УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2007 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого судді - Громіка Р.Д.
суддів - Панасенкова В.О., Драгомерецького М. М. при секретарі - Тімченко О.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 рішення Арцизького районного суду Одеської області від 08.11.2006р. за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу товару та відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
встановила:
Позивачка просить суд постановити рішення яким розірвати договір купівлі-продажу жіночих зимових чобітків 39 розміру, виготовлених з натуральної шкіри, модель НОМЕР_1 р.25, укладений між нею та відповідачкою; зобов'язати відповідача повернути їй сплачені за договором купівлі-продажу вказаних чобіток кошти в сумі 270 гривень; стягнути з відповідачки на її користь витрати на проведення експертизи у сумі 59 гривень 76 копійок, а також витрати на проїзд до міста проведення експертизи та у зворотному напрямку у сумі 30 гривень, разом 89 гривень; стягнути з відповідачки на її користь 20000 гривень як відшкодування їй моральної шкоди; постановити окремі ухвали, якими:
зобов'язати прокурора Арцизького району Одеської області провести необхідну
перевірку на предмет наявності у діях відповідачки ознак злочинів, передбачених
ст. ст. 201, 225, 227 КК України;
зобов'язати відповідних посадових осіб виконкому Арцизької міської ради порушити
адміністративне провадження за фактом порушення відповідачкою вимог ст. ст. 155,
159КУпАП;
зобов'язати Одеське обласне управління у справах захисту прав споживачів порушити
адміністративне провадження за фактом порушення відповідачкою вимог ст. ст. 155-1,
156-1, 170-1 КУпАП;
зобов'язати Центр стандартизації, метрології, сертифікації в Одеській області
порушити адміністративне провадження за фактом порушення відповідачкою вимог
ст. 167КУпАП.
При цьому вона посилалась на те, що 9 жовтня 2005 року, на Арцизькому ринку, вона придбала у відповідачки жіночі зимові чобітки 39 розміру, виготовлені з натуральної шкіри, модель НОМЕР_1 р.25 вартістю 270 гривень. За призначенням придбаний нею товар вона використовувала двічі, а саме 31 жовтня 2005 року протягом 3 годин і 1 листопада 2005 року протягом 1 години, після чого у чобітках був виявлений недолік - відставання каблука від підошви. 6 листопада 2005 року вона звернулася до відповідачки з проханням розірвати договір купівлі-продажу вказаної речі і повернення її сплачених коштів, але відповідачем їй було відмовлено. 13 листопада 2005 року вона разом із спеціалістом Арцизької міської ради у справах захисту прав споживачів повторно звернулася до
Головуючий у суді першої інстанції: Котелевський Р.І. Справа №22ц-2491/2007р.
Доповідач: Громік Р.Д. Категорія ЦП 25
відповідачки з вимогою повернути їй кошти за неякісний товар, але відповідачка знов відмовилася задовольнити її вимоги. 16 листопада 2005 року вона письмово звернулася до відповідачки з вимогою розірвати договір купівлі-продажу ручі і відшкодувати збитки, але відповіді після отримання відповідачкою листа 23 листопада 2005 року вона не отримала. Наявність дефекту придбаного нею взуття підтверджено Одеськім центром незалежних споживчих експертиз. Крім цього позивачка зазначила, що при купівлі-продажу вказаних чобіток їй не був наданий розрахунковий документ, але факт придбання вказаного товару саме у відповідачки можуть підтвердити свідки.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав і просив суд задовольнити їх в повному обсязі, посилався на викладені в позові обставини, наполягаючи на задоволенні вимог, в частині відшкодування моральної шкоди зазначив, що розмір відшкодування моральної шкоди крім завданих душевних хвилюваннях внаслідок грубого порушення прав позивачки, приниження її честі та гідності, визначено з урахуванням статусу який займає позивачка, незручності які вона зазнала з підстави звернення до суду, порушення відповідачем законних прав позивача, та її захворювання.
Відповідачка ОСОБА_2 позов не визнала в повному обсязі, вказав при цьому, що не визнає позовні вимоги позивачки, так як вони незаконні, нічим не підтверджуються, вказані чобітки вона ніколи позивачці не продавала.
Представник третьої особи - Арцизської міської ради не заперечував проти задоволення позовних вимог позивачки.
Рішенням Арцизського районного суду Одеської області від 08.11.2006 року в задоволені позову ОСОБА_1 було відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування рішення суду в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, неповно були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду, та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити її позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, доводи скарги та заперечення проти неї, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.
Суд першої інстанції правильно вказав у своєму рішенні, що оскільки в системі роздрібної торгівлі договір купівлі-продажу, як в даному випадку, збігається з його виконанням, на нього відповідно до вимог чинного цивільного законодавства не поширюються вимоги щодо обов'язковості письмової форми. Тому втрата зазначених документів, неодержання їх при придбанні товару чи неможливість їх відновлення, тобто документів які б підтверджували факт придбання позивачкою товару, а саме чобіток у відповідачки, не позбавляють позивача права доводити факт купівлі-продажу з допомогою свідків. Ці вимоги закріплені в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів №5 від 12 квітня 1996 року (зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 1998 року №15).
Так, в судовому засіданні було встановлено, що в матеріалах справи відсутні квитанції, товарні чи касові чеки, або інші письмові документи які б підтверджували факт придбання коли-небудь позивачем якого-небудь товару у відповідачки, а позивачка в свою чергу не надала суду зазначених документів, посилаючись на те, що вона не отримувала їх при укладенні договору купівлі-продажу зазначених чобіток.
Відповідачка в судовому засіданні категорично заперечила факт продажу коли-небудь позивачці чобітків, або якогось іншого товару в період часу на який посилається позивачка, а крім того, категорично заперечувала факт продажі позивачці коли-небудь будь-якого іншого товару. Вона не заперечувала факт того, що взяла у відповідачки на її прохання вказані чобітки з метою допомогти людині, тому що вона торгує взуттям, але чобіток зазначеної моделі у неї ніколи не було, а якщо б такі чобітки дійсно були у неї в продажі, їх, за її словами простіше всього було поміняти, тому що вона багато років торгує на ринку м. Арциза і її взуття має попит у жителів міста, а дорікань відносно якості
взуття в неї ніколи не було.
Таким чином, згідно вимог закріплених в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів №5 від 12 квітня 1996 року (зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 1998 року №15), позивачка стала доводити факт купівлі-продажу чобіток за допомогою свідків.
В судовому засіданні позивачка підтвердила суду факт того, що при купівлі-продажу вказаних чобіток відповідачем їй не був наданий розрахунковий документ на придбані чобітки, а вона в свою чергу не просила при укладені договору купівлі-продажу чобіток надати їй товарний чек, при цьому посилаючись на те, що на ринку в м. Арцизі взагалі на всі товари ніколи не видаються товарні чеки. Проте, позивачка показала суду, що факт придбання вказаних чобіток саме у відповідачки можуть підтвердити свідки ОСОБА_1 , ОСОБА_3, ОСОБА_4.
Однак суд не прийняв показання свідків як докази укладення договору купівлі продажу між позивачкою та відповідачкою, тому що, на думку суду першої інстанції свідки ОСОБА_3, та ОСОБА_4 не були присутніми при можливій купівлі вказаних чобіток позивачкою в зазначений позивачкою час і місці, а про купівлю чобіток позивачкою їм стало відомо через кілька тижнів тільки зі слів самої позивачки, а показання свідка ОСОБА_5 про те, що вона була присутня при купівлі ОСОБА_1 чобіток саме у відповідачки, суд не прийняв як доказ тому, що свідчення вказаного свідка спростовуються показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 які показали суду, що вони не бачили як позивачка купувала чобітки саме у відповідачки.
Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції необгрунтованими та не відповідаючим обставинам справи, так як суд першої інстанції при посиланні в своєму рішенні на показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 дав неправильну оцінку їх поясненням, та неправильно їх розтлумачив, і на підставі цього зробив неправильні висновки.
Так, саме свідок ОСОБА_1 була присутня при придбанні позивачкою чобіток у відповідачки, давала чіткі пояснення щодо обставин придбання, вказала, що вони вже раніше неодноразово придбали у відповідачки інше взуття, що підтверджується навіть таким фактом, що придбавши взуття, вона з позивачкою заплатили спочатку лише 170 грн., а решту 100 грн. принесли через час. Ця обставина свідчить про той факт, що відповідачка довіряла позивачці як постійному покупцеві. Свідок ОСОБА_3 бачила в продажі у відповідачки саме такі чобітки, які придбала позивачка, більше такого взуття вона на ринку м. Арциза ні у кого не бачила. Свідок ОСОБА_4 особисто прийшов разом з позивачкою та її донькою до відповідачки та попросив повернути гроші за чобітки, а після того як вона відмовилась, попросив вернути чобітки, яка та взяла раніше начебто для повернення на завод який їх виготовив для усунення дефекту. Відповідачки повернула їм при цьому вказане взуття.
Також суд не надав належної оцінки поясненням самої відповідачки, яка пояснила, що коли позивачка прийшла до неї з чобітками, та заявила претензію щодо неякісного товару, то вона сама запропонувала позивачці забрати їх на завод для усунення недоліків. Судова колегія вважає, що особа, в якої не було на продажі вказаних чобіток, та яка не продавала їх позивачу, ніколи б не прийняла неякісний товар для передачі на завод щодо усунення недоліків, так як для цього треба знати на якому заводі був виготовлений неякісний товар, номер партії товару, дату виготовлення, та багато інших даних, які могла знати тільки та особа, котра придбала цю партію товару.
Колегія суддів критично ставиться до пояснень свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 які показали суду, що вони не бачили як позивачка купувала чобітки саме у відповідачки і вважає їх неналежними доказами за таких підстав. Свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 самі працюють реалізаторами на цьому ж ринку, місце ОСОБА_7 напроти місця ОСОБА_2 а ОСОБА_8 по цьому ж ряду через одну палатку. Таким чином за специфікою своєї роботи вони просто фізично не
можуть бачити і запам'ятовувати всіх покупців які придбають товари не те що у них, а тим паче на сусідніх торгових місцях. Більш того, вказані свідки і свідок ОСОБА_6 були присутні тільки при одному зверненні позивачки до відповідачки разом з представником міськради. Тоді ж як позивачка зверталась до цього разу до продавця ще по меншій мірі тричі: один раз при придбанні, другий раз з претензією на неякісний товар, залишивши чобітки для усунення недоліків, третій раз з донькою та братом, коли забрали чобітки назад. Про всі ці рази жоден з вказаних свідків нічого не говорив, що і свідчить про неналежність їх свідчень. Крім цього, свідок ОСОБА_6, який закупає і возить товар разом із своєю жінкою ОСОБА_2, та допомагає їй, не зміг сказати чи торгувала його жінка такими чобітками, так як не пам'ятав. Він також тільки один раз бачив позивачку, коли вона приходила разом з представником міськради.
Судова колегія також не може погодитись з висновками суду першої інстанції щодо неможливості прийняти як доказ по справі експертний висновок №36 від 25.11.2005 року про те, що жіночі чобітки пред'явлені на експертизу мають дефект, тому що зазначений доказ отриманий з порушенням порядку встановленого законодавством України.
Так, суд першої інстанції обґрунтовуючи цей свій висновок вказав, що з матеріалів справи, а саме з пояснень позивачки та представника позивачки ОСОБА_4, експертного висновку №36 від 25.11.2005 року, вбачається, що чобітки на вказану експертизу пред'явив ОСОБА_4, але на вказані дії позивачка йому доручення не надавала, про що вказала в судовому засіданні і сама позивачка. Крім того, він вказав, що з експертного висновку №36 від 25.11.2005 року вбачається, що експерт який проводив вказану експертизу не попереджався перед проведенням дослідження про кримінальну відповідальність, як цього вимагають положення «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень» затвердженої наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.1998 року. Більш того, експертиза №36 від 25.11.2005 року приведена з порушенням вимог п.п. 1.3, 1.7, 1.11, 2.4, 3.4., 4.9, 4.12, 4.13, 4.15. Таким чином, на думку суду першої інстанції, доводи відповідача про те, що до зазначеного експертного висновку треба відноситься критично, заслуговують уваги, тому що з вказаного висновку експерта не вбачається яка сама пара взуття була пред'явлена на експертизу і що саме чобітки, які досліджував експерт є саме чобітками, які можливо купив позивач у відповідача. Такий висновок суду обґрунтовувався тим, що з висновку експерта №36 від 25.11.2005 року не вбачається, що чобітки, які надав на експертизу ОСОБА_4, були якимось чином запаковані що не виключає можливості заподіяння тих або інших можливих ушкоджень при носінні самою позивачкою або транспортуванні зазначеного взуття з м. Арциза в м. Одесу.
З цими висновками суду першої інстанції судова колегія не може погодитися з наступних причин.
Суд першої інстанції вказуючи, що експертиза №36 від 25.11.2005 року приведена з порушенням вимог п.п. 1.3, 1.7, 1.11, 2.4, 3.4., 4.9, 4.12, 4.13, 4.15, не вказав що саме було порушено спеціалістом та згідно яких саме вимог цих пунктів.
На думку судової колегії, саме вказані пункти в основному були застосовані спеціалістом при проведенні свого дослідження.
Так, згідно інструкції про призначення та проведення судових експертиз та
Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз
затвердженої Наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.98 року, а саме п.
1.З., вказується, що відповідно до чинного законодавства за дорученням правоохоронних
органів (у тому числі для вирішення питання про порушення адміністративної чи кримінальної справи), посадових осіб Державної податкової адміністрації України, Державної митної служби України, Державної виконавчої служби, на замовлення адвокатів, захисників та осіб, які самостійно захищають свої інтереси, та їх представників, нотаріусів, банківських установ, страхових компаній, а також інших юридичних і фізичних осіб можуть
виконуватись експертні дослідження, що потребують спеціальних знань та використання методів криміналістики і судової експертизи. Результати експертних досліджень викладаються в письмових висновках спеціалістів, а також можуть надаватися у вигляді рецензій згідно з чинним законодавством України. ( Пункт 1.3 розділу 1 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції № 59/5 ( 7, 0648-05 ) від 10.06.2005 )
П. 1.7. вказує, що підставою для проведення експертизи є передбачений законом процесуальний документ (
Постанова, ухвала) про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом).
Підставою проведення експертного дослідження є письмова заява (лист) замовника (юридична або фізична особа) з обов'язковим зазначенням його реквізитів, з переліком питань, які підлягають розв'язанню, а також об'єктів, що надаються.
Відповідно до п. 4.22. експертні дослідження, їх хід і результати викладаються у висновку спеціаліста із зазначенням спеціалізації останнього.
Висновок спеціаліста складається за структурою та за змістом висновку експерта за такими винятками:
особа, яка проводить дослідження, іменується не експертом, а спеціалістом;
у вступній частині висновку зазначається, хто і коли звернувся до установи чи безпосередньо до спеціаліста із замовленням про проведення дослідження;
опускається запис, який стосується відповідальності особи, що проводить дослідження, за надання завідомо неправдивого висновку.
Таким чином в цілому експертне дослідження відповідає вказаній інструкції крім того, що особа, яка проводила дослідження, іменується не експертом, а спеціалістом; але це порушення ніяк не могло вплинути на сам висновок, та поставити його під сумнів.
Ознайомившись з протоколом судового засідання, судова колегія не змогла знайти підтвердження висновку суду першої інстанції щодо того, що з матеріалів справи, а саме з пояснень позивачки та представника позивачки ОСОБА_4, експертного висновку №36 від 25.11.2005 року, вбачається, що чобітки на вказану експертизу пред'явив ОСОБА_4, але на вказані дії позивачка йому доручення не надавала, про що вказала в судовому засіданні і сама позивачка. Навпаки, в протоколі неодноразово було вказано, що ОСОБА_4 діяв на підставі усного доручення позивачки, і цей факт вона не заперечувала. В самому протоколі судового засідання ніяких пояснень позивача, крім відповіді на запитання немає, є тільки пояснення її представника.
Крім того, вказаним п. 4.22 інструкції, повністю спростовується висновок суду що експерт який проводив вказану експертизу повинен був попереджатися перед проведенням дослідження про кримінальну відповідальність.
Також якраз з вказаного висновку спеціаліста №36 від 25.11.2005 року вбачається яка сама пара взуття була пред'явлена на експертизу і що саме чобітки, які досліджував експерт є саме чобітками, які купила позивач у відповідача, тому що ці чобітки, які надав на експертизу ОСОБА_4, не повинні були якимось чином запаковані, спеціаліст вказав номер маркування якій співпадав з тими чобітками які є предметом позову, заподіяння тих або інших можливих ушкоджень при носінні самою позивачкою або транспортуванні зазначеного взуття з м. Арциза в м. Одесу спростовувалося саме висновком спеціаліста про те, що дефект є виробничим і виник в результаті порушення технології збірки взуття.
Також протоколом судового засідання спростовується висновок суду, що позивачка в судовому засіданні показала суду, що звернулася до відповідачки з вимогою розірвати договір та повернути кошти через кілька тижнів після придбання чобіток, а саме
після одноразового використання чобіток протягом декількох годин, але в висновку експерта №36 від 25.11.2005 року, на який посилається позивачка як на доказ існування дефекту в товарі вказано, що «За станом матеріалу поверхні та підкладки, ходової поверхні підошви зношування взуття незначний». На думку суду носіння взуття протягом декількох годин не може привести до незначного зношування матеріалу поверхні та підкладки, а також ходової поверхні підошви.
Так в своєму позові, письмовій претензії на ім'я відповідача, та в поясненнях представника позивачки було ясно вказано, що вона двічі 31.10. і 01.11.2005р. носила придбані чобітки протягом по три години кожен раз, що і могло привести до незначного зношування, як було вказано спеціалістом.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 1166 ГК України майнова шкода, заподіяна неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному об'ємі особою, яка його заподіяла. Особа, що заподіяла шкоду, звільняється від його відшкодування, якщо доведе, що шкода причинена не з його вини.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона у справі повинна доказати ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Відповідно до вимог ст. 57 УПК України доказами по справі є любі фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, які обґрунтовують вимоги сторони.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Таким чином колегія суддів вважає, що якраз в судовому засіданні позивач довів суду, що саме ті чобітки які були оглянуті судом в судовому засіданні дійсно були куплені позивачем у відповідача у жовтні 2005 року, а відповідач не надала суду яких небудь належних доказів на підтвердження свої позиції.
Крім того, позивач не повинен був доводити суду, чому представник Арцизької міської ради - спеціаліст з захисту прав споживачів не склав відповідних документів про порушення прав позивача після того, як позивач у жовтні-листопаді 2005 року, звернувся за захистом своїх прав до Арцизької міської ради.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Судова колегія вбачає, що діями відповідача позивачу була заподіяна моральна шкода, яка виразилася в сильних душевних хвилюваннях внаслідок грубого порушення її прав споживача, яка в судовому засіданні знайшла своє підтвердження.
Таким чином, на підставі вищезазначеного, проаналізувавши доводи позивача та відповідача, показання свідків, матеріали справи, судова колегія вважає, що в судовому засіданні позивачка повністю довела що вона дійсно в зазначений нею час уклала з відповідачкою договір купівлі-продажу жіночих зимових чобітків 39 розміру, модель НОМЕР_1 р.25, та саме підтвердився факт того, що саме у відповідачки позивачка купила жіночі чобітки, в яких з подальшому нею був знайдений дефект, а крім того в судовому засіданні позивач та її представник довели, що в чобітках дійсно був виявлений і є дефект.
Розглядаючи справу, судова колегія вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, недовів обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки районного суду не відповідають обставинам справи, та судом першої інстанції були неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, є підстави для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309 ч. 1 п.1-4; ст. 313, 316, 319, 324, 325 ЦПК України судова колегія ,
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Арцизького районного суду Одеської області від 08.11.2006р. за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу товару та відшкодування матеріальної та моральної шкоди - скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу товару та відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.
Розірвати договір купівлі-продажу жіночих зимових чобітків 39 розміру, виготовлених з натуральної шкіри, модель НОМЕР_1 р.25, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 09.10.2005р..
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 збитки в сумі 270 грн...
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на суму 89 грн..
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 500 грн. як відшкодування моральної шкоди
Зобов'язати ОСОБА_1 повернути придбані 09.10.2005р. жіночі зимові чобітки 39 розміру, виготовлених з натуральної шкіри, модель НОМЕР_1 р.25 ОСОБА_2.
В іншій частині позову відмовити.
На рішення може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішення апеляційного суду.