АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 1909/8910/2012 Номер провадження 22-ц/786/1173/2013 Головуючий у 1-й інстанції Турченко Т.В. Доповідач Хіль Л. М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 квітня 2013 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:
головуючого судді: Хіль Л.М.,
суддів: Антонова В.М., Мартєва С.Ю.,
за участю секретаря: Колодюк О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про зарахування в трудовий стаж періоду роботи, внесення в трудову книжку відповідних відомостей та відшкодування моральної шкоди,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 08 лютого 2013 року,-
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ФОП ОСОБА_2, де прохала зобов'язати останню оформити наїї ім.,я трудову книжку та внести в неї відомості про роботу за період з 01.06.2011 року по 18.03.2012 року; зарахувати період роботи у ФОП ОСОБА_2 з 01.06.2011 року по 18.03.2012 року в трудовий стаж; стягнути з ОСОБА_2 завдану моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.
В обґрунтування своїх вимог вказувала, що працювала продавцем посуду у ФОП ОСОБА_2 у період з 01.06.2011 року по 09.09.2011 року, а з 09.09.2011 року по 18.03.2012 року - продавцем риби, при цьому офіційно працевлаштованою не була, хоча відповідачка запевняла, що оформить її на роботі офіційно.
Зазначала, що своїми діями ОСОБА_2 порушує її право на офіційне працевлаштування, працю в нормальних умовах, вказувала, що протягом тривалого часу відповідачка її морально пригнічувала, що призвело до порушення сну, дратівливості та нервових розладів, у зв'язку з чим прохала задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 08 лютого 2013 року позов ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про зарахування в трудовий стаж періоду роботи, внесення в трудову книжку відповідних відомостей та відшкодування моральної шкоди - задоволено частково.
Зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 внести до трудової книжки ОСОБА_1 запис про прийняття її на роботу на посаду продавця з 01 червня 2011 року та запис про її звільнення з роботи 11 лютого 2012 року.
Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 500 грн. моральної шкоди.
Не погодившись з судовим рішенням ОСОБА_2 оскаржила його в апеляційному порядку. Посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, прохала рішення Київського районного суду м. Полтави від 08.02.2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає за наступних підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 01.06.2011 року працювала у ФОП ОСОБА_2 на посаді продавця.
Даний факт підтверджується патентом державної податкової адміністрації України серії НОМЕР_1 виданим суб'єкту підприємницької діяльності без створення юридичної особи ОСОБА_2 від 02.06.2011 року, відповідно до якого, серед осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником податку зазначено позивачку ОСОБА_1
На підставі вказаного патенту суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що сторони перебували у трудових відносинах з 01.06.2011 року.
Статтею 10 ч. 3 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 60 ч. 1 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Статтею 64 ч. 1 ЦПК України визначено, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.
Всупереч вимог цивільно-процесуального законодавства ОСОБА_2 не надано суду першої інстанції доказів того, що ОСОБА_1 почала працювати продавцем посуду на ринку «Київський» саме з 01 липня 2011 року.
При цьому суд першої інстанції вірно визначив, що накладні від 05.07.2011 року, відповідно до яких продавцю ОСОБА_1 надавався товар, не можуть бути доказом того, що позивачка працювала саме продавцем посуду, оскільки вказані накладні є належним чином не завіреними.
Також місцевий суд прийшов до правильного висновку про те, що часом припинення трудових відносин між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 є саме 11 лютого 2012 року, що підтверджується постановою про накладення адміністративного стягнення Головним управлінням ветеринарної медицини в м. Полтава № 34 від 10.02.2012 року, якою на ОСОБА_1, як на працівника у ПП ОСОБА_2 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51 грн.
Відповідач ОСОБА_2 вказувала, що днем припинення трудових відносин з ОСОБА_1 є 31.12.2011 року, проте всупереч вимог ст. 10 ч. 3, ст. 60 ч. 1 ЦПК України, не надала жодних доказів.
На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_1 та зобов'язавши ФОП ОСОБА_2 внести до трудової книжки ОСОБА_1 запис про прийняття на роботу з 01.06.2011 року та про звільнення з 11.02.2012 року.
При цьому місцевий суд вірно зазначив, що своїми діями ОСОБА_2 завдала ОСОБА_1 моральну шкоду, що виразилася в застосуванні додаткових зусиль для відновлення порушеного права на офіційне працевлаштування, втраті особистого часу та нервовості. Враховуючи принцип розумності, виваженості та справедливості, суд оцінив моральну шкоду у розмірі 500 грн.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо пропуску позивачем строку на звернення до суду з позовом.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 зверталася з заявою до Територіальної державної інспекції з питань праці у Полтавській області стосовно порушення щодо неї законодавства про працю ФОП ОСОБА_2
27.06.2012 року за вих. № 16-П320/0106 на адресу ОСОБА_1 Територіальною державною інспекцією з питань праці у Полтавській області направлено відповідь, де вказано, що для вирішення питання щодо встановлення юридичного факту перебування у трудових відносинах з ФОПОСОБА_2 та, відповідно, щодо сплати страхових внесків, ОСОБА_1 має звернутися до суду.
Таким чином, тримісячний строк позовної давності має рахуватися з дня, коли позивачка отримала вказану відповідь Територіальної державної інспекції з питань праці у Полтавській області, проте в матеріалах справи відсутні відомості щодо дати отримання даної відповіді позивачкою.
Окрім того, відповідачем не надано суду доказів того, що строк позовної давності позивачкою є дійсно пропущеним.
Колегія суддів приходить до висновку, що строк на звернення до суду з позовом ОСОБА_1 є не пропущеним.
Також апелянтом не надано суду доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 працювала у ФОП ОСОБА_2 саме з 01.07.2011 року. Дане твердження спростовується патентом виданим суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2 від 02.06.2011 року, відповідно до якого ОСОБА_1 визначено як особу, що перебуває у трудових відносинах з платником податку ФОП ОСОБА_2
Таким чином, фактичні обставини місцевим судом встановлені повно та об'єктивно, які підтверджуються матеріалами справи. Вказаним обставинам та наданим сторонами доказам судом першої інстанції надано належний правовий аналіз, що обґрунтовано відображено у мотивувальній частині судового рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 213 - 215 ЦПК України та є законним і обґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують, а матеріали справи не дають підстав вважати, що суд при розгляді даної справи допустив невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального чи процесуального права, які у відповідності до вимог ст. 309 ч. 1 п. 3, 4 ЦПК України є підставами для скасування рішення.
За наведених обставин апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись ст. 303 ч.1 , ст. 307 ч. 1 п. 1, 308 ч. 1, 314 ч. 1 п. 1, 315 ЦПК України, колегія суддів , -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 08 лютого 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий суддя : /підпис/ Л.М. Хіль
Судді: /підпис/ В.М. Антонов
/підпис/ С.Ю. Мартєв
Копія
Згідно: суддя апеляційного суду
Полтавської області Л.М. Хіль