Справа №2-3140/10 Головуючий у суді у 1 інстанції - Свиненко М.Д.

Номер провадження 22-а/788/3917/13 Суддя-доповідач - Ведмедь Н. І.

Категорія - 100

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2013 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ адміністративного судочинства апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Ведмедь Н. І.,

суддів - Попруги С. В., Рибалки В. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні апеляційного суду Сумської області адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Шостка Сумської області

на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 08 вересня 2010 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в м. Шостка Сумської області

про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 08 вересня 2010 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Шостка Сумської області (далі - Управління), зобов'язано Управління здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її до 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за період з 09 липня 2007 р. по 31 грудня 2007 р., з 22 травня 2008 р. по 31 грудня 2008 р., з 01 січня 2009 р. по 31 грудня 2009 р. та з 01 січня 2010 р. по 01 серпня 2010 р.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 8 грн. 50 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі Управління, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду -з міні з наступних підстав.

Так, відповідно до ч.2 ст.3 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року №2195-ІV, державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, в тому числі, які стосуються цього спору (ст.6,7 Закону), не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Статтею 6 цього Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 12 ст.71 ЗУ від 19 грудня 2006 року № 489 V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію вказаної вище норми зупинено на 2007 рік із урахуванням ст.111 цього Закону. Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення п.12 ст.71 та ст.111 Закону № 489 V визнані неконституційними.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону № 2195 IV в редакції викладеній у підпункті 2 п.41 розділу ІІ Закону № 107 VI від 28 грудня 2007 року "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Названу зміну визнано неконституційною Рішенням Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.

У наступних роках дія норми ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" не зупинялась.

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Разом із цим, у силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи пріоритетність Законів над підзаконними актами, відповідач у спірному періоді мав проводити нарахування підвищення до пенсії позивачу у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" .

Судом першої інстанції правильно застосовано до спірних правовідносин положення ст. 28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки інших нормативно-правових актів, які б визначали розмір мінімальної пенсії за віком або встановлювали інший розмір, немає.

Оскільки питання фінансування спірних виплат не є предметом даного спору, проблеми надання бюджетних коштів Управлінню для виконання покладених на нього обовязків виходять за межі заявлених вимог і судом першої інстанції не розглядались, суд не ухвалював рішення про проведення виплат з власних джерел ПФУ, то ці доводи скарги не дають підстав для скасування чи зміни судового рішення.

Інші доводи апеляційної скарги не мають юридичного значення та не впливають на висновки суду по суті спору.

Таким чином, колегія суддів вважає, що по суті позовних вимог оскаржуване рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним і обґрунтованим, а тому підстав для його скасування чи зміни в цій частині не вбачається.

Враховуючи, що позов вирішено в порядку ЦПК України та Порядком оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1258 (у редакції чинній на час виникнення спріних правовідносин) відповідач не був звільнений від сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, суд помилково стягнув з держави на користь позивача витрати на оплату ІТЗ. В силу вимог ст. 88 ЦПК відшкодування витрат на ІТЗ за розгляд справи судом першої інстанції підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Враховуючи наведене, а також те, що відповідно до ст.201 КАС України підставами для зміни постанови суду першої інстанції є, зокрема, правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права, колегія суддів вважає, що ухвалене у справі рішення підлягає зміні в частині відшкодування судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, 197, п.2 ч.1 ст.198, ст.ст.201, 205, 207 КАС України, Законом України "Про внесення змін до розділу ХІІ "Прикінцеві положення "Закону України "Про судоустрій та статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами" колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Шостка Сумської області задовольнити частково.

Рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 08 вересня 2010 року в частині розподілу судових витрат змінити.

Виключити із резолютивної частини рішення вказівку про стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду в сумі 37 грн.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в м. Шостка Сумської області на користь ОСОБА_3 37 грн. на відшкодування витрат по сплаті інформаційно -технічного забезпечення судового розгляду.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий -

Судді -