КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4938/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Власенкова О.О. Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

У Х В А Л А

Іменем України

14 березня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Мамчура Я.С. та Шостака О.О.,

при секретарі - Томко Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 05 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації про стягнення невиплаченої заробітної плати,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації суму недоплаченої мінімальної заробітної плати в розмірі 751 грн. 25 коп., премію у розмірі 4302 грн. 54 коп. за березень 2006 року, середній заробіток з урахуванням інфляції за весь час затримки по день фактичного розрахунку та відшкодувати моральну шкоду.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 05 червня 2012 року вказаний адміністративний позов було задоволено в частині вимог про стягнення 15 грн. 25 коп.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що йому не було виплачено премію за березень 2006 року. Також позивач посилається на те, що заробітна плата за лютий 2004 року була виплачена у розмірі, меншому ніж встановлена законом мінімальна заробітна плата.

Під час судового засідання позивач підтримав свою апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити з підстав, викладених в ній.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явився. Про причини своєї неявки суд не повідомив. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь представника відповідача в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 05 червня 2012 року - без змін виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що відповідач неправомірно виплатив позивачу заробітну плату за лютий у меншому розмірі, ніж встановлена законом мінімальна заробітна плата. Також суд першої інстанції виходив з того, що премія за березень 2006 року була виплачена ОСОБА_2

Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Судом встановлено, що розпорядженням голови Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації від 12 січня 2004 року № 14-к ОСОБА_2 було прийнято на посаду спеціаліста 1 категорії відділу розвитку виробничої сфери та ринкової інфраструктури управління економіки та розвитку району з посадовим окладом 151 грн. 80 коп.

Сторони даної справи не заперечують, що в лютому 2004 року позивачу було виплачено заробітну плату в розмірі 189 грн. 75 коп., з яких 151 грн. 80 коп. - посадовий оклад та 37 грн. 95 коп. - премія.

У відповідності до ст. 89 Закону України «Про державний бюджет на 2004 рік» станом на 01 лютого 2004 року розмір мінімальної заробітної плати становив 205 грн. 00 коп.

Згідно ч. 3 ст. 3 Закону України «Про оплату праці» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі коли працівникові, який виконав місячну (годинну) норму праці, нарахована заробітна плата нижче законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати, підприємство провадить доплату до її рівня.

Враховуючи, що ОСОБА_2 у лютому 2004 року не було виплачено доплату у розмірі різниці між встановленою Законом мінімальною заробітною платою та фактично виплаченою йому заробітною платою, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач має право на стягнення такою доплати.

При визначенні розміру такої доплати суд першої інстанції правомірно виходив з того, що розмір мінімальної заробітної плати повинен визначатися Законом України «Про Державний бюджет України на 2004 рік».

ОСОБА_2 в апеляційній скарзі посилається на те, що при здісненні зазначеного розрахунку підлягає використанню розмір мінімальної заробітної плати, який встановлений станом на час винесення рішення. Обґрунтовуючи свою думку позивач послався на те, що до даних правовідносин підлягають застосуванню положення абз. 8 п. 2 постанови КМ України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Постанова від 08 лютого 1995 року № 100) за аналогією.

Відповідно до вказаної норми права у разі коли зміна структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування відбулася у період, протягом якого за працівником зберігається середня заробітна плата, а також коли заробітна плата у розрахунковому періоді не зберігається, обчислення середньої заробітної плати провадиться з урахуванням виплат, передбачених працівникові згідно з умовами оплати праці, що встановлені після підвищення посадових окладів.

Згідно ч. 7 ст. 9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Разом з тим, правовідносини, врегульовані абз. 8 п. 2 Постанови від 08 лютого 1995 року № 100, не подібні тим, що склалися між сторонами даної справи.

Так, зазначена норма права встановлює порядок розрахунку середньої заробітної плати у разі підвищення посадових окладів у період, коли працівник з певних причин фактично не виконував роботу, передбачену трудовим договором.

В даному випадку спір виник щодо виплати заробітної плати за фактично відпрацьований час за посадою та з посадовим окладом, зазначеними в розпорядженні про прийняття на роботу.

Крім того, зі змісту ч. 3 ст. 3 Закону України «Про оплату праці» вбачається, що розмір доплати складає різницю між фактично нарахованою заробітною платою за місяць та законодавчо встановленою мінімальною заробітною платою на такий місяць.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції було правомірно стягнуто на користь позивача доплату, передбачену ч. 3 ст. 3 Закону України «Про оплату праці», у розмірі саме 15 грн. 25 коп.

Також позивачем було заявлено вимогу стягнення премії за березень 2006 року у розмірі 700 грн. 00 коп.

Відповідач стверджує, що вказану премію ОСОБА_2 було виплачено у квітні 2006 року. Позивач не заперечує факт отримання у квітні 2006 року премії у розмірі 700 грн. 00 коп., однак вважає, що у квітні 2006 року йому було виплачено премію саме за квітень, а не за березень.

З матеріалів справи вбачається, що премія за березень 2006 року у розмірі 700 грн. 00 коп. була призначена позивачу розпорядженням голови Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації від 26 квітня 2006 року № 164-к «Про преміювання працівників держадміністрації за березень місяць 2006 року».

З огляду на дату винесення вказаного розпорядження колегія суддів вважає, що премія березень 2006 року не могла бути виплачена ОСОБА_2 раніше, ніж у квітні 2006 року. Також судом встановлено, що розпорядження про виплату позивачу премії за квітень 2006 року у розмірі 700 грн. 00 коп. - не видавалося.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що премія у розмірі 700 грн. 00 коп., яку позивач отримав у квітні 2006 року, є премією саме за березень 2006 року, передбаченою розпорядженням голови Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації від 26 квітня 2006 року № 164-к.

Таким чином, доводи позивача про те, що відповідач не виплатив йому премію за березень 2006 року - не знайшли свого підтвердження.

В апеляційній скарзі позивач також посилається на те, що судом першої інстанції було вирішено не всі позовні вимоги. Разом з тим, в подальшому такі позовні вимоги були вирішені судом першої інстанції шляхом постановлення додаткової ухвали, яка, згідно ч. 5 ст. 168 КАС, є самостійним предметом апеляційного оскарження.

Отже, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 05 червня 2012 року, та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 05 червня 2012 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

В задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 - відмовити.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 05 червня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді Я.С. Мамчур

О.О. Шостак

.

Головуючий суддя Горяйнов А.М.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.