РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2007 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Короткова В.Д.
суддів Комаровської Н.В., Гончаренко В.М.
при секретарі Бржезицької В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовамиОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю „Тирас" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю „Тирас" на рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 31 липня 2007 року, -
встановила:
В лютому 2007 року позивачі звернулися до суду з позовами до товариства з обмеженою відповідальністю „Тирас" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на те, що вони є власниками земельних ділянок, які є суміжними та розташовані на території Великозименівської сільської ради Великомихайлівського району Одеської області. Відповідач при розробці кар'єру для добування жорстви пошкодив частини земельних ділянок позивачів, чим заподіяв їм матеріальну та моральну шкоду. Позивачі просили стягнути на їх користь:
· ОСОБА_1 - матеріальну шкоду в сумі 196000 грн. та моральну шкоду в сумі 196000 грн.
· ОСОБА_2 - матеріальну шкоду в сумі 326900 грн. та моральну шкоду в сумі 300000 грн.
· ОСОБА_3 - матеріальну шкоду в сумі 303800 грн. та моральну шкоду в сумі 300000 грн.
· ОСОБА_4 - матеріальну шкоду в сумі 222600 грн. та моральну шкоду в сумі 200000 грн.
Вказані позови об'єднані в одне провадження.
Відповідач позови не визнав.
Рішенням Великомихайлівського районного суду Одеської області від 31 липня 2007 року позови задоволено частково.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду в зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову в позові.
Справа № 22ц-4745/07 Категорія 23
Головуючий у першій інстанції Мураховський І.В.
Доповідач Короткое В.Д.
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові з наступних підстав.
Задовольняючи позови частково, суд виходив з того, що відповідач при розробці кар'єру для добування жорстви пошкодив частини земельних ділянок позивачів, чим заподіяв їм матеріальну та моральну шкоду.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач здобував маломіцний вапняк (жорству) на території Великозименівської сільської ради Великомихайлівського району Одеської області. Добування проводилося на підставі договору з ТОВ «Надія» від 01 квітня 2004 року, за узгодженням з Великомихайлівською районною державною адміністрацією Одеської області (а.с. 201) на земельній ділянці, яка є суміжною з земельними ділянками позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Межі земельної ділянки, на якій відповідач здобував жорству, встановлені додатком до договору від 01.04.2004 р. (а.с. 301). Після закінчення розробки кар'єру була зроблена рекультивація землі, що підтверджується відповідними актами (а.с. 230, 300).
При встановленні факту пошкодження земельних ділянок позивачів, визначенні розміру їх пошкодження та суми заподіяної матеріальної шкоди суд першої інстанції виходив з технічних висновків ТОВ „Регіональне агентство з розвитку економіки" від 27 жовтня 2006 року (а.с. 3-17, 49-63, 89-103, 134-148). Як вбачається з цих висновків, вони зроблені на замовлення позивачів від 13 жовтня 2006 року з наданням викопірівок з плану землекористування. Ці викопірівки зроблені „виконавцем" ОСОБА_5 та засвідчені печаткою для документів приватного підприємства „Стелхен" без зазначення підстав, мети та часу їх виготовлення (а.с. 19, 65, 105, 130). Саме в них зазначені розміри кар'єру на земельних ділянках позивачів (а.с. 19, 65, 105, 130). Тому фахівцями, які надали вищезазначені висновки, були визначені розміри пошкоджених ділянок виходячи з наданих викопірівок, без проведення топографо-геодезичних вишукувань на місцевості. Розрахунків вартості рекультивації в висновках зовсім не зроблено та лише зазначено загальну суму рекультивації, виходячи з загальних площадей земельних ділянок, а не з тих, на яких зазначено кар'єр (а.с. 13, 59, 99, 144). В п.9 розділу 3.2 висновків зазначено, що вони „ ...містять фахову думку щодо укрупнених обсягів і вартісних значень робіт і не є гарантією того, що уточнені обсяги вартісних значень робіт, визначені робочим проектом робіт з рекультивації земель, будуть абсолютно відповідними даним цього висновку".
Таким чином, вищезазначені технічні висновки зроблені на підставі даних про розміри кар'єру, які надали позивачі, без проведення відповідних досліджень та розрахунків, а тому містять припущені висновки, на яких не може грунтуватися доказування відповідно до вимог ч.4 ст. 60 ЦПК України.
Колегія суддів також не може погодитися з посиланням суду першої інстанції на лист Великомихайлівської районної державної адміністрації Одеської області від 9 червня 2005 року, як на доказ пошкодження земельних ділянок позивачів, оскільки він носить загальний характер та попередні висновки (а.с. 182-185). В листі є посилання на створення комісії для визначення розміру та характеру збитків, нанесених „видобутком піску", з посиланням на Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року №284.
Відповідно до п.2 цього Порядку розміри збитків визначаються комісіями, створеними районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.
До складу комісій включаються представники, районних державних адміністрацій, власники землі, яким заподіяні збитки, представники підприємств, які будуть їх відшкодовувати, представники державних органів земельних ресурсів і фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських рад, санітарно-епідеміологічних і природоохоронних органів. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.
З матеріалів справи вбачається, що така комісія з участю сторін та зазначених органів не створювалася і відповідний акт про пошкодження земельних ділянок позивачів та розмір збитків не оформлювався ні під час розробки кар'єру, ні після цього. Однак, суд першої інстанції не звернув на це увагу та не врахував роз'яснень з цього приводу, які містяться в п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" від 16 квітня 2004 року №7.
Колегія суддів не погоджується з застосуванням судом першої інстанції п.4 ст. 61 ЦПК України при наданні оцінки такому доказу, як
Постанова Великомихайлівського районного суду Одеської області від 30 травня 2006 року про закриття кримінальної справи в відношенні ОСОБА_6 (а.с. 28-29). Відповідно до цієї норми процесуального права вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або
Постанова суду у справі про адміністративне порушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Вищезазначена
Постанова не є вироком чи постановою суду у справі про адміністративне порушення, а тому повинна оцінюватися у сукупності з іншими доказами по справі.
Однак суд першої інстанції в порушення вимог ст. 212 ЦПК України не дослідив достатність та взаємний зв'язок всіх доказів у їх сукупності, залишив поза увагою докази, які надав відповідач, та безпідставно відмовив в дослідженні деяких з них (допиті свідків, яких просив допитати відповідач).
Так, з довідок орендаря земельних ділянок позивачів - ТОВ „Надія" від 10 жовтня 2003 року та Великозименівської сільської ради від 14 червня 2007 року (а.с. 222, 261), показів свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8., ОСОБА_9, які були допитані колегією суддів, вбачається, що на загальному полі №20, в тому числі на земельних ділянках позивачів, існує кар'єр з добичі маломіцного вапняку, якій був розроблений до 2000 року, тобто до проведення відповідних робіт відповідачем. Проведені Українським державним інститутом по проектуванню садів і виноградників топографо-геодезичні виміри підтверджують наявність такого кар'єру (а.с. 263-281).
Земельні ділянки позивачів з 2000 року знаходяться в оренді ТОВ „Надія" і постійно використовуються орендарем для вирощування сільськогосподарських культур, що підтверджується договорами оренди (а.с. 204, 213-314, 223, 232-233). Вказані документи підтверджують, що в оренді знаходяться земельні ділянки позивачів в розмірах, які зазначені в державних актах про право власності на них, в тому числі з частинами, на яких існує старий кар'єр. Довідка ТОВ „Надія" від 30 травня 2007 року ( а.с. 262) та покази вказаних свідків підтверджують, що за час оренди цільове призначення земельних ділянок не порушувалося, новий кар'єр на них не розроблявся, а врожайність цілого масиву не відрізняється від врожайності на цих земельних ділянках. В засіданні колегії суддів позивач ОСОБА_1 не заперечував, що він та інші позивачі на протязі часу оренди отримують орендну плату відповідно до умов договорів оренди.
Вказані докази спростовують ствердження позивачів про те, що кар'єр, який є на їх земельних ділянках, розроблений відповідачем, та підтверджують, що земельні ділянки з 2000 року постійно використовуються орендарем за цільовим призначенням, що виключає відповідальність відповідача за їх пошкодження.
При рекультивації кар'єру, який розробляв відповідач, була зроблена рекультивація частини старого кар'єру на суміжних земельних ділянках позивачів ОСОБА_3 площею 0, 2559 га та ОСОБА_4 площею 0, 4268 га (а.с. 269-274, 287, 300). Роботи з рекультивації виконані до звернення позивачів до суду. За висновком Одеського обласного державного проектно-технологічного центру охорони родючості грунтів і якості продукції рекультивована земля за якісними показниками значно вище ніж фонова (а.с. 284-300). Ці обставини, а також той факт, що рекультивація проводилася службою автомобільних доріг в Одеської області, також виключають відповідальність відповідача за пошкодження вказаних земельних ділянок.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушені вищезазначені норми процесуального права, не застосовані норми Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року №284, що привело до неправильного застосування ст. 211 ЗК України та ст. ст. 1166, 1167 ЦК України, які передбачають цивільну відповідальність за порушення земельного законодавства.
Тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.
Судові витрати, які понесені відповідачем та складаються з оплати висновків фахівців в сумі 5781 грн. 55 коп. та 951 грн.60 коп., судового збору в сумі 850 грн. та витрат на інформаційне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн., а всього в сумі 7613 грн. 15 коп. (а.с. 332-337) підлягають стягненню на його користь з позивачів в рівних частках (7613, 15 : 4 = 1903, 28) по 1903 грн. 28 коп.3 кожного на підставі ч.1 ст. 88 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 218, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.3, 4, 314 ч.2, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,
вирішила:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Тирас" задовольнити.
Рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 31 липня 2007 року скасувати.
У задоволенні позовівОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю „Тирас" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.
Стягнути зОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Тирас" судові витрати по 1903 (одна тисяча дев'ятсот три) гривні 28 копійок з кожного.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.