Справа № 784/45/13 05.02.2013 05.02.2013 05.02.2013

провадження № 22-ц/784/421/13 Головуючий у 1-й інстанції Подзігун Г.В.

Категорія 27 Доповідач апеляційного суду Яворська Ж.М.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

05 лютого 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Базовкіної Т.М.,

суддів: Колосовського С.Ю., Яворської Ж.М.,

при секретарі судового засідання - Дубовій К.В.,

за участю: представника позивача - Кульчицької Ю.І.,

відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

публічного акціонерного товариства „Державний ощадний банк України"

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 жовтня 2012 року

за позовом

публічного акціонерного товариства „Державний ощадний банк України"( далі - АТ „Ощадбанк") до ОСОБА_3 про звернення стягнення на майно, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2012 року АТ „Ощадбанк" звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на заставлене майно та виселення.

Позивач зазначав, що 29 жовтня 2007 р. між ВАТ «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є ПАТ „ Державний ощадний банк України", та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір відновлювальної кредитної лінії №102, відповідно до якого відповідачу надано кредит у сумі 175 000 доларів США під 12% річних строком на п'ять років.

З метою забезпечення належного виконання зобов'язання за цим договором 29 жовтня 2007 р. між банком та відповідачем було укладено іпотечний договір, відповідно до якого іпотекодавець передав іпотекодержателю нерухоме майно - житловий будинок та земельну ділянку площею 0.1630 га за адресою АДРЕСА_1

Між тим позичальник порушив умови кредитного договору.

За рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 вересня 2009 р. з ОСОБА_3 на користь АТ „Ощадбанк" стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 400 171 грн.70 коп. Але зазначене рішення до цього часу не виконано.

Посилаючись на викладені обставини, та, уточнивши позовні вимоги, позивач остаточно просив в рахунок погашення заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії №102 від 29 жовтня 2007 року, що згідно рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 вересня 2009 року становить 1 400 171 грн. 70 коп., звернути стягнення на заставлене майно, а саме: житловий будинок та земельну ділянку площею 0.1630 га, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 та належать ОСОБА_3 на праві власності. Визначити спосіб реалізації заставленого майна - шляхом проведення публічних торгів за ціною погодженою сторонами в п.1.3 іпотечного договору від 29 жовтня 2007 року та стягнути судові витрати.

Ухвалою суду від 23 жовтня 2012 року позовні вимоги Банку щодо виселення з житлового будинку залишено без розгляду

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 жовтня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник банку, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, відповідача, перевіривши наведені в скаргах доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції посилався на те, що порушене право позивача поновлено при винесені рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором. Виконати дане рішення шляхом звернення стягнення на іпотечне майно неможливо, оскільки такий порядок звернення стягнення не встановлений законом, а також буде мати місце подвійне стягнення боргу з відповідача, що порушує його права.

Між тим, з даним висновком суду погодитися не можна.

Із матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 29 жовтня 2007 р. між ВАТ «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є ПАТ „ Державний ощадний банк України", та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір відновлювальної кредитної лінії №102, відповідно до якого відповідачу надано кредит у сумі 175 000 доларів США під 12% річних строком на п'ять років.

З метою забезпечення належного виконання зобов'язання за цим договором 29 жовтня 2007 р. між банком та відповідачем було укладено іпотечний договір, відповідно до якого іпотекодавець передав іпотекодержателю нерухоме майно - житловий будинок та земельну ділянку площею 0.1630 га за адресою АДРЕСА_1

Між тим, ОСОБА_3 взяті на себе кредитні зобов'язання не виконав, що привело до виникнення заборгованості за договором.

Як вбачається із матеріалів справи, станом на 17.02.2009 р. утворилася заборгованість у розмірі 1 401 133 грн.12 коп., із яких:1 347 500 грн.00 коп. - заборгованість по основному боргу, 52 671 грн.70 коп. - заборгованість по відсоткам, 961 грн.42 коп. - пені.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 вересня 2009 року з відповідача на користь Банку стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 400 171 грн.70 коп., яке до цього часу не виконано, борг не погашено. Постановою державного виконавця Центрального відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції від 25 листопада 2011 року виконавче провадження закінчено на підставі п.5 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» ( а.с.81).

Згідно із ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами договору, що обумовлює основне зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст.12 цього Закону.

Згідно із нормами ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 589 ЦК України визначено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до роз'яснень п. 9 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (застави), одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки ( застави), належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Вирішуючи спір, суд не врахував зазначені положення закону, безпідставно вважав, що стягнута за рішенням суду сума боргу за кредитним договором унеможливлює звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення суми заборгованості за кредитним договором одночасно є дійсно виконанням зобов`язання у подвійному розмірі, проте звернення стягнення на предмет іпотеки після стягнення заборгованоті за кредитним договором на підставі рішення суду, за умови невиконання цього рішення суду не може вважатися подвійною відповідальністю боржника.

Відповідно до положень ст. 35 ЗУ "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення у не менш ніж тридцятиденний строк. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Як вбачається із матеріалів справи 05 січня 2012 року відповідачеві було направлено вимога про усунення порушень та запропоновано погасити заборгованість у розмірі 268 770.12 доларів США та попереджено про звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку несплати боргу ( а.с.17-18).

Відповідач вказану претензію отримав 12.01.2012 р., але не відповів, заборгованість не погасив.

Отже, згідно умов кредитного договору, іпотечного договору та у відповідності до вимог законодавства, внаслідок порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань, позивач набув права задовольнити свої вимоги за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частина 1 ст. 590 ЦК України встановлює, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 ЗУ "Про іпотеку" встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Порядок звернення стягнення на предмет іпотеки узгоджений сторонами у розділі 6 іпотечного договору, де, зокрема, встановлено, що:

- позивач набуває право звернення стягнення на Предмет іпотеки в разі, якщо в момент настання терміну виконання основного зобов'язання, забезпеченого іпотекою, воно не буде виконано (п. 6.1);

- іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки будь-яким способом, не забороненим законодавством, в тому числі на підставі виконавчого напису нотаріуса або рішення суду або згідно з застереженнями про задоволення вимог іпотекодержавтеля (п. 6.2);

- реалізація Предмета іпотеки, на який звернено стягнення за рішенням суду або виконавчим написом нотаріуса проводиться у встановленому законодавсвтмо порядку ( п.6.4)

Статтею 39 ЗУ "Про іпотеку" передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються, зокрема: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Згідно з ч. 6 ст. 38 ЗУ "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

За приписами ч.1 ст. 41 ЗУ "Про іпотеку" реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Як вбачається із п.1.3 іпотечного договору сторони погодилися, що вартість предмету іпотеки - 1 473 944 грн. є приблизною вартістю предмету іпотеки на час укладання договору. Реалізація предмету іпотеки в будь-якому випадку буде здійснюватися за цінами, що реально склалися на ринку на момент його реалізації та є реальними щодо його відчуження за грошові кошти в порядку передбаченому цим Договором та чинним на момент реалізації законодавством.

Відповідно до роз'яснень наданих у п.42 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України "Про іпотеку", так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК . Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Оскільки зазначена в договорі ціна предмету іпотеки не є початковою, а є приблизною вартістю предмету іпотеки на час укладання договору, сторони погодили порядок визначення ціни предмету іпотеки при його реалізації, колегія суддів вважає за можливе реалізацію предмету іпотеки здійснювати за початковою ціною встановленою на рівні не нижче за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

За таких обставин та з урахуванням положень ст. ст. 589, 590 ЦК України, ст.ст.7,12, 33, 35, 38,39,41 Закону України «Про іпотеку» вимоги банку є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи, що суд першої інстанції в порушення норм матеріального права, дійшов помилкового висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог АТ „Ощадбанк України" про звернення стягнення на заставлене майно, у зв'язку з чим рішення в силу п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягають скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову.

Як вбачається із роз'яснень, викладених у п.6 Пленуму Вищого спеціалізованого суд України з розгляду цивільних і кримінальних від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» вимоги заставодержателя про звернення стягнення на предмет застави оплачуються судовим збором як вимога немайного характеру, якщо така вимога пред'явлена після вирішення питання про виконання основного зобов'язання ( стягнення заборгованості).

Відповідно до п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за вимоги немайнового характеру станом на 1 січня 2012 р. -107 грн.30 коп.

В силу ст.88 ЦПК України з відповідачки на користь позивача належить стягнути ( за звернення до суду першої та апеляційної інстанцій) судовий збір у розмірі 160 грн. 95 коп.( 107 грн.30 коп. + 53 грн.65)

Керуючись статтями 303, 308, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства „Державний ощадний банк України"- задовольнити.

Рішення Центрального районного суду м.Миколаєва від 23 жовтня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов публічного акціонерного товариства „Державний одащний банк України"( далі - АТ „Ощадбанк") до ОСОБА_3 про звернення стягнення на майно - задовольнити.

Для погашення заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії №102, укладеного 29 жовтня 2007 р. між ВАТ «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є ПАТ „ Державний ощадний банк України", та ОСОБА_3 , в сумі 1 400 171 ( один мільйон чотириста тисяч сто сімдесят одна) грн.70 коп., з яких - 1347 500 ( один мільйон триста сорок сім тисяч п'ятсот ) грн.- заборгованості по основному кредиту, 52671 ( п'ятдесят дві тисячі шістсот сімдесят одна) грн.70 коп.заборгованості по відсоткам звернути стягнення на нерухоме майно відповідно до іпотечного договору від 29 жовтня 2007 року, укладеного між відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_5, а саме :

- житловий будинок загальною площею 191.4 кв.м., житловою площею 50.4 кв.м., який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 і належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності від 25 травня 1989 року та договору дарування від 17 серпня 1989 року;

- земельну ділянку площею 0.1630 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 і належить ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю від 08 листопада 2001 року.

Визначити спосіб реалізації - шляхом продажу предмету іпотеки на публічних торгах.

Реалізацію предмету іпотеки здійснювати за початковою ціною встановленою на рівні не нижче за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства „Державний одащний банк України судовий збір у розмірі 160 грн.95 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, і з цього часу може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді: