Дата документу Справа №
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/778/1503/2013 р. Головуючий у 1 інстанції: Наумова І.Й.
Суддя-доповідач Кочеткова І.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 квітня 2013 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Савченко О.В.,
суддів: Кочеткової І.В.,
Стрелець Л.Г.,
при секретарі Мосіній О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей та на утримання позивача
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15 січня 2013 року,
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначала, що від фактичних шлюбних відносин з відповідачем народилися два сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_2.
Посилаючись на те, що діти знаходяться на її утриманні, вона не працює, оскільки знаходиться у відпустці по догляду за двома дітьми, а відповідач ніякої допомоги не надає, матеріально сім'ю не забезпечує, просила стягнути з нього аліменти на утримання синів в розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, а також аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частки заробітку (доходів) відповідача щомісячно.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15 січня 2013 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_4 аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2, щомісяця у розмірі 1/6 частки від заробітку (доходів) відповідача, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 30.10.2012 року і до досягнення дітьми повноліття. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_4 судовий збір на користь держави у розмірі 229,40 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Згідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, та порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Частково задовольняючи позов і визначаючи розмір аліментів на двох малолітніх дітей сторін, суд першої інстанції виходив з того, що з відповідача на утримання сина від першого шлюбу стягуються аліменти у розмірі 1/5 частки заробітку, в суді знаходяться два позови непрацездатних батьків відповідача про стягнення аліментів на їх утримання, а тому ОСОБА_4 в змозі сплачувати аліменти на користь співмешканки на утримання синів у розмірі 1/6 частки всіх видів заробітку.
Проте повністю погодитись з таким висновком суду не можна.
За правилами ст. ст. 180, 181 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до роз'яснень, наданих у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом . Згідно з ч. 3 ст. 181 СК аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно.
Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України від 21 квітня 1999 р. N 606-XIV "Про виконавче провадження" він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.
Встановлено, що сторони перебувають у фактичних шлюбних відносинах і являються батьками неповнолітніх ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.3,4).
Судовим рішенням від 17 квітня 2012 року з ОСОБА_4 на користь третьої особи ОСОБА_5 стягнуті аліменти на утримання сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, у розмірі 1/5 частки всіх видів заробітку (а.с.37-39).
У квітні 2012 року ОСОБА_4 позивався до ОСОБА_5 про зміну розміру аліментів на сина ОСОБА_8, посилаючись на те, що на його утриманні знаходяться співмешканка ОСОБА_3 з двома малолітніми дітьми. Рішенням суду від 19 жовтня 2012 року позов ОСОБА_4 залишений без задоволення. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що з квітня 2012 року - дати ухвалення рішення про стягнення аліментів - ані сімейний стан, ані стан здоров'я платника аліментів не змінився (а.с.35).
Відповідач являється співробітником Управління Служби безпеки України в Запорізькій області і регулярно отримує грошове забезпечення у розмірі 4 736, 88 грн. (а.с.17).
Позивач знаходиться у відпустці по догляду за дітьми і отримує грошову допомогу по догляду за двома дітьми до досягнення ними 3-річного віку, розмір якої до грудня 2012 року складав 2 464, 31 грн., а з грудня 2012 року - 1 624, 31 грн. (а.с.34).
Зважаючи на те, що відповідач має постійне місце роботи і регулярний заробіток, колегія суддів вважає за можливе визначити розмір аліментів на утримання двох малолітніх дітей ОСОБА_3 не у розмірі 1/6 частки всіх доходів відповідача, а у розмірі 5/20 часток всіх видів заробітку відповідача, але не менше 30% прожиткового мінімум для дитини відповідного віку, оскільки визначений судом першої інстанції розмір аліментів являється недостатнім для забезпечення нормальних умов проживання і виховання неповнолітніх.
Пред'явлення непрацездатними батьками відповідача позову про стягнення аліментів на їх утримання не являються підставою для обмеження розміру аліментів на двох малолітніх дітей 1/6 часткою заробітку відповідача.
Відмовляючи ОСОБА_3 у стягненні аліментів на її утримання, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 21, частин 2, 4 ст. 84 СК України проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Проте, такі висновки суду також не ґрунтуються на вимогах закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 91 СК України жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин 2 - 4 ст. 84 та статей 86, 88 СК України.
Згідно з ч.2 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Відповідно до ч. 4 ст. 84 СК України право на утримання має вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, незалежно від того, чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Таким чином, необхідною умовою утримання дружини, з якою проживає дитина є можливість чоловіка надавати матеріальну допомогу.
Із довідки №123, виданої квартальним комітетом №24 Комунарського району міста Запоріжжя, вбачається, що сторони разом з їх неповнолітніми дітьми проживають однією сім'єю по АДРЕСА_1 з травня 2010 року (а.с.8).
Відповідно до ст.79 СК України аліменти одному з подружжя присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.
Зважаючи на те, що сторони перебувають у фактичних шлюбних стосунках і продовжують проживати однією сім'єю, відповідач має постійне місце роботи і стабільний заробіток, а позивач не працює, оскільки знаходиться у відпустці по догляду за двома малолітніми дітьми до досягнення ними трирічного віку, з урахуванням фактичних обставин справи колегія вважає, що відповідач має можливості надавати матеріальну допомогу непрацюючій позивачці у розмірі 1/20 частки всіх видів заробітку до досягнення молодшим сином ОСОБА_6 трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7.
За таких обставин оскаржуване рішення відповідно до ст.309 ЦПК України підлягає зміні в частині визначення розміру аліментів на утримання малолітніх дітей сторін і правового обґрунтування відмови у позові про стягнення аліментів на непрацюючу співмешканку.
Керуючись ст.ст.307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15 січня 2013 року у цій справі в частині визначення розміру аліментів на неповнолітніх дітей змінити, стягнувши щомісячно з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти у розмірі 5/20 часток всіх видів заробітку відповідача, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму на кожну дитину для дітей відповідного віку, починаючи з 30 жовтня 2012 року і до досягнення дітьми повноліття.
В частині відмови у задоволенні позову про стягнення аліментів на утримання матері малолітніх дітей оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове, яким стягнути ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на її утримання у розмірі 1/20 частки всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 30 жовтня 2012 року і до досягнення ОСОБА_6 трирічного віку, тобто до 17 березня 2015 року.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: