28.03.2013 року
Справа №232/1595/12
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.03.2013 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Борисюк І. Е.
за участю: секретаря Жовтун М. А.,
представника позивача ОСОБА_1,
відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1, що діє в інтересах на підставі довіреності ОСОБА_4, до ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на частку у спільній сумісній власності та визнання права власності у порядку спадкування за законом на спадкове майно, -
В С Т А Н О В И В:
До Вінницького міського суду Вінницької області звернулась ОСОБА_1, що діє в інтересах на підставі довіреності ОСОБА_4, до ОСОБА_5 та ОСОБА_2 про визнання права власності на частку у спільній сумісній власності та визнання права власності у порядку спадкування за законом на спадкове майно.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до повторного свідоцтва про одруження серії ІІ-АМ № 267647 від 26 липня 1984 року, виданого Маркушівською сільською радою Хмільницького району Вінницької області, 03 січня 1956 року ОСОБА_4 уклала шлюб з ОСОБА_6, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу 03 січня 1956 року було зроблено запис за № 1. Також, відповідно до довідки відділу реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області за № 4106-67 від 15 вересня 2005 року у позивача та ОСОБА_6, які були подружжям, 01 березня 1957 року народився син - ОСОБА_7, про що проведений відповідний запис за № 422 від 27 березня 1957 року. Крім сина, у позивача та ОСОБА_6 інших дітей не було. Відповідно до свідоцтва про смерть серії І-АМ № 121616, що видане відділом реєстрації актів громадянського стану Вінницької міської ради Вінницької області від 17 січня 2001 року, син позивача помер 15 січня 2001 року, про що в Книзі реєстрації актів про смерть 17 січня 2001 року зроблено запис за № 166. Відповідно до рішення апеляційного суду Вінницької області від 23 листопада 2009 року за позивачем та ОСОБА_6 визнано право власності на самочинно збудований жилий будинок з господарськими будівлями по вул. Шкільній, 17 у м. Вінниці. Відповідно до витягу про реєстрацію прав власності на нерухоме майно КП «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» за № 25071570 від 19 січня 2010 року, вказані права власності на зазначений будинок з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами, були зареєстровані 19 січня 2010 року за № 94476938 за позивачем та ОСОБА_6 на правах спільної сумісної власності. Крім того, відповідно до довідки за № 1364 від 25 жовтня 2012 року квартального комітету «Добробут» м. Вінниці, позивач проживала разом зі своїм покійним чоловіком - ОСОБА_6, за адресою: м. Вінниця, вул. Шкільна, 17, та вела з ним спільне господарство. За вказаною адресою більше ніхто не проживав. Позивач проживає за цією адресою і досі. Відповідно до свідоцтва про смерть серії 1-АМ № 179963, що видане відділом реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області від 15 вересня 2010 року, ОСОБА_6 помер 11 вересня 2010 року, про що в Книзі реєстрації смертей 15 вересня 2010 року зроблено відповідний актовий запис за № 2409. Тому, згідно з приписами ст. 60 СК України, на ? частку майна, а саме на ? жилого будинку з господарськими будівлями по вул. Шкільній, 17 у м. Вінниці, що складається із: житлового будинку - А, загальною площею 80,0 кв. м., сіней - а, площею 15 кв. м., веранди - а-1, площею 6,4 кв. м., сіней - а-2, площею 20,3 кв. м., прибудови - а-3, площею 44,7 кв. м., погреба із шиєю - п/а-3, ганка площею 2,3 кв. м., сараю В, площею 12,6 кв. м., убиральні - Г, душу - Д, сараю -Є, площею 12,1 кв. м, гаража - Е, площею 20,6 кв. м., огорожі № 1-3, що належало на праві спільної сумісної власності покійному ОСОБА_6, відкрилась спадщина. Так як, до своєї смерті ОСОБА_6 заповіт не склав, тому згідно до приписів ч. 2 ст. 1223 ЦК України у осіб визначених у ст. ст. 1261-1265 ЦК України виникло право спадкування за законом. Позивач відповідно до приписів ч. 3 ст. 1268 ЦК України прийняла спадщину і, крім того, вона подала відповідну заяву про прийняття спадщини у строки передбачені чинним законодавством України до Другої вінницької державної нотаріальної контори, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 20 березня 2012 року за № 436/02-31. Крім того, відповідно до довідки за № 24/01-16 від 10 січня 2012 року Другої вінницької державної нотаріальної контори, позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом через те, що в рішенні апеляційного суду Вінницької області від 23 листопада 2009 року за позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_6 до Вінницької міської ради про визнання права власності на самочинне будівництво, справа № 22-2748/2009 р., не виділена (визначена) частка ОСОБА_6, тому видати свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_6, який помер 11 вересня 2010 року, Друга вінницька державна нотаріальна контора не може, а тому рекомендує з цього питання звернутися до суду. У покійного сина позивача, були діти — онуки позивача: ОСОБА_5 та ОСОБА_8, але вони не бажають мирно вирішити питання щодо зазначеної спадщини, тому у відповідності до приписів ст. 3 ЦПК України, у позивача виникла необхідність для звернення до суду з метою визнання права власності на ? частку у спільній сумісній власності та визнання права власності у порядку спадкування за законом на спадкове майно. Відповідно до приписів ст. 60 СК України позивач має законне право на ? частку цього майна. Крім того, згідно приписів ч. 2 ст. 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними. Що стосується іншої ? частки цього майна, а саме на тієї частки майна, що є предметом спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_6, то позивач відповідно до приписів ст. 1261 та ст. 1266 ЦК України має право на спадкування за законом ? зазначеної частки і їй має належати ще ? зазначеного житлового будинку з господарськими будівлями.
Вище викладене й стало підставою для звернення до суду із вимогами про визнання за ОСОБА_4 права власності на ? частку спільної сумісної власності, яка належала ОСОБА_4 та ОСОБА_6 відповідно до рішення апеляційного суду Вінницької області від 23.11.2009 року про визнання за ними права власності на самочинно збудований жилий будинок з господарськими будівлями по вул. Шкільній, 17 у м. Вінниці та визнання за ОСОБА_4 права власності в порядку спадкування за законом на ? частку власності, що належала ОСОБА_6, а саме: ? частку жилого будинку з господарськими будівлями по вул. Шкільній, 17 у м. Вінниці.
В ході розгляду справи 27.02.2013 року, після отримання матеріалів спадкової справи № 320/2010 на майно померлого 11.09.2010 року ОСОБА_6, судом було залучено до участі в справі в якості співвідповідача ОСОБА_3.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, аргументуючи мотивами, викладеними в позовній заяві, та просила суд вимоги задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 та співвідповідач ОСОБА_3 позовні вимоги визнали і просили суд їх задовольнити.
Співвідповідач ОСОБА_5 в судове засідання повторно не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи. Заяви про розгляд справи у його відсутність не надав, причини неявки суду не повідомив. Тому, у відповідності до ч. 2 ст. 77 ЦПК України, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_5 в судове засідання не з’явився без поважних причин.
По справі встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
В судовому засіданні оглянуто і досліджено матеріали спадкової справи № 320/2010 на майно померлого 11.09.2010 року ОСОБА_6 (а.с. 48-66)
Згідно свідоцтва про смерть серії І-АМ № 179963, виданого відділом РАЦС Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, ОСОБА_6 помер 11.09.2010 року в м. Вінниці, про що в Книзі реєстрації смертей 15.09.2010 року зроблено відповідний актовий запис № 2409. (а.с. 51)
Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина, зокрема на житловий будинок з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами, розташований по вул. Шкільній, 17 в м. Вінниці.
В судовому засіданні оглянуто і досліджено матеріали інвентаризаційної справи № 19102 на об’єкт нерухомого майна, розташований по вул. Шкільній, 17 в м. Вінниці.
Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, житловий будинок з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами, розташований по вул. Шкільній, 17 в м. Вінниці належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на підставі рішення апеляційного суду Вінницької області від 23.11.2009 року. (а.с. 58-61, а.інв.сп. 52)
Другою вінницькою державною нотаріальною конторою позивачу було повідомлено, зокрема, про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки у спільній сумісній власності не визначено частки. (а.с. 65)
Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії ІІ-АМ № 267647, виданого повторно Маркушівською сільською радою Хмільницького району 26.07.1984 року, шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 було зареєстровано 03.01.1956 року, актовий запис № 1. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу – ОСОБА_6. (а.с. 10)
Відповідно до довідки, виданої квартальним комітетом мікрорайону «Добробут» № 1364 від 25.10.2012 року, ОСОБА_4 проживала до смерті із своїм чоловіком ОСОБА_6, який помер 11.09.2010 року, і проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Також зазначено, що з ними ніхто не проживав і до цього часу не проживає. (а.с. 14)
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Право власності на спірне майно визнано за позивачем та її померлим чоловіком – ОСОБА_6 рішенням апеляційного суду Вінницької області від 23.11.2009 року.
Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, відповідно право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Так позивач та ОСОБА_6 зареєстрували право спільної сумісної власності на житловий будинок з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами, розташований по вул. Шкільній, 17 в м. Вінниці 19.01.2010 року.
Згідно ч. 2 ст. 355 ЦК України, майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно ч. 1 ст. 61 СК України об’єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Враховуючи вище викладене, суд прийшов до висновку, що житловий будинок з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами, розташований по вул. Шкільній, 17 в м. Вінниці є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_6, оскільки набутий ними за час шлюбу. Дана обставина встановлена рішенням апеляційного суду Вінницької області від 23.11.2009 року, та не заперечувалась сторонами по справі, а тому не потребує доказування відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 61 ЦПК України.
За правилами ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Згідно ч. 1 ст. 71 СК України якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.
Також, згідно ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно ч. 1 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Поняття права власності визначено ст. 316 ЦК України, згідно якої правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, а у відповідності до ст. 317 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Судом встановлено, що згоди щодо поділу майна, що є спільною сумісною власностю подружжя між ними не було досягнуто, шлюбний договір не укладався, а тому частки майна, що є спільною сумісною власністю дружини та чоловіка є рівними. Отже, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6 належить по ? частці в спільній сумісній власності - житловому будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами, розташованому по вул. Шкільній, 17 в м. Вінниці.
Враховуючи вище зазначене судом встановлено, що після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина, зокрема, на ? частку житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами, розташованого по вул. Шкільній, 17 в м. Вінниці.
Нормами ст. ст. 1217, 1218, 1223 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 -1265 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Згідно ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Судом встановлено, що померлим ОСОБА_6 заповіт не складався, що підтверджується матеріалами спадкової справи.
Згідно ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Оскільки позивач є тою з подружжя, що пережила померлого, тому відповідно до ст. 1261 ЦК України, має право на спадкування за законом у першу чергу.
Як вбачається з матеріалів спадкової справи № 320/2010 до Другої вінницької державної нотаріальної контори для прийняття спадщини, також, звернулись ОСОБА_5 та ОСОБА_2, які є онуками померлого. (а.с. 54 (зворот)) ОСОБА_3 було пропущено строк звернення на прийняття спадщини, а тому нотаріальною конторою йому було роз’яснено право звернутись до суду про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.(а.с. 55) Однак, як повідомив в судовому засіданні ОСОБА_3, судом не визначався додатковий строк для прийняття ним спадщини.
Згідно ч. 1 ст. 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.
В судовому засіданні встановлено, що батько відповідачів - ОСОБА_5 та ОСОБА_2 – ОСОБА_7 помер 15.01.2001 року в м. Києві, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 17.01.2001 року і не заперечувалась сторонами по справі. (а.с. 12)
Отже, відповідачі - ОСОБА_5 та ОСОБА_2, оскільки їх батько був сином спадкодавця, що підтверджується довідкою міського відділу РАЦС № 4106-67 від 15.09.2005 року, також мають право на спадкування за законом у першу чергу. (а.с. 11)
Згідно ч. 5 ст. 1266 ЦК України якщо спадкування за правом представлення здійснюється кількома особами, частка їхнього померлого родича ділиться між ними порівну.
Враховуючи вище викладене суд приходить до висновку про визнання права власності за ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом на ? частку спадкового майна, а саме: ? частку житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами, розташованого по вул. Шкільній, 17 в м. Вінниці, що належала ОСОБА_6
Відповідно до ст. ст. 1268, 1296 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Але, це положення закону треба сприймати у контексті статусу спадкоємця у певні проміжки часу, оскільки редакція даної норми має широкий зміст. Якщо особи не можуть довести свої права на спадщину, то відповідні факти, з якими пов’язується виникнення права на спадкування, встановлюються судом.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Стаття 16 ЦК України встановлює, що одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів особи є визнання права.
Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Предмет судового розгляду формується позовною заявою, в якій вказується вимога позивача. Суд в силу принципу диспозитивності (ст. 11 ЦПК України) не може вийти за межі позовних вимог. Суд не може з власної ініціативи виходити за межі позову, оскільки норми матеріального права не повинні суперечити нормам процесуального права, якими суд керується при вирішенні спору (ст. 2 ЦПК України).
Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України, відповідно до ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, враховуючи визнання відповідачами позовних вимог, суд прийшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню.
Враховуючи вище викладене, а також ст. 16 ЦК України, згідно якої суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, суд приходить до висновку, що в даному випадку існують підстави та необхідність для захисту прав позивача шляхом визнання за ОСОБА_4 права власності на ? частку в спільній сумісній власності, яка належала ОСОБА_4 та ОСОБА_6 відповідно до рішення апеляційного суду Вінницької області від 23.11.2009 року по справі про визнання за ними права власності на самочинно збудований жилий будинок з господарськими будівлями по вул. Шкільній, 17 в м. Вінниці, що відповідно до технічного паспорту, виготовленого 12 березня 2008 року, який є невід’ємною частиною цього рішення та складається з: житлового будинку – А, загальною площею 80,0 кв.м., сіней – а, площею 15 кв.м., веранди – а-1, площею 6, 4 кв.м., сіней – а-2, площею 20, 3 кв.м., прибудови – а-3, площею 44, 7 кв.м., погреба із шиєю – п/а-3, ганка площею 2, 3 кв.м., сараю В, площею 12,6 кв.м., убиральні – Г, душу – Д, сараю – Є, площею 12, 1 кв.м., гаража – Е, площею 20,6 кв.м., огорожі № 1-3. Також, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання за ОСОБА_4 права власності в порядку спадкування за законом на ? частку власності, що належала ОСОБА_6, а саме на ? частку жилого будинку з господарськими будівлями по вул. Шкільній, 17 в м. Вінниці, що складається з: житлового будинку – А, загальною площею 80,0 кв.м., сіней – а, площею 15 кв.м., веранди – а-1, площею 6, 4 кв.м., сіней – а-2, площею 20, 3 кв.м., прибудови – а-3, площею 44, 7 кв.м., погреба із шиєю – п/а-3, ганка площею 2, 3 кв.м., сараю В, площею 12,6 кв.м., убиральні – Г, душу – Д, сараю – Є, площею 12, 1 кв.м., гаража – Е, площею 20,6 кв.м., огорожі № 1-3.
Враховуючи клопотання представника позивача про залишення судових витрат за позивачем, суд прийшов до висновку про можливе залишити судові витрати за позивачем.
Відповідно до наведеного вище та керуючись Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 15, 16, 316, 317, 319, 328, ч. 2 ст. 355, ч. 3 ст. 368, ч. 1 ст. 369, ч. 1 та ч. 2 ст. 372, ст.ст. 1217, 1218, ч. 2 ст. 1220, ч. 1 ст. 1222, ст.ст. 1223, 1258, 1261, 1266, 1268, 1296 ЦК України, ст. 60, ч. 1 ст. 61, ст. 63, ч. 1 ст. 69, ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71 СК України, ч. 1 ст. 3, ст.ст. 10, 11, 57-60, ч. 1 та ч. 3 ст. 61, ч. 2 ст. 77, ст.ст. 179, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд –
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_4 право власності на ? частку в спільній сумісній власності, яка належала ОСОБА_4 та ОСОБА_6 відповідно до рішення апеляційного суду Вінницької області від 23.11.2009 року по справі про визнання за ними права власності на самочинно збудований жилий будинок з господарськими будівлями по вул. Шкільній, 17 в м. Вінниці, що відповідно до технічного паспорту, виготовленого 12 березня 2008 року, який є невід’ємною частиною цього рішення та складається з: житлового будинку – А, загальною площею 80,0 кв.м., сіней – а, площею 15 кв.м., веранди – а-1, площею 6, 4 кв.м., сіней – а-2, площею 20, 3 кв.м., прибудови – а-3, площею 44, 7 кв.м., погреба із шиєю – п/а-3, ганка площею 2, 3 кв.м., сараю В, площею 12,6 кв.м., убиральні – Г, душу – Д, сараю – Є, площею 12, 1 кв.м., гаража – Е, площею 20,6 кв.м., огорожі № 1-3.
Визнати за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за законом на ? частку власності, що належала ОСОБА_6, а саме на ? частку жилого будинку з господарськими будівлями по вул. Шкільній, 17 в м. Вінниці, що складається з: житлового будинку – А, загальною площею 80,0 кв.м., сіней – а, площею 15 кв.м., веранди – а-1, площею 6, 4 кв.м., сіней – а-2, площею 20, 3 кв.м., прибудови – а-3, площею 44, 7 кв.м., погреба із шиєю – п/а-3, ганка площею 2, 3 кв.м., сараю В, площею 12,6 кв.м., убиральні – Г, душу – Д, сараю – Є, площею 12, 1 кв.м., гаража – Е, площею 20,6 кв.м., огорожі № 1-3.
Судові витрати залишити за ОСОБА_4.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: