Справа № 1328/2-3365/11 Головуючий у 1 інстанції: Невойт П.С.
Провадження № 22-ц/783/326/13 Доповідач в 2-й інстанції: Струс Л. Б.
Категорія: 19
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого судді - Струс Л.Б.
суддів: Шандри М.М., Шумської Н.Л.
при секретарі: АльховськійС.В.
за участю: ОСОБА_2, представників ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 21 травня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Про Кредит Банк», третьої особи ОСОБА_6 про визнання договору поруки недійсним, -
ВСТАНОВИЛА:
Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, третьої особи про визнання недійсним договору поруки №0560-ДП-3 від 07.05.2008 року, який укладений між нею та ЗАТ «Про Кредит Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Про Кредит Банк»).
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 07.05.2008 р. між нею та ЗАТ «Про Кредит банк» (правонаступником якого є ПАТ «Про Кредит Банк») укладено договір поруки №0560-ДП-3 за яким вона поручалась перед кредитором за виконання усіх зобов'язань позичальника ОСОБА_6 у повному обсязі. Вважає, що зазначений договір укладено шляхом обману, оскільки від неї було приховано суттєві відносини між кредитором та позичальником при укладенні рамкової угоди, Договору №1 та Договору про надання траншу, а також приховано укладення договору застави транспортних засобів, який укладений 25.12.2006 р. для забезпечення Рамкової угоди. Вказує, що при наявності інформації про забезпечення кредиту заставою вона не укладала би договору поруки, таким чином договір поруки, який укладений між нею та ЗАТ «Про Кредит Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Про Кредит Банк») укладений шляхом обману. У зв'язку з вказаними обставинами просить визнати договір поруки №0560-ДП-3 від 07.05.2008 року недійсним.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 21 травня 2012 року у позові відмовлено.
Дане рішення оскаржила ОСОБА_2, посилаючись на те, що рішення не відповідає нормам матеріального та процесуального права. Зазначає, що якби ій було відомо про те, що дійсно договір застави підписано, вона ніколи б не підписала 2008 році договір поруки , так само як і при ознайомленні з кредитним договором на 9300 доларів США, скільки таку суму позичальник міг сплатити і без договору поруки при наявності застави. Також зазначає, що договір поруки від імені банку укладався не уповноваженими на це особами, які б мали право діяти від імені банку. У Рамковій угоді, договорі про внесення змін до рамкової угоди, договорі поруки та договорі про надання траншу на 9300 доларів відсутні дані про те, що особи, які ці договори підписали, діяли від імені банку, оскільки не зазначено, що вони діяли по довіреності, відсутні дані про видачу довіреності та повноваження цих осіб. Крім того, на її думку положення договору поруки є несправедливими та такими, що укладені під обманом, оскільки банк замовчав від неї суттєві умови укладення позичальником попередніх договорів, так само і договору траншу, про який їй взагалі не було відомо оскільки його укладено 13.08.2008 року, тобто після підписання нею 07.05.2008 року договору поруки.
Просить рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 21 травня 2012 року скасувати та прийняте нове рішення, яким позов задоволити.
Заслухавши суддю-доповідача, ОСОБА_2, представників ОСОБА_3, ОСОБА_4 перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення відповідає цим вимогам.
Судом встановлено, що 25.12.2006 року між ЗАТ «ПроКредит Банк», правонаступ ником якого є ПАТ «ПроКредит Банк» та ОСОБА_6 укладено рамкову угоду № 0560, відповідно до якої відповідач зобов'язався відкрити ОСОБА_6 кредитну лінію терміном на 120 місяців. Відповідно до пункту 2.2 рамкової угоди, загальна сума заборгованості по даній угоді не повинна перевищувати 30000,00 доларів США. Згідно пунктом 2.3 рамкової угоди умови надання, термін погашення та розмір кожного траншу визначаються на кредитному комітеті кредитора та оформляються договорами про надання траншу (а.с. 6).
07 травня 2008 року позичальник ОСОБА_6 та ЗАТ «ПроКредит Банк», правонаступником якого є ПАТ «ПроКредит Банк» уклали Договір №1, згідно якого внесли зміни та
доповнення до рамкової угоди №0560 (а.с.7-9). На підставі рамкової угоди від 25.12.2006 року, між ОСОБА_6 та ЗАТ «ПроКредит Банк», правонаступником якого є ПАТ «ПроКредит Банк» укладено: договір про наданні траншу № 3.22622/0560 від 13.08.2008 року (а.с. 10).
Крім цього районним судом встановлено, що 25.12.2006 року між ЗАТ «ПроКредит Банк» та третьою особою ОСОБА_6 укладено договір застави транспортного засобу № 05601-ДЗ. На підставі даного договору рухоме майно - транспортні засоби: Мікроавтобус-D, марки MERCEDEZ-BENZ, модель 410 D, випуску 1995 року, жовтого кольору, шасі НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, та Мікроавтобус-Б, марки ГАЗ, модель 32213 СПГ, випуску 2002 року, синього кольору, шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_4, що належать ОСОБА_6, передані в заставу ЗАТ «ПроКредит Банк» у забезпечення виконання вищевказаних зобов'язань.
Матеріалами справи встановлено, що відповідно до заяви 25.12.2006 року ОСОБА_2. надала згоду на передачу її чоловіком, ОСОБА_6 в заставу банку майно, що є їх спільною власністю, а саме на зазначені транспортні засоби (а.с.41).
Положеннями ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
В якості забезпечення виконання зобов'язань 07 травня 2008 року між позивачем
ОСОБА_2. та ЗАТ «ПроКредит Банк» правонаступником якого є ПАТ «ПроКредит Банк» було укладено договір поруки № 0560-ДП-З, за умовами якого позивач являється поручителем по зобов'язаннях позичальника (а.с.5).
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушенні зобов'язання боржником (ст. 553 ЦК України).
Згідно п. 3.2 Договору поруки поручитель зобов'язаний належно повністю виконати зобов'язання позичальника у випадку та з моменту виникнення заборгованості позичальника у зв'язку з порушенням умов кредитних договорів, а також неможливістю виконання ним його зобов'язань.
Окрім того судом встановлено, що позивач повністю була ознайомлена з умовами договору поруки, умови договору на момент його укладення влаштовували позивача та при його укладенні банком було дотримано всі зазначені умови дійсності правочину.
Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною наступних вимог: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам; держави і суспільства, його моральним засадам, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати: необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити права та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у позові ОСОБА_2 та не вбачає правових підстав для визнання недійсними договору поруки №0560-ДП-3 від 07.05.2008 р.
Колегія суддів, вважає безпідставними доводи апеляційної скарги щодо приховування укладення договору застави транспортних засобів, який укладений 25.12.2006 р. для забезпечення Рамкової угоди, оскільки позивач письмовою заявою надавала повну згоду га передачу її чоловіком ОСОБА_6 у заставу ЗАТ «ПроКредит Банк» правонаступником якого є ПАТ «ПроКредит Банк» майна, що є їхньою спільною власністю: марки Мікроавтобус-D, марка MERCEDEZ-BENZ та Мікроавтобус-Б, марки ГАЗ, що підтверджується її особистим підписом на заяві.
Оскільки надання кредиту не суперечить рамковій угоді та не погіршує становище позичальника, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про те, що укладений договір про надання траншу суперечить рамковій угоді не заслуговують на увагу.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову у позові за безпідставністю вимог позивача, оскільки вчиняючи (укладаючи) оспорюваний договір поруки, банк мав на це відповідні дозволи (ліцензії), як того вимагало, діюче законодавство, а позивачем не доведено, що укладеним договором поруки порушено її права чи законні інтереси.
Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права, обставинам справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 21 травня 2012 року.
Оскаржуване рішення слід залишити без змін, оскільки при вирішенні вимог суд правильно визначив характер спірних правовідносин та встановив дійсні обставини справи.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 313 п.1 ч.1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 21 травня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий Струс Л.Б.
Судді Шандра М.М.
Шумська Н.Л.