АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-234/2011 Номер провадження 22-ц/786/1167/2013 Головуючий у 1-й інстанції Клименко С.М. Доповідач Карнаух П. М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2013 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого - судді : Карнауха П.М.

Суддів: Пилипчук Л.І., Прядкіної О.В.

при секретарі: Ткаченко Т.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2

на заочне рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 19 квітня 2011 року

по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, Недогарівської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, треті особи - Відділ Держкомзему в Крменечуцькому районі, Кременчуцький районний відділ "Центр державного земельного кадастру", про встановлення порядку користування земельною ділянкою.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Полтавської області Карнауха П.М., -

в с т а н о в и л а :

В січні 2011 року ОСОБА_3 звернулася до місцевого суду з позовом, в якому просила встановити порядок користування земельною ділянкою загальною площею 3164 кв.м в АДРЕСА_1. Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона є власником ? частини домоволодіння в АДРЕСА_1 згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Рішенням Кременчуцького районного суду від 21 грудня 2009 року право власності відповідача ОСОБА_1 на ?? частину домоволодіння припинено. Окрім того, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є співвласниками (по ? та ? частин відповідно) земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства загальною площею 3164 кв.м в АДРЕСА_1. Однак, вони не можуть добровільно встановити порядок користування земельною ділянкою, який би відповідав їхнім часткам у праві власності.

Заочним рішенням Кременчуцького районного суду від 19 квітня 2011 року визнано право власності за ОСОБА_3 на ? ч. земельної ділянки, яка знаходиться в АДРЕСА_1 площею 2373 кв. м. вартістю 20143 грн.16 коп., з яких: земельна ділянка площею 1091,3 кв. м для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд і земельна ділянка площею 1281,7 кв. м для ведення особистого селянського господарства.

Проведено розподіл земельної ділянки, яка знаходиться в АДРЕСА_1 загальною площею 3164 кв.м вартістю 26857 грн.55 коп. по першому варіанту розподілу згідно додатку № 1 до висновку експертного будівельно-технічного дослідження № 239-10 від 11 грудня 2010 року та виділено в користування ОСОБА_3 частину зафарбовану в синій колір площею 2373 кв.м, ОСОБА_1 - зафарбовану в зелений колір площею 791 кв.м по межі вказаній червоним кольором.

Вирішено питання судових витрат. Роз'яснено порядок перегляду заочного рішення.

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 27 травня 2011 року заяву представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про скасування заочного рішення залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить заочне рішення суду скасувати та прийняти нове, яким розподіл земельної ділянки провести по третьому варіанту, визначеному висновком експертного будівельно-технічного дослідження. Посилається на те, що судом не враховано наявність рішення суду про припинення права власності ОСОБА_1 на ? частину домоволодіння, а тому виділення йому частини земельної ділянки для обслуговування житлового будинку є недоцільним. Дані обставини судом не були враховані, що призвело до порушення норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

У відповідності до п. 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, підставою для скасування рішення в апеляційному порядку і ухвалення нового або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги на заочне рішення місцевого суду.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Частиною 4 статті 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Як убачається із матеріалів справи, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21 травня 2009 року ОСОБА_3 є власником ? частин земельної ділянки, площею 0,1455 га., в межах згідно з планом, яка передана для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель (кадастровий номер: 5322482801:01:002:0028), що знаходиться АДРЕСА_1, яка належала померлій ОСОБА_6 на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку ЯГ № 655680, виданого Недогарківською сільською радою Полтавської області 05.04.2007 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010754800016 (а.с.17).

Окрім того, ОСОБА_3, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21 травня 2009 року, є власником ? частин земельної ділянки площею 0,1709 га., в межах згідно з планом, яка передана для ведення особистого господарства (кадастровий номер: 5322482801:01:002:0029), що знаходиться в АДРЕСА_1, яка належала померлій ОСОБА_6 на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку ЯГ № 655681, виданного Недогарківською сільською радою Полтавської області 05.04.2007 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010754800017 (а.с.18).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21 травня 2009 року, ОСОБА_3 є власником ? частин домоволодіння розташованого в АДРЕСА_1, яке 03.06.2009 року зареєстровано в КП «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації», про що видано витяг про реєстрації права власності на нерухоме майно (а.с.16,19).

Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 21 грудня 2009 року, залишеним без змін ухвалою Верховного Суду України від 01 вересня 2010 року, припинено право власності ОСОБА_1 на ? частину житлового будинку з господарчими будівлями, розташованого в АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_3 право власності на ? частину житлового будинку з господарчими будівлями, розташованого в АДРЕСА_1 (а.с.29-30, 31-32).

Колегія суддів вважає, що місцевий суд невірно прийшов до висновку про визнання за позивачем права власності на земельні ділянки, не врахувавши, що право власності за позивачем встановлено та відповідачем не оспорюється.

Згідно ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Позивачем не було доведено належними та допустимим доказами порушення з боку відповідача або невизнання ним права власності позивача на землю.

Таким чином, спір між сторонами відсутній, а повторне визнання права власності за особою не передбачено нормами чинного цивільного законодавства.

Тому рішення місцевого суду в частині визнання за ОСОБА_3 права власності на ?? частин земельної ділянки підлягає скасуванню, а в задоволенні позовних вимог в цій частині необхідно відмовити.

Не погоджується колегія суддів з висновками місцевого суду щодо необхідності встановлення порядку користування земельною ділянкою відповідно до варіанту № 1 висновку експертного будівельно-технічного дослідження № 239 -10 від 11 грудня 2010 року, оскільки даний варіант передбачає користування ? частиною земельної ділянки в тому числі й для обслуговування ? частини домоволодіння.

Обираючи вказаний варіант розподілу земельної ділянки, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що право власності ОСОБА_1 на ? частину домоволодіння було припинено. Власником всього домоволодіння являється ОСОБА_3

Згідно вимог ст. 377 ЦК України до нового власника житлового будинку, будівль або споруд переходить і право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника.

Померла ОСОБА_6 мала у власності згідно державних актів про право власності на землю дві земельні ділянки - одну для ведення особистого селянського господарства, а другу для будівництва і обслуговування житлового будинку.

На даний час в установленому законом порядку право власності ОСОБА_1 на 1/4 частину земельної ділянки, необхідної для обслуговування будинку та прибудинкової території не припинено. Так само, він являється власником ? частини земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Вирішуючи питання встановлення порядку користування земельною ділянкою, як того просила позивач в своєму позові, судом безпідставно було застосовано норми статті 120 ЗК України, яка регулює порядок переходу права власності на земельну ділянку у разі небуття права власності на домоволодіння, яке на ній розташоване, оскільки сторони не являються співвласниками домоволодіння.

Відповідно до ст. 88 ЗК України, володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Враховуючи фактичні обставини по справі, колегія суддів приходить до висновку , що самий доцільний варіант встановлення порядку користування земельною ділянкою необхідно обрати за варіантом № 3 до висновку експертного будівельно - технічного дослідження.

Тому, колегія суддів вважає, що доводи апелянта, викладені в апеляційній є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

За таких обставин, рішення місцевого суду підлягає скасуванню в частині визнання за позивачем права власності та зміні в частині визначення порядку користування земельними ділянками.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ч.1 п. 4, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Заочне рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 19 квітня 2011 року в частині визнання за ОСОБА_3 право власності на 3/4 частин земельних ділянок, які знаходяться в АДРЕСА_1 скасувати та в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.

Змінити заочне рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 19 квітня 2011 року в частині проведення розподілу земельної ділянки.

Встановити порядок користування земельними ділянками, які знаходяться в АДРЕСА_1, по третьому варіанту розподілу згідно з додатком № 3 до висновку експертного будівельно -технічного дослідження № 239 -10 від 11 грудня 2010 року та виділити в користування ОСОБА_3 частину зафарбовану в синій колір площею 2373 кв. м., а ОСОБА_1 виділити в користування земельну ділянку площею 791 кв. м. зафарбовану в зелений колір.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Карнаух П.М.

Судді: Пилипчук Л.І.

Прядкіна О.В.

З оригіналом згідно:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Карнаух П.М.