РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/190/1703/13Головуючий суду першої інстанції:Корогодіна О.Е.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Макарчук Л. В.

РІШЕННЯ

"25" березня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіМакарчук Л.В.

СуддівГорбань В.В., Летягіної О.В.

При секретаріВостріковій К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, третя особа Відділ у справах дітей, сім'ї та молоді Сімферопольської міської ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки, за апеляційною скаргою ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 12 червня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

15 лютого 2011 року Публічне акціонерне товариство КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом, який уточнено 14.05.2012 року та 29.05.2012 року, до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №7901-07М/2 від 08.02.2008 року в сумі 42312,08 дол. США, на квартиру загальною площею 75,1 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № 8227 від 19 грудня 2007 року) Публічним Акціонерним Товариством Комерційний Банк «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені ОСОБА_6 договору купівлі-продажу будь - яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 7901 - 07М/2 від 08 лютого 2008 року в сумі 42321,08 доларів США, що за курсом 7,98 відповідно до службового розпорядження НБУ № 205/68 від 21 лютого 2012 року складає 337650,40 гривень, виселення осіб, які зареєстровані і проживають у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1, зі зняттям з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України м. Сімферополь, стягнення судових витрат у справі. (том 1 а.с.2-3, том 2 а.с.3-5,22-26).

Позовні вимоги мотивовані тим, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_6 08 лютого 2008 року було укладено договір кредиту, відповідно до умов якого позичальник отримав кошти у кредит у сумі 30000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 15 січня 2015 року. На забезпечення виконання зобов'язань позичальником між сторонами за кредитним договором було також укладено договір іпотеки, предметом якого була квартира, площею 75,1 кв.м, яка розташована по АДРЕСА_1. ОСОБА_6 її зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувалися, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, яку позивач просить погасити шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а також просить виселити всіх осіб, що мешкають там для забезпечення права банку на користування зазначеним майном. Станом на 22.02.2012 року заборгованість відповідачки за кредитним договором складає 42312,08 дол.США, що еквівалентно 337650,40 грн.

Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 12 червня 2012 року позов задоволено в повному обсязі. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 7901 - 07М/2 від 08 лютого 2008 року в сумі 42321,08 доларів США, що за курсом 7,98 відповідно до службового розпорядження НБУ № 205/68 від 21 лютого 2012 року складає 337650,40 грн.: звернуто стягнення на квартиру, загальною площею 75,1 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № 8227 від 19 грудня 2007 року) Публічним Акціонерним Товариством Комерційний Банк «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені ОСОБА_6 договору купівлі - продажу будь - яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Виселено ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та її малолітню дитину ОСОБА_11, які зареєстровані і проживають у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1, зі зняттям з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України м. Сімферополь. Стягнуто з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" судові витрати по сплаті судового збору та витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в розмірі по 105 гривень 50 копійок, з кожного.

Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 24 жовтня 2012 року справу було повернуто до суду першої інстанції для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення.

Додатковим рішення Залізничного районного суду АР Крим від 16 листопада 2012 року доповнено рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 12 червня 2012 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, третя особа - Відділ у справах дітей, сім'ї та молоді Сімферопольської міської ради про звернення стягнення. Встановлено початкову ціну предмету іпотеки: квартири АДРЕСА_1, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Встановлено спосіб реалізації предмету іпотеки: квартири АДРЕСА_1, шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 просять скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення про відмову у зволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаються на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи. Посилаються на те, що банк не заявляв вимоги про стягнення суми заборгованості, а відразу ставить питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, крім того, письмових попереджень про виселення банк їм не надсилав, вимог про сплату заборгованості, що передбачено ст.35 Закону України «Про іпотеку» також не надсилав, що є порушенням процедури звернення стягнення на предмет іпотеки.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, обговоривши доводи, наведені у скарзі, та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з вимогами ст.ст.10,11,60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог, зазначених та доведених ним обставин.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Суд розглядає справи з урахуванням принципу диспозитивності.

Задовольняючи позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог. При цьому визнав встановленим, що відповідачка ОСОБА_6 взяті на себе зобов'язання по поверненню кредиту, сплаті процентів за користування кредитом та виконанню своїх обов'язків в повному обсязі у строки та на умовах, передбачених договором кредиту від 08.02.2008 року не виконує, а тому перед банком у неї виникла заборгованість на суму 42312,08 дол.США, в рахунок погашення якої, звернув стягнення на предмет іпотеки, зазначив про виселення осіб, які зареєстровані та проживають у квартирі, а також надав банку повноваження на укладання банком від імені ОСОБА_6 договору купівлі - продажу будь - яким способом з іншою особою - покупцем, а також наданням банку всіх повноважень, необхідних для продажу.

З висновками суду першої інстанції про порушення відповідачкою ОСОБА_6 взятих на себе зобов`язань за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки погоджується колегія суддів і вважає, що вони відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права. Проте, не погоджується з рішенням суду про надання банку всіх повноважень на укладання від імені ОСОБА_6 договору купівлі - продажу будь - яким способом з іншою особою та наданням всіх повноважень, необхідних для продажу.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 18 грудня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_6 було укладено кредитну угоду № 7901-07М на загальну суму у 70 000 доларів США зі строком повернення не пізніше 15 грудня 2017 року. Відповідно до п. 1.1. даного Договору надання коштів здійснюється окремими частинами - траншами кредиту, сукупний розмір сальдо, за якими не буде перевищувати суму, вказану у п.1.2 цього Договору. 08 лютого 2008 року між сторонами було укладено договір про видачу траншу № 7901-07М/2 відповідно до умов якого сума траншу кредиту складає 30 000 доларів США зі строком повернення не пізніше 15 січня 2015 року. 19 грудня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_6, на забезпечення виконання зобов'язань за кредитною угодою № 7901-07М, було укладено іпотечний договір на квартиру АДРЕСА_1. 18 грудня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_12 було укладено договір поруки № 7901-07П/2, за умовами якого поручитель ОСОБА_12 поручилась перед банківською установою за позичальника ОСОБА_6 щодо виконання нею кредитних зобов'язань за договором №7901/07М.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Наявні у справі докази свідчать про те, що банківська установа виконала свої зобов'язання за кредитним договором, надавши позичальнику кредитні кошти у сумі 30000 доларів США.

Між тим, відповідачка ОСОБА_6 з травня 2009 року почала порушувати свої зобов'язання, платила кредит нерегулярно та не в повному розмірі. Як вбачається із розрахунку заборгованості у відповідачки ОСОБА_6 станом на 22.02.2012 року виникла заборгованість по сплаті кредиту у розмірі 42312 ,08 дол. США, що еквівалентно 337650,40 грн., яка складається з:

- заборгованість за кредитом - 25442,13 дол. США (в еквіваленті 203028,20 грн.);

- заборгованість по процентам за користування кредитом - 10345,50 дол. США (екв.82557,09 грн.);

- пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором - 2602,12 дол. США (екв.20764,92 грн.);

- заборгованість з комісії за користування кредитом - 3902,85 дол. США (екв. 31138,92 грн.);

- заборгованість за послуги нотаріуса - 155 грн. (том 2 а.с.6-8).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проте, ОСОБА_6 не були виконані її зобов'язання за кредитним договором, кошти виплачувались у порушення графіку, встановленому цим договором, в результаті чого в неї перед банківською установою утворилася заборгованість у сумі 42312,08 дол. США, що еквівалентно 337650,40 гривень.

Відповідно до статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

І

•

І

І

І

Таким чином, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про порушення відповідачкою ОСОБА_6 взятих на себе зобов'язань, через що в неї, станом на 22.02.2012 року виникла заборгованість по сплаті кредиту у розмірі 42312,08 дол. США, що еквівалентно 337650,40 грн.

Судова колегія відхиляє доводи апеляційної скарги про безпідставність дострокового звернення стягнення на предмет іпотеки та про виселення мешканців квартири без належних повідомлень, як такі, що спростовуються матеріалами справи та ґрунтуються на помилковому тлумачення норм права.

Як вбачається з письмових повідомлень ПАТ КБ «ПриватБанк» від 18.11.2011 року, 09.06.2010 року ОСОБА_6 та її поручителі ОСОБА_7, ОСОБА_9 попереджались про необхідність сплатити прострочену заборгованість та попереджались про те, що банк може достроково звернути стягнення на закладене майно. (том 1 а.с.105-109).

Що стосується доводів апелянта про передчасність вимог про виселення, то судова колегія їх відхиляє як такі, що ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм права.

Відповідно до ст. 109 ЖК України, звернення стягнення на передане в іпотеку приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають в ньому, за винятками, встановленими законом. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Згідно зі ст.40 «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Зважаючи на те, що квартира відповідачкою була передана в іпотеку на забезпечення виконання свого зобов'язання, виконання якого нею порушувалось, та пунктом 18.8.2 іпотечного договору передбачено право іпотекодержателя вимагати дострокового виконання всіх зобов'язань іпотекодавця за основним зобов'язанням, а в разі невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, то судом першої інстанції правильно зроблено висновок щодо звернення стягнення на предмет іпотеки та про виселення мешканців квартири.

Проте, судова колегія не може погодитись з висновками суду першої інстанції щодо способу звернення стягнення на іпотечне майно з наданням банку повноважень укладати договір купівлі - продажу іпотечного майна від імені ОСОБА_6 та вважає необхідним в цій частині змінити рішення.

Згідно з частиною 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Частина 1 ст. 12 цього Закону передбачає, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до статі 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Правова природа іпотеки полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення саме за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Між тим, суд першої інстанції, зазначивши у резолютивній частині рішення про реалізацію предмета іпотеки шляхом надання іпотекодержателю повноважень укладати від імені ОСОБА_6 договори про продаж предмета іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом на підставі договору купівлі - продажу, а також повноважень необхідних для здійснення продажу, не врахував положення ст.41 Закону України «Про іпотеку», згідно якої, реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

До того ж, зазначаючи про реалізацію предмета іпотеки саме у такий спосіб, суд, тим самим фактично видав доручення банку від імені позичальника на реалізацію майна, що не входить до повноваження суду.

Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає зміні з підстав, передбачених п.3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України в частині визначення способу реалізації предмета іпотеки, яким банку було надано повноваження на укладання від імені ОСОБА_6 договору купівлі - продажу будь - яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням банку всіх повноважень, необхідних для продажу, із зазначенням про спосіб та порядок реалізації предмета іпотеки в порядку виконавчого провадження згідно Закону України «Про виконавче провадження».

Про початкову ціну продажу предмета іпотеки судом першої інстанції зазначено у додатковому рішенні на яке подано окрему апеляційну скаргу.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 305 ч.2, 307,308,309,314,315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 задовольнити частково.

Рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 12 червня 2012 року в частині надання ПАТ комерційний банк „ПриватБанк" повноважень на укладання від імені ОСОБА_6 договору купівлі - продажу будь - яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також надання ПАТ комерційний банк „ПриватБанк" всіх повноважень, необхідних для продажу - змінити в частині способу та порядку реалізації предмета іпотеки.

Визначити спосіб та порядок реалізації предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1 у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження".

В решті це ж рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.