УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
№ справи: 2о-0107/321/2012 Головуючий суду першої інстанції:Гоцкалюк В.Д.
№ провадження: 22-ц/190/1091/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Чистякова Т. І.
"25" березня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді:Чистякової Т.І.,
Суддів:Курської А.Г., Синельщікової О.В.,
При секретарі:Рижих М.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі апеляційну скаргу Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби України на рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 15 листопада 2012 року у цивільній справі за заявою Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби України про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «АВХ»,
ВСТАНОВИЛА:
В листопаді 2012 року Сімферопольська міжрайонна державна податкова інспекція Автономної Республіки Крим Державної податкової служби України (далі по тексту - СМДПІ АРК ДПСУ) звернулась до суду із заявою про надання дозволу на одержання відомостей про обсяг та обіг коштів Товариства з обмеженою відповідальністю «АВХ» (далі по тексту - ТОВ «АВХ») на розрахунковому рахунку № 260062362501 у ФКРУ АТ «Б» «Фінанси та Кредит» з 28 вересня 2006 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ «АВХ» перебуває на обліку у якості платника податків в СМДПІ АРК ДПСУ та з листопада 2010 року не надає в органи державної податкової служби звітність. Заборгованість перед бюджетом по податкам і зборам у товариства відсутня. Товариство має свій розрахунковий рахунок № 260062362501 у ФКРУ АТ «Б» «Фінанси та Кредит». Неподання товариством звітності перешкоджає належному виконанню органами податкової служби своїх контролюючих функцій, що є підставою для розгляду питання щодо подання до суду позовної заяви про припинення ТОВ «АВХ», в обґрунтування якої повинно бути крім іншого надано інформацію щодо фінансово-господарської діяльності підприємства, або її відсутності, обігу коштів і правильності сплати податків. Оскільки ДПІ не може отримати таку інформацію від самого платника податків, надання доступу до банківської інформації на підставі рішення суду у даному випадку є необхідним.
Рішенням Залізничного районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 15 листопада 2012 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, СМДПІ АРК ДПСУ звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення заяви, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права.
Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у відповідності до вимог статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні заяви, суд виходив із її недоведеності. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам законодавства.
Так, згідно зі ст.1076 Цивільного кодексу України банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта. Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність.
Статтею 60 Закону України «Про банки та банківську діяльність» поняття «банківська таємниця» визначено як інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку в процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальну чи моральну шкоди клієнту.
Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «АВХ» з 16.09.2005 року перебуває на обліку як платник податків в СМДПІ АРК ДПСУ (а.с.11).
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців засновником (учасником) зазначеної юридичної особи є суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа підприємець ОСОБА_6, місце знаходження: 97505, АДРЕСА_1 (а.с.6).
Відповідно до ч.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, органи державної служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Однак, відомості щодо призначення перевірки ТОВ «АВХ», планової чи позапланової, та їх здійснення, заявником не надані. Також відсутні відомості про те, що на адресу ТОВ «АВХ» направлялися будь - які повідомлення щодо здійснення відносно нього перевірки
Згідно з актом №33/15-01/33763395 від 27 березня 2012 року працівниками СМДПІ АРК ДПСУ було проведено обстеження території с. Мирне з питання знаходження суб'єкта господарювання - ТОВ «АВХ» за юридичною адресою: 97505, АДРЕСА_1. В результаті перевірки встановлено, що за вказаною адресою ТОВ «АВХ» не знаходиться (а.с.5).
Тобто, єдиним доказом, на який посилається заявник на підтвердження доводів про відсутність можливості отримати необхідну інформацію від платника податків, є вище вказаний акт про відсутність суб'єкта за адресою, за якою зареєстрований цей суб'єкт.
Між тим, відповідно до ч.5 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців» (далі - Закон) в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб. Ч.1 ст.18 Закону передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Згідно п.2 ч.12 ст.19 зазначеного Закону у разі надходження державному реєстратору від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати рекомендованим листом протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки. Якщо державному реєстратору повернуто рекомендованого листа, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.
Таким чином, єдиним достовірним підтвердженням відсутності юридичної особи за її місцем реєстрації є витяг з державного реєстру щодо юридичної особи. Заявником не надано доказів про дотримання вище вказаного порядку.
Проте, згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до роз'яснень, наданих в абзаці 2 п.12. Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року №10 «Про судову практику в цивільних справах про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб» у разі, якщо підставою звернення до суду, зокрема, органу державної податкової служби із заявою про розкриття банківської таємниці, є дії порушника податкового законодавства і стосовно таких дій для цих органів відповідними спеціальними законами передбачений спосіб реагування, то суд не має підстав для задоволення заяви. Винятком є обґрунтовані посилання заявника на неможливість вчинення ним дій відповідно до способів реагування, передбачених зазначеними законами. Зокрема, це можуть бути обґрунтовані посилання з поданням відповідних доказів про те, що особа, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, не знаходиться за місцем своєї реєстрації; підтверджена неможливість вручення повідомлення з копією наказу про проведення документальної перевірки тощо.
У пункті 13 зазначеного вище Пленуму також роз'яснено, що саме по собі неподання у встановлений строк податкової декларації або їх розрахунків, необхідність перевірки достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених ПКУ податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства тощо є підставою для ініціювання органами державної податкової служби перевірок, згідно з процедурою, визначеною главою 8 ПКУ. У цьому випадку розкриття банківської таємниці можливе в разі доведення органом державної податкової служби обставин, за яких перевірки є неможливими або є інша об'єктивна потреба в розкритті такої таємниці.
Оскільки заявником не доведені належними доказами обставини, за яких перевірки ТОВ «АВХ» є неможливими, колегія суддів вважає, що суд правильно дійшов висновку про відсутність законних підстав для задоволення заяви.
Згідно ч.2 ст.290 ЦПК України якщо під час судового розгляду буде встановлено, що заявник вимагає розкрити інформацію, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи без підстав та повноважень, визначених законом, то суд ухвалює рішення про відмову в задоволенні заяви.
Згідно зі ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскаржуючи висновки суду, апелянтом не надано належних та допустимих доказів, які спростовують висновки суду. Доводи скарги не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим і підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Виходячи з наведеного та керуючись ч.1 п.1 ст.307, ст.308, ч.1 п.1 ст.314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби України відхилити.
Рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 15 листопада 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Судді:
Чистякова Т.І. Курська А.Г. Синельщікова О.В.