ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.13 Справа№ 914/795/13-г

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідне виробниче підприємство «Екологія», м.Львів

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз», в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз», м.Львів

про стягнення заборгованості в сумі 213 014 грн. 53 коп.

Суддя Гулик Г.С.

при секретарі Михновецький Ю.О.

Представники:

від позивача: Гентош Р.Є. - адвокат (довіреність б/н від 30.11.2012р., дійсна до 30.11.2015р.);

від відповідача: не з'явився.

Представнику позивача роз'яснено його права та обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу не поступало.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідне виробниче підприємство «Екологія» звернулось з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз», в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» про стягнення заборгованості в сумі 213 014 грн. 53 коп., витрат на оплату послуг адвоката у сумі 10 650 грн. 00 коп. та судового збору в сумі 4 260 грн. 29 коп.

Ухвалою суду від 22.02.2013р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 12.03.2013р. У зв'язку із неявкою в судове засідання позивача та невиконання сторонами всіх вимог ухвали суду від 22.02.2013р., розгляд справи відкладено на 25.03.2013р.

В судовому засіданні 25.03.2013р. представник позивача позовні вимоги підтримав і просить суд позов задоволити повністю та стягнути з відповідача заборгованість в сумі 213 014 грн. 53 коп. (в т.ч. 210 096 грн. 50 коп. - основного боргу, 840 грн. 37 коп. - інфляційних втрат та 2 077 грн. 66 коп. - 3% річних), а також витрати на оплату послуг адвоката в сумі 10 650 грн. 00 коп. та судовий збір у сумі 4 260 грн. 29 коп.

Відповідач в судове засідання 25.03.2013р. не з'явився, явки повноважного представника не забезпечив, проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Вимог попередніх ухвал суду в повній мірі, не виконав. Тому суд вважає за доцільне розглянути справу без участі представника відповідача, в порядку ст.75 ГПК України, за наявними у справі доказами.

Розглянувши позовні матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини в їх сукупності, дослідивши всі зібрані по справі докази, суд встановив наступне:

26.10.2011р. між Управлінням магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національного акціонерного товариства «Нафтогаз України» (замовник) (далі по тексту - відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідне виробниче підприємство «Екологія» (виконавець) (далі по тексту - позивач) укладено договір про надання послуг №07/10 (далі по тексту - договір).

З матеріалів справи вбачається, що правонаступником зобов'язань Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національного акціонерного товариства «Нафтогаз України» «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» за цим договором є Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз», в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз».

Відповідно до п.1.1. договору виконавець зобов'язувався надати «Інженерні послуги (Розроблення ПЛАС на ОПН Волинського та Тернопільського ЛВУМГ)» згідно вимог НПАОП 0.00-1.33-99 «Положення щодо розробки ланів локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій», а замовник зобов'язувався прийняти та оплатити якісно виконані послуги.

Згідно п.2.1. договору вартість усіх послуг, які доручалися виконавцю за даним договором визначається кошторисами (додатки №1,2 до договору) по кожному структурному підрозділу філії окремо, які є невід'ємною частиною цього договору.

Додатками №1 та №2 до договору про надання послуг №07/10 від 26.10.2011р. - кошторисами, сторони визначили, що ціна наданих послуг на Тернопільському ЛВУМГ повинна становити 149 518 грн. 74 коп. (з ПДВ), а на Волинському ЛВУМГ - 89 991 грн. 26 коп. (з ПДВ) Загальна вартість наданих послуг, згідно п.2.2 договору та згідно кошторисами повинна становити 239 510 грн. 00 коп. (з ПДВ)

Пунктом 1.3. договору встановлено, що після завершення надання послуг виконавець передає замовнику акт про здачу приймання послуг з доданням до нього комплекту технічної документації в трьох екземплярах, яка повинна бути пронумерована, зброшурована, затверджена і узгоджена відповідними організаціями, скріплена печатками підприємств і організацій, які її узгодили (п.1.3. договору).

На виконання умов договору сторони підписали приймально-здавальні акти до договору про надання послуг №07/10 від 26.10.2011р., а саме: приймально-здавальний акт №1 від 27.04.2012р., яким засвідчили, що замовнику надано: Інженерні послуги (розроблення ПЛАС на ОПН по структурних підрозділах філії УМГ «Львівтрансгаз») Тернопільське ЛВУМГ, загальною вартістю 131 156 грн. 79 коп. (з ПДВ); приймально-здавальний акт №2 від 28.04.2012р., яким засвідчили, що замовнику надано: Інженерні послуги (розроблення ПЛАС на ОПН по структурних підрозділах філії УМГ «Львівтрансгаз») Волинське ЛВУМГ, загальною вартістю 78 939 грн. 71 коп. (з ПДВ).

В приймально-здавальних актах №1 від 27.04.2012р. та №2 від 28.04.2012р. вбачається, що відповідач не має претензій та зауважень щодо обсягів та якості робіт виконаних позивачем.

Відповідно до 6.1. договору розрахунки за договором здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування замовником належної до оплати суми на банківський рахунок виконавця протягом 120 банківських днів з моменту підписання приймально-здавальних актів замовником. Отже, відповідач повинен був оплати позивачеві за надані послуг, згідно приймально-здавального акту №1 від 27.04.2012р. не пізніше 22.10.2012р., а відповідно до приймально-здавального акту №2 від 28.04.2012р. не пізніше 23.10.2012р. Відповідач у вказаний термін не виконав обов'язків щодо оплати товару, чим порушив свої зобов'язання.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено факт, що заборгованість відповідача перед позивачем за надані ним послуги, становить 210 096 грн. 50 коп. (з ПДВ) (131 156 грн. 79 коп. + 78 939 грн. 71 коп. = 210 096 грн. 50 коп.).

25.02.2012р. позивач, на адресу відповідача направив претензії №279 та №280, в яких просив оплатити заборгованість за надані ним послуги. Відповідач, листом №111/06-11 від 11.01.2013р. повідомив позивача, що станом на 03.01.2013р. заборгованість не погашена у зв'язку з тим, що відповідно до порядку централізованого управління та контролю фінансових потоків ПАТ «Укртрансгаз», філія «УМГ «Львівтрансгаз» здійснює платежі лише за погодженням із вищестоячою організацією. У зв'язку із скрутним становищем, що склалося у ПАТ «Укртрансгаз», філією «УМГ «Львівтрансгаз» не було отримано погодження та відповідного фінансування для здійснення розрахунків з ТзОВ «НДВП «Екологія».

Оскільки відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань по оплаті наданих йому послуг, позивач, на підставі ст.625 ЦК України, нарахував 840 грн. 37 коп. - інфляційних втрат за період з грудня 2012р. по січень 2013р. та 2 077 грн. 66 коп. - 3% річних від простроченої суми за період з 23.10.2012р. по 20.02.2013р.

Суд, здійснюючи перерахунок суми 3% річних за зазначені періоди, дійшов висновку, що сума річних повинна становити не 2 077 грн. 66 коп., як вимагає позивач, а 1 924 грн. 26 коп.

Відповідач у відзиві на позовну заяву стверджує, що позивачем порушені умови договору №07/10 від 26.10.2011р., а саме: відсутність умов щодо складання приймально-здавальних актів; надання позивачем послуг на меншу суму, ніж передбачено у договорі; порушення позивачем строку виконання умов договору, а також зазначив, що ним створені для позивача як найсприятливіші умови для виконання умов договору, а позивачу лише необхідно було в як найкоротший строк виконати умови договору №07/10 і в такий спосіб уникнути ризику зміни обставин.

З таким твердженням відповідача суд погодитись не може, оскільки матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем своїх зобов'язань по договору надання послуг №07/10 від 26.01.2011р. чого не заперечує і сам відповідач, що підтверджується його листом №111/06-11 від 11.01.2013р.

Доказів погашення боргу та штрафних санкцій відповідач суду не надав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частиною першою ст.903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 905 ЦК України передбачено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами

Згідно ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановленим договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 ЦК України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Згідно ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у статті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти -юридичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами-юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами, можуть добровільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.2 ст.218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем своїх зобов'язань щодо надання відповідачеві послуг по виконанню робіт на Тернопільському ЛВУМГ та Волинському ЛВУМГ в повному обсязі, що вбачається із кошторисами, приймально-здавальними актами, проте, в порушення зобов'язання, передбаченого договором про надання послуг №07/10 від 2011р., відповідач не оплатив позивачеві вартості наданих послуг.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України). Згідно ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в сумі 212 861 грн. 15 коп. (в т.ч. 210 096 грн. 50 коп. - основного боргу, 840 грн. 37 коп. - інфляційних втрат та 1 924 грн. 26 коп. - 3% річних). Решта позовних вимог до задоволення не підлягає.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судовий збір, сплачений позивачем, підлягає стягненню з відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відзиві на позовну заяву, представник відповідача зазначає, що позовна вимога позивача щодо відшкодування витрат на послуги адвоката не підлягає до задоволення, оскільки позивач не включив у ціну позову оплату послуг адвоката, не сплатив судовий збір за ці послуги та не надав доказів оплати таких послуг.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що твердження представника відповідача не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Згідно п.1 ч.1 ст.55 ГПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою або сумою, оспорюванню за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться по безспірному (безакцептному) порядку.

Пунктом 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013р. №7 передбачено, що відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; оплати послуг адвоката. Зазначені витрати не є збитками в розумінні статті 224 Господарського кодексу України та статті 22 Цивільного кодексу України, не входять до складу ціни позову і не можуть під виглядом збитків.

Відповідно до ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012р. №5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012р. №5076-VI встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. (ст.30 цього Закону).

Підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів. (п.2.2 Постанови правління НБУ №637 від 15.12.2004р. (із внесеними змінами та доповненнями)).

Пунктом 6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013р. №7 встановлено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, передбачених ст.49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем був укладений договір №05-02/13 від 05.02.2013р. про надання адвокатської юридичної допомоги, а також підписаний акт про надання правової допомоги (виконаних робіт) від 25.03.2013р. за договором №05-02/12 від 05.02.2013р. Понесені витрати позивача на правову допомогу, підтверджені квитанцією від 13.03.2013р. про оплату за юридичних послуг адвоката в розмірі 10 650 грн. 00 коп.

Відповідно до ч.5 ст.49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, понесені позивачем витрати на оплату послуг адвоката підлягають до стягнення з відповідача в сумі 10 642 грн. 33 коп. пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та виходячи із вимог п. п. 1, 6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013р. №7 і керуючись ст. ст. 26, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012р. №5076-VI, ст. ст. 175, 193, ч. 2 ст. 218, ст. 219 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 509, 526, 530, 610-612, 625, 629, 901, ч. 1 ст. 903, ст. 905 Цивільного кодексу України та ст. ст. 3, 12, 33, 34, 44, 49, 55, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз», в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» (79053, м.Львів, вул.Рубчака, 3, р/р 26008252932001 в ПАТ КБ «Надра» м.Київ, МФО 380764, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 25560823) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідне виробниче підприємство «Екологія» (79057, м.Львів, вул.Антоновича, 128, р/р 2600800003648 у філії ВАТ «Укрексімбанк» у м.Львові, МФО 325718, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32800226) 210 096 грн. 50 коп. - основного боргу; 840 грн. 37 коп. - інфляційних втрат; 1 924 грн. 26 коп. - 3% річних; 4 257 грн. 22 коп. - судового збору та 10 642 грн. 33 коп. - витрат на послуги адвоката.

3. В задоволенні решти позовних вимог, відмовити.

4. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Повне рішення складено 29.03.2013р.

Суддя Гулик Г.С.