ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

16.11.06                                                                                           Справа№ 4/2213-24/297

За позовом: Закритого акціонерного товариства „АКЗ”, м. Миколаїв

До відповідача:  Товариства з обмеженою  відповідальністю  „Альпі-Кий”, м. Львів

Про визнання договору частково недійсним  

                                                                                            Суддя Хабіб М.І.

                                                                                            Секретар  Савченко Ю.А.

Представники:

Від позивача – не з”явився

Від відповідача -  Якименко С.М., Пелех О.Р.- представники

Суть спору: Позов заявлено про  визнання недійсним п.5.2  договору купівлі -продажу  товару № 12/05-ПАК від 12 січня 2005р., укладеного позивачем і відповідачем на підставі ст.ст.203,215 ЦК України та ст.ст.207,231,343 ГК України.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що  положення пункту 5.2 договору, яким встановлено сплату штрафу покупцем у розмірі 20%  від вартості неоплаченого або несвоєчасно оплаченого товару  у випадку несплати або несвоєчасної оплати товару згідно із п. 3.3 договору, суперечить Закону України „ Про відповідальність за  несвоєчасне виконання грошових зобов”язань” від 22.11.1996р № 543/96-ВР та ч.1 ст.231, ч.2 ст. 343 ГК України.

Позивач не забезпечив явки свого представника в судове засідання, витребуваних судом матеріалів не подав, надіслав телеграму №4 про розгляд справи без участі його представника.

Відповідач проти позову заперечує, мотивуючи свої заперечення тим, що згідно із п.4 п.6 ст. 231 ГК України, п.2 ст.551 ЦК України, штрафні санкції  застосовуються у розмірі, встановленому договором, що сторонам надано право збільшувати  у договорі розмір штрафних санкцій, встановлений законом.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

12.01.2005року  позивачем та відповідачем укладено договір купівлі - продажу товару № 12/05-ПАК, відповідно до умов якого продавець ( відповідач у справі) передає у власність покупця ( позивача у справі) товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в накладних, що  невід”ємною частиною договор, а покупець приймає та оплачує товар на умовах даного договору.

Згідно із пунктом 3.3 договору,  покупець зобов”язаний оплатити повну вартість товару не пізніше 10 календарних днів з моменту передачі товару.

Виконання зобов”язання щодо оплати товару забезпечено штрафом у розмірі 20% від вартості неоплаченого або несвоєчасно оплаченого товару, що передбачено п.5.2 договору.

Дослідивши всі обставини справи, заслухавши пояснення представників відповідача та оцінивши подані докази, суд дійшов висновку, щ позовні вмоги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

В силу ст.546 ЦК України, виконання зобов”язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантію, заставою, при триманням, завдатком.

Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов”язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою ( штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати уразі порушення боржником зобов”язання.  

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов”язання.

Згідно із п.2 ст.551 ЦК України, розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми ( неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов”язний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобв”язання.

Відповідно до п.1 ст.231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов”язання може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкцій застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини  зобов”язання (п.4 ст.231 ГК України).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов”язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором ( п.6 ст.231 ГК України).

Закон України „ Про відповідальність за  несвоєчасне виконання грошових зобов”язань” від 22.11.1996р № 543/96-ВР , та п.2 ст.343 ГК України, на які посилається позивач, як на обгрутування своїх позовних вимог, встановлюють розмір пені за невиконання грошового зобов”язання.

Однак, названий Закон та ст.343 ГК України не встановлюють розміру штрафу, як одного із видів забезпечення виконання зобов”язання, а встановлюють розмір пені за несвоєчасну сплату коштів.

Вищезгадані  положення Цивільного та Господарського кодексів України (ст.ст. 546, 549, 551 ЦК України, п.п.4,6 ст.231 ГК України) дають право суб”єктам господарювання при укладенні договору самим визначити  вид забезпечення виконання зобов”язання, зокрема, такий, як штраф, та встановити його розмір у разі порушення виконання зобов”язання.

Як вбачається із договору №12/05-ПАК, сторонами у п.5.2 договору передбачений штраф  за несплату або несвоєчасну оплату товару у розмірі 20% від вартості неоплаченого або несвоєчасно оплаченого товару.

Відтак, положення п.5.2 договору відповідають нормам чинного законодавства.

На підставі викладеного суд вважає  доводи позивача такими, що суперечать чинному законодавству.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 34, 36, 43, 49, 82-85, ГПК України, суд

                                                             ВИРІШИВ:

       В задоволенні позову відмовити повністю.

          Суддя                                                                                             Хабіб М.