АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

6 вересня 2007 року                                                      м.  Донецьк

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду

Донецької області в складі: Лісової В.І.,

Новосядлої В.М. ,  Жданової B.C.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м.  Києва від 12 січня 2005 року і на ухвалу Апеляційного суду м.  Києва від 6 червня 2005 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2,  ОСОБА_3 про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу квартири і за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл квартири та сплату компенсації за її частку,

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2003 року позивач звернувся до суду з позовом про розподіл майна,  що є спільною власністю подружжя,  та визнання за ним права власності на 1\3 частину квартири АДРЕСА_1.

Після неодноразових уточнень і змін позовних вимог,  просив визнати частково недійсним договір купівлі-продажу квартири,  визнати за ним право власності на 1\2 частину квартири. Від позовних вимог в частині розподілу іншого майна відмовився.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те,  що з 1983 року перебував у шлюбі з відповідачкою.

14 травня 1996 року,  під час знаходження у шлюбі,  ними була куплена двокімнатна квартира. В договорі купівлі-продажу як покупець був зазначений син - ОСОБА_3,  якого він не визнає,  як співвласника квартири.

Заперечуючи проти позову,  позивачка подала зустрічний позов,  в якому просила визнати за відповідачем право власності на 3.1 кв. м спірної квартири,  припинити право власності позивача на його частку і зобов'язати її виплатити позивачу вартість 3.1 кв.м.  у сумі 7 279 гривень 52 копійки.

В обґрунтування зустрічного позову,  ОСОБА_2 посилалась на те,  що спірна квартира була куплена за 16 500 доларів США,  з яких 10 400 доларів США були отримані від продажу квартири по вулиці Антонова в м.  Києві,  в якій вона і неповнолітній син мали право власності на 1\4 частину. Решту 6 100 доларів США було позичено ними. 3050 доларів США,  на її думку пішло на оплату частки квартири,  яка належить сину,  а 3050 доларів США позивачка вважає спільними коштами подружжя.

Рішенням Дніпровського районного суду м.  Києва від 12 січня 2005 року позовні вимоги були задоволені частково: за позивачем ОСОБА_1 було визнано право власності на 8.3 кв.м.  загальної площі спірної квартири,  припинено його право власності на 8.3 кв.м.  і стягнуто з Шевченко С. І. на користь ОСОБА_1 36 554 гривні. У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Справа № 33ц 1923- кс 07                                           Категорія 16 ЦП;

Головуючий першої інстанції Чех Н.А.

2

Ухвалою Апеляційного суду м.  Києва від 6 червня 2005 року рішення суду першої інстанції було змінено: за позивачем ОСОБА_1 було визнано право власності на 19/100 частин квартири АДРЕСА_1,  припинено його право власності на цю частку і стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 36 554 гривні. В решті частині рішення суду першої інстанції залишено без зміни.

В касаційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог,  оскільки судовими інстанціями був неправильно застосований матеріальний і порушений процесуальний закони.

Відповідно до частини 2 статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно із вимогами частини 1 статті 335 ЦПК України,  суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,  що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним,  вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу,  про перевагу одних доказів над іншими.

Оскаржуване рішення постановлене з додержанням норм процесуального права,  доводи скарги не спростовують висновків судів.

Відсутні і передбачені статтею 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Виходячи з наведеного,  колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 332,  336,  337 ЦПК України,  Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій України" щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ" від 22 лютого 2007 року №697-У та главою 2 розділу У ЦПК України,  колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області,

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м.  Києва від 12 січня 2005 року і ухвалу Апеляційного суду м.  Києва від 6 червня 2005 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2,  ОСОБА_3 про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу квартири і за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл квартири та сплату компенсаЦП за її частку,  залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.