АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/774/3125/13 Справа № 2/201/334/13 Головуючий у 1 й інстанції - Демидова С.О. Доповідач - Михайловська С.Ю.
Категорія 27
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 квітня 2013 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
Головуючого - Михайловської С.Ю.
Суддів - Єлізаренко І.А., Чубукова О.П.
При секретарі - Солод О.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ПАТ «Платинум Банк» на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 24 січня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Платинум Банк», ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання договору іпотеки недійсним, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 24 січня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ПАТ «Платинум Банк», ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання договору іпотеки недійсним, задоволені частково.
Визнано недійсним іпотечний договір № 55.840.07.03.4 від 07 липня 2010 року, укладений між ПАТ «Платинум Банк» та ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 07 липня 2010 року та зареєстрований в реєстрі № 2177.
Скасовано заборону на відчуження квартири АДРЕСА_1 накладену приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровану в реєстрі за № 2178 та в Єдиному реєстрі заборони відчуження об'єктів нерухомого майна.
Вирішено питання про судовий збір.
В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ПАТ «Платинум Банк» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права та на неповне дослідження обставин по справі, а також на наявність належно оформленої згоди дружини іпотекодавця при оформленні договору іпотеки.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги позивача послався на те, що 07 липня 2010 року між ПАТ «ХОУМ КРЕДИТ БАНК», правонаступником якого є ПАТ «Платинум Банк», та позивачем укладено іпотечний договір № 55.840.07.03.4, предметом якого, відповідно до п. 1.2. є передача в іпотеку нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1, для забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за Кредитним договором № 55.840.07.03 від 26 червня 2007 року та додатків до нього.
Іпотечний договір № 55.840.07.03.4 від 07 липня 2010 року був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 07 липня 2010 року та зареєстрований в реєстрі за № 2177, цього ж дня, 07 липня 2010 р. у зв'язку з посвідченням вищевказаного договору, нотаріусом на підставі ст. 73 Закону України «Про нотаріат» накладена заборона відчуження зазначеної в договорі квартири першої черги житлової забудови за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 до припинення договору та зареєстровано в реєстрі за № 2178.
Правовідносини які виникли між сторонами урегульовані нормами Цивільного кодексу України. Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", Законом України «Про іпотеку» редакція якого діяла на момент укладення договору іпотеки.
Згідно до вимог частини 1 статті 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту державної реєстрації, а відповідно до вимог статті 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення підлягають державній реєстрації.
Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-ІV від 01 липня 2004 року, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Будь-які правочини цього майна (іпотека тощо) укладаються, якщо право власності на таке майно щодо з вимогами цього Закону. Крім того, положення іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 07 липня 2010 року та зареєстрованого в реєстрі за № 2178, свідчать про розпорядження позивачем правами на нерухоме майно до моменту державної реєстрації таких прав, яка була здійснена лише 10 серпня 2010 року.
Суд прийшов до висновку, що за таких умов укладення сторонами іпотечного договору суперечить вимогам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"№ 1952-ІV від 01 ня 2004 року, норми якого забороняють укладання правочинів щодо нерухомого майна до здійснення державної реєстрації права власності на таке майно.
Згідно до вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Стаття 208 ЦК України визначає правочини, які належить вчиняти у письмовій формі: 1) правочини між юридичними особами: 2) правочини між фізичною та юридичною особою; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян: 4) інші правочини, щодо яких встановлена письмова форма.
Крім того, необхідною умовою укладення договорів є їх державна реєстрація. Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Реєстрації, зокрема підлягають договори купівлі продажу нерухомого майна.
Також згідно зі ст. 4 Закону України "Про іпотеку" обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частиною 1 статті 203 цього Кодексу.
Згідно до вимог ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих. що пов'язані з його недійсністю.
В силу приписів, викладених у статті 65 Сімейного кодексу України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Судом встановлено, що про укладання спірного правочину дружина позивача повідомлена не була нотаріально засвідченої згоди на його укладання іпотечною договору не надавала.
Згідно ст. 368 ЦК України встановлено, що «майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом», а згідно ЦК України встановлено, що «розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників».
Ст. 369 ЦК України встановлено, що «правочин щодо розпорядження спільним майном, одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив право чин, необхідних повноважень»,
Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.
Судом встановлено, що позивачка згоди на розпорядження квартирою АДРЕСА_1, яка перебуває в спільній сумісній власності не надавала, а тому даний іпотечний договір № 55.840.07.03.4 від 07 липня 2010 року, укладений між ПАТ «Платинум Банк» та ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 07 липня 2010 та зареєстрований в реєстрі за № 2177, укладений із недодержанням вимог ст. 203 ЦК України.
Також положення іпотечного договору № 55.840.07.03.4 від 07 липня 2010 року не містять відомостей щодо надання письмової нотаріально засвідченої згоди на укладання іпотечного договору дружиною позивача ОСОБА_4.
Суд прийшов до висновку, що при укладенні спірного правочину були допущені суттєві порушення чинного законодавства, а саме спірний іпотечний договір суперечить вимогам ст. 65 СК України, оскільки був укладений без належним чином оформленої згоди дружини позивача стосовно майна, що знаходилось у спільній сумісній власності подружжя.
За таких обставин суд прийшов до висновку про визнання договору іпотеки недійсним.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія судді вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив вищезазначені обставини справи, дав цим обставинам та доказам по справі правильну правову оцінку і, відповідно до вимог ст..ст. 203, 215, 216, 369 ЦК України, , ухвалив законне та обґрунтоване рішення.
Довід апеляційної скарги ПАТ «Платинум Банк» про неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, безпідставний, та зводиться до тлумачення діючого законодавства , яке регулює спірні правовідносини.
Довід ПАТ «Платинум Банк» в апеляційній скарзі про неповне дослідження судом обставин по справі, також безпідставний, оскільки суд всебічно та повно з'ясував всі обставини по справі.
Довід зазначений в апеляційній скарзі ПАТ «Платинум Банк» про наявність належно оформленої згоди дружини іпотекодавця при оформленні договору іпотеки також є безпідставним, оскільки та згода, яка мається в матеріалах справи (а.с.42) написана 28.05.2010 року, тобто до укладення договору купівлі-продажу квартири, а також до укладення договору іпотеки, які були укладені 07.07.2010 року
Таким чином, рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - відхиленню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ПАТ «Платинум Банк» відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 24 січня 2013 року залишити без змін.
Ухвала чинна з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному прядку протягом двадцяти днів.
Судді :