АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Апеляційне провадження №22-ц/796/4471/13 Головуючий в 1 інстанції - Тітов М.Ю.
Доповідач - Желепа О.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 березня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Желепи О.В.
суддів Кабанченко О.А., Кулікової С.В.
при секретарі Дубик Ю.Г.
за участю:
відповідача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 березня 2012 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди , -
Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення відповідача, його представника, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, свої вимоги обґрунтовував тим, що 26.03.08 між ОСОБА_3 та ВАТ «СК «Дженералі Гарант» був укладений договір добровільного страхування транспортного засобу, відповідно до якого був застрахований автомобіль «Шевроле» д.н. НОМЕР_1.
31.07.08 по проспекту Оболонському, 15 в м. Києві відбулося зіткнення застрахованого автомобіля та автомобіля «Шевроле», д.н. НОМЕР_2, під керуванням відповідача. Внаслідок ДТП застрахований автомобіль був пошкоджений. ДТП відбулась в результаті порушення відповідачем п. 13.1 Правил Дорожнього руху України. Вартість матеріального збитку відповідно до висновку авто-товарознавчого дослідження №396 від 29.08.08 становить 23891,04 грн. Фактична вартість ремонту склала 19705,91 грн. На виконання наведених вище положень Правил страхування та за погодженням з вигодонабувачем ПАТ «УСК «Гарант-Авто» оплатило (за вирахуванням франшизи у розмірі 194,32 грн.) вартість ремонту застрахованого автомобіля у розмірі 19511,59 грн. та вартість довідки ДАІ у розмірі 83,00 грн. Крім того, позивачем оплачено вартість авто-товарознавчого дослідження у розмірі 450,00 грн. Загальна сума витрат склала 20044,59 грн. , які позивач просив стягнути з відповідача.
Крім того позивач просив стягнути з відповідача 3% річних за період не виконання грошових зобов'язань по відшкодуванню шкоди на підставі ст. 625 ЦК України в сумі 1603,57 грн.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 22.03.2012 року позов Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» 20044 (двадцять тисяч сорок чотири) грн. 59 коп. та 200,45 грн. судових витрат.
В задоволенні іншої частини позову - відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просив його скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального права. Зазначав, що судом було неправильно застосовано норму ст. 1191 ЦК України, так як у правовідносинах, що склалися між сторонами відбулася суброгація, а не регрес, а тому в даному випадку суд мав би застосовувати ст. 993 ЦК України та задовольнити клопотання відповідача про застосування позовної давності, який має відраховуватись від дати настання страхового випадку.
В апеляційному суді відповідач та його представник доводи скарги підтримали.
Представник позивача повторно до апеляційного суду не з'явився. Про день і час розгляду справи повідомлений належним чином 09.03.2013 року.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 та ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» є правонаступником прав та обов'язків ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант».
26.03.08р. між ОСОБА_3 та ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» було укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу №19G-0141988., яким був застрахований автомобіль «Chevrolet Lacetti» н.з. НОМЕР_1 на строк до 25.03.09р.
31.07.08 о 13.40 год. ОСОБА_1 по проспекту Оболонський в м. Києві, керуючи автомобілем «Шевроле», державний номер НОМЕР_2, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив з автомобілем «Шевроле» державний номер НОМЕР_1, що призвело до пошкодження транспортних засобів.
Зазначена дорожньо-транспортна пригода сталась з вини відповідача ОСОБА_1, що підтверджується постановою Оболонського районного суду м. Києва № 3-28993/2008 від 20.08.08 року, згідно якої відповідач ОСОБА_1 визнаний винним у вчинені зазначеної ДТП та на нього накладено адміністративне стягнення. Зазначена постанова ніким не оскаржувалась та не скасована.
Відповідно до висновку авто-товарознавчого дослідження №396 від 29.08.08 вартість відновлювального ремонту автомобіля «Шевроле», д.н. НОМЕР_1, складає 23981,04 грн..
Позивач за проведення авто-товарознавчого дослідження сплатив 450,00 грн..
Відповідно до договору майнового страхування позивачем згідно платіжного доручення №1295 від 05.12.08 сплачено страхове відшкодування в розмірі 19594,59 грн..
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що шкоду завдано з вини відповідача, а позивачем сплачено страхове відшкодування, а тому вона має бути стягнута на користь позивача з відповідача в порядку регресу в розмірі 20044 грн. 59 коп.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками районного суду виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика є суброгацією. При суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: страхувальник передає своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди, що передбачено вищенаведеними нормами законодавства.
Умовами ст. 27 ЗУ «Про страхування» передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ч.1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини між сторонами регулюються ст. 1191 ЦК (регрес).
Відповідно до ст. 980 Цивільного кодексу України та ст. 4 Закону України «Про страхування» предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Таким чином, Цивільний кодекс України та Закон України «Про страхування» передбачає три види страхування, а саме особисте, майнове та страхування відповідальності. Виходячи із вищезазначеного, можливість застосування механізму суброгації обмежена рамками майнового страхування з урахуванням наведених приписів.
Суброгація істотно відрізняється від регресу. Основна відмінність суброгації від регресу полягає в тому, що при суброгації переходить існуюче право з усіма його забезпеченнями, а регрес породжує нове право. Суброгація - це перехід прав до третьої особи на основі закону. Регрес - це право, що виникає у особи внаслідок платежу. При суброгації до страховика переходить право, що вже виникло (з моменту заподіяння шкоди) у страхувальника. Право регресу - це право зворотної вимоги, що виникає у страховика (регредієнта) до винної особи (регресату) на тій основі, що страховик попередньо провів виконання за страховим зобов'язанням, виплативши страхове відшкодування страхувальникові, тобто право регресу виникає з моменту сплати за третю особу.
Таким чином, регрес, це нове право що виникає у особи внаслідок здійснення платежу. Право регресу це право зворотної вимоги страховика до регресату, через те що страховик виконав обов'язок за страховим зобов'язанням. А, отже, у страхуванні відповідальності, навіть після виконання зобов'язання страховиком суброгація не припустима, оскільки виникають правовідносини із відшкодування витрат у порядку регресу.
Роз'яснення про застосування вищезазначених понять також наведені у п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01.03.2013 року. Відповідно до якого, при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». Наприклад, у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.
При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК), а також статтею 38 Закону № 1961-IV, а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК і статті 27 Закону України «Про страхування» встановлено особливий правовий режим.
При суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, а при регресі - з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування. Розмір страхового відшкодування визначається за правилами, встановленими у договорі страхування. Страховик не має права вимагати від завдавача шкоди суму, яку він виплатив страхувальнику у зв'язку з порушенням умов договору страхування.
Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов'язанні, тому з урахуванням положення статті 515 ЦК суброгація застосовується лише до майнового страхування.
Враховуючи вищезазначені роз'яснення застосування понять «регресу» та «суброгації», суд першої інстанції не вірно визначив предмет спірних правовідносин і безпідставно виходив з того, що до позивача перейшло право регресної вимоги.
Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність відповідно до ст. 257 ЦК встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення» № 14 від 18.12.2009 року встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
Як вбачається з матеріалів справи 31.07.2008 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілі «Шевроле», державний номер НОМЕР_2, що належить відповідачу ОСОБА_4 та «Шевроле» державний номер НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_3, що призвело до пошкодження застрахованого транспортного засобу за договором майнового страхування.
Тобто перебіг строку позовної давності почався з 31.07.2008 року з моменту виникнення страхового випадку.
З позовом позивач звернувся до суду 05.12.2011 року з пропуском строку позовної давності.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1, заперечуючи в суді першої інстанції проти позову, просив відмовити в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» з підстав пропуску строків позовної давності при зверненні в суд з позовом.
Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом, оскільки у вказаній справі право вимоги ґрунтується на суброгації, а не на регресі.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» про стягнення з ОСОБА_1 20044,59 грн. задоволенню не підлягають у зв'язку із пропуском позивачем трирічного строку позовної давності. Обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску цього строку позивачем не наведено і доказів на підтвердження їх існування не подано.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 березня 2012 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Судді: