Справа №784/1178/13 19.03.2013 19.03.2013 19.03.2013

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 10/784/30/13 Головуючий у 1-й інстанції: Семерей М.Ф.

Категорія: ст.236-2 КПК України Доповідач апеляційної інстанції: Семенчук О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої судді Куценко О.В.

суддів: Кателіна В.П., Семенчука О.В.

за участю:

прокурора Брек Г.С.

скаржника ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою прокурора прокуратури Ленінського району м. Миколаєва Кошурка Р.В. на постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 лютого 2013 року, якою задоволена скарга ОСОБА_2 про скасування постанови СДІМ Ленінського РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області Васильєва А.С. від 29.10.2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом спричинення ОСОБА_5 тілесних ушкоджень ОСОБА_2, у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочинів, передбачених ст.ст. 129, 296 КК України.

Як вбачається з наданих матеріалів, 16.11.2012 року ОСОБА_2 звернувся до Ленінського районного суду м. Миколаєва зі скаргою на постанову старшого дільничного інспектору міліції про відмову в порушенні кримінальної справи від 29.10.2012 року. Зазначає, що його побив в приміщені Ленінського районного суду м. Миколаєва громадянин ОСОБА_5, заподіявши йому тілесні ушкодження. Вважає, що в діях ОСОБА_5 містяться ознаки хуліганства, а тому у відношенні його повинна бути порушена кримінальна справа.

Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21.02.2012 року, скаргу ОСОБА_2 задоволено, постанову слідчого скасовано, а кримінальну справу направлено до Ленінського РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області для додаткової перевірки.

Своє рішення суд мотивував тим, що в постанові про відмову в порушенні кримінальної справи не встановлено при яких обставинах 19.03.2010 року ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження в області лівого вуха.

Зазначив, що у даній постанові, із посиланням на одні й ті ж пояснення опитаних осіб та інші матеріали, міститься два протилежних висновки щодо відсутності доказів причетності ОСОБА_5 до виникнення у гр-на ОСОБА_2 тілесних ушкоджень та висновок про наявність у діях ОСОБА_5 ознак злочину, передбаченого ст.125 КК України.

Суд вказує на необхідність повторного допиту громадян ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2 та працівників швидкої допомоги, які надавали медичну допомогу в приміщенні суду.

Також, в постанові про відмову в порушенні кримінальної справи від 29.10.2012 року не надана правова оцінка поведінки учасників конфлікту.

Не погоджуючись з зазначеною постановою, прокурор прокуратури Ленінського району м. Миколаєва подав апеляцію в який просить скасувати постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21.02.2013 року, а у задоволені скарги ОСОБА_2 відмовити.

Посилається на те, що при перевірці обставин справи неодноразово опитувався сам скаржник ОСОБА_2, а також свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, щодо наявності у потерпілого тілесних ушкоджень на лівому усі, а тому повторне опитування вказаних осіб не є необхідним.

Зазначає, що органами дізнання опитувалися свідки та очевидці події та в ході перевірки не здобуто даних, які б свідчили про грубе порушення громадського порядку, неповаги до суспільства з боку ОСОБА_9 та завдання ним ОСОБА_2 тілесних ушкоджень в час та при обставинах зазначених скаржником.

Вказує на те, що тілесні ушкодження наявні у ОСОБА_2 відносяться до легких, а тому він має право звернутися до суду зі скаргою приватного обвинувачення відносно ОСОБА_5 для порушення кримінальної справи за ст.125 КК України.

В запереченнях на апеляцію ОСОБА_2 вважає постанову суду законною і обґрунтованою та просить відмовити в задоволені апеляції прокурора.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав доводи апеляції та просив скасувати постанову суду, пояснення ОСОБА_2, який просив залишити постанову без зміни, а апеляцію без задоволення, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 4 ст. 97 КПК України (в редакції 1960 року), коли необхідно перевірити приводи і підстави до порушення справи, це здійснюється шляхом відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб або витребуванням необхідних документів.

Відповідно до ч.3 ст. 236-2 КПК України (в редакції 1960 року), суддя при розгляді скарги на постанову про відмову в порушені кримінальної справи, залежно від того, чи були виконані вимоги статті 99 КПК України, приймає одне з таких рішень: 1) скасовує постанову про відмову в порушенні справи і повертає матеріали для проведення додаткової перевірки; 2)залишає скаргу без задоволення.

Як вбачається з в постанови від 29.10.2012 року, оскільки під час досудової перевірки заяви ОСОБА_2 не здобуто доказів, які б свідчили про грубе порушення громадського порядку, неповагу до суспільства, наявності погроз вбивством та завдання тілесних ушкоджень йому в приміщенні Ленінського районного суду м. Миколаєва 19.03.2010 року ОСОБА_5, в порушенні кримінальної справи, за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 129, 296 КК України відмовлено.

При цьому визнається, що ОСОБА_2 дійсно 19.03.2010 року в приміщенні вказаного суду отримав тілесні ушкодження в області лівого вуха, але при яких обставинах в постанові не вказується.

В подальшому у вказаній постанові, із посиланням на пояснення ОСОБА_2 та двох заявлених ним осіб, як свідків події, що сталася 19.03.2010 року: ОСОБА_6 і ОСОБА_10, зроблено висновок про наявність у діях ОСОБА_5 ознак злочину, передбаченого ст. 125 КК України.

Одночасно в цій же постанові органом дізнання робиться й висновок про невідповідність дійсності вказаних вище пояснень свідків обставинам події 19.03.2010 року.

Крім того, як вбачається з матеріалів перевірки в ній містяться різні дані щодо локалізації отриманих ОСОБА_2 ушкоджень лівого вуха.

Так, з пояснень ОСОБА_8 вбачається, що у ОСОБА_2 була подряпини на внутрішній частині вуха, а в актах судово-медичного дослідження та висновку експертів зазначено про пошкодження задньої поверхні лівої ушної раковини.

Про виконання зазначених вище дій неодноразово зазначалось в ухвалах суду апеляційної інстанції, однак вони, в порушення вимог ч.7 ст.374 КПК, України не були в повному обсязі виконані органами досудового слідства.

За таких обставин, суд 1-інстанції обґрунтовано зазначив, що при проведені додаткової перевірки необхідно надати правову оцінку поведінці учасників конфлікту, додатково опитати заявника, та працівників швидкої допомоги, які надавали ОСОБА_2 медичну допомогу та надати правову оцінку поведінці учасникам конфлікту.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що суд 1-інстанції правильно дійшов до висновку про скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи та направлення матеріалів для додаткової перевірки.

Що стосується доводів прокурора, про відсутність достатніх підстав для проведення додаткової перевірки, то вони є безпідставними, оскільки спростовуються наведеними вище обставинами, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України (в редакції 1960 року), колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію прокурора прокуратури Ленінського району м. Миколаєва Кошурка Р.В. - залишити без задоволення.

Постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 лютого 2013 року, якою задоволено скаргу ОСОБА_2 про скасування постанови СДІМ Ленінського РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області від 29.10.2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи - залишити без змін.

Головуюча

Судді