Справа № 0907/10442/2012
Провадження № 2/344/1122/13
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 березня 2013 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
в складі: головуючої - судді Польської М.В.
при секретарі c/з Дзюбак Х.Б.,
за участю позивача ОСОБА_2,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ТзОВ «Інкомбуд», приватного підприємця ОСОБА_3, ОСОБА_4 про повернення зайво сплачених коштів і виплату матеріальної і моральної шкоди,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ТзОВ «Інкомбуд», про повернення зайво сплачених коштів за договором №43 про дольову участь у будівництві в розмірі 8501.36 грн., виплату пені за прострочення виконання зобов'язання в сумі 36894.94 грн., 3% річних - 7204.42 грн., відшкодування матеріальної шкоди в сумі 2750 грн. і моральної шкоди в розмірі 5000 грн.
Ухвалою від 23.08.2012 року до участі у справі залучено як співвідповідача приватного підприємця ОСОБА_3.
Ухвалою від 17.09.2012 року до участі у справі залучено як співвідповідача ОСОБА_4.
В позовній заяві зазначено, що 10.01.2007 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №43 про дольову участь у будівництві житлового будинку по АДРЕСА_1, згідно якого ОСОБА_2 повинна бути надана однокімнатна квартира житловою площею 42.82 м.кв., вартістю 29974 дол.США. Оскільки площа квартири наданої позивачу складає 41.3 м.кв., то відповідно зайво сплачено кошти за 1.52 м.кв., що становить 1064 дол.США, що згідно курсу НБУ на день звернення до суду становить в еквіваленті 8501.36 грн. На день виникнення спору будинок не введений в експлуатацію, при визначенні п.7.1.3 договору терміну здачі - І квартал 2008 року. Оскільки відповідач порушив зобов'язання за договором, позивач на підставі ст.610, 625 ЦК України просить стягнути пеню за прострочення виконання зобов'язання, нараховану ним з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року (366 днів) в сумі 36894.94 грн., 3% річних нарахованих ним з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року - 7204.42 грн. Окрім того, оскільки згідно дод.№2 переліку робіт були вказані вхідні броньовані двері, які замінені позивачем в зв'язку з низькою якістю дверей, встановлених відповідачем, просить відшкодувати матеріальну шкоду в сумі 2750 грн. (вартість придбаних дверей - 3050 грн. за мінусом 300 грн. повернених відповідачем). Вважає, що позивачу завдано і моральну шкоду, яку оцінює в розмірі 5000 грн.
В судовому засіданні позивач вимоги поданої ним позовної заяви підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили.
Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши докази, які надані позивачем на обґрунтування позовних вимог, з'ясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що 10.01.2006 року між приватним підприємцем ОСОБА_3, як співдольовиком, що діє в інтересах ТзОВ «Інкомбуд» та ОСОБА_2, як дольовиком, було укладено договір №43 про дольову участь у будівництві житлового будинку по АДРЕСА_1, згідно якого ОСОБА_2 повинна бути надана однокімнатна квартира житловою площею 42.82 м.кв., на 6 поверсі, вартістю 29974 дол.США., що становить в еквіваленті 152867 грн., вартістю 1 м.кв. - 700 дол.США або 3570 грн. Планова здача в експлуатацію - І квартал 2008 року (а.с.4-5).
Вартість квартири, згідно п.3.1, 4.1 цього договору може бути змінною. Вартість 1 м.кв. згідно п. 3.3 договору №43 про дольову участь у будівництві може бути змінена співдольовиком у випадках зміни фактичної площі квартири чи виконання додаткових робіт.
Фактичний розмір житлової площі, що передається дольовику остаточно встановлюється Івано-Франківським ОБТІ у відповідності до результатів вимірів після здачі об'єкта в експлуатацію (п.3.2 договору).
Зобов'язання по договору дольової участі у будівництві позивач виконав та оплатив приватному підприємцю ОСОБА_3, як співдольовику, що діє в інтересах ТзОВ «Інкомбуд» 29974 дол.США. (а.с.63а)
Відповідно до технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_1, виготовленого 12.04.2012 року ОКП «Івано-Франківське ОБТІ», власником якої зазначено ОСОБА_2, площа квартири складає 41.3 м.кв., тобто на 1.52 м.кв. менше, ніж передбачено договором та оплачено позивачем.
Відповідно до витягу про державну реєстрацію прав від 11.05.2012 року та Свідоцтва про право власності (а.с.65,66) ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1.
Оскільки площа квартири наданої позивачу складає 41.3 м.кв., то відповідно зайво сплачено кошти за 1.52 м.кв., що становить 1064 дол.США, що згідно курсу НБУ на день звернення до суду становить в еквіваленті 8501.36 грн.
А тому, суд приходить до висновку, що дані вимоги в частині стягнення з приватного підприємця ОСОБА_3 зайво сплачених коштів за договором №43 про дольову участь у будівництві в розмірі 8501.36 грн. є обґрунтованими. Однак, дана вимога до відповідача ОСОБА_4, ТзОВ «Інкомбуд» не є обґрунтованою, оскільки доказів щодо підписання ними договірних правовідносин дольової участі в будівництві, суду не надано. Попри це, суд також зазначає, що договірні відносини укладалися з приватним підприємцем ОСОБА_3, хоча позивач першочергово зазначив відповідачем юридичну особу ТзОВ «Інкомбуд». Однак, відповідно до вимог ч.2 ст.527 ЦК України кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків не пред'явлення такої вимоги. Як вбачається з матеріалів справи, довіреність ТзОВ «Інкомбуд» приватному підприємцю не надавалась і його не уповноважувалось на підписання від імені юридичної особи договорів.
Оскільки відповідачі порушили зобов'язання за договором, позивач на підставі ст.610, 625 ЦК України просить стягнути пеню за прострочення виконання зобов'язання, нараховану ним з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року (366 днів), яка нарахована позивачем із суми сплаченої за квартиру - 29974 дол.США х на 2 х 7.75% (подвійну облікову ставку НБУ): 365 х 366 днів = 36894.94 грн.; та 3% річних нарахованих ним з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року, яка нарахована позивачем із суми сплаченої за квартиру - 29974 дол.США х на 3%: 365 х 366 днів = 7204.42 грн.
З цього приводу, суд зазначає наступне.
Так, згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як слідує з ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з договірних відносин.
Відтак, грошовим слід вважати зобов'язання, що складається з правовідношення, в якому право кредитора вимагати виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
В даному спорі приватний підприємець ОСОБА_3, що діяв в інтересах ТзОВ «Інкомбуд», отримавши гроші від ОСОБА_2, мав зобов'язання по передачі нерухомого майна, а не коштів в сумі 29974 дол.США (вартість квартири). А тому, пеня та 3% річних можуть бути нараховані на суму, яка була зайво сплачена позивачем, тобто на суму 1064 дол.США, що згідно курсу НБУ на день звернення до суду становить в еквіваленті 8501.36 грн. При цьому, дані розрахунки повинні проводитися з дати фактичного завершення будівництва та видачі техпаспорта, оскільки, як зазначалося вище, договором було передбачено можливість зміни площі квартири в результаті вимірів. Такий розрахунок позивачем суду не надано.
Посилання позивача на Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» стосується також грошових зобов'язань, а тому таке посилання на даний закон не стосується даних правовідносин.
Що стосується вимоги позивача щодо відшкодування матеріальної шкоди в сумі 2750 грн., то згідно додатку №2 до договору договір №43 про дольову участь у будівництві, в переліку робіт, що будуть виконані в квартирі було під №2 вказано вхідні броньовані двері (а.с.7), які замінені позивачем в зв'язку, на його думку, з низькою якістю дверей, встановлених відповідачем. Останнім повернуто 300 грн. за встановлені двері, що підтверджує сам позивач.
07.09.2010 року позивачем було придбано інші двері, вартістю 3050 грн. (а.с.10). Суд приходить до висновку, що оскільки позивач не погодився з якістю встановлених відповідачем дверей, та отримав від нього суму яка, можливо входила в кошторис розрахунків відповідача (доказів, які б підтверджували вартість дверей по кошторису відповідача не надано), відшкодування матеріальної шкоди в сумі 2750 грн. (вартість придбаних дверей - 3050 грн. за мінусом 300 грн. повернених), не є обґрунтованою та не підлягає до задоволення. Позивач, в судовому засіданні зазначив, що йому не відомо яка вартість броньованих дверей.
Позивач вважає, що йому завдано і моральну шкоду, яку оцінює в розмірі 5000 грн., оскільки несвоєчасне повернення коштів та не введення в терміни зазначені договором будинку в експлуатацію, спричинили переживання позивача за сім'ю.
Згідно з ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода, зокрема, полягає різних стражданнях. Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України (п.3,9) N 4 від 31.03.95 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, в моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Приймаючи рішення про відшкодування моральної шкоди, суд також враховує вимоги ст.23 ЦК України, зокрема те, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Суд приходить до висновку про часткове задоволення вимоги в частині стягнення моральної шкоди, а саме в розмірі 1000 грн.
Відповідно до вимог ст.10 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами та іншими учасниками процесу доказів.
Згідно ч.1 ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
На підставі наведеного, відповідно до ст. ст. 22, 23, 509, 610 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 213-215 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ПП ОСОБА_3, реєстраційний номер фізичної особи-підприємця НОМЕР_1, на користь ОСОБА_2 8501,36 грн. зайво сплачених коштів за 1,52 м.кв. по договору №43 дольової участі в будівництві від 10.01.2007 року.
Стягнути з ПП ОСОБА_3, реєстраційний номер фізичної особи-підприємця НОМЕР_1, на користь ОСОБА_2, моральну шкоду в розмірі 1000 грн.
Стягнути з ПП ОСОБА_3 , реєстраційний номер фізичної особи-підприємця НОМЕР_1, в спеціальний фонд Державного бюджету України з зарахуванням на рахунок 31214206700002, отримувач коштів УДКСУ в м. Івано-Франківську Івано-Франківської обл., код за ЄДРПОУ 37952250, банк отримувача ГУДКС України в Івано-Франківській області, код банку отримувача (МФО) 836014, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ суду 02891693 - 229 грн. 40 коп. судового збору.
В решті задоволення позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається через Івано-Франківський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
.
Суддя Польська М.В.