УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:
головуючого - Фадєенко А.Ф.,
суддів - Кварталової A.M., Вадовської Л.М. ,
при секретарі - Пачевої Є.П.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за апеляційною
скаргою ОСОБА_1 на рішення Теплодарського міського суду Одеської
області від 27 червня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу
недійсним,
встановила:
26.04.2007 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому зазначила, що 25.07.2006 р. Теплодарським міським судом Одеської області постановлено рішення, яким за відповідачем ОСОБА_2 визнано право власності на кв. АДРЕСА_1.
З ОСОБА_2 на її користь стягнуто компенсація за 1/2 частину цієї квартири у сумі 46255 грн.
Після набрання чинності рішення суду від 25.07.2006 р. ОСОБА_2, 16.08.2006 p., продав квартиру АДРЕСА_1 відповідачу ОСОБА_3
Посилаючись на те, що ОСОБА_23дійснив фіктивний правочин для того, щоб зробити неможливим примусове стягнення належної її суми коштів шляхом накладення арешту та продажу кв.АДРЕСА_1, позивачка просила суд задовольнити позов з підстав ст. 234 ЦК України (а.с. 1-2).
13.06.2007 р. позивачка змінила підстави позову і просила суд визнати недійсним договір купівлі-продажу спірної квартири, зазначивши, що ОСОБА_2 перебував під впливом тяжких для нього обставин та уклав цій договір на вкрай невигідних умовах, через те, що мав борг у сумі 3000 доларів США. Тому продав квартиру за ціною, яка була необхідна для негайного повернення боргу.
Позивачка просила задовольнити позов з підстав ст. 233 ЦК України (а.с. 52-52 зворот).
27.06.2007 р. позивачка доповнила вимоги посиланням на те, що договір купівлі-продажу спірної квартири є ще і таким, що порушує публічний порядок, оскільки був спрямований на порушення її конституційних прав, а саме: права на житло, тому згідно ст. 228 ЦК України є нікчемним.
Справа №22ц-3890/07
Головуючий у першій інстанції Шумейко М. Т.
Доповідач Фадєєнко А.Ф. Категорія ЦП:
Відповідачі позов не визнали.
Рішенням суду у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка просить рішення суду від 27 червня 2007 року, яким відмовлено у позові про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 17.08.2006 р. скасувати, постановити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на те, що судом першої інстанції при постановленні 25 липня 2006 року, іншого рішення про припинення права на частку у спільному майні та стягнення на її користь вартості 1/2 частини спірної квартири, суд порушив вимоги ст. 365 ч. 2 ЦК України, якою передбачено постановления такого рішення лише за умови попереднього внесення вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Скористувавшись тим, що судом не було додержано вимоги матеріального закону, ОСОБА_2, після набрання рішення законної сили, продав спірну квартиру.
Тому позивачка просила про задоволення скарги.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, яка доповіла зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, учасників процесу, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що позивачка неодноразово уточнювала правові підстави позову та у прикінцевому варіанті просила суд визнати договір купівлі-продажу спірної квартири недійсним з підстав ст. 233 ЦК України (а.с. 52-52 зворот).
І саме з цих підстав суд першої інстанції вирішив спір (а.с. 74-77).
Відповідно до ст. 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.
При визнання такого правочину недійсним застосуються наслідки, встановлені ст. 216 ЦК України. Сторона, яка скористалася тяжкою обставиною, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки і моральну шкоду, що завдані їй у зв'язку з вчиненням цього правочину.
За змістом цієї норми закону під збігом тяжких обставин розуміється такий майновий або особистий стан громадянина чи його близьких (крайнє нужденність, хвороба та інше), що примусили його укласти угоду на вкрай невигідних для нього умовах.
У таких справах суд з'ясовує, які саме конкретні обставини змусили громадянина укласти угоду та чи є між ним і його волеявленням безпосередній причинний зв'язок.
Для визнання правочину недійсним з підстав ст. 233 ЦК України, необхідно, щоб фактична підстава позову, тобто обставини, якими позивачка обгрунтувала свої вимоги ( ст. 119 ч.2 п. 5 ЦПК України) відповідала правовій підставі позову, тобто нормі матеріального закону, яка регулює правовідносини сторін.
Змінивши правові підстав позову зі ст. 234 ЦК України на ст. 233 ЦК України, позивачка обгрунтувала фактичну підставу позову посиланням на те, що після набуття ОСОБА_2 права власності на спірну квартиру на підставі рішення суду від 25.07.2006 р. (це рішення позивачкою не оскаржено), відповідач не виплатив її 1/2 частину вартості житла, а продав квартиру ОСОБА_3 без урахування її інтересів, під впливом тяжких обставин, пов'язаних з боргом, який виник у 1998 році.
Оскільки відповідач ОСОБА_2 стверджував, що судове рішення буде виконуватися тривалий час, позивачка просила визнати правочин недійсним з підстав ст. 233 ЦК України (а.с. 52-53 зворот).
Із позовної заяви вбачається, що фактична підстава позову, яка стосується невиконання рішення суду від 25.07.2006 р., не співпадає з правової підставою - нормою закону - ст. 233 ЦК України: укладення договору під впливом тяжких обставин.
Тому з'ясувавши юридичну сутність правовідносин сторінці, і, встановивши фактичні обставини, колегія суддів вважає, що нормою ст. 233 ЦК України правовідносини, які виникли між сторонами не регулюються.
Із матеріалів справи вбачається, що з метою виконання рішення суду від 25.07.2006р. (а.с. 4), 15.11.2006 р. двержвиконавцем накладено арешт на 1/5 частину квартири АДРЕСА_2, власником якої є ОСОБА_2 (а.с. 49)
та автомобіль ЗA3, держномер НОМЕР_1, і ММВЗ «Минск», держномер НОМЕР_2, які зареєстровані у МРЕВ ДАІ м. Роздільна (а.с. 50).
Доводи у скарзі на те, що відповідач ОСОБА_2 не згоден виплатити усю суму за її частину квартири, не є підставою для скасування рішення суду.
Це питання стосується виконання рішення суду від 25.07.2006 p., і невиконання цього рішення суду не може бути підставою для визнання недійсним укладеного між відповідачами договору купівлі-продажу.
Тому правових підстав для скасування рішення суду немає.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч. 1 п. 1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити, а рішення Теплодарського міського суду Одеської області від 27 червня 2007 року залишити без змін.
Ухвала колегії суддів набирає чинності з моменту проголошення.
Ухвала колегії суддів може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двох місяців з дня проголошення, через Верховний Суд України.