Категорія 46 Головуючий в 1 інстанції - Саржевська І.В.
Доповідач - Агєєв О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2013 року м.Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Шевченко В.Ю.,
суддів Новосьолової Г.Г., Агєєва О.В.
при секретарі Жара Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 10 січня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, відділу Державної виконавчої служби Краснолиманського Міського управління юстиції про звільнення від сплати заборгованості по аліментам та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, відділу Державної виконавчої служби Краснолиманського Міського управління юстиції про звільнення від сплати заборгованості по аліментам відмовлено.
Додатковим рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 16.01.13р. стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 262грн. 90коп.
Додатковим рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 08.02.13р. у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання відділу державної виконавчої служби Краснолиманського міського управління юстиції вчинити певні дії (винести постанову про обчислення заборгованості з дати пред`явлення виконавчого документу до виконання) відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати, через неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що ОСОБА_2 змінила місце мешкання в 2007 року та отримала інвалідність до звернення до суду з позовом про стягнення аліментів. Проте, суд першої інстанції під час ухвалення рішення не з`ясував, через які обставини відповідачкою більш трьох років не було пред`явлено виконавчий документ до виконання, чи була у неї можливість пред`явлення його до виконання, а обмежився поясненнями відповідачки та довідкою про її інвалідність, що свідчить про неповне з`ясування судом обставин справи.
Позивач в судовому засіданні апеляційного суду доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.
Відповідачі ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційного суду заперечувала проти задоволення апеляції.
Представник відповідача ВДВС Краснолиманського міського управління юстиції в судове засідання апеляційного суду не зявився, надав заяву про розгляд справи без його участі.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції встановлено, що рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 28.08.07р. стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання їх неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 та видано виконавчий лист №2-973/07 (а.с.69-70).
В зв`язку із сімейними обставинами (переїзд в інше місце мешкання), станом здоров`я (хвороба, встановлення інвалідності 2 групи), відповідач ОСОБА_2 до 2011 року не зверталася з виконавчим листом про стягнення аліментів до ВДВС Краснолиманського МУЮ (а.с.68, 81).
28.12.11р. згідно ухвали Краснолиманського міського суду Донецької області від 22.12.11р. ОСОБА_2 видано дублікат виконавчого листа №2-973/07 (а.с.68).
20.01.12р. старшим державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Краснолиманського міського управління юстиції Щербиною Ю.М. відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа №2-973/07 від 28.12.11р. (а.с.28).
Під час проведення виконавчого провадження на вимогу відділу ДВС Краснолиманського МУЮ ОСОБА_1 були надані квитанції про сплату ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх дітей, а саме: в листопаді 2011 року - 300грн., в січні 2012 року - 900грн; в травні 2012 року - 500грн.
Згідно довідки відділу ДВС Краснолиманського МУЮ від 10.01.13р. № 214/04-49/1-964, заборгованість ОСОБА_1 по сплаті аліментів за виконавчим листом № 2-973/07 від 28.12.11р. за період з 20.01.09р. по 19.01.12р складає 22 120грн. 51 коп. (а.с 85-86).
Згідно ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.
Згідно п.3 ст.10 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 ЦПК України, розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Відповідно до ч.3 ст.197 СК України суд може звільнити платника аліментів від сплати заборгованості, якщо буде встановлено, що вона виникла внаслідок непред'явлення без поважної причини виконавчого листа до виконання особою, на користь якої присуджено аліменти.
Положення цієї норми може бути реалізовано у випадку, коли судом встановлено пропуск строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Законом України «Про виконавче провадження» (ст.22 в редакції закону на час розгляду даної справи судом першої інстанції; ст.21 Закону на час ухвалення рішення Краснолиманським міським судом про стягнення аліментів) встановлено строки пред'явлення виконавчих документів до виконання. Між тим ч.3 ст.22 Закону передбачено, що рішення про стягнення періодичних платежів (у справах про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, втратою годувальника тощо) можуть бути пред'явлені для виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі (аналогічні вимоги містились в ст.21 попередньої редакції Закону яка діяла до 09.03.2011р.).
Частиною 1 ст.194 СК України передбачено, що аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом і за минулий час, але не більш як за три роки, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання.
З матеріалів справи вбачається, що виконавчою службою здійснено розрахунок заборгованості позивача за період з 20.01.09р. по 19.01.2012р. (виконавче провадження відкрито 20.01.12р., а.с.28, 85, 86).
З даного розрахунку видно, що з часу ухвалення рішення про стягнення аліментів позивач ОСОБА_1 добровільно сплатив ОСОБА_2 аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей в листопаді 2011 року - 300грн. та в січні 2012 року - 900грн. Аліменти в розмірі 500грн. сплачені в травні 2012 року вже після відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Як вбачається з ухвали Краснолиманського міського суду від 22.12.11р. (а.с.68) про задоволення заяви ОСОБА_2 про видачу дублікату виконавчого листа остання втратила отриманий нею виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на її користь аліментів на утримання дітей при переїзді. Тобто з поважних причин не пред'явила його до виконання. Вказане судове рішення не оскаржене і набрало законної сили.
Разом з тим, в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження (з наданням належних та допустимих доказів) пояснення позивача про те, що він весь час до подачі відповідачкою яка є інвалідом 2-ї групи (а.с.81) виконавчого документу до ВДВС надавав допомогу на утримання двох неповнолітніх дітей.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 змінила місце мешкання в 2007 року та отримала інвалідність до звернення до суду з позовом про стягнення аліментів не впливають на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції з наведенних вище підстав.
Таким чином, колегія суддів розглянувши скаргу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції вирішуючи спір по суті порушень матеріального та процесуального права не допустив, повно та всебічно дослідив матеріали справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Краснолиманського міського суду від 10 січня 2013 року залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий:
Судді: