Управління Кримського територіального командування внутрішніх військ МВС України від 26.11.2012 року, слідує, що в/ч 4125 входить до складу Управління Кримського територіального командування внутрішніх військ МВС України (в/ч 2222). Але указані відомості не свідчать про те, що будівля по АДРЕСА_1 знаходиться на обліку позивача.
При таких обставинах, колегія суддів прийшла до висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_6 підлягає задоволенню, а рішення Судацького міського суду АР Крим від 21 серпня 2012 року - скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог військової частини 4125 - відмовити.
Керуючись статтями 303, 304, 309, 313, 314, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.
Рішення Судацького міського суду АР Крим від 21 серпня 2012 року скасувати, прийняти по справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Військової частини 4125 ВВ МВС України до ОСОБА_6 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Судді:
О.В. Самойлова А.П Приходченко Т.С. Авраміді