Справа №784/521/13 12.03.2013 12.03.2013 12.03.2013

Провадження № 22-ц/784/776/13 Головуючий у 1-й інстанції Кокорєв В.В.

Доповідач у апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

У Х В А Л А

Іменем України

12 березня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Базовкіної Т.М.,

суддів: Колосовського С.Ю., Яворської Ж.М.,

при секретарі судового засідання - Скопенко В.М.,

за участю: представника відділу ДВС - Терещенка А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

старшого державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Кюкала Юрія Михайловича

на ухвалу

Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15 січня 2013 року за скаргою ОСОБА_4 про визнання рішень державного виконавця протиправними та їх скасування,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду зі скаргою про визнання рішень державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (далі - державний виконавець відділу ДВС) протиправними та їх скасування.

У скарзі заявник посилається на те, що рішенням апеляційного суду Миколаївської області за ОСОБА_5 визнано право власності в порядку спадкування за заповітом на гараж АДРЕСА_1 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6, а його зобов'язано повернути ОСОБА_5 вищевказаний гараж.

24 жовтня 2011 року державним виконавцем відділу ДВС відкрито виконавче провадження з виконання рішення суду в частині зобов'язання повернути спірний гараж ОСОБА_5

Постановою старшого державного виконавця від 04 травня 2012 року відкладено проведення виконавчих дій до 11 травня 2012 року.

Відповідно до матеріалів виконавчого провадження, 05 жовтня та 02 листопада 2012 року на його адресу державним виконавцем відділу ДВС направлено вимоги про явку 12 жовтня 2012 року на 13.30 год. та відповідно 06 листопада 2012 року на 15.00 год. для проведення виконавчих дій за адресою АГК «Чайка». Між тим, такі вимоги він не отримував.

12 жовтня 2012 року та 06 листопада 2012 року державним виконавцем складено акти про невиконання ним (боржником) вимог державного виконавця. Але дані акти не містять застережень про участь боржника у проведені виконавчих дій або про відмову боржника від підпису.

За невиконання рішення суду постановою державного виконавця відділу ДВС від 15 жовтня 2012 року на нього накладено штраф у розмірі 170 грн., а постановою від 07 листопада 2012 року - штраф у розмірі 340 грн.

Посилаючись на викладені обставини, заявник просив визнати акти державного виконавця від 12 жовтня та 06 листопада 2012 року про невиконання ним рішення суду, постанови державного виконавця від 15 жовтня та 07 листопада 2012 року про накладення штрафу протиправними та їх скасувати.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15 січня 2013 року скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Постанову державного виконавця від 07 листопада 2012 року про накладання штрафу у розмірі 340 грн. - скасовано, в задоволені вимог про визнання протиправними та скасування актів державного виконавця від 12 жовтня та 06 листопада 2012 року, постанови державного виконавця від 15 жовтня 2012 року - відмовлено.

В апеляційній скарзі старший державний виконавець відділу ДВС просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні скарги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відділу ДВС, дослідивши матеріали скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що рішенням апеляційного суду Миколаївської області за ОСОБА_5 визнано право власності в порядку спадкування за заповітом на гараж АДРЕСА_1 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 ОСОБА_4 зобов'язано повернути ОСОБА_5 вищевказаний гараж.

24 жовтня 2011 року державним виконавцем Ленінського відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження з виконання рішення суду в частині зобов'язання повернути спірний гараж ОСОБА_5

Постановою старшого державного виконавця відділу ДВС від 04 травня 2012 року відкладено проведення виконавчих дій з примусового виконання вищевказаного рішення суду, в зв'язку з наданням боржникові строку для самостійного виконання цього рішення в строк до 11 травня 2012 року.

Між тим, ні у строк до 11 травня 2012 року, ні в пізніші строки визначені державним виконавцем - 12 жовтня та 06 листопада 2012 року ОСОБА_4 рішення суду не виконав.

12 жовтня та 06 листопада 2012 року державним виконавцем складено акти про невиконання боржником вимог державного виконавця, а 15 жовтня 2012 року державним виконавцем винесено постанову про накладення на ОСОБА_4 штрафу у розмірі 170 грн., а 07 листопада 2012 року - постанову про накладення на нього штрафу у розмірі 340 грн.(а.4-7).

Постановляючи ухвалу про часткове задоволення вимог скарги, суд першої інстанції виходив з положень ст. 383 ЦПК України, згідно якої сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Між тим, з даним висновком суду погодитися не можна.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Статтею 383 ЦПК України, передбачено, що учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Частиною 2 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) установлено, що скарга у виконавчому провадженні по виконанню судових рішень на дії (бездіяльність) державного виконавця або начальника органу державної виконавчої служби подається до суду, який видав виконавчий документ. Аналогічна норма міститься в ч. 2 ст. 384 ЦПК України.

Однак, відповідно до п. 1 ч.2 ст. 17 та ч. 1 ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, звертаються до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їх права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Як вбачається із роз'яснень, викладених у п. 6 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №3 від 13 грудня 2010 року «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» необхідно врахувати, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належить до певних видів відповідальності за невиконання рішення суду у добровільному порядку та порушення обов'язків, що покладаються на осіб, які беруть участь у виконавчому процесу. Прийнята державним виконавцем постанова про накладення штрафу на учасників виконавчого провадження, громадян і посадових осіб за невиконання покладених на них обов'язків щодо вчинення необхідних процесуальних дій у виконавчому провадження, не виконано добровільно, є підставою для її примусового виконання.

Відповідно до положень абз.1 ч.1 ст.7 Закону учасниками виконавчого провадження є державний виконавець сторони, представники осіб та інші особи.

Виходячи із змісту положень ст.ст.2,5,11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання рішень, поставлених іменем України, та рішень інших органів( посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу у порядку, передбаченому законом.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накласти стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом ( п.13 ч.3 ст.11 Закону) .

ОСОБА_4, звертаючись до суду з даною скаргою, вважає прийняті державним виконавцем рішення про накладання на нього штрафу за невиконання рішення апеляційного суду Миколаївській області по цивільній справі такими, що порушують його права .

За положеннями п.7 ч.2 ст.17 Закону постанови державного виконавця про накладання штрафу є окремими виконавчим документом.

Приймаючи до уваги, що державний виконавець є суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій та бездіяльності, постанова про накладення штрафу є окремим виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню, і не перешкоджає проведенню виконанню рішення суду, у зв'язку з цим скарга заявника щодо оскарження постанови державного виконавця про накладення штрафу, прийнята у виконавчому проваджені щодо примусового виконання судового рішення у цивільній справі, належить до компетенції адміністративного суду.

За таких обставин у суду першої інстанції не було передбачених законом підстав для вирішення питання по суті в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За такого на підставі п.6 ч.1 ст. 314 ЦПК України ухвала суду першої інстанції, як постановлена з порушенням норм процесуального права, підлягає скасуванню, а провадження у справі за скаргою ОСОБА_4 на неправомірні рішення державного виконавця закриттю.

Керуючись статтями 205, 303, 307,312, 314 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу старшого державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Кюкала Юрія Михайловича задовольнити частково.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15 січня 2013 року скасувати та постановити нову.

Провадження за скаргою ОСОБА_4 про визнання рішень державного виконавця протиправними та їх скасування - закрити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: