ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
ПОСТАНОВА
14.11.06 Справа№ 5/2365-28/224 А
16 год 25 хв
За позовом: Дочірнього підприємства „Енерготех”, м. Львів
до відповідача: Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова, м. Львів
про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 14.03.2006 року № 0003981630/2
Суддя Морозюк А.Я.
Секретар судового засідання
Онишко І.Р.
м. Львів, вул. Личаківська,128,
Зал судового засідання № 302.
Представники сторін
Від позивача: Дзера О.С. - представник
Від відповідача: Рождественська Л.П. - головний державний податковий інспектор
Дочірнім підприємством „Енерготех” заявлено позов до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про визнання нечинним(недійсним) та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 14.03.2006 року № 0003981630/2.
Згідно розпорядження Заступника голови Господарського суду Львівської області від 01.11.2006 року у зв”язку із хворобою судді Морозюка А.Я., справу № 5/2365-28/224 А передано для розгляду судді Станько Л.Л. Згідно розпорядження Заступника голови Господарського суду Львівської області від 06.11.2006 року справу № 5/2365-28/224 А передано судді Морозюку А.Я.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, просить визнати нечинним(недійсним) та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 14.03.2006 року № 0003981630/2. Позивач вважає, що до нього неправомірно застосовано штраф, передбачений підп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, оскільки, враховуючи положення Порядку проведення розрахунків щодо відшкодування сум податку на додану вартість у частині, що належить зарахуванню на поточний рахунок платника податку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за №1270 від 26.09.2001 року, правові підстави стверджувати про несвоєчасність сплати сум узгодженого податкового зобов‘язання відсутні. Окрім того, вважає позивач, що податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням вимог Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 року №253, з наступними змінами та доповненнями. Також позивач зазначає, що відповідачем пропущено строк 1095 днів, передбачений п.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, так як в спірному податковому повідомленні-рішенні містяться суми штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов’язань за період 3-й квартал 2002 року, а рішення прийняте в березні 2006 року.
Відповідач у поданому суду відзиві, а його представник у судовому засіданні проти позову заперечив, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, вважає, що орган державної податкової служби діяв у межах та у повній відповідності до вимог чинного податкового законодавства.
В судовому засіданні було досліджено письмові докази, які наявні в матеріалах справи (оспорюване повідомлення-рішення, протокольне рішення(схема), лист, декларація з ПДВ та інші наявні в матеріалах справи письмові докази).
Відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV, справу розглянуто в порядку, встановленому цим Кодексом.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.
Податковим повідомленням-рішенням від 14.03.2006 року № 0003981630/2 ДПІ у Галицькому районі м. Львова, на підставі підп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі-Закон № 2181-III), за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов‘язання в розмірі 32083 грн. 00 коп. ДП „Енерготех” зобов‘язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 3208 грн. 30 коп.
Згідно податкової декларації по ПДВ за ІІІ-квартал 2002 року, поданої позивачем до ДПІ у Галицькому районі 05.11.2002 року за № 1290680, позивачем визначено 32083 грн податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду.
Постановою Кабінету Міністрів України за №1270 від 26.09.2001 року затверджено Порядок проведення розрахунків щодо відшкодування сум податку на додану вартість у частині, що належить зарахуванню на поточний рахунок платника податку (був чинним на момент спірних правовідносин), відповідно до якого проводиться відшкодування сум податку на додану вартість у частині, що належить зарахуванню на поточний рахунок платника податку.
На виконання згаданої Постанови, згідно Протокольного рішення (схеми) за №13-179 від 17.12.2002 року про проведення розрахунків щодо відшкодування сум податку на додану вартість у частині, що належить зарахуванню на поточний рахунок платника податків, погодженого з Державною податковою адміністрацією у Львівській області та Управлінням Державного казначейства у Львівській області, підприємство-кредитор (ДП „Енерготех”), яке має заборгованість з платежів до державного бюджету у сумі 32083 грн на підставі довідки від 09.12.2002 року за №71 ДПІ у Галицькому районі м. Львова, перераховує протягом одного операційного дня отримані кошти на рахунок, визначений територіальним органом Державного казначейства, і відображає їх в обліку як погашення дебіторської заборгованості з платежів до державного бюджету.
Як передбачено підп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону № 2181-III, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації (що має місце в даному випадку), крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.
Податкові декларації, у відповідності до підп. „б” підп.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього ж Закону, подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює, у даній ситуації, календарному кварталу, - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
Згідно п.5.1 ст.5 Закону № 2181-III, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Платник податків, як передбачено абзацом 1 підп.5.3.1 п.5.3 ст.5 цього ж Закону, зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
За таких обставин, позивач до 20.11.2002 року року включно зобов‘язаний був самостійно сплатити суму податкового зобов‘язання, визначену в податковій декларації.
Позивач вважає, що він своєчасно, тобто до виникнення у нього зобов‘язання по сплаті податку на додану вартість, повідомив про проведення взаємозарахування зобов‘язань з податку на додану вартість.
Враховуючи правову позицію позивача суд, даючи оцінку таким міркуванням останнього, виходив із згаданого Порядку проведення розрахунків щодо відшкодування сум податку на додану вартість у частині, що належить зарахуванню на поточний рахунок платника податку.
Пунктом 5 згаданого Порядку визначено порядок здійснення розрахунків, яким передбачено сукупність дій учасників проведення розрахунків щодо відшкодування сум податку на додану вартість у частині, що належить зарахуванню на поточний рахунок платника податку, і лише за наявності виконання всіх передбачених цим пунктом дій можна вважати заборгованість погашеною.
А тому, враховуючи наведені обставини та погодження Протокольного рішення (схеми) №13-179 з Управлінням Державного казначейства у Львівській області 17.12.2002 року –поза межами строку сплати податкового зобов‘язання, суд вважає, що платник податків не сплатив узгоджену суму податкового зобов‘язання протягом визначених законодавством граничних строків сплати.
Згідно підп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф, зокрема, при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Вищенаведеним спростовуються твердження позивача про своєчасну сплату ним суми узгодженого податкового зобов’язання.
Щодо посилань позивача на порушення органом державної податкової служби при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, то такі до уваги судом не беруться, оскільки не пов‘язуються з порушенням прав платника податку.
Безпідставним вважає суд і посилання позивача на порушення податковим органом п.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” в частині пропуску строку 1095 днів для самостійного визначення суми податкових зобов’язань платника податку податковим органом, виходячи із наступного.
Відповідно до п.п. 15.1.1. п. 15.1 ст. 15 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ (із змінами та доповненнями, далі-Закон № 2181-Ш), податковий орган має право самостійно визначати суму податкового зобов”язання у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов”язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов”язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до п. 17.3. ст. 17 Закону № 2181-ІІІ, сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.
Відповідно до п.п. 2.2) ст. 2 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої Наказом ДПА України 17.03.2001 року № 110 (із змінами), податкове зобов”язання є зобов”язання платника сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів (податків, зборів, обов'язкових платежів, неподаткових доходів, штрафних (фінансових) санкцій...). Відповідно до п.п. 6.1.7 ст. 6 вказаної Інструкції, у разі, коли платник податків не сплачує(не погашає) узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених законодавством, орган державної податкової служби направляє платнику податків повідомлення про застосування штрафів, яке складається залежно від терміну затримки сплати (погашення) узгодженого податкового зобов”язання на наступний день після закінчення відповідно 30-ти та 90-денного терміну на всю суму сплаченого у цих періодах податкового боргу, незалежно від кількості випадків сплати. У разі затримки сплати більше ніж на 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати(погашення) узгодженої суми податкового зобов’язання, податкове повідомлення складається одне на всю суму сплаченого(погашеного) податкового боргу за період від 91 календарного дня до дня фактичного погашення всієї суми податкового зобов’язання, незалежно від кількості випадків сплати за цей період.
При цьому відповідно до пунктів 3.2, 4.4 та 4.5 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого Наказом ДПА України від 21.06.2001 року № 253(із змінами), у разі порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання складається податкове повідомлення-рішення за формою «Ш»(додаток № 3), яке в той самий день передається структурному підрозділу, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, який в той самий день надсилає(вручає) таке повідомлення-рішення платнику податків.
У разі несплати узгодженої суми штрафу в установлений термін така сума визнається сумою податкового боргу і до неї застосовуються процедури стягнення на загальних підставах (п.п. 6.1.7 ст. 6 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби).
Підпунктом 15.2.1 пункту 15.2 ст.15 Закону № 2181-ІІІ встановлено граничні строки стягнення податкового боргу платника податків, а саме, у разі коли податкове зобов’язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного п.15.1 ст.15 Закону № 2181-ІІІ, податковий борг, що виник у зв’язку із відмовою у самостійному погашенні податкового зобов’язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов’язання.
Як вбачається із матеріалів справи, сума штрафу у розмірі 10 % в сумі 3208 грн 30 коп, яка була визначена спірним податковим повідомленням-рішенням від 14.03.2006 року № 0003981630/2, вже раніше увійшла до суми штрафу в розмірі 10 % в сумі 4119 грн 60 коп, яка була визначена позивачу податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Галицькому районі м.Львова від 13.10.2005 року № 0013061630/0 по тій-же декларації № 1290680 від 05.11.2002 року. Рішенням ДПІ у м.Львові від 14.03.2006 року № 4260/250 про результати розгляду повторної скарги було скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.10.2005 року № 0013061630/0 і зобов’язано ДПІ у Галицькому районі м.Львова провести розрахунок штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов’язання з ПДВ по декларації № 1290680 від 05.11.2002 року.
Таким чином, у зв’язку із зменшенням суми штрафу з 4119 грн 60 коп(податкове повідомлення-рішення від 13.10.2005 року № 0013061630/0) до 3208 грн. 30 коп(податкове повідомлення-рішення від 14.03.2006 року № 0003981630/2), а також враховуючи, що податкове повідомлення-рішення від 13.10.2005 року № 0013061630/0 було прийнято в межах строків, передбачених чинним законодавством для застосування штрафних санкцій по декларації за 3-й квартал 2002 року, суд дійшов до висновку про те, що податковим органом було визначено позивачу штраф у розмірі 10 % в сумі 3208 грн. 30 коп в межах строку, передбаченого чинним законодавством, і податковий орган прийняв спірне податкове повідомлення-рішення від 14.03.2006 року № 0003981630/2 обгрунтовано та на підставі вимог чинного законодавства.
Відтак, оскільки оспорюване податкове повідомлення-рішення прийняте в межах чинного законодавства, воно є законним та правомірним, і задоволенні позову слід відмовити.
Судові витрати покладаються на позивача.
Виходячи із вищенаведеного, керуючись п.2-1, п. 3, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень та ст.ст. 69-71, 86, 87, 94,158, 160, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV (із змінами та доповненнями), господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. В задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, передбаченому ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Морозюк А.Я.