УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 листопада 2007 рік м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Ступакова О.А.
суддів: Бабія А.П., Станкевича В.А.
при секретарі - Мілонас Ю.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої у результаті дорожньо-транспортної пригоди за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 16 серпня 2007 року,
встановила:
У вересні 2006 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом в якому просив суд стягнути з ОСОБА_2 суму завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди матеріальної шкоди в розмірі 55 000 тис. гри. та моральної шкоди, у розмірі 4 000 тис. гри., а також покласти на відповідача судові витрати.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим. що 1 вересня 2006 року на автодорозі Одеса-Білгород-Дністровський сталася дорожньо-транспортна пригода в результаті якої був пошкоджений приналежний позивачу на праві власності автомобіль «TOYOTA CAMRY», реєстраційний НОМЕР_1. Дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм трактору МТЗ-80 реєстраційний НОМЕР_2 ОСОБА_3 правил дорожнього руху. ОСОБА_3 під час скоєння ДТМ знаходилася в трудових відносинах з ОСОБА_2 і саме останній повинен нести відповідальність за спричинену ДТП матеріальну та моральну шкоду. В ході судового розгляду представник відповідно до ст. 31 ЦПК України уточнив свої позовні вимоги, та просить суд стягнути ч відповідача 69626, 83 гри. матеріальної шкоди. 4000 гри. моральної шкоди, а також судові витрати.
Відповідач та його представник позов не-визнали.
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 16 серпня 2007 року позов задоволено.
Не погодившись з цим рішенням ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду з постановлениям нового рішення по справі про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 оскільки судом при постановленні рішення були порушені норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Головуючий у першій інстанції Кириченко П.Л. Справа № 22ц-5073/07
Доповідач Ступаков О.А. Категорія ЦП: 23
Рішення суду відповідно до вимог ч.1 п.1 п.4 п.5 ст. 311 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справа розглянута неповноважним суддею, суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі, суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.
Ч.1 ст. 113 ЦПК України зазначено, що позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред'являються за місцем знаходження одного з відповідачів за вибором позивача, зустрічний позов незалежно від його підсудності пред'являється в суді за місцем пред'явлення первісного позову.
Крім справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої у результаті ДТП, в провадженні Овідіопольського районного суду знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, а також в провадженні Суворовського районного суду м. Одеса знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_5 про відшкодування шкоди заподіяної ДТП.
Суворовським районним судом м. Одеси від 25 грудня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_5 про відшкодування шкоди заподіяної дорожньо-транспортною пригодою постановлена ухвала про об'єднання в одне провадження з зазначеною справою цивільної справи за позовними вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої у результаті ДТП, що знаходиться в провадження судді Овідіополдьського районного суду Кириченко П.Л., а також цивільної справи за позовними вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, що знаходиться в провадження судді Овідіополдьського районного суду Комлевої О.С оскільки предметом розгляду вказаних справ та справи, що знаходиться в провадженні Суворовського районного суду м. Одеса є заподіяння шкоди, в результаті ДТП. яка трапилась 01 вересня 2006 року на автодорозі Одеса-Білгород-Дністроський, за участю автомобілів «ТОЙОТА КАМРІ» реєстраційний НОМЕР_1, яка належить позивачу та трактора МТЗ-80 реєстраційний НОМЕР_2 який належить відповідачу.
Діючим цивільно-процесуальним законодавством передбачено об'єднання позовів і чітко не сформульовано, що робити якщо провадження по справі відкрито в різних судах різними суддями, якщо предметом розгляду справи є ДТП і позивач в одній справі є відповідачем в іншій, рішення по одній із справ буде преюдиціальним для іншої справи, тому судова колегія вважає, що відповідно до ч.7 ст. 9 ЦПК України (аналогія закон}') Суворовський районний суд м. Одеси правомірно постановив ухвалу про об'єднання в одне провадження справ які розглядаються в Суворовського районного суду м. Одеси і в Овідіопольському районному суді Одеської області.
Ухвала Суворовського районного суду м. Одеси від 25 грудня 2006 року в установленому законом порядку не скасована, була отримана Овідіопольським районним судом і приєднана до матеріалів справи (а.с. 113).
Відповідно до ст. 208 ЦПК України і в порушення вимог ч.4 ст. 124 Конституції України якою передбачено, що судові рішення є обов'язковими для виконання на всій території України, не виконуючи вимоги ч.1 ст. 117 ЦПК України в який зазначено, що спори між судами про підсудність не допускаються, Овідіопольським районним судом справа не була направлена до Суворовського районного суду м. Одеси після її об'єднання зі справою за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_5 про відшкодування шкоди заподіяної дорожньо-транспортною пригодою, в зв'язку з чим справа була розглянута неповноважним суддею.
Крім того в зв'язку з не направленням справи до Суворовського районного суду м. Одеса після об'єднання справ в одне провадження Овідіопольський районний суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі, розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.
Крім того суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги посилався на те, що відповідно до ст. 1172 ч. 1 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. ОСОБА_1 є власником автомобіля «ТОЙОТА КАМРІ», ОСОБА_2, є власником трактора МТЗ - 80. 1 вересня 2006 року близько 20.30 год. на автодорозі Одеса - Білгород-Дністровський ОСОБА_3. , керуючи трактором МТЗ 80, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 порушуючи вимоги Правил дорожнього руху не надав дорогу автомобілю «ТОЙОТА КАМРІ». який мав пріоритет в русі, в результаті відбулося зіткнення зазначених транспортних засобів. На момент зіткнення автомобілем «ТОЙОТА КАМРІ» на підставі доручення керував ОСОБА_5 Внаслідок ДТП транспортний засіб позивача отримав технічні пошкодження.
В рішенні суду першої інстанції зазначено, що ході розгляду справи представник відповідача вказував, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не існувало трудових відносин. В обгрунтування наявності цивільно-правових відносин між водієм трактору ОСОБА_3 та відповідачем, представником відповідача надано до суду цивільно-правовий договір на керування транспортним засобом від 08.08.2006 року (договір надання транспортних послуг (а.с. 227). Суд першої інстанції критично віднісся до даного договору оскільки представник позивача не надав належних фінансових чи бухгалтерських документів яки підтверджували оплату по даному договору, а тому суд вважав, що ця угода була направлена па приховування інших взаємовідношень між ОСОБА_2 та Якубиком, при цьому додатково зазначив, що з матеріалів яки послужили підставою для ухвалення постанови про відмову у порушені кримінальної справи від 15.09.2006 року, а саме власноручно підписаних водієм трактору ОСОБА_3 пояснень, він в серпні 2006 року приїхав до с. Молодіжного Овідіопольського району Одеської області де познайомився з відповідачем ОСОБА_2. Відповідач та ОСОБА_3 домовилися, що останній буде працювати у відповідача трактористом, отримувати заробітну плату, виконувати функції по керуванню трактором та перевезенню вантажів відповідача. При цьому письмових трудових угод між відповідачем та ОСОБА_3 не укладалося..
Відповідно до ст. 21 КЗпІІ України трудовий договір є угода між працівником і фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством' про працю і угодою сторін.
Відповідно до ст. 24 КЗпП України укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.
На підставі вище наведеного суд першої інстанції дійшов висновку, що між відповідачем ОСОБА_2, власником транспортного засобу МТЗ 30 та водієм трактору ОСОБА_3 виникли та існували трудові відносини, оскільки, фактично між сторонами було досягнуто згоди стосовно таких істотних умов трудового договору, як заробітна плата, функціональні трудові обов'язки робітника.
Проте в матеріалах справи відсутні вимоги про визнання договору укладеному між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про надання транспортних послуг від 08.08.2006 року недійсним, відсутні вимоги про визнання укладеним трудового договору між ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
Судом не дано належної оцінки тому, чи вправі позивач заявляти позовні вимоги про визнання договору укладеному між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про надання транспортних послуг від 08.08.2006 року недійсним, оскільки він не є стороною в
зазначеному договорі, а також заявляти вимоги про визнання укладеним трудового договору між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_3. заперечували проти того, що між ними був укладений трудовий договір, відсутні відомості про реєстрацію трудового договору відповідно до вимог ст. 24-1 КЗпП України, знаходження ОСОБА_3 в цей час в трудових відносинах з ТОВ "Земрнопродукт-Ліпівка" Томашпільського району Вінницької області. Крім того вимоги про визнання трудового договору укладеному між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повинні вирішуватися в порядку встановленому для вирішення трудових спорів.
При розгляді справи суд першої інстанції допустив істотні порушення норм процесуального права, що перешкоджає суду апеляційної інстанції дослідити нові докази і обставини, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду належить врахувати викладене, ретельно перевірити обставини справи, вимоги і заперечення сторін. Встановити хто є винним у ДТП яке сталося 1 вересня 2006 року близько 20.30 год. на автодорозі Одеса - Білгород-Дністровський і в залежності від встановленого розв'язати спір.
Керуючись ст. ст. 307 ч. 1 п.5, 311 ч. 1 п.п. 4, 5, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 16 серпня 2007 року скасувати. Справу направити до того ж суду на новий розгляд іншим складом суду.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України на протязі двох місяців.