Справа № 2-3919/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2013 року м. Краснодон

Краснодонський міськрайонний суд Луганської області у складі: головуючого судді Лукінової М.В., при секретарі Горпинченко М.Ю., у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Краснодон, розглянувши цивільну справу за уточненою позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи на боці відповідача, яка не заявляє самостійних вимог - Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальних та моральних збитків, завданих дорожньо-транспортною пригодою, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася до суду з позовом, який у процесі розгляду справи був нею уточнений, в обґрунтування якого вказала, що 18.03.2011 року, приблизно о 19 годин 20 хвилин вона поверталася з роботи. В районі пішохідного переходу біля магазину «Електрон» м. Краснодону відповідач ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «ДЕУ НЕКСИЯ», номерний знак НОМЕР_1, порушивши правила дорожнього руху, скоїв наїзд на позивача, чим завдав їй тілесні ушкодження. За скоєння цього злочину відповідач був притягнутий до кримінальної відповідальності, від якої був звільнений постановою Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 09.09.2011 року. У зв'язку з завданими тілесними ушкодження позивач була госпіталізована у травматологічне відділення Краснодонської ЦМЛ, де перебувала на стаціонарному лікуванні з 18.03.2011 року по 01.04.2011 року, з 01.06.2011 року по 14.06.2011 року та з 14.06.2011 року по 22.08.2011 року перебувала на амбулаторному лікуванні. У зв'язку з цими обставинами, позивач втратила заробітну плату за вказаний період, купувала ліки, витрачала кошти на проїзд. Крім того, при наїзді на неї автомобіля відповідача, прийшли у непридатність усі речі, що були на ній одягнуті. За первинним розрахунком позивача, матеріальна шкода, завдана їй відповідачем, з урахуванням часткового відшкодування, складала 17 129 грн. Згодом позивач уточнила суму матеріальної шкоди з урахуванням додаткових витрат на лікування, визначивши її у розмірі 19 347 грн. Також, позивач вважає, що відповідачем завдано їй і моральну шкоду, яка полягає у тому, що через ушкодження обличчя їй необхідна операція, у ногу вставлена «спиця». Позивач проживала з неповнолітнім сином, а після аварії її забрала до себе мати, оскільки позивач не може самостійно доглядати за собою та дитиною. Порушився звичайний ритм її життя, вона не змогла посадити та обробити город, приносить додатковий клопіт матері. Вона постійно відчуває фізичні страждання з приводу завданих їй тілесних ушкоджень. Попереду у неї ще декілька операцій. У первісному позові позивач оцінила моральну шкоду у 100 000 грн. Уточнивши позовні вимоги, позивач просила стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 5000 грн. Частину позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 матеріальної шкоди просила залишити без розгляду.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 наполягала на задоволенні уточненого позову, просила його задовольнити.

Представник позивача за довіреністю ОСОБА_3 підтримав уточнені позовні вимоги ОСОБА_1

Ухвалою від 02.03.2012 року в порядку ст. 132 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) було доручено компетентному суду Російської Федерації вручити копії документів та провести допит відповідача ОСОБА_2 На даний час до суду надійшло виконане судове доручення. В протоколі Донецього міського суду Ростовської області від 13.06.2012 року зазначено, що відповідач з позовними вимогами ОСОБА_1 не згоден, додає відповідні письмові пояснення. На розгляд справи за його відсутності згоден, просить розглянути справу за участі його представника ОСОБА_4

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_4 визнав уточнені позовні вимоги позивача у повному обсязі.

Представник третьої особи Моторного (транспортного) страхового бюро України Сопельніков Д.О. не заперечував проти задоволення уточненного позову ОСОБА_1

Дослідивши письмові матеріали справи, вислухавши думку сторін, третьої особи, суд вважає уточнені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18.03.2011 року, приблизно о 19 годин 20 хвилин відповідач ОСОБА_2, який має водійське посвідчення 61 ОР 628 295 (а.с. 6, 30), керував автомобілем марки «ДЕУ НЕКСИЯ», номерний знак НОМЕР_1, що належить йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 (а.с. 6, 30). При русі біля магазину «Електрон» м. Краснодону, порушивши правила дорожнього руху, ОСОБА_2 скоїв наїзд на позивача ОСОБА_1, у результаті чого остання отримала тілесні ушкодження, які відносяться до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень. Дані обставини вбачаються з постанови Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 09.09.2011 року, якою ОСОБА_2 було звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. «г» ст. 1, ст. 6 Закону України «Про амністію» від 08.07.2011 року (а.с. 5).

В порядку ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, суд не оговорює питання вини відповідача, яка встановлена вказаною постановою, що набрала законної сили, і вирішує питання щодо розміру відшкодування.

Так, з доданих до матеріалів справи листів непрацездатності та епікризів вбачається, що позивач 18.03.2011 року, тобто у день дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП), була госпіталізована у травматологічне відділення КУ «Краснодонська міська лікарня», де перебувала на стаціонарному лікуванні з 18.03.2011 року по 01.04.2011 року з діагнозом закрита черепно - мозкова травма, струс головного мозку, закритий фрагментарний перелом правої гомілки зі зміщенням, стан після МОС, закритий перелом нижньої щелепи, забита рана обличчя, ВГС по кардиальному типу; у цей період позивачеві було здійснено ряд операцій (проведення спиці Киршнера, первинна хірургічна обробка обличчя, з/репозиція з фіксацією блокуючим штифтом); з 01.06.2011 року по 14.06.2011 року позивач перебувала на стаціонарному лікування з діагнозом закритий фрагментарний МОС перелом кісток правої гомілки у стадії консолідації, та їй була проведена чергова операція - видалення шурупа з правої гомілки; з 14.06.2011 року по 22.08.2011 року позивач перебувала на амбулаторному лікуванні (а.с. 10 - 16, 41, 42).

Згідно з наданими позивачем чеками, вона витратила на лікування 16 418 грн. (а.с. 18, 19, 33-38). Згодом позивачем було надано додаткові чеки та квитанції про придбання ліків, проїзд, консультації лікарів на суму 2 218 грн. (а.с. 93-95).

Згідно з довідкою ПП «Еліт», яку видав ФОП ОСОБА_6, позивач здійснила 60 замовлень таксі для поїздок з 10 кварталу, м. Краснодону до КУ «Краснодонська ЦМЛ» на загальну суму 1500 грн. (а.с. 24, 43-45). Адреса фактичного проживання позивача за довідкою Квартального комітету від 28.12.2011 р. - АДРЕСА_1 (а.с. 4).

З актів закупки від 11.01.2011 року, 20.12.2011 року, 02.02.2011 року, 09.03.2011 року вбачається, що позивачем були придбані речі на ДП «Краснодонський ринок» на загальну суму 4040 грн. (а.с. 20-23).

У трудовій книжці позивача останнім місцем її роботи зазначене ПАТ «Банк «Руский Стандарт», де вона з 27.08.2010 року працювала на посаді фахівця по залученню клієнтів відділу комерційного розвитку (а.с. 7-9). З довідки про доходи вбачається, що за період з 01.09.2010 року по 28.02.2011 року дохід позивача склав 10 430,71 грн. (а.с. 40).

З довідки товариства «Родничок» вбачається, що позивач через хворобу з липня 2011 року не здійснювала догляд за земельною ділянкою, яка закріплена за нею, та яка розташована на території Верхньошевирівської сільської ради (а.с. 39).

Дослідивши обставини справи, суд приходить до висновку, що відносини, які виникли між сторонами у даній справі, врегульовані наступними нормами діючого законодавства України.

Правилами частин 1 та 2 ст. 22 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частинами 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної

особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У судовому засіданні ОСОБА_1 просила залишити без розгляду частину позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 матеріальної шкоди у розмірі 19 347 грн, про що надала відповідну заяву (а.с.114). Представник позивача за довіреністю ОСОБА_3 підтримав думку позивача та пояснив суду, що на даний час вона звернулася до Моторного (транспортного) страхового бюро України щодо отримання страхової виплати у відшкодування спричиненої матеріальної шкоди.

Так, з матеріалів справи вбачається, що на час зазначеної ДТП цивільно - правова відповідальність відповідача була застрахована в ТОВ «Росгосстрах» та він мав карту міжнародного страхування відповідальності власників транспортних засобів - «Зелена картка» (Green Card), про що відповідачем було повідомлено у письмових поясненнях та що підтверджується відповідним полісом і квитанцією (а.с. 31, 32, 79).

За листом Моторного (транспортного) страхового бюро України від 25.02.2013 року № 8134830, який був адресований позивачеві (а.с. 112-113), за зверненням останньої у бюро сформовано справу з реєстраційним номером 13-RUS-UA-13/5808. Чинним законодавством встановлені наступні розміри страхових сум, в межах яких бюро здійснює регламентні виплати: 50 000 грн. - у випадку заподіяння шкоди майну потерпілих; 100 000 грн. - у випадку заподіяння шкоди життю і здоров'ю потерпілих. У цьому листі також роз'яснено, що для відшкодування шкоди позивачеві необхідно звернутися до МТСБУ, надавши відповідні документи.

Відповідно до вимог ст. 1194 ЦК України відповідач, як особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, повинен був відшкодувати позивачеві майнову шкоду лише у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування), тобто, різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України регулює Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 № 1961-IV (надалі - Закон № 1961-IV).

Так, відповідно до ст. 5 Закону № 1961-IV об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

У відповідності з п. 22.1 ст. 22 Закону № 1961-IV у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, відшкодовує Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ) у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, у встановленому цим Законом порядку .

Відповідно до п. 40.1 ст. 40 Закону № 1961-IV МТСБУ є гарантом відшкодування шкоди на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", заподіяної власниками та/або користувачами транспортних засобів, якщо такі власники та/або користувачі надали іноземним компетентним органам страховий сертифікат "Зелена картка", виданий від імені страховиків - членів МТСБУ; на території України, заподіяної

водіями - нерезидентами, на умовах та в обсягах, встановлених законодавством про

обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності та принципами взаємного врегулювання шкоди на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", за інших обставин, визначених чинним законодавством про цивільно-правову відповідальність.

Згідно з п. 41.2 ст. 41 Закону № 1961-IV МТСБУ за рахунок коштів фонду страхових гарантій відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: транспортним засобом, зареєстрованим в іншій країні, щодо якого був виданий іноземний страховий сертифікат "Зелена картка", що діяв на день дорожньо-транспортної пригоди на території України. Така регламентна виплата здійснюється на умовах та в обсягах, встановлених законодавством про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та принципами взаємного врегулювання шкоди на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка".

Відповідно до частин 1, 2 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо позивач подав заяву про залишення позову без розгляду.

Таким чином, в порядку, встановленому зазначеними нормами Цивільного процесуального кодексу України, суд залишає без розгляду частину уточнених позовних вимог позивача про стягнення з ОСОБА_2 матеріальної шкоди у розмірі 19 347 грн. Одночасно з тим суд роз'яснює, що в разі неотримання страхового відшкодування з будь-яких причин, тощо, тобто після усунення умов, що були підставою для залишення даної частини позовних вимог без розгляду, позивач має право звернутися до суду повторно в порядку, встановленому нормами Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до уточнених вимог позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 5000 грн. суд зазначає наступне.

Обґрунтовуючи завдану моральну шкоду, у позовній заяві позивач зазначила, що вона є молодою жінкою, через ушкодження обличчя їй необхідна операція, у ногу вставлена «спиця». Раніше позивач проживала з неповнолітнім сином. Після аварії її забрала до себе мати, оскільки позивач не може самостійно доглядати за собою та дитиною. Порушився звичайний ритм її життя, вона не змогла посадити та обробити город, приносить додатковий клопіт матері. Вона постійно відчуває фізичні страждання з приводу завданих їй тілесних ушкоджень. Попереду у неї ще декілька операцій. В порядку ст. ст. 57-60 ЦПК України у підтвердження зазначених обставин позивач надала суду належні та допустимі докази.

За положеннями ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її

завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, яким є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання тощо, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частини 1 та 2 ст. 1187 ЦК України).

Під час розгляду справи встановлено, що моральна шкода, яку зазнала позивач, завдана їй внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, здійсненої джерелом підвищеної небезпеки. Вина відповідача у скоєнні вказаної ДТП встановлена рішенням суду, яке набрало законної сили та не заперечувалася відповідачем у його письмових поясненнях. Наявність вини відповідача не заперечувалася в судовому засіданні і його представником ОСОБА_4, який погодився з виплатою позивачу моральної шкоди у розмірі 5000 гривень, про що попередньо домовився з відповідачем. На думку відповідача, виплату даної суми він має намір здійснити після отримання рішення суду.

Враховуючи глибину, характер та обсяг моральних страждань позивача, які полягають у фізичному болі, якого вона зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також, у душевних стражданнях, яких вона відчуває у зв'язку із пошкодженням її майна та вимушеним порушенням нормального укладу її життя, необхідності докладання для його організації додаткових зусиль, ступінь вини відповідача, вимоги розумності, виваженості та справедливості, що також узгоджується з роз'ясненнями, які містяться у п. п. 4,5 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" N 4 від 31.03.1995 року (із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного суду від 25.05.2001 р. та від 27.02.2009 р.), суд приходить до висновку про необхідність задоволення даної уточненої вимоги позивача та стягнення з відповідача моральної шкоди у сумі 5 000 грн., яку вважає відповідною вищенаведеним нормам діючого законодавства України.

В порядку п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011р. №3674-VI позивач звільнена від сплати судового збору.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає судовий збір у розмірі 107,30 грн. в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 5-11, 57-60, ст. 61, 88, 209, п.5 ч.1 ст.207, 212-215, 292 Цивільного процесуального кодексу України, ч. 1, 2 ст. 22, ст. 23, ч. 1, 2 ст. 1166, 1167, ч. 1, 2 ст. 1187, 1194 Цивільного кодексу України, Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 № 1961-IV, Постановою Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31.03.1995 р. із змінами і доповненнями, суд, -

в и р і ш и в:

Уточнену позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи на боці відповідача, яка не заявляє самостійних вимог -Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальних та моральних збитків, завданих дорожньо-транспортною пригодою - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5000 ( п'ять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в розмірі у розмірі 107 (сто сім) гривень 30 копійок.

Іншу частину уточнених позовних вимог - залишити без розгляду.

Вступна та резолютивна частини рішення ухвалені у нарадчий кімнаті та проголошені у судовому засіданні 27 березня 2013 року. Повний текст рішення складено 02 квітня 2013 року.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області протягом десяти днів з дня його проголошення через Краснодонський міськрайонний суд Луганської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий: М.В. Лукінова