Справа № 344/678/13- ц
Провадження № 2/344/2249/13
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 березня 2013 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
в складі: головуючої - судді Польської М.В.
при секретарі c/з Дзюбак Х.Б.,
з участю позивача ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 до Державного підприємства «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод», Первинної профспілкової організації Державного підприємства МО «63-го котельно-зварювального заводу», ОСОБА_7 про визнання недійсним протоколу №5 від 06.09.2010р. та стягнення моральної шкоди з первинної профспілкової організації Державного підприємства Міністерства оборони України «63 котельно-зварювальний завод» по 30000 грн. кожному позивачу, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 звернулися в суд з позовом до Державного підприємства «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод», Первинної профспілкової організації Державного підприємства МО «63-го котельно-зварювального заводу», ОСОБА_7 про визнання недійсним протоколу №5 від 06.09.2010р. та стягнення з відповідачів в солідарному порядку моральної шкоди в розмірі 30000 грн. кожному.
У позовній заяві зазначено, що 30.08.1993 року сім'ї позивачів в складі 4-х чоловік видано ордер на право зайняття кімнат АДРЕСА_1, а 31.03.1995р. було видано ордер на кімнати 5-6 цього гуртожитку. Внаслідок реконструкції було змінено нумерацію кімнат. На даний час сім'я ОСОБА_5 проживає на АДРЕСА_2 Згідно протоколу №5 від 06.09.2010р. членами профкому затверджено список квартиронаймачів гуртожитку, а саме ОСОБА_5 розприділено кімнати АДРЕСА_3 квартиронаймачу ОСОБА_7 - кімната АДРЕСА_4. Позивачі зазначають, що відповідачами ігноруються і не виконуються рішення судів, якими встановлено право позивачів на проживання в квартирі АДРЕСА_4 Вважають, що такою протиправною поведінкою відповідачів, їм спричинено моральну шкоду, яку оцінюють в розмірі 30000 грн. кожному.
Ухвалою суду від 29.03.2013 року було закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 до Державного підприємства «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод», первинної профспілкової організації Державного підприємства Міністерства оборони України «63 котельно-зварювальний завод» про визнання недійсним протоколу профспілкового комітету та адміністрації Державного підприємства Міністерства оборони України «63 котельно-зварювальний завод» №5 від 06.09.2010 р. і стягнення моральної шкоди, в частині позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди по 30000 грн. кожному позивачу з Державного підприємства «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод».
В судовому засіданні позивач ОСОБА_2, яка представляє також інтереси позивача 1 та позивача 3, та представник позивача 2 вимоги поданої ними позовної заяви підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити.
Представник відповідача 1 позов не визнав, вважає його не обґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення.
Відповідач 2 - первинна профспілкової організації Державного підприємства Міністерства оборони України «63 котельно-зварювальний завод» та третя особа ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилися, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили.
Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши докази, які надані сторонами на обґрунтування позовних вимог, з'ясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 підлягають до задоволення частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що 30.08.1993 року сім'ї позивачів в складі 4-х чоловік видано ордер №43 на право зайняття кімнат АДРЕСА_1 а 31.03.1995р. було видано ордер №79 на право зайняття кімнати 5-6 площею 36.3 м.кв. цього гуртожитку, де прописаний ОСОБА_5 з сім'єю з 1995 року. Вказане житло надавалось сім'ї ОСОБА_5 в зв'язку з трудовими відносинами з Державним підприємством МОУ «63-го котельно-зварювального заводу», які тривали з 1979 р. по 2001 р. Рішеннями Івано-Франківського міськвиконкому №131 від 20.04.2004р., зі змінами №222 від 22.06.2004 року Державному підприємству МОУ «63-го котельно-зварювального заводу» дано дозвіл на переобладнання приміщень гуртожитку по АДРЕСА_1. Вказані обставини встановлені рішеннями: Івано-Франківського міського суду від 28.11.2008р. (а.с.11-12), залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 10.02.2009р. (а.с13-14), Івано-Франківського міського суду від 25.01.2010 р. (а.с.7-8), залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 01.02.2012р.(а.с.9-10), залишених без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (а.с. 34).
Внаслідок реконструкції було змінено нумерацію кімнат. На даний час сім'я ОСОБА_5 проживає на АДРЕСА_2
Рішенням спільного засідання адміністрації та профкому протоколом від 23.10.2006р. (п.2) займані ОСОБА_5 з сім'єю, були розподілені сім'ї ОСОБА_7 Дане рішення спільного засідання адміністрації та профкому протоколом від 23.10.2006р. визнане недійсним рішеннями Івано-Франківського міського суду від 28.11.2008р. (а.с.11-12) залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 10.02.2009р. (а.с13-14)., що має преюдиційне значення для даного спору.
Протоколом №68 від 16.02.2009 року профкому та адміністрації Державного підприємства МОУ «63-го котельно-зварювального заводу» надано сім'ї ОСОБА_5 житлове приміщення АДРЕСА_5 гуртожитку заг.площею 44.1 м.кв. та надання сім'ї ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_4, визнано недійсним згідно рішення Івано-Франківського суду від 29.11.2012 року (а.с.18).
Згідно протоколу №5 від 06.09.2010р. членами профкому затверджено список квартиронаймачів гуртожитку, згідно нумерації затвердженої на профкомі 01.09.2010р., а саме ОСОБА_5 розподілено кімнати 301-303 на 3-му поверсі заг.площею 35.2 м.кв., квартиронаймачу ОСОБА_7 - кімната АДРЕСА_4 заг.площею 84.6 м.кв.(а.с.19).
Суд звертає увагу на те, що оспорюваний протокол №5 від 06.09.2010р. профкому, прийнято після ухваленого рішення Івано-Франківського міського суду від 25.01.2010 р., яким зобов'язано Державне підприємство МОУ «63-го котельно-зварювального заводу» усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 житловими кімнатами на 9-му поверсі, що складають квартиру АДРЕСА_4 а також рішення Івано-Франківського міського суду від 28.11.2008р., що набрало законної сили 10.02.2009р., яким скасовано протокол від 23.10.2006 року в частині включення в список кандидата на отримання квартири АДРЕСА_4 ОСОБА_7
Суд погоджується з доводами позивачів, що відповідачами ігноруються і не виконуються рішення судів, якими встановлено право позивачів на проживання в квартирі АДРЕСА_4, виходячи з наступного.
За вимогами ст.9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Згідно положення житлового законодавства, а саме положення ст.129 ЖК України та п.10 р.ІІ Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986р. №208, єдиною підставою для вселення в гуртожиток є спеціальний ордер, що видається адміністрацією підприємства, установи, організації на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку.
Відповідно до п.19 цього ж Примірного положення мешканцям гуртожитку забороняється самовільно переселятися з одного приміщення в інше.
Переселення в разі необхідності громадян з одного жилого приміщення в інше в даному гуртожитку провадиться за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації та профспілкового комітету і комітету комсомолу з видачею нового ордера. А згідно п.41 з гуртожитку без надання іншого жилого приміщення не може бути виселено осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм жилу площу в гуртожитку, не менш як десять років.
Відповідачами: Державним підприємством «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод» та Первинною профспілковою організацією Державного підприємства МОУ «63-го котельно-зварювального заводу» не доведено необхідність переселення сім'ї ОСОБА_5 з займаного ними з 1995 року приміщення, а саме кімната АДРЕСА_4 заг.площею 84.6 м.кв.
Оскільки рішення профкому, зафіксованого протоколом, є незаконним, тому суд приходить до висновку, з врахуванням чинних вищезазначених рішень судів, що протокол №5 від 06.09.2010р. профкому слід визнати недійсним.
Позивачі вважають, що такою протиправною поведінкою відповідачів, їм спричинено моральну шкоду, яку оцінюють в розмірі 30000 грн. кожному.
Щодо даної позовної вимоги, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода, зокрема, полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з ушкодженням її здоров'я. Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України ( п.3,9) N 4 від 31.03.95 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, в моральних переживаннях у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї або членів її сім'ї, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Приймаючи рішення про відшкодування моральної шкоди, суд також враховує вимоги ст.23 ЦК України, зокрема те, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, рішенням Івано-Франківського міського суду від 09.04.2012 року з Профспілкової організації Автомобільного транспорту шосейних доріг ДП МО України «63 котельно-зварювальний завод» на користь позивачів було стягнуто, в тому числі моральну шкоду на користь ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2 в розмірі 5000 грн. кожному, а також відмовлено в стягненні моральної шкоди з відповідачів - Державного підприємства Міністерства оборони України «63 котельно-зварювальний завод» та профкому Державного підприємства Міністерства оборони України «63 котельно-зварювальний завод».
Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 17.07.2012 року рішення Івано-Франківського міського суду від 09.04.2012 року було скасовано та ухвалено нове рішення. Стягнуто з Державного підприємства МОУ «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод» на користь ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 в тому числі моральну шкоду в розмірі 5000 грн. кожному.
Ухвалюючи рішення від 17.07.2012 року Апеляційний суд зазначив, що відповідно до ст..1,2 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» профспілка - це добровільна неприбуткова громадська організація, що об'єднає громадян спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання). Професійні спілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки. Суд прийшов до висновку, що оскільки профспілкова організація ДП МО України «63 котельно-зварювальний завод» є неприбутковою, а тому обов'язок по відшкодуванню шкоди не може покладатися на дану профспілку.
Таким чином, набрало законної сили рішення суду від 17.07.2012 року, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав - стягнення моральної шкоди за моральні страждання, спричинені необхідністю захисту порушених прав протягом останніх п'яти років та знищенням і пошкодженням майна позивачів з Державного підприємства Міністерства оборони України «63 котельно-зварювальний завод», а в задоволенні позовних вимог до профспілкової організації ДП МО України «63 котельно-зварювальний завод» відмовлено.
Тому, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди по 30000 грн. кожному позивачу з профспілкової організації ДП МО України «63 котельно-зварювальний завод» слід відмовити.
Відповідно до вимог ст.10 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами та іншими учасниками процесу доказів.
Згідно ч.1 ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На підставі наведеного, відповідно до ст. ст. 15 ЦК України, ст.9, 129 ЖК України керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Позов задовольнити частково.
Визнати недійсним протокол профкому та адміністрації Державного підприємства МОУ «63-го котельно-зварювального заводу» №5 від 06.09.2010р. в частині затвердження списку квартиронаймачів згідно затвердженої нумерації затвердженої на профкомі 01.09.2010р., яким ОСОБА_5 розподілено кімнати 301-303 на 3-му поверсі заг.площею 35.2 м.кв., квартиронаймачу ОСОБА_7 - кімната АДРЕСА_4 заг.площею 84.6 м.кв.
Стягнути з Державного підприємства «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод» (ідентифікаційний код 07552205, Первинної профспілкової організації Державного підприємства МО «63-го котельно-зварювального заводу» в солідарному порядку на користь ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 судові витрати по справі судового збору в сумі 107,00 грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя Польська М.В.