Справа №784/886/13 19.03.2013 19.03.2013 19.03.2013
Провадження № 22-ц/784/1043/13 Головуючий у 1 інстанції Алєйніков В.О.
Категорія 45 Доповідач апеляційної інстанції Яворська Ж.М.
УХ В А Л А
Іменем України
19 березня 2013 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
Головуючого - Базовкіної Т.М.,
суддів: Колосовського С.Ю., Яворської Ж.М.,
при секретарі судового засідання - Суслик Є.В.,
за участю: прокурора - Добрікової І.В., представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідачки - ОСОБА_3, третьої особи - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_5
на рішення
Центрального районного суду м.Миколаєва від 16 листопада 2012 року, ухваленого за позовом прокурора м. Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради до ОСОБА_5 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки,
В С Т А Н О В И Л А :
У січні 2007 року прокурор м. Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.
Прокурор зазначав, що відповідачка самовільно зайняла та використовує земельну ділянку площею 200 кв.м. для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1
За порушення положень земельного законодавства інспекцією по використанню і охороні земель у м. Миколаєві її було притягнуто до адміністративної відповідальності, надано приписи про усунення виявлених порушень.
Між тим, відповідачка відмовляється від звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.
Посилаючись на вказані обставини, прокурор просив зобов'язати відповідачку звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 200 кв.м. по вул.100 квартал, 19 у м. Миколаєві шляхом приведення її у придатний для використання стан та повернути за належністю до Миколаївської міської ради.
Рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 16 листопада 2012 року, додатковим рішенням та ухвалою цього ж суду про усунення описки від 18 лютого 2013 року позов прокурора задоволено. Постановлено: зобов'язати ОСОБА_5 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 200 кв.м. за адресою АДРЕСА_1. Розподілено судові витрати.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідачки, прокурора, представника позивача, третю особу, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 ( а.с.11).
Рішенням виконкому Миколаївської міської ради №191 від 23 червня 1989 року за даним домоволодінням зареєстровано земельну ділянку площею 283 кв.м.( а.с.9-10).
Між тим, на теперішній час у користуванні відповідачки знаходиться земельна ділянка загальною фактичною площею 698 кв.м., в тому числі: площа самовільно захопленої земельної ділянки складає 415 кв.м.
Земельна ділянка комунальної власності, яка проходить з фасадного боку домоволодіння №19 та задньої торцевої сторони з боку яру домоволодіння НОМЕР_2, в даний час перекрита і знаходиться у користуванні домоволодіння НОМЕР_1 під самовільно зайнятою земельною ділянкою, в результаті чого відсутній прямий доступ до другого входу на земельну ділянку АДРЕСА_2
Отже, ОСОБА_5 в результаті самовільного зайняття прилеглої земельної території, яка належить до комунальної власності, збільшила площу фактичного використання земельної ділянки біля будинку АДРЕСА_1
Неодноразово державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель м. Миколаєва складалися акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства - 11 листопада 2005 року, 22 серпня 2006 року, з яких вбачається, що ОСОБА_5 самовільно перегородила проїзжу частину вулиці 100 квартал у м. Миколаєві воротами та забором, що привело до самовільного захоплення земельної ділянки площею 200 кв.м..
Відповідачці надавалися приписи №531 від 21.11.2005 року, №189 від 22 серпня 2006 року про усунення порушень земельного законодавства.
У відношенні неї 21.11.2005 р. було складено протокол про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 53-1 ЗК України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та його державної реєстрації, є самовільним зайняттям земельної ділянки .
В силу ст. 125 ЗК України, право власності та право постійного користування земельною ділянкою виникає після одержання її власником або користувачем документу, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації. Приступити до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі( на місцевості), одержання документу, що посвідчує право на неї та державної реєстрації забороняється.
В силу ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодуванням завданих збитків.
Враховуючи, що відповідачка самовільно захопила та користується земельною ділянкою, яка належить до комунальної власності, до цього часу не оформила належним чином право користування спірною земельною ділянкою, то суд першої інстанції вірно вважав, що є підстави для задоволення позову прокурора.
Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду.
Наведені в апеляційні скарзі доводи щодо незаконності рішення висновків суду першої інстанції не спростовують. Більш того, постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 квітня 2009 року, яка ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2011 року залишена без змін, пункт 36 рішення Миколаївської міської ради №10/27 від 31 січня 2007 року, яким ОСОБА_5 надання дозвіл для складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 698 кв.м. за рахунок земель міста, не наданих у власність або користування, для обслуговування житлового будинку та господарських будівель по АДРЕСА_1 скасовано. Постанова суду набрала чинності.
Посилання на притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідності за самовільне зайняття земельної ділянки не заслуговують на увагу, оскільки не мають значення для вирішення даного спору.
Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, а рішення Центрального районного суду м.Миколаєва від 16 листопада 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і з цього часу протягом 20 днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий Судді: