АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

Іменем України

25 вересня 2007 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі: Новодворської О.І.,  Жданової B.C.,  БІляєвої О.М. 

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м,  Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2,  3-особа : 12-Київська держнотконтора про визнання недійсним договору дарування за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м.   Києва від 15 квітня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду м.   Києва від 2 серпня 2005 року,

встановила:

В лютому 2005 року позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування,  посилаючись на те,  що 10.12.2004 року від бухгалтера ЖЕО-804 вона дізналася,  ще її особовий рахунок на сплату комунальних послуг переведений на ОСОБА_2,  особа якої їй була не відома.

Отримавши копію договору дарування квартири з примірника відповідачки вона дізналася,  що заступник начальника ЖЕО-804 ОСОБА_3  ,  зловживаючи своїм службовим становищем,  тривалий час приховувала,  від неї факт відчуження на користь ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1.

Посилаючись на   ст.   727 ЦК України просила визнати договір дарування недійсним. 

Уточнивши позовні вимоги зазначала,  що договір дарування особисто не підписувала і не була присутня в нотаріальній конторі в момент укладання угоди,  що відповідачка ОСОБА_2,  яка є її племінницею,  допомагала їй в 1994 році приватизувати зазначену квартиру і залишила в себе правовстановлюючі документи. Яким чином ОСОБА_2 переоформила на себе право власності на її квартиру - їй не

Справа №- 33ц- 2129кс-07                       Категорія ЦП: 27

Головуючий у першій інстанції Шебусва В А. Доповідач Новодворська О.І.

відомо,  лише в листопаді 2004 р. вона дізналася,  що власником квартирі є саме ОСОБА_2

Просила визнати договір дарування квартири недійсним.

Рішенням Святошинського районного суду м.  Києва від 15 квітня 2005 року,  залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду м.  Києва від 2 серпня 2005 року,  в задоволенні позову ОСОБА_1  відмовлено.

ОСОБА_1  звернулася до Верховного Суду України з касаційною скаргою на ухвалені судові рішення.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на порушення судом норм матеріального й процесуального права,  у зв'язку з чим ставить питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд до місцевого суду.

Колегія суддів дійшла висновку,  що підстави для перегляду судових рішень відсутні.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивачки,  місцевий суд виходив із того,  що 9.06.1995 року позивачка уклала з відповідачкою,  яка є її племінницею,  договір дарування належної їй квартири АДРЕСА_1 відповідно до вимог закону,  що сторони надали нотаріусу всі необхідні документи,  договір був виконаний у двох примірниках,  один із яких був виданий на руки ОСОБА_2 як набувачеві майна,  а другий зберігався в нотаріальній конторі. ОСОБА_1  же була видана копія договору дарування,  про що свідчить її підпис у реєстрі,  який був досліджений судом.

Сторони договору поставили свої підписи в договорі та в книзі реєстрів нотаріальних дій,  де також містяться дані їх паспортів.

Крім того,  факт дарування спірної квартири відповідачці підтвердили свідки ОСОБА_4,  ОСОБА_5,  ОСОБА_6,  яким позивачка доводиться двоюрідною сестрою.

Від проведення почеркознавчої експертизи позивачка відмовилась,  факт того,  що договір дарування підписаний не нею не довела.

Апеляційний суд обґрунтовано погодився з висновками місцевого суду та залишив його рішення без змін.

Відповідно до ч. 2  ст.  324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно  ст.  335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,  що не були встановлені в рішенні суду,  чи відкинуті ним,  вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу,  про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи,  що судові рішення ухвалені з додержанням судами норм матеріального та процесуального права,  а також відсутні передбачені ч. 1  ст.  338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновок судів не спростовують.

Керуючись  ст.  ст.  332,  336 ЦПК України,  колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області

ухвалила:

 Касаційну скаргу ОСОБА_1   відхилити.

Рішення Святошинського районного суду м.  Києва від 15 квітня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду м.  Києва від 2 серпня 2005 року залишити без зміни.

Ухвала оскарженню не підлягає.