ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
07.11.06 Справа№ 1/804-20/215
(№1/942-24/302)
За позовом: Регіонального відділення ФДМУ по Закарпатській області, м.Ужгород
До відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Концерн Галнафтогаз", м. Львів
За участю прокуратури Львівської області
Про визнання права державної власності на майно.
Суддя Манюк П.Т
При секретарі Кравець В.П.
Представники:
Прокурор –Мельничук Ю.І.
Від позивача - Дубовий І.Б. - представник
Шот О.Р. - представник
Від відповідача - Демчик О.І. –представник
Гордієнко В.В. - представник
Суть спору: Позов заявлено Регіональним відділенням ФДМУ по Закарпатській області до ВАТ „Концерн Галнафтогаз" про визнання права державної власності на паливно - мастильні матеріали в кількості 480 тонн бензину та 200 тонн дизпалива.
Рішенням господарського суду Львівської області від 31.08.2005 року, залишеним в силі постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.11.2005 року у позові відмовлено. Постановою Вищого господарського суду України від 16.03.2006 року, рішення господарського суду Львівської області від 31.08.2005 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.11.2005 року скасовані та справа передана на новий розгляд.
Головою господарського суду Львівської області справу передано для розгляду судді Манюку П.Т.
Розгляд справи відкладався, з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду.
Представник позивача в судових засідання подав уточнення до позовної заяви, позовні вимоги підтримав.
Представники відповідача в судових засіданнях подали відзив на уточнення до позовної заяви, позовні вимоги заперечили.
Представник прокуратури в судових засіданнях позовні вимоги підтримав.
Повний текст рішення підписаний та направлений сторонам 21.11.2006 року.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
Регіональне відділення Фонду державного майна по Закарпатській області (надалі –позивач) звернулося до господарського суду з позовом в якому просить (з урахуванням заяви про уточнення позових вимог) визнати право державної власності на майно, яке не увійшло до статутних фондів ВАТ „Закарпатнафтопродукт-Ужгород” та ВАТ „Закарпатнафтопродукт –Хуст”, правонаступником яких є ВАТ „Концерн „Галнафтогаз” (надалі –відповідач), а саме 480 тонн бензину марки А-80 та 200 тонн дизпалива (надалі –майно). В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що відповідно до розпорядження Представника Президента України по Закарпатській області від 24.02.1993р. № 11-рт „Про накопичення і зберігання в недоторканому запасі палива для заправки автомашин і шляхово-будівельної техніки народного господарства області, яка поставляється в Збройні Сили України при мобілізації” вирішено недоторканий запас палива зберігати:
- в Ужгородській фірмі „Закарпатнафтопродукт" в об’ємі 200 тон бензину і 85 тон дизпалива;
- на Хустському ППЗН фірми „Закарпатнафтопродукт" в об’ємі 280 тон бензину і 115 тон дизпалива.
При приватизації вказаних підприємств вартість зазначеного палива не було включено до статутного фонду, що пітверджується актами оцінки майна при приватизації, затвердженими 20.07.1995р. начальником РВ ФДМУ по Закарпатській області, планом приватизації майна цілісного майнового комплексу Закарпатської ООВКФ „Закарпатнафтопродукт", затвердженим 21.07.1995 р., розрахунками вартості майна та плану розміщення акцій Ужгородського та Хустського ППЗН (додатки до протоколу засідання комісії, створеної наказом № 3/427 від 24.11.95р.), результатами інвентаризації майна проведеної в жовтні-листопаді 1997 року.
У 2004 році Позивач звертався до відповідача, який є правонаступником ВАТ „Закарпатнафтопродукт-Хуст" та ВАТ „Закарпатнафтопродукт - Ужгород", які утворені в процесі приватизації Закарпатської обласної орендної виробничо-комерційної фірми „Закарпатнафтопродукт” провести інвентаризацію майна, що не увійшло до статутного фонду але перебуває на його балансі, однак відповіді не отримав. Актом перевірки утримання, зберігання та використання державного майна від 06.07.2004 року зафіксовано відсутність у дочірнього підприємства відповідача паливно-мастильних матеріалів у зазначених вище кількостях, що дає підстави позивачу, який виступає органом управління державним майном, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, вважати право державної власності порушеним та оспореним іншою особою, зокрема відповідачем.
У представленому відзиві та доповненнях до відзиву відповідач позовні вимоги заперечив з мотивів відсутності у нього вказаного майна, оскільки відсутні належні докази виконання розпорядження Представника Президента України по Закарпатській області від 24.02.1993р. № 11-рт та закладки до недоторканого запасу вказаних нафтопродуктів. Акти оцінки майна, на які посилається позивач не можуть бути доказами фактичної наявності майна, оскільки містять лише висновки про вартість майна та підтверджують виконані процедури з оцінки майна. Створення та зберігання мобілізаційного запасу регулюється спеціальним законодавством (в тому числі і на момент прийняття розпорядження Представника Президента України по Закарпатській області від 24.02.1993р. № 11-рт), жодних доказів дотримання якого позивачем не представлено. Протоколи засідань інвентаризаційної комісії та акти інвентаризації не можуть бути належними доказами як фактичної наявності нафтопродуктів так і правомірності визначення позивачем марки спірного бензину.
Представник прокуратури Львівської області в судових засіданнях позовні вимоги підтримав.
Дослідивши всі обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Виходячи із приписів ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Предметом спору у даній справі є матеріально правова вимога про визнання за державою права власності на 480 тон бензину та 200 тон дизпалива, з тих підстав, що ці нафтопродукти під час приватизації Ужгородської фірми „Закарпатнафтопродукт” належали державі, не були включено до переліку майна, яке підлягало приватизації, і в процесі приватизації не увійшли до статутних фондів ВАТ „Закарпатнафтопродукт-Ужгород” та ВАТ „Закарпатнафтопродукт –Хуст”, правонаступником яких є ВАТ „Концерн „Галнафтогаз”
Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред‘явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.
Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує про відсутність вказаного майна у нього на час розгляду справи, оскільки відсутні будь-які докази створення за рахунок державних коштів в процесі діяльності державного підприємства недоторканого запасу паливно-мастильних матеріалів, який складався з 480 тон бензину та 200 тон дизпалива, тобто не доведено фактичного існування будь-коли об‘єкту права власності, на який позивач просить визнати право державної власності.
Виходячи із приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
В силу ст. 34 ГПК належними та допустимими доказами, які приймає суд, є ті докази, які мають значення для справи.
Позивачем не представлено жодних доказів наявності у відповідача на момент звернення до суду паливно-мастильних матеріалів у кількості 480 тон бензину та 200 тон дизпалива, не подано суду жодного звіту відповідача про збереження нафтопродуктів, не подано щорічних актів інвентаризації нафтопродуктів.
Акти інвентаризації, які на думку позивача, підтверджують наявність майна у правопопередника відповідача (які останнім заперечуються з мотивів їх невідповідності чинному законодавству), складені в 1997 році. Інших доказів, які б свідчили про наявність майна, позивачем не представлено.
Позов про визнання права власності на майно, поданий щодо майна (речі), докази існування якого на момент розгляду справи в господарському суді відсутні, не може бути задоволений.
Вказане не виключає можливості звернення позивача (за наявності відповідних правових підстав та належних доказів) з позовом до відповідача про стягнення з нього шкоди та застосування інших видів відповідальності, спричиненої втратою вказаного майна, визначених Законом України „Про державний матеріальний резерв”, до якого повинно було б належати спірне майно.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1, 12, 22, 29, 32, 33, 34, 36, 43, 49, 77, 82-85 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову Регіонального відділення Фонду державного майна по Закарпатській області до ВАТ „Концерн „Галнафтогаз” про визнання права державної власності на майно, а саме 480 тонн бензину марки А-80 та 200 тонн дизпалива відмовити повністю.
Суддя Манюк П.Т.