Справа № 344/1501/13- ц
Провадження № 2/344/2537/13
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 березня 2013 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Хоростіля Р.В.,
при секретарі Кубацькій І.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання договору позики удаваним правочином та визнання факту вчинення договору купівлі-продажу, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики.
В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що 10.10.2011р. між ним та ОСОБА_4 укладено договір позики (безпроцентної), відповідно до якого ОСОБА_4 отримав позику в сумі 21125 доларів США (172168,80грн.) та зобов'язався її повернути відповідно до узгодженого графіку. Вони також домовились за умовну одиницю: 1 долар США= 8,15грн.
Починаючи з жовтня 2012 року він постійно усно нагадував відповідачу, щоб той повернув борг, також направляв письмову вимогу-претензію, однак відповідач борг не повернув, внаслідок чого, станом на 05.10.2012р. утворилась заборгованість в сумі 13806 доларів США (112518,90грн.). Вони також домовились за умовну одиницю: 1 долар США= 8,15грн. Просив стягнути з ОСОБА_4 суму заборгованості з урахування індексу інфляції за весь час прострочення - 113120,40грн., три проценти річних - 2551,20грн. та судові витрати по справі.
ОСОБА_4 звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання договору позики удаваним правочином та визнання факту вчинення договору купівлі-продажу.
В обґрунтування своїх позовних вимог покликався на те, що на початку жовтня 2011 року в нього виникла необхідність придбати автомобіль. ОСОБА_1 запропонував йому придбати автомобіль марки «Тойота», уклавши договір безпроцентної позики, який був вигідний обом сторонам. Після підписання договору йому було передано ключі від автомобіля. Кошти за авто передавалися частинами, про що робилися відповідні записи. В травні 2012 року автомобіль згорів. Заборгованість він погасив повністю 05.06.2012р., після чого хотів переоформити право власності на автомобіль і продати його на запчастини. 05.10.2012р. ОСОБА_1 запросив його для підписання документів на переоформлення. Оскільки він довіряв ОСОБА_1, то підписав документи, не перечитуючи їх змісту, а ОСОБА_1 скориставшись його довірою під впливом тяжких обставин після пожежі машини надав йому акт звірки взаєморозрахунків під видом документа, який необхідно подати для переоформлення машини. Крім того, він не володіє вільно українською мовою, а підписаний документ не був перекладений на його мову. Під час підписання акту ОСОБА_1 також чинив на нього психологічний тиск. Тому вважає укладений довір позики удаваним правочином, оскільки відносини між ним та ОСОБА_1 підпадають під регулювання норм про купівлю-продаж.
В судовому засіданні представник позивача (за первісним позовом) - ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, покликаючись на викладені у ньому обставини та пояснив, що сторони уклали договір позики з власної волі, договір відповідає вимогам законодавства, ними у договорі визначено свої права та обов'язки. Факт передачі коштів зафіксований у самому договорі позики (п.2.1 договору), який власноруч підписаний ОСОБА_4. Крім цього, його довіритель ОСОБА_1 жодного відношення до зазначеного у зустрічній позовній заяві автомобіля - не має. Просив первісний позов задоволити у повному обсязі, а в задоволенні зустрічного позову - відмовити.
ОСОБА_4 в судовому засіданні первісний позов не визнав, покликаючись на викладені у зустрічному позові обставини. Просив його позов задоволити, а у задоволенні позову первісного позову - відмовити.
Представник відповідача - ОСОБА_2 в судовому засідання первісний позов не визнала, покликаючись на викладені в зустрічному позові обставини, при цьому факт підписання ОСОБА_4 договору позики з ОСОБА_1 не заперечила, а заперечила факт передачі коштів та підписання акту взаємозвірки, оскільки її довіритель не розумів що підписує. В той же час пояснила, що вона є дружиною ОСОБА_4 і була присутня під час підписання ним договору позики, перекладала йому зміст договору, а п. 2.1 договору, в якому зазначено, що кошти передані, вона не помітила, можливо через неуважність. Вважає, що між сторонами виникли правовідносини купівлі-продажу автомобіля, що можуть підтвердити свідки. Зустрічний позов підтримала, просила його задоволити, відмовивши у задоволенні первісного позову.
Заслухавши представника позивача (відповідача за зустрічним позовом) - ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4 та його представника (позивача за зустрічним позовом) - ОСОБА_2, дослідивши докази у справі, суд вважає, що первісний позов ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики слід задоволити повністю з наступних підстав.
Згідно з ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Судом встановлено, що між сторонами 10.10.2011р. укладено договір позики (безпроцентної), згідно якого ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_4 отримав позику в сумі 21125 доларів США (172168,80грн.), яку зобов'язався повернути відповідно до узгодженого графіку (а.с.5-6). Сторони домовились за умовну одиницю: 1 долар США= 8,15грн.
Факт передачі коштів позивачем відповідачу підтверджується самим договором позики - п. 2.1, відповідно до якого: «На момент підписання даного договору кошти в повному обсязі позикодавцем передані позичальнику».
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.
Як вбачається з представленого позивачем акту звірки взаєморозрахунків (а.с.7), який підписаний обома сторонами, що ОСОБА_4 і його представник не заперечив в судовому засіданні, ОСОБА_4 всю суму позики не повернув, внаслідок чого станом на 05.10.2012р. виникла заборгованість за договором позики 13806у.о. Крім цього, ОСОБА_1 надсилав письмову вимогу про повернення боргу (а.с.8,9).
Відтак, враховуючи вищенаведене та те, що ОСОБА_4 умови договору не виконав, позику відповідно до погодженого графіку повернення вчасно повністю не повернув, суд вважає, що є всі підстави стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики з урахування встановленого індексу інфляції, трьох процентів річних, а також витрати, понесені позивачем у зв'язку із зверненням до суду та розглядом даної справи.
Суд також вважає, що у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 визнання договору позики удаваним правочином та визнання факту вчинення договору купівлі-продажу слід відмовити, виходячи з наступного.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України). Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що договір позики, який укладений між сторонами 10.10.2011р. у письмовій формі, відповідає вимогам, встановленим чинним законодавством України, і зокрема - ст.ст. 203, 1046 ЦК України.
Факт підписання договору сторонами визнається, а відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, а згідно ч. 2 цієї статті, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Позивачем та його представником (за зустрічним позовом) не доведено відношення ОСОБА_1 до транспортного засобу, який ніби то ОСОБА_4 придбав у ОСОБА_1 Також не спростовано належними та допустимими доказами факт передачі суми позики за договором, оскільки згідно з ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. В той же час в оспорюваному договорі позики міститься п. 2.1, відповідно до якого: «На момент підписання даного договору кошти в повному обсязі позикодавцем передані позичальнику».
Посилання представника ОСОБА_4 - ОСОБА_2 про те, що «на звороті договору» міститься слово «машина», не може бути підставою для визнання факту вчинення договору купівлі-продажу та визнання договору позики удаваним правочином. Крім цього, суд звертає увагу на те, що для купівлі-продажу транспортних засобів встановлений спеціальний порядок їх відчуження і обов'язкова реєстрації в органах ВРЕР ДАІ.
Посилання позивача та його представника (за зустрічним позовом) на те, що укладений договір позики є удаваним правочином, не є підставою звільнення від виконання зобов'язань або відповідальності за їх порушення, оскільки позивач сам уклав це договір з відповідачем (за зустрічним позовом) на підставі вільного волевиявлення, про що свідчить особистий підпис ОСОБА_4.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 203, 235, 611, 625, 1046-1050 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 88, 209, 213-215, 218 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В :
Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики - задоволити.
Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає на АДРЕСА_1, інд. 76018 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), на користь ОСОБА_1, який проживає на АДРЕСА_2, інд. 76019 - 113120 (сто тринадцять тисяч сто двадцять)грн. 40коп. боргу за договором позики з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми боргу за договором позики в розмірі 2551 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят одна)грн. 20коп.
Стягнути з відповідача в користь позивача судовий збір в розмірі 1156 (одна тисяча сто п'ятдесят шість) грн. 72 коп.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання договору позики удаваним правочином та визнання факту вчинення договору купівлі-продажу - відмовити.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 10 днів з дня його проголошення через Івано-Франківський міський суд.
Головуючий - суддя Хоростіль Р.В.
Повне рішення складено 29.03.2013р.