Провадження : 22ц/790/2181/13 Головуючий 1-ї інстанції - Григор'єв Б.П.

Справа № 2-1853/12 Доповідач - Шевченко Н.Ф.

Категорія : сімейне.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого - Шевченко Н.Ф.

суддів - Кокоші В.В., Бобровського В.В.

при секретарі - Гелашвілі Т.Г.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 12 грудня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину та на утримання дружини до досягнення дитини трирічного віку, -

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на її користь на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4, 2009 року народження у розмірі ? частини всіх видів заробітку щомісячно до повноліття дитини, а також на її утримання до досягнення дитини трирічного віку у розмірі ? частини всіх видів заробітку строком з 26.02.2010 року по 07.04.2012 рік.

В подальшому позивачка уточнила свій позов та просила стягнути з відповідача на її користь на утримання неповнолітньої доньки аліменти у твердій грошовій сумі - 600 грн. щомісячно, починаючи з дня подачі позову і до досягнення дитини повноліття та на її утримання у розмірі 500 грн. щомісячно, починаючи з дати подачі позову до досягнення дитини трирічного віку. Крім того, стягнути з відповідача заборгованість за виконавчими листами у розмірі 3 882,59 грн. та 2 125, 81 грн. відповідно, посилаючись на те, що відповідач по справі є батьком ОСОБА_4, яка проживає з нею і находиться на її повному утриманні.

На підставі рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2010 року з відповідача стягнуто аліменти на утримання доньки в розмірі ? частини з усіх видів заробітку та на її утримання, проте сплата аліментів за виконавчими листами здійснювалась відповідачем нестабільно, у зв'язку з чим і виникла заборгованість.

Відповідач ОСОБА_3 уточнені позовні вимоги визнав частково, погоджуючись на сплату аліментів на утримання доньки у розмірі 300 грн. щомісячно та утримання колишньої дружини у розмірі 200 грн. з лютого 2012 року по 07.04.2012 рік.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 12 грудня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить змінити рішення суду першої інстанції та задовольнити позов.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного.

Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ч.3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог та їх недоведеності.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, оскільки вони не відповідають матеріалам справи і вимогам закону, яким регулюються спірні правовідносини.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до ч.3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Відповідно до ч.1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Комінтернівського районного суду м.Харкова від 26 лютого 2010 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуті аліменти на утримання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку щомісячно до її повноліття (а.с.6).

Рішенням цього ж суду від 12 березня 2010 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуті аліменти у розмірі 300 грн. на її утримання до досягнення донькою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 трьох років (а.с.26).

Дані рішення набрали законної сили і були направлені на примусове виконання до державної виконавчої служби.

10.02.2011 року виконавчі листи по вказаним рішенням суду державною виконавчою службою були повернуті ОСОБА_1 за її заявою (а.с.29,42).

Відповідно відмітки державного виконавця заборгованість по виконавчому листу від 24.03.2010 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів у розмірі 300 грн. на її утримання до досягнення трьох років донькою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 станом на 01.01.2011 року складає 2 125,81 грн. (а.с.27).

Відповідно відмітки державного виконавця заборгованість по виконавчому листу від 15.03.2010 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку щомісячно на утримання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 до її повноліття станом на 01.01.2011 року складає 3 882,59 грн. (а.с.31).

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнень вищезазначених заборгованих сум суд першої інстанції виходив з того, що оскільки постанови державної виконавчої служби по поверненню виконавчих листів позивачкою не оскаржені її вимоги є безпідставні.

Проте такі висновки не ґрунтуються на законі, скільки вони суперечать вимогам ч.1 ст.194 СК України.

Відповідач ОСОБА_3 підтвердив, що вищезазначену заборгованість він не сплатив. Його посилання на те, що вказана заборгованість після відзиву позивачкою ОСОБА_1 виконавчих листів автоматично вважається погашеною не відповідає вимогам ст. 197 СК України, якою визначені конкретні обставини за якими платник аліментів може бути звільнений від заборгованості. Тимчасовий відзив виконавчого листа до таких випадків не відноситься.

Зважаючи на вищенаведені фактичні обставини справи, та враховуючи вимоги ч.1 ст. 194 СК України, колегія суддів вважає необхідним задовольнити вимоги ОСОБА_1 в цій частині в повному обсязі стягнувши з відповідача заборгованість по аліментах у сумі 3 882,59 грн. та 2 125,81 грн.

Не ґрунтується на законі і рішення суду в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_3 коштів на утримання дитини у твердій грошовій сумі.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач ОСОБА_3 з квітня 2009 року по листопад 2009 року працював в ЧП «ОСОБА_6» , його місячна заробітна плата складала за цей період 670 грн. (а.с.62), потім працював у ТОВ «Віал-Маркет», при цьому з вересня 2011 року по лютий 2012 року йому була виплачена заробітна плата у сумі 1000 грн.: по 500 грн. за вересень та грудень 2011 року, в інші місяці заробітна плата не виплачувалась через відсутність обсягу робіт (а.с.58).

Тобто заробітна плата відповідача, який є платником аліментів за спірний період мала мінливий, нерегулярний характер, тому підстав відмовляти позивачці у позові про зміну розміру аліментів та стягнення їх на утримання дитини у твердій грошовій сумі у суду не було.

Посилання відповідача в засіданні апеляційного суду на те, що на даний час він має постійне місце роботи та отримує стабільну заробітну плату у сумі 1 500 грн., є голослівним та не підтверджене ніякими доказами.

Колегія суддів вважає за необхідне задовольнити позов ОСОБА_1 в цій частині в повному обсязі, що стосується розміру аліментів, оскільки вважає, що відповідач є працездатним та спроможним сплачувати аліменти у сумі, достатній для задоволення розумних потреб дитини, а саме 600 грн. щомісячно. Поте відповідно ст..192 СК України таке стягнення повинно проводитись не з моменту пред'явлення позову, а від дня набрання чинності вказаним рішенням, тобто з 02.04.2013 року.

В той же час колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо невірної оцінки обставин по справі, зокрема того, що суд безпідставно відмовив у задоволенні позову про збільшення розміру стягнутих аліментів на утримання позивачки до досягнення дитиною трьох років, оскільки матеріали справи свідчать про те, що позивачка має виконавчий лист від 24 березня 2010 року про стягнення з ОСОБА_3 на її користь аліментів а розмірі 300 грн. до досягнення дитиною трьох років. Вона не позбавлена можливості знову звернутись до виконавчої служби щодо примусового стягнення по вказаному виконавчому листу.

Збільшення розміру стягнутих за рішенням суду на утримання ОСОБА_1 до досягнення дитиною трьох років законом не передбачено.

З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 180, 182, 184, 192, 194, 197 СК України, ст. ст. 303, 304, 307, 309, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, судова колегія,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 12 грудня 2012 року в частині відмови ОСОБА_1 у стягненні заборгованості по сплаті аліментів по виконавчим листам та у частині відмови у стягненні аліментів на утримання доньки в твердій грошовій сумі скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість по виконавчому листу від 15.03.2010 року у сумі 3 882,59 грн. (три тисячі вісімсот вісімдесят дві), по виконавчому листу від 24.03.2010 року у сумі 2 125,81 грн. (дві тисячі сто двадцять п'ять).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 600 грн. щомісячно, починаючи з 02 квітня 2013 року, до зміни матеріального становища сторін і повноліття дитини, замість ? частини за рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2010 року.

В іншій частині рішенні залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді