Справа №2-941-2008

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м        У к р а ї н и

27 червня 2008 року                                      м. Вінниця

Староміський районний суд м. Вінниці в складі:

головуючого  судді                                          Олійника О.М.

при секретарі                                                Якубовській Ю.А.

з участю позивачки                                      ОСОБА_1

представників відповідачів                           ОСОБА_2,

                                                                       ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в м. Вінниці  цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Вінницької міської ради про визнання права власності на будинковолодіння в порядку спадкування за законом, поділ будинковолодіння в натурі,    

в с т а н о в и в :

        ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, Вінницької міської ради про визнання права власності на будинковолодіння АДРЕСА_1, поділ даного будинковолодіння в натурі.

        Мотивувала позов тим, що дане будинковолодіння зареєстроване за ОСОБА_5, яка померла в 1943 році. ЇЇ спадкоємці ОСОБА_6 та ОСОБА_7 проживали в даному будинку і фактично прийняли спадщину.

        ОСОБА_7 загинув в 1944 році, а ОСОБА_6 помер в 1965 році. Спадкоємцем майна ОСОБА_7 був син ОСОБА_8, а ОСОБА_6 - відповідач ОСОБА_3.

        ОСОБА_8 помер в 1972 році. Вона, ОСОБА_1, є донькою ОСОБА_8 і спадкоємицею його майна.

        Всі спадкоємці після смерті ОСОБА_5 проживали в будинку і фактично приймали спадщину, але будь-хто з них до нотаріальної контори з заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину не звертався.

В даний час будинковолодіння складається з приміщень в будинку «А»: тамбуру 1-1, площею 3,6 кв.м., кухні 1-2, площею 7,2 кв.м., кімнат 1-3, площею 7,4 кв.м., 1-4, площею 10,3 кв.м., 1-5, площею 12,0 кв.м., комори 1-6, площею 1,0 кв.м., кухні 2-1, площею 6,3 кв.м., комори 2-2, площею 4,3 кв.м., кімнати 2-3, площею 9,7 кв.м., кімнати 2-4, площею 9,2 кв.м. (загальна площа в будинку 71,0 кв.м.), а також з господарських споруд сараїв «В», «К», убиралень «Е»,«Д». Самочинно збудованими є прибудова «А-1» (приміщення в будинку 1-1, 1-2, 1-3), сіни «а 2» (приміщення 2-1), убиральні «Е», «Д», сарай «К». Дані споруди були зведені в 1968 році попередніми власниками і фактично прийняті в експлуатацію. 

Оскільки єдиними спадкоємцями на сьогоднішній день є вона, ОСОБА_1 і відповідач ОСОБА_3., просила суд визнати за ними право власності на будинковолодіння в рівних частках - по Ѕ і поділити дане будинковолодіння в натурі відповідно до того порядку, який склався між співвласниками протягом тривалого часу, а саме, виділити ОСОБА_1 такі приміщення: в будинку «А» - кухню 2-1, площею 6,3 кв.м., комору 2-2, площею 4,3 кв.м., кімнату 2-3, площею 9,7 кв.м., кімнату 2-4, площею 9,2 кв.м.; господарські приміщення - сарай «К», вбиральню «Е», а відповідачу ОСОБА_3  приміщення в будинку «А»: тамбур 1-1, площею 3,6 кв.м., кухню 1-2, площею 7,2 кв.м., кімнати 1-3, площею 7,4 кв.м., 1-4, площею 10,3 кв.м., 1-5, площею 12,0 кв.м., комору 1-6, площею 1,0 кв.м.; господарські приміщення - сарай «В», убиральню «Д».

        В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позов підтримала відповідно до обставин, викладених в позовній заяві, просила суд задовольнити її вимоги.

        Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 позов визнала, проти визнання права власності на Ѕ частку будинковолодіння за ОСОБА_3 і про реальний поділ даного будинковолодіння не заперечила.

        Представник Вінницької міської ради Никонюк О.В. позов ОСОБА_1 не визнав, просив відмовити в задоволенні позову, суду пояснив, що сторони не можуть набути права власності на майно, оскільки ОСОБА_5 померла в 1943 році, а свідоцтво про право власності на будинковолодіння на її ім`я було видано в 1969 році, крім того, будь-хто зі спадкоємців з заявами про прийняття спадщини не звертався, будинок розташований на земельні ділянці, що не була відведена міською радою, на ділянці існують споруди, що зведені самовільно, з порушенням вимог ст.ст. 24, 29 Закону України «Про планування і забудову територій».   

        Вислухавши пояснення позивачки та представників відповідачів, дослідивши матеріали даної цивільної справи та матеріали інвентаризаційної справи по даному будинковолодінню, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

        Судом встановлені такі обставини і відповідні до них правовідносини, що виникли при спадкуванні майна і врегульовані нормами цивільного законодавства. 

        Відповідно до свідоцтва про право власності № 2959 від 14.01.1969 року будинковолодіння АДРЕСА_1 належить ОСОБА_5.

        ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

        ЇЇ спадкоємцями в рівних частках стали сини ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які фактично прийняли спадщину, оскільки проживали в даному будинку.

        Згідно довідки військового комісаріату від 16.01.2006 року, ОСОБА_7 загинув в травні 1944 року. ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, згідно свідоцтва про смерть НОМЕР_1.

Спадкоємцем майна ОСОБА_7 був син ОСОБА_7 (свідоцтво про народження НОМЕР_2), який, згідно свідоцтва про смерть НОМЕР_2.

Згідно свідоцтва про народження НОМЕР_3, у  ОСОБА_6 є син - відповідач ОСОБА_3,  ІНФОРМАЦІЯ_3, який став спадкоємцем майна померлого, оскільки проживав і проживає у спірному будинку.

        Спадкоємицею майна ОСОБА_8 стала його донька - позивачка ОСОБА_1(змінила прізвище з «ОСОБА_1» в зв`язку з одруженням з ОСОБА_9 30.04.1988 року), яка також проживала і проживає в спірному будинку.

Таким чином, після смерті ОСОБА_5 свідоцтво про право на спадщину будь-хто зі спадкоємців не оформляв, до нотаріальної контори з цього приводу не звертався, заповітів не залишив, але всі спадкоємці фактично приймали спадщину, оскільки проживали в спірному будинковолодінні і не відмовлялись від її отримання. Фактичне прийняття спадщини  підтверджується домовою книгою, оглянутою в судовому засіданні.

        Судом встановлено, що єдиними спадкоємцями за законом на сьогоднішній день є ОСОБА_3 (онук ОСОБА_5) і ОСОБА_1 (правнучка ОСОБА_5), яки прийняли спадщину відповідно до ст. 1268 ЦК України.

        Частки ОСОБА_3 і ОСОБА_1 є рівними, по Ѕ, оскільки вони кожен успадкували ті частки, які належали їх спадкодавцям.

        Будинок, що належав ОСОБА_5, був збудований в 1905 році на вільній земельній ділянці, яка рішенням ради не виділялась. В даний час будинковолодіння складається з приміщень в будинку «А»: тамбур 1-1, площею 3,6 кв.м., кухня 1-2, площею 7,2 кв.м., кімнати 1-3, площею 7,4 кв.м., 1-4, площею 10,3 кв.м., 1-5, площею 12,0 кв.м., комора 1-6, площею 1,0 кв.м., кухня 2-1, площею 6,3 кв.м., комора 2-2, площею 4,3 кв.м., кімната 2-3, площею 9,7 кв.м., кімната 2-4, площею 9,2 кв.м. (загальна площа в будинку 71,0 кв.м.), а також з господарських споруд сараїв «В», «К», убиралень «Е», «Д». Земельна ділянка, що знаходиться в користуванні сторін, становить 1699 кв.м., інвентарна вартість будинковолодіння - 66 044 грн. 

В 1968 році власники самочинно збудували прибудову «А-1» (приміщення в будинку 1-1, 1-2, 1-3), сіни «а2» (приміщення 2-1), убиральні «Е», «Д» і сарай «К».

Відповідно до ст. 367 ч. 5 ЦК України, на вимогу користувача земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Земельною ділянкою сторони користуються відкрито і безперервно протягом тривалого часу. Прибудови з 1968 року також знаходяться в користуванні сторін, підтримуються ними в належному стані і відповідають всім державним будівельним нормам та правилам, забезпечені електроенергією, теплопостачанням. Суд вважає їх такими, що фактично прийняті в експлуатацію. На протязі 40 років будь-хто претензій щодо використання самовільних побудов не пред`являв, позовів зацікавлених осіб про знесення будівель і про вилучення земельної ділянки не було.

В зв`язку з цим суд вважає необхідним включити дані прибудови і господарські приміщення у склад спадщини і враховувати при поділі будинковолодіння в натурі.   

        За взаємною згодою і дотримуючись порядку користування, який існував між попередніми власниками будинковолодіння, ОСОБА_1 користується приміщеннями в будинку «А»: 2-1, 2-2, 2-3, 2-4, сараєм «К» і вбиральнею «Е», а ОСОБА_3. користується приміщеннями 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-6, сараєм «В» і вбиральнею «Д». Частини кожного в будинку є ізольованими і відокремленими, розрахункові книжки у сторін також окремі. 

        Даний порядок повністю відповідає інтересам сторін, відповідає їх рівним ідеальним часткам в будинковолодінні і виділ часток сторін є технічно можливим. 

        Відповідно до ст. 1278 ЦК України, кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі. Відповідно до ст. 367 ЦК України, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Оскільки спадщина відкрилась в 1943 році і юридично оформлена не була, до правовідносин, що виникли між сторонами суд застосовує норми ЦК України в редакції 2003 року, відповідно до  п. 5 Прикінцевих та перехідних положень.

        На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 328, 367, 1268, 1270, 1278 ЦК України, ст.ст. 5, 8, 10, 11, 57, 60, 209, 212, 214, 215, ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

        Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право власності в рівних частках - по 1/2 на будинковолодіння АДРЕСА_1, що зареєстроване за ОСОБА_5.

        Поділити будинковолодіння в натурі і виділити у власність:

ОСОБА_1 такі приміщення: в будинку «А» - кухню 2-1, площею 6,3 кв.м., комору 2-2, площею 4,3 кв.м., кімнату 2-3, площею 9,7 кв.м., кімнату 2-4, площею 9,2 кв.м.; господарські приміщення - сарай «К», вбиральню «Е»;

відповідачу ОСОБА_3 - приміщення в будинку «А»: тамбур 1-1, площею 3,6 кв.м., кухню 1-2, площею 7,2 кв.м., кімнати 1-3, площею 7,4 кв.м., 1-4, площею 10,3 кв.м., 1-5, площею 12,0 кв.м., комору 1-6, площею 1,0 кв.м.; господарські приміщення - сарай «В», убиральню «Д».

        Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через Староміський райсуд м. Вінниці шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

        Суддя: