ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" листопада 2006 р. Справа № 306/4-06
Суддя господарського суду Київської області Попікова О.В., розглянувши справу
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональна фінансово-юридична академія», м.Ірпінь |
до | Державної податкової інспекції в м.Ірпені |
про | Визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та першої податкової вимоги |
секретар судового засідання: Холоденко Н.О.
за участю представників:
від позивача | Антипов В.І. –в.о. ректора |
від відповідача | Гліва С.В. дов від 10.01.2006р. № 87\10\10-0, Бржезинська О.В. дов. від 21.11.2005р. № 15740\5\10-0, Шкелева К.М. дов. від 5.09.20006р. № 11631\10\10-0, Зайцева І.В. дов. від 22.03.2006р. № 3476\10\10-0 |
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 21.11.2006р. о 12 год. 55 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 24.11.2006р, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови.
в с т а н о в и в :
Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональна фінансово-юридична академія» (далі –Позивач) звернулось в Господарський суд Київської області з позовом до Державної податкової інспекції в м.Ірпені (далі - Відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати:
податкове повідомлення-рішення №0000242310/0/2426/10-23-2 від 21.02.2006р., яким Позивачеві визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 26 353, 77 грн., з яких 17 569, 18 грн. складає основний платіж та 8 784, 59 грн. штрафних санкцій;
податкове повідомлення-рішення № 0000232310/0/2425/10-23-2 від 28.02.2006р., яким Позивачеві визначено суму податкового зобов’язання з єдиного податку в розмірі 65 942, 76 грн., з яких 43 961, 84 грн. складає основний платіж та 21 980, 92 грн. штрафних санкцій;
першу податкову вимогу № 1/148 від 30.03.2006р., якою Позивачеві визначено суму податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 26 353, 77 грн. та з єдиного податку на підприємницьку діяльність юридичних осіб в розмірі 65 522, 59 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорювані рішення та вимога податкового органу прийняті на підставі акта перевірки від 15.02.2006р. №160/23-2/32240252, висновки якого про заниження Позивачем суми виручки в розмірі 481 784, 51 грн. та суми єдиного податку за період 01.07.2003р. –30.09.2005р. на суму 43 961, 84 грн. в порушення статті 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», а також про зменшення бази оподаткування та заниження податку на додану вартість за травень 2005 року на суму 17 569, 18 грн. в порушення вимог п.4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»не є правомірними.
ДПІ в м. Ірпені у запереченнях на позовну заяву та наданих поясненнях позовні вимоги не визнає та просить відмовити в задоволенні позову повністю. Заперечення відповідача проти позову ґрунтуються на тому, що при проведенні Відповідачем виїзної комплексної планової документальної перевірки фінансово-господарської діяльності Позивача встановлено порушення статті 1 Указу Президента України від 03.07.1998р. № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», оскільки Позивачем занижено суму виручки в розмірі 481 784, 51 грн., що призвело до заниження єдиного податку за період 01.07.2003р. –30.09.2005р. на суму 43961,84 грн., а також порушення п.4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, а саме: не включено до бази оподаткування вартість безоплатно відвантажених товарів (книжок), що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 17 569, 18 грн.
В результаті виявлених порушень прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000242310/0/2426/10-23-2 від 21.02.2006р., № 0000232310/0/2425/10-23-2 від 28.02.2006р. та перша податкова вимога № 1/148 від 30.03.2006р.
Під час проведення підготовчого провадження судом були витребувані від осіб, які беруть участь у справі, а також від інших осіб документи та інші матеріали, прийнято рішення про обов’язковість особистої участі у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональна фінансово-юридична академія» з липня 2003 року по березень 2005 року та з серпня 2005 року по вересень 2005 року згідно Указу Президента України від 03.07.1998р. №727/98 застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності і є платником єдиного податку за ставкою єдиного податку 10 відсотків. З квітня 2005 року по липень 2005 року Позивач був платником єдиного податку за ставкою єдиного податку 6 відсотків.
На підставі направлення №46 від 30.01.2006 року працівниками Державної податкової інспекції в м.Ірпені з 30.01.2006 року по 10.02.2006 року проводилась виїзна комплексна планова документальна перевірка з питань дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональна фінансово-юридична академія»вимог податкового законодавства за період з 01.07.2003р. по 30.09.2005р.
За наслідками перевірки Відповідачем складено акт № 160/23-2/32240252 від 15.02.2006р., відповідно до висновків якого в ході перевірки встановлено наступні порушення:
- статті 1 Указу Президента України від 03.07.1998р. № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», внаслідок заниження Позивачем суми виручки в розмірі 481 784, 51 грн., що призвело до заниження єдиного податку за період 01.07.2003р. –30.09.2005р. на суму 43 961, 84 грн.;
- п.4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, а саме: не включено до бази оподаткування вартість безоплатно відвантажених товарів (книжок), що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 17 569, 18 грн.
Загалом перевіркою встановлено заниження Позивачем виручки від реалізації товарів та послуг на суму 481 784, 51 грн., в тому числі по періодах:
травень 2005 року –105 415, 08 грн.
грудень 2003 року –350 105, 60 грн.
серпень 2004 року –23 865, 33 грн.
січень 2004 року - 2 398, 50 грн.
Виявлене заниження виручки від реалізації товарів та послуг за період з 01.07.2003р. по 30.09.2005р., на думку Відповідача, призвело до зменшення єдиного податку на суму 43 961, 84 грн. в тому числі по періодах:
травень 2005 року (6%) - 6 324, 90 грн.
грудень 2003 року (10%) –35 010, 56 грн.
серпень 2004 року (10%) –2 386, 53 грн.
січень 2004 року (10%) - 239, 85 грн.
Відповідно до вимог пп.4.2.2 “б” п.4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000р. Контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях.
Приписами пп.17.1.3 п.17.1 статті 7 Закону України № 2181-ІІІ встановлено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов’язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов’язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов’язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов’язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п’ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Згідно вимог п.6.1. а також пп.6.2.1 п.6.2 статті 6 Закону України № 2181-ІІІ у разі коли сума податкового зобов’язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов’язань, сума податку чи збору (обов’язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов’язання (штрафних санкцій за їх наявності). У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
На підставі згаданого акта перевірки відповідно до пп.4.2.2 п.4.2 статті 4, пп.17.1.3 п.17.1 статті 17, п.п. 6.1, 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ Відповідачем прийнято:
- податкове повідомлення-рішення №0000242310/0/2426/10-23-2 від 21.02.2006р., яким Позивачеві визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 26 353, 77 грн., з яких 17 569, 18 грн. складає основний платіж та 8 784, 59 грн. штрафних санкцій;
- податкове повідомлення-рішення № 0000232310/0/2425/10-23-2 від 28.02.2006р., яким Позивачеві визначено суму податкового зобов’язання з єдиного податку в розмірі 65 942, 76 грн., з яких 43 961, 84 грн. складає основний платіж та 21 980, 92 грн. штрафних санкцій;
Оскільки у встановлені вимогами пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” строки відповідач не сплатив визначену ДПІ суму податкового зобов‘язання, ця сума визнається податковим боргом платника податку згідно приписів підпункту 5.41 пункту 5.4 статті 5 цього Закону. На визначені суми податкового боргу з податку на додану вартість та єдиного податку Державною податковою інспекцією в м. Ірпені Київської області була виставлена перша податкова вимога № 1/148 від 30.03.2006р., якою Позивачеві визначено суму податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 26 353, 77 грн., з яких з яких 17 569, 18 грн. складає основний платіж та 8 784, 59 грн. штрафних санкцій, а також з єдиного податку на підприємницьку діяльність юридичних осіб в розмірі 65 522, 59 грн., з яких 43 961, 84 грн. складає основний платіж та 21 560, 75 грн. штрафних санкцій.
Дослідивши повно і всебічно обставини справи, вивчивши наявні в справі матеріали, заслухавши доводи і заперечення сторін, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне:
Стосовно виявленого заниження єдиного податку за травень 2005 року на суму 6 324, 90 грн., податкова служба стверджує, що дане порушення є наслідком не включення позивачем до виручки від реалізації продукції 105 415, 08 грн. вартості 9 916 примірників книжок, списаних Товариством як безоплатно розповсюджених з січня по травень 2005 року під час заходів, які проводились спільно з Національною Академією Державної Податкової Служби України.
Щодо заниження єдиного податку за грудень 2003 року на суму 35 010, 56 грн. Відповідач зазначає, що дане порушення пов’язане з не включенням до складу виручки 350 105, 60 грн. вартості обладнання, безоплатно переданого Позивачем Національній Академії Державної Податкової Служби України по видатковій накладній №2 від 25.12.2003р.
Заниження єдиного податку на суму 2 386, 53 грн. за серпень 2004 року, на думку податкового органу, стало наслідком не включення до виручки 23 865, 33 грн., що складає різницю між вартістю труб, одержаних Позивачем від ТОВ НВП «Еском»(143 192, 00 грн.) та здійсненою на користь ТОВ НВП «Еском» оплатою (119 326, 67 грн.)
На думку ДПІ в м. Ірпені у всіх викладених вище випадках має місце операція з безоплатного надання товарів, що відповідно до вимог п.1.31 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є продажем товарів, а відповідно до абз.4 статті 1 Указу Президента України №727/98 від 03.07.1998р. і виручкою від реалізації продукції, яка повинна бути оподаткована єдиним податком.
З таким висновком Відповідача суд не погоджується і вважає його помилковим з огляду на таке:
Згідно вимог статті 3 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” № 727/98 від 03.07.1998р. суб’єкт підприємницької діяльності –юридична особа, який перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну з наступних ставок єдиного податку:
6 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість згідно із Законом України “Про податок на додану вартість”;
10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.
Відповідно до приписів статті 1 Указу Президента України № 727/98 від 03.07.1998р. виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб’єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Суд погоджується з думкою Відповідача про належність операції з безоплатного надання товарів до операцій з продажу у розумінні приписів п.1.31 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. Разом з тим, за здійснення операцій, відображених в акті перевірки, Позивач фактично не отримував коштів на розрахунковий рахунок або (та) в касу, а отже твердження податкової служби про одержання Позивачем виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) є необґрунтованим та не відповідає вимогам статті 1 Указу Президента України № 727/98 від 03.07.1998р., яким керується Позивач при оподаткуванні результатів господарської діяльності.
Окрім того, заперечуючи факт заниження єдиного податку за серпень 2004 року на суму 2 386, 53 грн., Позивач зауважив, що згідно рахунку-фактурі № 1 від 06.08.2003р. він дійсно здійснив попередню оплату ТОВ НВП «Еском»за труби в сумі 143 192, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 08.08.2003р., але оприбуткував труби за прибутковою накладною № 6 від 01.10.2003р. в кількості 1962 шт. помилково, оскільки фактично вони поставлені не були. В зв’язку з викладеним головний бухгалтер Позивача доповів керівникові про необхідність здійснення корегуючої операції, а ТОВ НВП «Еском»відповідно до ч.2 статті 696 Цивільного кодексу України повернуло частину попередньої оплати без суми сплаченого податку на додану вартість у розмірі 119 326, 67 грн., що підтверджується випискою про рух коштів по рахунку Позивача від 31.08.2004р.
Відповідно до ч.2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Однак, матеріалами справи не підтверджено факт одержання Позивачем труб від ТОВ НВП «Еском»на суму 23 865, 33 грн., і як наслідок отримання 23 865, 33 грн. виручки, а отже в цій частині доводи Відповідача є також необґрунтованими.
Слід зазначити, що Позивачем не оспорюється факт заниження єдиного податку на суму 239, 85 грн. за січень 2004 року внаслідок не включення до виручки оплати послуг за навчання Варівка О.А. згідно меморіального ордеру від 23.01.2004р. в сумі 2 398, 20 грн., а отже в цій частині та в частині нарахування штрафних санкцій за дане порушення в розмірі 119, 92 грн. податкове повідомлення-рішення № 0000232310/0/2425/10-23-2 від 28.02.2006р. скасуванню не підлягає.
Враховуючи викладене, визначення Позивачеві суми податкового зобов’язання та податкового боргу з єдиного податку на суму 43 721, 99 грн. за основним платежем та 21 861, 00 грн. штрафних санкцій, а загалом на суму 65 582, 99 грн. є необґрунтованим, а тому в цій частині податкове повідомлення-рішення № 0000232310/0/2425/10-23-2 від 28.02.2006р. та перша податкова вимога № 1/148 від 30.03.2006р. підлягають скасуванню.
Обґрунтовуючи правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення №0000242310/0/2426/10-23-2 від 21.02.2006р. про нарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 17 569, 18 грн. основного платежу та 8 784, 59 грн. штрафних санкцій, податкова служба наголошує на тому, що Позивач відповідно до вимог статті 3 Указу Президента України № 727/98 від 03.07.1998р. повинен був сплачувати податок на додану вартість згідно із Законом України “Про податок на додану вартість”, оскільки з квітня 2005 року по липень 2005 року був платником єдиного податку за ставкою 6 відсотків без включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.
Викладене, на думку відповідача, призвело до того, що в порушення п. 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР Позивачем до бази оподаткування з ПДВ не віднесено вартість безоплатно відвантажених товарів (книжок) на суму 105 415, 08 грн.
Суд вважає таку позицію Відповідача необґрунтованою, а податкове повідомлення-рішення №0000242310/0/2426/10-23-2 від 21.02.2006р. та першу податкову вимогу № 1/148 від 30.03.2006р. в цій частині неправомірними з огляду на наступне:
Позивач за прибутковою накладною № 4 від 23.09.2003р. на підставі Договору № 22/07 від 22.07.2003р. одержав від ТОВ «Фірма «Техніка Лтд»поліграфічну продукцію в кількості 10000 книжок «Поїзди гудуть за Ірпінню»на суму 106308, 00 грн.
Відповідно до вимог статті 3 Указу Президента України № 727/98 від 03.07.1998р. суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, який перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну з наступних ставок єдиного податку:
6 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість згідно із Законом України "Про податок на додану вартість";
10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.
Враховуючи викладене, для застосування норм Закону України «Про податок на додану вартість», податкова служба згідно вимог з ч.2 статті 71 КАС України повинен довести, що безоплатна передача книжок здійснювалась позивачем саме в період, коли він був платником єдиного податку за ставкою 6 відсотків.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач був платником єдиного податку за ставкою 6 відсотків лише з квітня 2005 року по липень 2005 року. Оскільки згідно з наданими сторонами поясненнями та дослідженим в судовому засіданні Актом списання книжок № 10 від 31.05.2005р. встановлено, що 9 916 книжок на суму 105 415, 08 грн. було презентовано учасникам заходів, які проводились спільно з Національною Академією Державної Податкової Служби України з січня по травень 2005 року, відсутні підстави вважати, що друкована продукція передавалась Позивачем саме з квітня по липень 2005 року.
Як згадувалось вище, вартість безоплатно переданого товару не підлягає включенню до виручки від реалізації продукції, оскільки не відповідає критеріям, встановленим приписами статті 1 Указу Президента України № 727/98 від 03.07.1998р., а отже невірним є і висновок акта перевірки про заниження ПДВ на суму 17 569, 18 грн. внаслідок заниження суми виручки.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення №0000242310/0/2426/10-23-2 від 21.02.2006р., яким Позивачеві визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 26 353, 77 грн., та першої податкової вимоги № 1/148 від 30.03.2006р. в частині визначення суми податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 26 353, 77 грн. підлягають задоволенню.
Судові витрати відповідно до вимог ч.1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України присуджуються позивачеві з Державного бюджету України відповідно до задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 71, 94, 158 –163, Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд
п о с т а н о в и в :
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональна фінансово-юридична академія»задовольнити частково.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Ірпені № 0000232310/0/2425/10-23-2 від 28.02.2006р. в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональна фінансово-юридична академія»суми податкового зобов’язання з єдиного податку на суму 43 721, 99 грн. за основним платежем та 21 861, 00 грн. штрафних санкцій, а загалом на суму 65 582, 99 грн.
Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Ірпені №0000242310/0/2426/10-23-2 від 21.02.2006р. скасувати повністю.
Скасувати першу податкову вимогу Державної податкової інспекції в м.Ірпені № 1/148 від 30.03.2006р.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональна фінансово-юридична академія»(08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. К.Маркса, 31, код ЄДРПОУ 32240252) 3 грн. 37 коп. судових витрат.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя Попікова О. В.
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі – 24 листопада 2006.