Справа №784/566/13 26.03.2013 26.03.2013
Провадження № 22-ц/784/813/13 Суддя по першій інстанції : Сотська С.О.
Категорія 20 Доповідач у апеляційній інстанції : Яворська Ж.М.
УХВАЛА
Іменем України
26 березня 2013 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Базовкіної Т.М.,
суддів: Колосовського С.Ю., Яворської Ж.М.,
при секретарі судового засідання - Левківській Н.С.,
без участі осіб, які беруть участь у справі і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою
представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4
на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 грудня 2012 року
за позовом
ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи - відділ Держкомзему у Первомайському районі Миколаївської області, Кримківська сільська рада Первомайського району Миколаївської області про визнання угод дійсними та визнання права власності на землю,-
В С Т А Н О В И Л А:
У листопаді 2011 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання угод дійсними та визнання права власності на землю.
Позивач зазначав, що у грудні 2006 року домовився з відповідачами як членами фермерського господарства «Океан» про купівлю-продаж нерухомого майна та земельних ділянок загальною площею 60,73 га в межах Кримківської сільської ради, які знаходились в користуванні господарства і на які його члени мали право безоплатної приватизації. Відповідно до угод він передав ОСОБА_5 як голові господарства грошові кошти у сумі еквівалентній 60 000 доларів США, а відповідач та члени його сім`ї прийняли на себе зобов`язання продати земельні ділянки після належного оформлення права власності. Протее, по завершенню оформлення прав власності на земельні ділянки площею 60,73 га відповідачі ухилялися від взятих зобов'язань щодо укладення договорів та переоформлення на нього права власності на землю.
Посилаючись на правила ст. 220 ЦК України, позивач просив визнати дійсними договори купівлі-продажу з ОСОБА_6 на земельні ділянки площею 1,26 га, 5,98 га, ОСОБА_7 земельної ділянки площею 6,91 га, ОСОБА_5 земельної ділянки площею 6,39 га , ОСОБА_8 земельних ділянок площею 23,58 га, 3,24 га, 5,09га, ОСОБА_9 на земельні ділянки площею 3.96 га, 4.32 га в межах Кримківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області та визнати за ним право власності на вказані земельні ділянки.
Ухвалою суду від 02 листопада 2011 року до участі у справі як третіх осіб залучено відділ Держкомзему у Первомайському районі Миколаївської області та Кримківську сільську раду Первомайського району Миколаївської області.
Ухвалою суду від 14 грудня 2011 року провадження за позовом до ОСОБА_9 закрито у зв`язку зі смертю відповідача.
Справа слухалася судами неодноразово.
Останнім рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 грудня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.
Селянське (фермерське) господарство ( далі - СФГ) є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією ( ч.1 ст.2 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство», який діяв на час утворення даного господарства). Аналогічне положення містить і ст.1 Закону України „ Про фермерське господарство", який набрав чинності 27 липня 2003 року.
Відповідно до ч.4,5 ст.2 Закону «Про селянське ( фермерське) господарство» інтереси СФГ перед підприємствами, установами та організаціями, окремими громадянами представляє голова господарства.
На ім'я голови СФГ видається відповідно Державний акт на право приватної власності на землю, Державний акт на право постійного користування землею. З ним укладається договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди.
Як вбачається із витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, фермерське господарство „Океан" було зареєстровано 19 липня 1997 року. Головою СФГ є ОСОБА_5
Для ведення селянського (фермерського) господарства в межах території Кримківської сільської ради на ім'я голови СФГ відповідно до положень ст. ст.4-6 вищевказаного Закону була виділена земля на підставі розпоряджень Первомайської райдержадміністрації -
№134 від 14 травня 1996 року площею 6.0 гектарів ( Державний акт на право постійного користування землею серія МК від 14.11.1996 р.);
№66 від 20 березня 1999 року площею 22.9 гектарів ( Державний акт на право постійного користування землею серія 111-МК №000574 від 07 червня 1999 р.);
№8 від 25 грудня 2001 року площею 9.10 гектарів ( Державний акт на право постійного користування землею серія 1У-МК № 010564 від 29.12.2001 р..
У липні 2003 року набрав чинності Закон України «Про фермерське господарство».
Відповідно до ст. 20 Закону України від 19 червня 2003 року № 973-IV "Про фермерське господарство" майно фермерського господарства належить йому на праві власності. У власності фермерського господарства може перебувати будь-яке майно, в тому числі земельні ділянки, житлові будинки, господарські будівлі і споруди, засоби виробництва тощо, яке необхідно для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і набуття якого у власність не заборонена законом.
Фермерське господарство має право здійснювати відчуження та набуття майна на підставі цивільно-правової угоди.
Виходячи з приписів даної правової норми, майно фермерського господарства не належить його учасникам на праві спільної сумісної власності, а належить фермерському господарству.
Положеннями ст.22 Закону «Про фермерське господарство» визначено, що фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов'язання. За рішенням членів фермерського господарства, відповідно до закону, фермерське господарство як цілісний майновий комплекс може бути відчужене на підставі цивільно-правових угод громадянам України, які мають право на ведення фермерського господарства, або юридичним особам України для ведення сільськогосподарського виробництва.
Крім того, відповідно до ст. 4 Закону України "Про фермерське господарство" головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена у статуті особа. Голова фермерського господарства представляє фермерське господарство перед органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями та окремими громадянами чи їх об'єднаннями відповідно до закону.
Відповідно до п.2.2 ст.2 Статуту фермерського господарства „Океан", затвердженого головою фермерського господарства ОСОБА_5 16.11.2007 року, фермерське господарство як юридична особа має власне майно, відокремлене від майна засновників (членів), будь-якої третьої особи, має право від свого імені набувати майнових та немайнових прав і нести обов'язки, діє на принципах самоокупності та самофінансування.
Голова ФГ - ОСОБА_5 уповноважений представляти інтереси господарства перед підприємствами, організаціями, окремими громадянами. Управління справами ФГ здійснюється всіма засновниками( членами) за погодженням між ними ( п.4.3,4.4. ст..4 Статуту).
Членами ФГ є ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9
Будь-якого конкретизованого переліку складу майна фермерського господарства даний статут не містить.
Згідно положень ст.12 Закону України «Про фермерське господарство» - землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.
Згідно п.а, ч.1 ст. 14 Закону України "Про фермерське господарство", фермерське господарство та його члени відповідно до закону мають право: а) продавати або іншим способом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину.
Відповідно до довідки відділу Держкомзему у Первомайському районі Миколаївської області від 13.11.2012 року, станом на 01 грудня 2006 року за ФГ „Океан" в постійному користуванні значилися землі сільськогосподарського призначення загальною площею 50.5 га, в тому числі : ріллі -39.5, садів -1.70 га, тутових насаджень -6.30 га, пасовища -1 га, полезахисних лісосмуг - 0.50 га, інших захисних насаджень - 1.50 га в межах території Кримківської сільської ради Первомайського району.
Як вбачається із матеріалів справи, 20 грудня 2006 року ОСОБА_5особисто склав розписку про те, що він отримав від ОСОБА_3 20 000 доларів США в рахунок придбання останнім ФГ «Океан», в тому числі нерухомості, землі, а відповідно до розписки від 29 грудня 2006 року він отримав від ОСОБА_3 30 000 доларів США, які є остаточним розрахунком за продаж майна, земельних ділянок та орендних прав ФГ «Океан» та зобов'язався за першою вимогою ОСОБА_10 підписати всі необхідні документи.
Вважаючи, що за таких обставин між ОСОБА_5 та ним укладено договір купівлі-продажу земельних ділянок, ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом.
Як вбачається із матеріалів справи, на підставі розпорядження голови Первомайської райдержадміністрації від 20 липня 2007 року №293-р членам фермерського господарства для ведення фермерського господарства із земель постійного користування ОСОБА_5 відведено та передано у власність земельні ділянки загальною площею 37.15 га, в тому числі: ОСОБА_5 - 6.39 га, ОСОБА_8- 8.33 га, ОСОБА_6 -7.24 га, ОСОБА_7 - 6.91 га, ОСОБА_9 - 8.28 га.
Земельну ділянку площею 13.35 га передано фермерському господарству «Океан» в оренду терміном на 49 років для ведення фермерського господарства із земель наданих ОСОБА_5 в постійне користування ( голові ФГ).
В зв'язку з чим, видані раніше Державні акти на право постійного користування землею на ім'я ОСОБА_5 у 1996,1999 та 2001 р. втратили чинність.
На підставі цього ж розпорядження відповідачі отримали Державні акти на право власності на спірні земельні ділянки: ОСОБА_5 - у серпні 2007 року ( а.с.27), ОСОБА_6 - у січні 2008 року ( а.с.19,20), ОСОБА_7 - у січні 2008 року ( а.с.26), ОСОБА_8 у січні 2008 року (а.с.21,22).
Крім того, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку ( серія ЯА № 746468) з жовтня 2005 року ОСОБА_8 належала земельна ділянка площею 23,58 га, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ( а.с.23).
Також, розпорядженням голови Первомайської райдержадміністрації №344 від 08 серпня 2011 року громадянам ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 надано дозвіл на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства по 2 га кожному за рахунок земель, що залишилися в користуванні ФГ «Океан»( а.с.213).
Отже, на момент домовленостей, які відбулися 20 та 29 грудня 2006 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 земля, яка перебувала у користуванні фермерського господарства «Океан» складалася із землі, які належала на праві користування фермерському господарству, а тому не могла бути відчужена за цивільно-правовою угодою та землі, що на праві власності належала ОСОБА_8, яка ніяких угод про відчуження вищевказаної вказаної земельної ділянки не укладала та розпоряджень на їх укладання іншим особам, в тому числі ОСОБА_5, не надавала.
Інші спірні земельні ділянки на той час не були об'єктом права власності ні ОСОБА_5, ні інших членів господарства - ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8, оскільки право власності на них останні набули після 2006 року.
Ні зі змісту розписок, ні з матеріалів справи не вбачається наявність угод між позивачем та відповідачами ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 щодо відчуження земельних ділянок.
Таким чином, у будь-якому разі, договори купівлі-продажу земельних ділянок не могли бути посвідчені у грудні 2006 року через відсутність у продавців правовстановлюючих документів на землю.
Крім того, на час домовленості щодо купівлі-продажу земельних ділянок у грудні 2006 року діяла заборона відчуження земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сіськогосподарського виробництва ( підпункт «б» пункту 15 «Перехідні положення» ЗК). Землі з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства відносяться до товарних сільськогосподарських земель, оскільки ст.1 Закону «Про фермерське господарство» визначає фермерське господарство як форму підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію.
Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне освідчення договору не вимагається.
За змістом ст. 210, ч.3 ст. 640 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у випадках, встановлених законом, правочин підлягає державній реєстрації. Договір, який підлягає і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, є укладеним з моменту державної реєстрації.
Згідно зі статтею 657 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Таким чином, вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, слід враховувати, що норма ч.2 ст.220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації. Момент вчинення таких правочинів згідно зі ст.210, ч.3 ст. 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними й не створюють прав та обов'язків для сторін( п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).
Відповідно до ч.3 ст.132 ЗК України ( в редакції чинній на час досягнення домовленостей), ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Таким чином, оскільки для відчуження об'єктів нерухомості, які зазначено у зписках ОСОБА_5 передбачена лише нотаріальна форма договору про відчуження та обов'язкова державна реєстрація, то пред'явлені ОСОБА_3 позовні вимоги щодо визнання дійсним договорів купівлі-продажу земельних ділянок не можуть бути задоволені на підставі ч.2 ст.220 ЦК України.
Частина друга статті 220 ЦК України застосовується до правовідносин у разі, коли сторони уклали правочин, зміст якого відповідав волі сторін, і лише форма його укладення не відповідала встановленим законом вимогам.
Між тим, як вбачається із текстів розписок від 20 грудня 2006 року ОСОБА_5 отримав кошти в сумі 20 000 доларів США за продаж нерухомості, землі ФГ „Океан", а відповідно до розписки від 29 грудня 2006 року - отримав кошти в сумі 30 000 доларів США за продаж майна, земельних ділянок, орендних прав ФГ „Океан". Між тим, жодна із розписок не містить посилань на конкретні об'єкти нерухомості та земельні ділянки, їх розміри та місцезнаходження, не зазначено, чи це земельна ділянка, яка знаходиться у власності чи користуванні фермерського господарства, чи належить кожному члену ФГ „Океан".
Як вбачається із змісту Статуту, положень ст. 20 вищевказаного Закону України фермерське господарство має право як одержувати на договірній основі від підприємств, установ, організацій, господарств, громадян на умовах оренди необхідну техніку, будівлі, обладнання, майно, так і розпоряджатися своїм майном на підставі цивільно-правових угод (договору оренди). Але з'ясувати наявність орендних прав на час підписання між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 розписок на теперішній час є неможливим, в зв'язку з припиненням юридичної особи - ФГ «Океан» ( а.с.276-277).
Таким чином, відсутність належних доказів досягнення згоди по всім істотним умовам договорів з продавцями, відсутність у продавців права власності на відчужувані об'єкти, обмеження вільного обігу земель сільськогосподарського призначення перешкоджало укладенню договорів купівлі-продажу земельних ділянок у передбаченій законом нотаріальній формі у грудні 2006 року. Тому такі правочини не можуть бути визнані дійсними за правилами частини 2 статті 220 ЦК.
Посилання апелянта на доведеність факту укладення угоди між ОСОБА_3 та головою фермерського господарства ОСОБА_5 про купівлю-продаж землі та виконання позивачем всіх умов угоди, не має правового значення при наявності перешкод в укладенні таких договорів.
Відповідно до 3 ст. 10, ч. 2 ст. 59 ЦПК України кожна сторона повинна довести допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом.
Доводи апелянта про те, що суд не врахував такий вид доказування як свідчення свідків, які обізнані щодо угоди між сторонами, що вплинуло на неповноту з'ясування обставин справи не заслуговують на увагу, оскільки в силу вигом ст. 59 ЦПК України свідчення свідків за даних обставин є недопустимими доказами, оскільки договір купівлі - продажу земельної ділянки потребує письмової форми. У зв'язку з цим, відповідно до положень ч. 1 ст. 218 ЦК України рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.
Оскільки суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, а апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - відхилити, а рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 грудня 2012 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді: